Рішення № 95065763, 19.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2021Справа № 910/12917/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/12917/20

за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (Україна, 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310; ідентифікаційний код: 00186520)

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570)

про визнання припиненими зобов`язань за кредитними договорами

Представники сторін:

від позивача: Сімонова Є.О., довіреність № 55-4016 від 28.09.2020;

від відповідача: Монастирський Д.О., довіреність № 104 від 21.09.2020; Кулинич В.П., довіреність № 105 від 21.09.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) про визнання припиненими усіх зобов`язань перед відповідачем за Кредитним договором № 4Н12361Д від 06.12.2012, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будь-які зобов`язання між позивачем та відповідачем, виникнення та існування яких було обумовлене вказаним кредитним договором, були повністю припинені виконанням, проведеним належним чином, у зв`язку з чим позивач зазначає, що у відповідача відсутні підстави у будь-який спосіб посилатись на факт невиконання чи неналежного виконання позивачем договірних зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12917/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 30.09.2020.

Крім того, Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання припиненими усіх зобов`язань перед відповідачем за Кредитним договором № 4Н1308Д від 04.01.2008, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/12919/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 30.09.2020.

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" також звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання припиненими усіх зобов`язань перед відповідачем за Кредитним договором № 4Н11013И від 24.01.2011, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/12920/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 30.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 було задоволено клопотання Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про об`єднання справ в одне провадження, об`єднано справи № 910/12917/20, № 910/12919/20, № 910/12920/20 в одне провадження, присвоєно об`єднаній справі № 910/12917/20, підготовче засідання призначено на 30.09.2020.

Крім того, Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання припиненими усіх зобов`язань перед відповідачем за Кредитним договором № 4Н09190И від 02.02.2009, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/14501/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 28.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 об`єднано справи №910/12917/20, №910/14501/20 в одне провадження, присвоєно об`єднаній справі №910/12917/20, підготовче засідання призначено на 30.09.2020.

30.09.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

У підготовче засідання 30.09.2020 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 30.09.2020 судом було оголошено перерву до 28.10.2020.

02.10.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли 3 (три) відзиви на позовну заяву (по кожній позовній заяві в об`єднаній справі), за змістом яких відповідач визнає обставини щодо укладення кредитних договорів та перерахування на користь позивача грошових коштів у межах кредитного ліміту; визнає обставини щодо подання позову до Суду Штату Делавер 21.05.2019 і наголошує, що відповідач не заявляє будь-яких вимог до позивача щодо кредитних договорів в українському чи будь-яких інших судах; відповідач також не заперечує обставин щодо перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів, що становлять тіло кредиту. У поданих до суду відзивах відповідач просить відмовити у задоволенні позовів, оскільки у позивача відсутнє невизнане право, яке б підлягало захисту в судовому порядку; до предмета доказування в цій справі не входять обставини щодо нецільового використання позивачем отриманих від відповідача кредитних коштів, а також обставини щодо використання відповідачем інформації, що становить комерційну таємницю.

19.10.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзиви, відповідно до якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзивах, зазначає, що ним обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який узгоджується з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України, з посиланням на пункти американського позову позивач зазначає, що відповідач не визнає виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами, проведене належним чином, позивач також заперечує проти доводів відповідача стосовно того, що обставини щодо цільового використання кредитних коштів не входять до предмету доказування в цій справі, оскільки встановлення судом цих обставин матиме важливе значення для підтвердження правомірності заявлених вимог. Крім безпідставного невизнання права позивача на припинення зобов`язань за кредитними договорами відповідач при зверненні з позовом до Суду Штату Делавер здійснив протиправне розкриття та використання інформації про позивача, яка містить банківську таємницю.

26.10.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло доповнення до клопотання про залишення позову без розгляду.

26.10.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло заперечення проти клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

26.10.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який за своїм змістом є аналогічним змісту відзивів, які були раніше подані до суду.

Підготовче засідання, призначене на 28.10.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/12917/20 призначено на 18.11.2020.

11.11.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яка є аналогічною за своїм змістом відповіді на відзиви, яка була подана до суду раніше.

16.11.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло заперечення щодо відповіді на відзиви, відповідно до якого відповідач заперечує проти доводів позивача, викладених у відповіді на відзиви, повторно зазначає, що у позивача відсутнє право на припинення виконаних зобов`язань, за захистом яких він звернувся до суду, невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, подання відповідачем позову до Суду Штату Делавер не призвело до невизнання (порушення або оспорення) будь-яких прав позивача за кредитними договорами, повторно зазначає які обставини не входять до предмету доказування в цій справі.

У підготовче засідання 18.11.2020 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 18.11.2020 представником позивача було подано клопотання про поновлення строку на подання доказів, у задоволенні якого судом було відмовлено, судом було також прийнято до розгляду подані сторонами заяви по суті справи, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 16.12.2020.

16.12.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 16.12.2020 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 16.12.2020 судом було дозволено позивачу подати докази, а відповідачу - надати пояснення щодо доказів, які будуть подані позивачем, та оголошено перерву до 03.02.2021.

21.12.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи № 910/12917/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 визнано необґрунтованою заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи № 910/12917/20 та передано вказану заяву для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Літвінова М.Є.) від 24.12.2020 було відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи № 910/12917/20.

29.12.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Підготовче засідання, призначене на 03.02.2021, не відбулось у зв`язку з направленням судді Нечая О.В. на навчання до Національної школи суддів України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/12917/20 призначено на 12.02.2021.

12.02.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення, які долучено судом до матеріалів справи.

У підготовче засідання 12.02.2021 з`явились представники сторін.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.02.2021.

19.02.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у випадку неприбуття представника відповідача.

У судове засідання 19.02.2021 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 19.02.2021 представник відповідача просив суд, у зв`язку з явкою представників відповідача в судове засідання, не розглядати подане клопотання про відкладення судового засідання.

