Рішення № 95065782, 23.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2021Справа № 910/18764/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва", м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства "Валюшино", м. Київ

про стягнення 34 998,54 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Валюшино" про стягнення основного боргу в сумі 33 548 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 796,45 грн, 3% річних в сумі 654,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №586 від 01.07.2016 про передачу майна територіальної громади міста Києва в частині перерахування балансоутримувачу суми орендної плати за період з серпня 2019 по жовтень 2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/18764/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 01.12.2020р. встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням такого.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.12.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03065, м.Київ, бульвар Івана Лепсе, буд.11, кв.21.

Однак, конверт з ухвалою суду від 01.12.2020р. був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Відповідно до п. 99 Постанови №270 від 05.03.2009р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку» рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення їх до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо їх належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальним документом у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2016 року між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду" Солом`янського району м. Києва (орендодавець), Комунальнеим підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва" (підприємство-балансоутримувач) та Приватним підприємством "Валюшино" (орендар) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №586, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець, на підставі рішення постійно діючої комісії КМР з питань власності від 24.05.2016 № 15 та розпорядження СРДА від 13.06.2016 року №477, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об`єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 13 для розміщення суб`єктів обслуговування населення, в тому числі перукарень.

Об`єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 35,7 кв. м, в тому числі підвал - 35,7 кв.м, згідно з викопіюванням з поверхневого плану, що складає невід`ємну частину цього договору (п.2.1 договору №586 від 01.07.2016).

Згідно п.3.1 договору №586 від 01.07.2016 орендна плата визначена на підставі пункту 21 таблиця 2 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280, і становить без податку на додану вартість 63,16 грн за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку 2255 грн.

У п.п.3.2, 3.3 договору №586 від 01.07.2016 визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. У разі користування об`єктом оренди протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Пунктом 3.7 договору №586 від 01.07.2016 визначено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства - балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Згідно з п.3.12 договору №586 від 01.07.2016 у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно.

Відповідно до п. 9.1. договору цей договір, у відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України набирає чинності з 01.07.2016 року до 30.06.2019 року.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №586 від 01.07.2016 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №586 від 01.07.2016 як підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємством-балансоутримувачем було передано, а орендарем прийнято 01.07.2016 нежитлові приміщення, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 13, загальною площею 35,7 кв.м, про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/15264/19 за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва" до Приватного підприємства "ВАЛЮШИНО" про виселення його з нежилого приміщення загальною площею 35,7 кв.м., за адресою: м. Київ, бульвар В.Гавела, 13.

Рішенням від 15.01.2020 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; виселено Приватне підприємство "ВАЛЮШИНО" з нежитлового приміщення загальною площею 35,7 кв.м., за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 13, балансоутримувачем якого є Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва".

18.02.2020 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 було видано відповідні накази.

З представленого суду акту державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Штойна Л.Р. вбачається, що виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 по справі №910/15264/19 здійснювалось у примусовому порядку та 22.10.2020 було встановлено обставини самостійного звільнення приміщення боржником (орендарем).

Наразі, зі змісту позовної заяви вбачається, що у період користування об`єктом оренди відповідачем було порушено умови укладеного між сторонами правочину в частині внесення оплати за оренду до дня повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно, а саме не сплачено орендні платежі за період з 01.08.2019 по 21.10.2020 на загальну суму 33 548 грн, що і стало підставою для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та звернення до суду з розглядуваним позовом.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частинами 1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, врегульовано Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

За приписами ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Як вказувалось вище, згідно п.3.1 договору №586 від 01.07.2016 орендна плата визначена на підставі пункту 21 таблиця 2 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280, і становить без податку на додану вартість 63,16 грн за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку 2255 грн.

У п.п.3.2, 3.3 договору №586 від 01.07.2016 визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. У разі користування об`єктом оренди протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Пунктом 3.7 договору №586 від 01.07.2016 визначено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства - балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Згідно з п.3.12 договору №586 від 01.07.2016 у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно.

Судом було встановлено, що об`єкт оренди було повернуто орендарем лише 22.10.2020. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що строк внесення відповідачем на користь позивача орендної плати за користування об`єктом оренди у період з 01.08.2019 по 21.10.2020, настав. При цьому, судом враховано, що розрахунок заборгованості на загальну суму 33 548 грн, який додано позивачем до позовної заяви є арифметично вірним.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставини наявності заборгованості з орендної плати за користування приміщеннями, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 13, загальною площею 35,7 кв.м, за період з 01.08.2019 по 21.10.2020 на загальну суму 33 548 грн належним чином доказово не спростовано.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва" до Приватного підприємства "Валюшино" в частині стягнення основного боргу в сумі 33 548 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Наразі, з огляду на прострочення відповідачем строків внесення орендної плати, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 796,45 грн та 3% річних в розмірі 654,09 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що в частині нарахування 3% річних останній є арифметично вірним, а отже позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одночасно, наведений заявником розрахунок інфляційних втрат за прострочення внесення орендних платежів в частині нарахування з порушення оплати оренд за 08.2019 -10.2019 містить арифметичні помилки. Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва" до Приватного підприємства "Валюшино" в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково на суму 733,28 грн.

З огляду на висновки суду щодо часткового задоволення позову, судовий збір згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва" до Приватного підприємства "Валюшино" про стягнення основного боргу в сумі 33 548 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 796,45 грн, 3% річних в сумі 654,09 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Валюшино" (03065, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 11, кв.21, ЄДРПОУ 35489184) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва" (03186, м.Київ, вул.Левка Мацієвича, 6, ЄДРПОУ 35756919) основний борг в сумі 33 548 (тридцять три тисячі п`ятсот сорок вісім) грн, 3% річних в сумі 654 (шістсот п`ятдесят чотири) грн 09 коп., інфляційні втрати в сумі 733 (сімсот тридцять три) грн 28 коп. та судовий збір 2098 (дві тисячі дев`яносто вісім) грн 21 грн.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань на суму 63,17 грн.

4. Судовий збір в сумі 3,79 грн залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено та підписано 23.02.2021.

Суддя В.В. Князьков