19.02.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, у задоволенні якого судом було відмовлено, у зв`язку з його невідповідністю приписам Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представники відповідача надали суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечували.

У судовому засіданні 19.02.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.12.2012 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (позичальник) було укладено Кредитний договір № 4Н12361Д (далі - Кредитний договір-1), відповідно до п. А1 якого позичальнику було надано кредит у формі відновлювальної кредитної лінії. Відновлювальна кредитна лінія - це кредит, який надається позичальнику частинами або повністю до дати, вказаної у кредитному договорі, в межах ліміту цього договору, в тому числі після часткового чи повного погашення за кредитом, таким чином, щоб фактична заборгованість за кредитом не перевищувала встановлений ліміт кредитного договору.

Ліміт Кредитного договору-1 було встановлено у розмірі 13 200 000 (тринадцять мільйонів двісті тисяч) доларів США, з цільовим призначенням: "фінансування поточної діяльності" (п. А2 Кредитного договору-1).

Згідно з п. А3 Кредитного договору-1 строк повернення кредиту: 30 жовтня 2013 року.

Як зазначає позивач, на виконання умов Кредитного договору-1, з урахуванням всіх змін та доповнень, які були внесені за взаємною згодою і є його невід`ємною частиною, відповідачем було надано позивачу кредитні кошти у сумі 57 524 696,97 дол. США.

За твердженнями позивача, після отримання ним кредитних коштів, на виконання умов Кредитного договору-1 та з метою належного виконання договірних зобов`язань було здійснено повернення грошових коштів за Кредитним договором-1 у сумі 57 524 696,97 дол. США, відтак позивачем 06.09.2013 в повному обсязі та своєчасно було виконано взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором-1. Крім того, позивач стверджує, що ним було в повному обсязі та належним чином сплачено відповідачу всі проценти, винагороди та інші оплати, що передбачалися умовами Кредитного договору-1, про що свідчать банківські виписки по рахункам позивача.

04.01.2008 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (позичальник) було укладено Кредитний договір № 4Н1308Д (далі - Кредитний договір-2), відповідно до п. А1 якого позичальнику було надано кредит у формі відновлювальної кредитної лінії.

Ліміт Кредитного договору-2 було встановлено у розмірі 12 000 000 (дванадцять мільйонів) доларів США, з цільовим призначенням: "фінансування поточної діяльності" (п. А2 Кредитного договору-2).

Додатковою угодою від 10.09.2008 до Кредитного договору-2 сторони погодили ліміт Кредитного договору-2 у розмірі 14 000 000 (чотирнадцять мільйонів) доларів США.

Згідно з п. А3 Кредитного договору-2 строк повернення кредиту: 05 січня 2009 року.

Як зазначає позивач, на виконання умов Кредитного договору-2, з урахуванням всіх змін та доповнень, які були внесені за взаємною згодою і є його невід`ємною частиною, відповідачем було надано позивачу кредитні кошти у сумі 131 203 738,36 дол. США.

За твердженнями позивача, після отримання ним кредитних коштів, на виконання умов Кредитного договору-2 та з метою належного виконання договірних зобов`язань було здійснено повернення грошових коштів за Кредитним договором-2 у сумі 131 203 738,36 дол. США, відтак позивачем 07.11.2008 в повному обсязі та своєчасно було виконано взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором-2. Крім того, позивач стверджує, що ним було в повному обсязі та належним чином сплачено відповідачу всі проценти, винагороди та інші оплати, що передбачалися умовами Кредитного договору-2, про що свідчать банківські виписки по рахункам позивача.

24.01.2011 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (позичальник) було укладено Кредитний договір № 4Н11013И (далі - Кредитний договір-3), відповідно до п. А1 якого позичальнику було надано кредит у формі відновлювальної кредитної лінії.

Ліміт Кредитного договору-2 було встановлено у розмірі 100 000 000 (сто мільйонів) доларів США, з цільовим призначенням: "фінансування поточної діяльності" (п. А2 Кредитного договору-3).

Згідно з п. А3 Кредитного договору-3 строк повернення кредиту: 24 січня 2012 року.

Як зазначає позивач, на виконання умов Кредитного договору-3, з урахуванням всіх змін та доповнень, які були внесені за взаємною згодою і є його невід`ємною частиною, відповідачем було надано позивачу кредитні кошти у сумі 473 148 930,57 грн.

За твердженнями позивача, після отримання ним кредитних коштів, на виконання умов Кредитного договору-3 та з метою належного виконання договірних зобов`язань було здійснено повернення грошових коштів за Кредитним договором-3 у сумі 473 148 930,57 грн, відтак позивачем 13.12.2011 в повному обсязі та своєчасно було виконано взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором-3. Крім того, позивач стверджує, що ним було в повному обсязі та належним чином сплачено відповідачу всі проценти, винагороди та інші оплати, що передбачалися умовами Кредитного договору-3, про що свідчать банківські виписки по рахункам позивача.

02.02.2009 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк, відповідач) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі - позичальник, позивач) було укладено Кредитний договір № 4Н09190И (далі - Кредитний договір-4), відповідно до п. А1 якого позичальнику було надано кредит у формі відновлювальної кредитної лінії.

Ліміт Кредитного договору-4 було встановлено у розмірі 100 000 000 (сто мільйонів) доларів США, з цільовим призначенням: "фінансування поточної діяльності" (п. А2 Кредитного договору-4).

Згідно з п. А3 Кредитного договору-4 строк повернення кредиту: 30 січня 2010 року.

Як зазначає позивач, на виконання умов Кредитного договору-4, з урахуванням всіх змін та доповнень, які були внесені за взаємною згодою і є його невід`ємною частиною, відповідачем було надано позивачу кредитні кошти у сумі 290 586 258,61 грн.

За твердженнями позивача, після отримання ним кредитних коштів, на виконання умов Кредитного договору-4 та з метою належного виконання договірних зобов`язань було здійснено повернення грошових коштів за Кредитним договором-4 у сумі 290 586 258,61 грн, відтак позивачем 07.10.2009 в повному обсязі та своєчасно було виконано взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором-4. Крім того, позивач стверджує, що ним було в повному обсязі та належним чином сплачено відповідачу всі проценти, винагороди та інші оплати, що передбачалися умовами Кредитного договору-4, про що свідчать банківські виписки по рахункам позивача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що йому з оприлюднених у засобах масової інформації відомостей стало відомо про те, що АТ КБ "Приватбанк" було подано позовну заяву (VERIFIED COMPLAINT) (далі - позов, поданий до Суду Штату Делавер) до Суду Штату Делавер (THE DELAWARE COURT OF CHANCERY) (далі - Суд Штату Делавер).

В якості підстави для звернення до Суду Штату Делавер АТ КБ "Приватбанк" було, зокрема, вказано, що судова справа виникла (case arises out) з нібито серії грубих (нахабних) шахрайських схем (series оf brazen fraudulent schemes), які начебто були організовані українськими олігархами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їхніми агентами у Сполучених Штатах Америки та закордоном для придбання активів у Сполучених Штатах Америки, вартість яких складає сотні мільйонів доларів США, через відмивання та незаконне присвоєння коштів, які видавались Приватбанком у якості корпоративних позик.

Зокрема, у поданому до Суду Штату Делавер позову АТ КБ "Приватбанк" зазначає, що АТ "Нікопольський завод феросплавів" (ВАТ "НЗФ") з 28 вересня по 19 жовтня 2009 року отримало від АТ КБ "Приватбанк" в якості кредиту 351,2 млн. грн, які в подальшому не були повернуті АТ КБ "Приватбанк".

Фактично, у поданому до Суду Штату Делавер позові АТ КБ "Приватбанк", здійснюючи виклад фактичних обставин справи та описуючи підстави позову, вказує на те, що АТ "Нікопольський завод феросплавів" не виконало свої договірні зобов`язання за Кредитними договорами № 4Н12361Д від 06.12.2012, № 4Н1308Д від 04.01.2008, №4Н11013И від 24.01.2011 та № 4Н09190И від 02.02.2009, укладеними сторонами, оскільки не погасило заборгованість за вказаним кредитними договорами перед АТ КБ "Приватбанк" та використовувало кредитні кошти в рамках зазначених кредитних договорів на цілі, що суперечили умовам кредитних договорів, тобто не використовувало їх для фінансування поточної діяльності підприємства, а також те, що АТ "Нікопольський завод феросплавів" причетне до відмивання коштів та протиправної рециркуляції кредитів, що передбачало, зокрема, погашення заборгованості за Кредитними договорами № 4Н12361Д від 06.12.2012, № 4Н1308Д від 04.01.2008, № 4Н11013И від 24.01.2011 та № 4Н09190И від 02.02.2009 за рахунок інших кредитних коштів, які отримувалися АТ "Нікопольський завод феросплавів" за іншими кредитними договорами.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з позовами про визнання припиненими усіх зобов`язань за Кредитними договорами № 4Н12361Д від 06.12.2012, №4Н1308Д від 04.01.2008, № 4Н11013И від 24.01.2011 та № 4Н09190И від 02.02.2009, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином, оскільки будь-які зобов`язання між ним та відповідачем, виникнення та існування яких було обумовлено вказаними кредитними договорами були припинені шляхом виконання, проведеним належним чином, та яке, в свою чергу, було прийняте АТ КБ "Приватбанк", як управненою стороною, у розумінні положень ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України, відтак у відповідача відсутні будь-які підстави для невизнання права позивача на припинення зобов`язання.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на наступні обставини:

- відсутність у позивача невизнаного права, яке б підлягало захисту в судовому порядку і, як наслідок, між сторонами відсутній спір про право;

- звернення АТ КБ "Приватбанк" до Суду Штату Делавер (США) з позовом не призвело до невизнання (а тим більше до порушення або оспорювання) жодних прав АТ "Нікопольський завод феросплавів" та в останнього відсутні будь-які передумови та підстави звертатися із позовною заявою до АТ КБ "Приватбанк" про визнання припиненими зобов`язань за кредитними договорами;

- подання АТ КБ "Приватбанк" позову до Суду Штату Делавер (США) жодним чином не несе негативного впливу (порушення, невизнання або оспорення) на будь-які права та обов`язки АТ "Нікопольський завод феросплавів" за Кредитними договорами № 4Н12361Д від 06.12.2012, № 4Н1308Д від 04.01.2008, № 4Н11013И від 24.01.2011 та № 4Н09190И від 02.02.2009 та не свідчить про те, що відповідач не визнає будь-якого права позивача за кредитними договорами;

- АТ КБ "Приватбанк" не заперечує факту перерахування АТ "Нікопольський завод феросплавів" сум за тілом кредиту відповідно до умов Кредитних договорів № 4Н12361Д від 06.12.2012, № 4Н1308Д від 04.01.2008, № 4Н11013И від 24.01.2011 та № 4Н09190И від 02.02.2009. Разом з тим, відповідач посилається на ту обставину, що в американському позові згадується про те, що АТ "Нікопольський завод феросплавів" мало б використати кредитні кошти на "фінансування поточної підприємницької діяльності юридичної особи", вказаними кредитними договорами встановлено обов`язок АТ "Нікопольський завод феросплавів" використовувати кредит на цілі, визначені умовами кредитних договорів. Втім, за доводами відповідача, питання фактичного цільового використання коштів за цими кредитними договорами не підлягають встановленню при ухваленні рішення, оскільки вказані обставини, на думку відповідача, не входять до предмета доказування у цій справі. Крім того, не входять до предмету доказування в цій справі обставини використання АТ КБ "Приватбанк" певної інформації, що захищається банківською таємницею, під час звернення з позовом до Суду Штату Делавер, оскільки, ці обставини не підтверджують позовні вимоги позивача про визнання припиненими зобов`язань за кредитними договорами та не можуть мати значення для вирішення цієї справи (навіть сам позивач не надає пояснень з цього питання, тільки стверджує про начебто існування порушень з боку АТ КБ "Приватбанк" без прив`язки до предмета та підстав позову). Використання відповідачем певної інформації, що захищається банківською таємницею, під час подання американського позову відбувалося із дотриманням вимог законодавства та з метою реалізації гарантованого Конституцією України права на звернення до суду для захисту прав, свобод та законних інтересів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пунктів 1, 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільного права або інтересу можуть бути: визнання права; припинення правовідношення.

Частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом укладених сторонами Кредитних договорів № 4Н12361Д від 06.12.2012, №4Н1308Д від 04.01.2008, № 4Н11013И від 24.01.2011 та № 4Н09190И від 02.02.2009 (далі - Кредитні договори) позичальнику було надано кредит у формі відновлювальної кредитної лінії.

Частинами 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Суд встановив, що АТ КБ "Приватбанк" з 10.12.2012 по 28.08.2013 було видано АТ "Нікопольський завод феросплавів" кредитні кошти за Кредитним договором-1 в сумі 57 524 696,97 дол. США, які повністю було повернуто в період з 22.02.2013 по 06.09.2013; АТ КБ "Приватбанк" з 04.01.2008 по 04.11.2008 було видано АТ "Нікопольський завод феросплавів" кредитні кошти за Кредитним договором-2 в сумі 131 203 738,36 дол. США, які повністю повернуто в період з 24.01.2008 по 07.11.2008; АТ КБ "Приватбанк" з 26.01.2011 по 25.11.2011 було видано АТ "Нікопольський завод феросплавів" кредитні кошти за Кредитним договором-3 в сумі 473 148 930,57 грн, які повністю повернуто в період з 04.02.2011 по 13.12.2011; АТ КБ "Приватбанк" з 23.09.2009 по 06.10.2009 було видано АТ "Нікопольський завод феросплавів" кредитні кошти за Кредитним договором-4 в сумі 290 586 258,61 грн, які повністю повернуто в період з 25.09.2009 по 07.10.2009.

Належне виконання позивачем умов укладених з відповідачем кредитних договорів, у тому числі повна сплата сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інших платежів, які передбачалися умовами зазначених кредитних договорів, підтверджується доказами, які надані позивачем та наявні в матеріалах справи, а саме виписками АТ КБ "Приватбанк" з рахунків позивача, платіжними дорученнями та довідками АТ КБ "Приватбанк", якими підтверджено повну сплату сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагород та інших платежів, передбачених умовами зазначених кредитних договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач у своїх заявах по суті не заперечує обставин щодо надання позивачу кредитних коштів за кредитними договорами та повернення тіла кредиту за всіма кредитними договорами у повному обсязі.

Суд звертає увагу, що відповідно до умов вказаних вище кредитних договорів сторони не визначали види джерел походження грошових коштів, за рахунок яких позивачем проводитиметься погашення кредиту або сплата на користь відповідача усіх процентів, винагород та інших виплат, які встановлювалися умовами кредитних договорів.

Вказаного факту відповідачем не спростовано, доказів протилежного суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що кредитні кошти, які були отримані позивачем за кредитними договорами, використовувалися ним в порядку та на умовах, передбачених умовами кредитних договорів, і на цілі, визначені кредитними договорами, якою є фінансування поточної діяльності позичальника, а також позивачем повернуто на користь АТ КБ "Приватбанк" кредитні кошти та сплачено усі проценти, винагороди та інші виплати, які встановлювались умовами кредитних договорів, у строки та в порядку, передбачені кредитними договорами.

При цьому, суд встановив, що погашення кредиту та сплата усіх процентів, винагород та інших виплат, визначених умовами Кредитних договорів № 4Н12361Д від 06.12.2012, №4Н1308Д від 04.01.2008 та № 4Н11013И від 24.01.2011 були здійснені за рахунок коштів, отриманих позивачем від господарської діяльності.

Водночас, погашення кредиту та сплата усіх процентів, винагород та інших виплат, встановлених умовами Кредитного договору № 4Н09190И від 02.02.2009 були здійснені за рахунок коштів, отриманих позивачем від господарської діяльності (198 794 609,89 грн) та за рахунок поручителя (91 791 648,72 грн).

Відповідач при розгляді справи заперечував проти прийняття доказів погашення позивачем тіла кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та інших виплат, оскільки про платіжні доручення, виписки по рахункам позивача, які були надані позивачем, не було зазначено в позовній заяві.

Втім, суд не може погодитись з такими доводами відповідача, оскільки позивач у позовній заяві посилався на виконання ним зобов`язань за кредитними договорами, що в тому числі передбачає сплату відсотків за користування кредитом, на підтвердження чого ним було подано зазначені вище докази.

Із наявних в матеріалах справи довідок про стан позикової заборгованості, виданих АТ КБ "Приватбанк", вбачається, що станом на 03.12.2019, 30.07.2020 в АТ "Нікопольський завод феросплавів" відсутня заборгованість за кредитами та відсотками перед відповідачем.

Наданими позивачем доказами, зокрема, банківськими виписками та іншими офіційними документами, які підтверджують факти надходження і списання грошових коштів з банківських рахунків позивача у відповідні календарні дати, підтверджується, що грошові кошти, які отримувалися позивачем за кредитними договорами, були своєчасно та в повному обсязі повернуті у строки та в порядку, передбачені кредитними договорами, на користь АТ КБ "Приватбанк", з урахуванням сплати всіх процентів, винагород та інших виплат, які встановлювались умовами кредитних договорів.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

Відтак, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується повернення кредиту, сплата процентів та інших винагород і виплат на користь АТ КБ "Приватбанк", які проводилися АТ "Нікопольський завод феросплавів" за рахунок коштів, отриманих позивачем від господарської діяльності та коштів поручителя, зважаючи на відсутність будь-яких доказів, що б вказували на протилежне, суд приходить до висновку про те, що зобов`язання за вказаними вище кредитними договорами є виконаними.

Водночас, як про це вказує позивач та що, у свою чергу, встановлено судом і не заперечувалось відповідачем, АТ КБ "Приватбанк" звернулось з позовом до Суду Штату Делавер (Сполучені Штати Америки).

До позовних заяв АТ "Нікопольський завод феросплавів" було додано переклади поданих АТ КБ "Приватбанк" до Суду Штату Делавер позовних заяв, вірність яких з англійської мови на українську мову засвідчено нотаріально.

Як встановлено судом із наданих позивачем нотаріально засвідчених перекладів, АТ КБ "Приватбанк" в якості відповідачів у вказаному позові вказало ряд фізичних та юридичних осіб, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Чемстар Продактс ЛЛСі (CHEMSTAR PRODUCTS LLC), Джорджіан Амерікан Алойс Інк. (GEORGIAN AMERICAN ALLOYS INC.), Оптіма Асквізішинз ЛЛСі (OPTIMA ACQUISITIONS, LLC), Стіл Роллінг Холдінгз Інк. (STEEL ROLLING HOLDINGS, INC.), Оптіма Груп ЛЛСі (OPTIMA GROUP LLC), Оптіма Венчурез ЛЛСі (OPTIMA VENTURES LLC), Оптіма 55 Паблік Сквеар ЛЛСі (OPTIMA 55 PUBLIC SQUARE, LLC), Оптіма Ван Клівленд Центр ЛЛСі (OPTIMA ONE CLEVELAND CENTER, LLC), Оптіма 1375 ЛЛСі (OPTIMA 1375, LLC), Оптіма 1375 ІІ ЛЛСі (OPTIMA 1375 II, LLC), Опітма 1300 ЛЛСі (OPTIMA 1300, LLC), Оптіма 777 ЛЛСі (OPTIMA 777, LLC), Оптіма Стеммонз ЛЛСі (OPTIMA STEMMONS, LLC), Оптіма 7171 ЛЛСі (OPTIMA 7171, LLC), Оптіма 500 ЛЛСі (OPTIMA 500, LLC), Оптіма 925 ЛЛС (OPTIMA 925, LLC), Варрен Стіл Холдінгз ЛЛСі (WARREN STEEL HOLDINGS, LLC), Оптіма Інтернешнал оф Маямі Інк. (OPTIMA INTERNATIONAL OF MIAMI, INC.), Фелман Трейдінг Інк. (FELMAN TRADING, INC.) та Вероні Алойс ЛЛСі (VERONI ALLOYS, LLC).

Підставами звернення до Суду Штату Делавер АТ КБ "Приватбанк" було вказано, що судова справа виникла з шахрайських схем для придбання активів у Сполучених Штатах Америки, вартість яких складає сотні мільйонів доларів США, через відмивання та незаконне присвоєння коштів, які видавались АТ КБ "Приватбанк".

У примітках вказаного позову, який був поданий АТ КБ "Приватбанк" до Суду Штату Делавер, міститься посилання на те, що у разі використання у тексті позову скорочення "NZF VAT" мається на увазі АТ "Нікопольський завод феросплавів" ("Joint Stock Company Nikopol Ferroalloy Plant").

Позивачем в якості підстави для звернення до суду з позовом було визначено окремі пункти поданого відповідачем до Суду Штату Делавер позову, зокрема, в пункті 3 зазначено, що за допомогою схем Optima КБВ скористались своєю владою і довірою в АТ КБ "Приватбанк", щоб змусити АТ КБ "Приватбанк" видати незаконні, недостатньо забезпечені кредити на сотні мільйонів доларів корпоративним організаціям, які також належать і/або контролюються КБВ і/або їх афілійованими особами (кредити за схемами Optima); в пунктах 113 - 114 зазначено, що АТ "Нікопольський завод феросплавів" 28 серпня 2013 року отримало від АТ КБ "Приватбанк" у якості кредиту 15 млн. дол. США, які в подальшому не були повернуті АТ КБ "Приватбанк"; в пунктах 174 - 175, в яких вказано, що 20 червня 2008 року ВАТ "НЗФ" та ВАТ "ЗФЗ", дві українські юридичні особи, які перебували у власності або контролювались та/або були афілійованими з Кінцевими бенефіціарними власниками, отримали разом від АТ КБ "Приватбанк" у якості кредиту 26,7 мільйонів доларів США. Отримані кредитні кошти не були використані на комерційну діяльність та господарську діяльність позичальників; замість цього кредитні кошти були відмиті через 17 транзакцій через 14 рахунків для відмивання коштів, включаючи рахунки Bonique відповідача Боголюбова та рахунки належних кінцевим бенефіціарним власникам Barat Enterprises, Brotstone, Blisont Capital, та Empire Chemical (компанія-спільник у схемах Optima, зареєстрована у штаті Делавер). Того ж дня, компанія Brassbox Limited ("Brassbox") отримала кошти, кінцеві бенефіціарні власники та їхні спільники присвоїли щонайменше 8,5 мільйонів доларів США з кредитних коштів шляхом їх переказу (разом з 3,3 мільйонів доларів США додаткових коштів, які за інформацією та переконанням походять від інших кредитів АТ КБ "Приватбанк") від Brassbox до First Greenwich Kahala Limited для вигоди кінцевих бенефіціарних власників.

У пунктах 189, 190, 191 американського позову зазначено, що 04.03.2011 на рахунок АТ КБ "Приватбанк" з ВАТ "НЗФ" надійшло 71,3 млн грн кредитних надходжень від нового кредиту АТ КБ "Приватбанк". Виручені кошти від цієї нової позики мали піти на "загальне корпоративне фінансування" ВАТ "НЗФ". Однак, виручені кошти не пішли на ці цілі. Замість цього 9 млн дол. США з нових надходжень були негайно переведені на другий рахунок ВАТ "НЗФ" в АТ КБ "Приватбанк", а потім в той же день переведені назад в АТ КБ "Приватбанк" для погашення більш раннього кредиту взятого ВАТ "НЗФ". Цей попередній кредит був взятий за рахунок ВАТ "НЗФ", а виручені кошти були переведені через кілька підставних рахунків АТ КБ "Приватбанк" Кіпру, і в кінцевому рахунку були переведені відповідачем Коломойським Паванті Ентерпрайзіс на американський рахунок Оптіма Венчерс 24.02.2011. Таким чином, хоча здавалось, що початкові кредити АТ КБ "Приватбанк" ВАТ "НЗФ" були погашені за рахунок коштів цієї організації, насправді кошти надійшли від знову виданих кредитів. Кожна з перерахованих вище схем рециркуляції була покликана створити видимість того, що початкові кредити АТ КБ "Приватбанк" були погашені організаціями-боржниками, в той час як насправді КБВ і їх спільники використовували доходи від нових кредитів АТ КБ "Приватбанк" для фінансування цих виплат.

У результаті дослідження наданих позивачем доказів, судом встановлено, що в позові АТ КБ "Приватбанк", поданому до Суду Штату Делавер, зокрема, зазначено про кредитні договори, укладені між позивачем та відповідачем і про легалізацію отриманих кредитних коштів як незаконних.

Крім того, як зазначає позивач, йому стало відомо про те, що 06.08.2020 на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції США було опубліковано два позови:

- позов Сполучених Штатів Америки до всіх прав та часток у PNC Corporate Plaza Holdings LLC, які знаходяться у власності під контролем та придбані прямо або опосередковано компаніями Optima CBD Investments LLC і/або CBD 500 LLC, включаючи будь-яку частку, яка наявна у нерухомому майні та об`єктах, що знаходяться за адресою: вул. Уест Джефферсон, 500, Луісвілл, Штат Кентуккі 40220, або забезпечена ними; будь-яке право збирати та отримувати будь-який прибуток, орендну плату та інші доходи від них; та будь-які проценти, отримані з засобів, інвестованих в PNC Corporate Plaza Holdings LLC компаніями Optima CBD Investments LLC і/або CBD 500 LLC; вказаному позову присвоєно номер 1:20-cv-23279-ХХХХ (далі - Позов у справі №23279);

- позов Сполучених Штатів Америки до нерухомості, яка знаходиться за адресою 7505 і 7171 Форест Лейн, Даллас, Штат Техас 75230, з усіма супутніми об`єктами, покращеннями і приналежностями, а також будь-якого права збирати і отримувати від неї будь-який прибуток, орендну плату, доходи і виручку; вказаному позову присвоєно номер 1:20-cv-23278-ХХХХ (далі - Позов у справі №23278).

Серед іншого, в текстах зазначених позовів описуються та аналізуються кредитні правовідносини, які існували між сторонами, зокрема, АТ КБ "Приватбанк" зазначається про порушення зі сторони позивача умов Кредитних договорів № 4Н12361Д від 06.12.2012, №4Н1308Д від 04.01.2008, № 4Н11013И від 24.01.2011 та №4Н09190И від 02.02.2009 та невиконання позивачем зобов`язань за вказаними кредитними договорами.

Суд відхиляє заперечення відповідача про безпідставність та надуманість позову як необґрунтовані, оскільки відповідач у поданих до суду заявах по суті справи, а також його представники у судових засіданнях вказували, що вони не заперечують обставин щодо погашення позичальником тіла кредиту за кредитними договорами, проте заперечували проти обставин сплати відсотків та інших виплат.

Отже, відповідач не визнає виконання з боку позивача його зобов`язань за кредитними договорами, оскільки умови вказаних договорів визначають зобов`язання позичальника не тільки повернути суму отриманого кредиту, але й сплатити відсотки за користування кредитом, інші виплати, передбачені умовами кредитних договорів.

Щодо предмету доказування в цій справі стосовно цільового використання отриманих позивачем кредитних коштів суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2.3.2 Кредитних договорів при настанні будь-якої із наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору, в тому числі при порушенні цільового використання кредиту, банк на свій розсуд має право: а) змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним, виконання інших зобов`язань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями строк виконання яких не настав, строки вважаються такими, що настали з дати, вказаної у повідомленні. В цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, відсотки за фактичний строк його використання, в повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором; або б) розірвати договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний строк його використання, повністю виконати інші зобов`язання за договором; або в) згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України в односторонньому порядку розірвати договір, направивши позичальнику повідомлення. У вказану у повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, відсотки за фактичний строк використання, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань.

Банк має право достроково стягнути кредит, відсотки і винагороду в порядку, передбаченому пунктами 2.2.6, 2.3.5, а також шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених пунктом 2.3.2, відмовитись від надання кредиту повністю чи частково при порушенні позичальником зобов`язань, передбачених даним договором, з направленням позичальнику повідомлення про це (пункти 2.3.8, 2.3.10 Кредитних договорів).

Також розділом 5 Кредитних договорів передбачено відповідальність позичальника у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення, а п. 5.2 договору передбачає, що позичальник сплачує банку штраф у розмірі 25 % від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням.

Отже, кредитними договорами передбачено, що банк зобов`язаний контролювати цільове використання кредитних коштів, крім того, за порушення вимог договорів щодо цільового використання кредитних коштів може бути стягнуто штраф; розірвано чи змінено договір.

З огляду на вищенаведене, обставини щодо цільового використання кредитних коштів входять до предмету доказування в цій справі, оскільки прямо впливають на обсяг зобов`язань позичальника і можуть мати для нього негативні наслідки.

Позивачем було подано до суду Зведену інформацію АТ НЗФ по отриманню та погашенню кредиту по кожному з 4 кредитних договорів.

Відповідач не заперечував по суті щодо обставин, зазначених у таблицях (зведеній інформації), проте заперечував проти того, що обставини, вказані у них, входять до предмету доказування в цій справі.

Зі зведеної інформації вбачається, що отримані за кредитними договорами кошти були використані для розрахунку з контрагентами позичальника, тобто використані для здійснення господарської діяльності, а повернуті кошти за кредитними договорами були за рахунок коштів, отриманих від контрагентів позивача та за рахунок поручителя, про що було вказано вище.

Суд відзначає, що належним виконанням зобов`язань за кредитними договорами є, в тому числі, повернення коштів за відсутності порушення чинного законодавства України, тобто законність господарської операції, в протилежному випадку кредитор може не визнати відповідне зобов`язання виконаним і, як наслідок, припиненим. Припиненим є зобов`язання, виконання якого здійснено без порушень законодавства. Отже, цільове використання коштів, в тому числі, передбачає з`ясування обставин щодо використання коштів та джерел погашення кредитних зобов`язань і відповідно підлягає фінансовому моніторингу на предмет легалізації коштів отриманих злочинним шляхом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (тут і надалі в редакції чинній на момент виконання Кредитних договорів) дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, а також на юридичних осіб, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, що забезпечують проведення фінансових операцій на території України та за її межами відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов`язані з коштами (власністю), одержаними (здобутими) внаслідок вчинення злочину, спрямовані на приховування джерел походження зазначених коштів (власності) чи сприяння особі, яка є співучасником у вчиненні злочину, що є джерелом походження зазначених коштів (власності).

Пунктом 1 частини 2, частиною 3 статті 5 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (в редакції чинній на момент виконання кредитних договорів) визначено, що суб`єктами первинного фінансового моніторингу є банки, страховики (перестраховики), кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи. Суб`єктами державного фінансового моніторингу є: Національний банк України, Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Міністерство транспорту та зв`язку України, Міністерство економіки України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України; Спеціально уповноважений орган.

За приписами п. 9 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний надавати на запит Спеціально уповноваженого органу додаткову інформацію з приводу фінансових операцій, які стали об`єктом фінансового моніторингу, копії первинних документів, на підставі яких були проведені такі операції та пов`язані з ними фінансові операції, відомості про їх учасників, а також іншу інформацію, зокрема ту, що становить банківську або комерційну таємницю, таємницю страхування, копії документів, необхідні для виконання покладених на Спеціально уповноважений орган завдань, протягом п`яти робочих днів з дати надходження запиту.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення ділових відносин або проведення фінансової операції у разі, якщо здійснення ідентифікації клієнта відповідно до вимог законодавства є неможливим, за винятком операцій щодо зарахування коштів, які надходять на рахунок такого клієнта. У такому разі суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови повідомити Спеціально уповноважений орган про проведення таких операцій та осіб, які мають або мали намір їх провести. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу, та повідомити про це Спеціально уповноважений орган протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму з урахуванням результатів ідентифікації та вивчення фінансової діяльності клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта. Оцінювання ризиків суб`єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням країни реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів та послуг. Для зменшення виявлених ризиків суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен вживати заходів, що зокрема включають: здійснення поглибленої ідентифікації клієнта та перевірку особи клієнта протягом певного періоду, включаючи його власників; додаткові вимоги до клієнта при відкритті рахунка чи встановленні відносин з ним; збільшення частоти проведення перевірок особи клієнта, включаючи його власників; збір інформації з метою формування уявлення про діяльність клієнта, природу та рівень операцій, що проводяться ним; посилений моніторинг операцій, що проводяться клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму здійснюються щодо банків, платіжних організацій та членів платіжних систем, що є банківськими установами, - Національним банком України;

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо вона має одну або більше ознак, визначених цією статтею, або містить інші ризики: 1) заплутаний або незвичний характер фінансової операції чи сукупності пов`язаних між собою фінансових операцій, що не мають очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети; 2) невідповідність фінансової операції характеру та змісту діяльності клієнта; 3) виявлення фактів неодноразового проведення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов`язкового фінансового моніторингу або ідентифікації, передбачених цим Законом (зокрема дві чи більше фінансові операції, що проводяться клієнтом протягом одного робочого дня з однією особою та можуть бути пов`язані між собою, за умови, що їх загальна сума дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону). У разі якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникають підстави вважати, що фінансова операція пов`язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, внутрішній фінансовий моніторинг проводиться також щодо інших фінансових операцій, в уточненні яких виникла необхідність. Внутрішньому фінансовому моніторингу підлягають операції відповідно до типологій міжнародних організацій, що здійснюють діяльність у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Частинами 1 - 3 статті 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити проведення фінансової операції у разі, якщо така операція містить ознаки, передбачені статтями 15 і 16 цього Закону, та зобов`язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, і в той самий день повідомити про це Спеціально уповноважений орган. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на строк до двох робочих днів. Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення такої фінансової операції відповідно до частини першої цієї статті на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний невідкладно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до кримінально-процесуального законодавства. У разі неприйняття Спеціально уповноваженим органом відповідного рішення протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, суб`єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансової операції. Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про зупинення видаткових операцій за рахунками клієнтів (осіб) у разі, якщо такі операції містять ознаки, передбачені статтями 15, 16 цього Закону на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний невідкладно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність згідно із законом. Такі особи також можуть бути позбавлені права провадити певні види діяльності згідно із законом. Юридичні особи, які здійснювали фінансові операції з легалізації (відмивання) доходів або фінансували тероризм, можуть бути ліквідовані за рішенням суду.

З огляду на вищевказані положення законодавства, саме на банк, як суб`єкта первинного фінансового моніторингу та Національний банк України, як суб`єкта державного моніторингу, покладається обов`язок здійснювати моніторинг сумнівних операцій, які мають ознаки таких, що мають на меті "відмивання коштів" отриманих злочинним шляхом.

Проте, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження того, що по операціях, вчинених з використанням та поверненням коштів за Кредитними договорами №4Н12361Д від 06.12.2012, № 4Н1308Д від 04.01.2008, № 4Н11013И від 24.01.2011 та №4Н09190И від 02.02.2009 відповідачем були виявлені та зупинені операції, що підлягають фінансовому моніторингу, відповідачем також не надано доказів того, що будь-які особи, які зобов`язані були здійснювати фінансовий моніторинг операцій у АТ КБ "Приватбанк", були притягнуті до відповідальності за порушення законодавства про протидію та запобіганню легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом.

Крім того, для суб`єктів, які здійснюють операції по легалізації коштів, передбачено відповідальність, а тому зазначення у американському позові про відповідні дії АТ "Нікопольський завод феросплавів" по відмиванню коштів порушують права позивача, оскільки можуть мати наслідком притягнення останнього до відповідальності.

Отже, при визнанні операцій з використання кредитних коштів та по поверненню кредитних коштів такими, що легалізують кошти, отримані злочинним шляхом, тобто є незаконними, відповідач фактично не визнає зобов`язання за Кредитними договорами №4Н12361Д від 06.12.2012, № 4Н1308Д від 04.01.2008, № 4Н11013И від 24.01.2011 та №4Н09190И від 02.02.2009 виконаними позивачем належним чином і відповідно такими, що припинились, оскільки належне виконання зобов`язання за кредитними договорами передбачає законність джерел надходження коштів.

Все зазначене вище спростовує доводи відповідача про надуманість та безпідставність заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, оцінивши докази, надані сторонами в цій справі, суд приходить до висновку, що кредитні кошти, які були отримані позивачем за Кредитними договорами №4Н12361Д від 06.12.2012, № 4Н1308Д від 04.01.2008, № 4Н11013И від 24.01.2011 та №4Н09190И від 02.02.2009, використовувалися ним в порядку та умовах, передбачених вказаними кредитними договорами, і на цілі, передбачені умовами кредитних договорів, якою є фінансування поточної діяльності АТ "Нікопольський завод феросплавів", а також позивачем було повернуто на користь АТ КБ "Приватбанк" кредитні кошти та сплачено на користь АТ КБ "Приватбанк" усі проценти, винагороди та інші виплати, які встановлювались умовами кредитних договорів, у строки та в порядку, передбачені кредитними договорами, та за рахунок коштів, отриманих позивачем від господарської діяльності та коштів поручителя.

У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував на те, що у позивача відсутнє невизнане право, що підлягало б захисту в судовому порядку.

Також відповідач вказував на те, що звернення АТ КБ "Приватбанк" до Суду Штату Делавер (США) з позовом не призвело до невизнання (а тим більше до порушення або оспорювання) жодних прав позивача і, відповідно, в останнього відсутні будь-які передумови та підстави звертатись із позовною заявою до Банку про визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором.

Зокрема, відповідач стверджує, що АТ "Нікопольський завод феросплавів" помилково вважає, що на підставі статті 599 Цивільного кодексу України у нього наявне суб`єктивне право на припинення зобов`язань, які виникли з кредитних договорів, та стверджує про помилковість тверджень позивача про те, що таке його право не визнається/заперечується АТ КБ "Приватбанк" шляхом звернення з позовом до Суду Штату Делавер. Відповідач зазначає про те, що ані самими кредитними договорами, ані законами України не визначено окреме/самостійне право на припинення зобов`язань, які виникають з кредитних договорів.

За доводами відповідача, ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України передбачають, що припинення виконаного зобов`язання відбувається автоматично в силу закону і для того щоб виконане зобов`язання припинилось не потребується жодної вольової дії з боку зобов`язаної сторони.

Крім того, за твердженнями відповідача, АТ "Нікопольський завод феросплавів" не є відповідачем в американському позові і АТ КБ "Приватбанк" не заявив до нього жодних позовних вимог будь-якого характеру.

При цьому, відповідач вказує, що АТ "Нікопольський завод феросплавів" перерахувало АТ КБ "Приватбанк" грошові кошти за кредитними договорами і позивач викривлює зміст перекладу цитат та окремих пунктів Американського позову, оскільки в жодному з них АТ КБ "Приватбанк" не стверджує про те, що Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" не було здійснено перерахування кредитних коштів за кредитними договорами. Відповідач вказує на те, що внаслідок подання ним Американського позову права Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" не зазнають будь-якого негативного впливу і просить відмовити у задоволенні позову.

Суд звертає увагу, що з поданої позивачем позовної заяви та наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що підставою для звернення до суду став не сам по собі факт виконання АТ "Нікопольський завод феросплавів" своїх зобов`язань за кредитними договорами шляхом повного погашення кредитів та сплати всіх передбачених кредитними договорами процентів, винагород та інших платежів, а факт невизнання АТ КБ "Приватбанк" належного припинення таких зобов`язань.

Тобто, виникнення права на припинення зобов`язань за кредитними договорами позивач обґрунтовує не самим фактом укладення такого кредитного договору чи фактом належного виконання своїх обов`язків за таким кредитними договорами, а саме фактом невизнання припинення таких договірних зобов`язань зі сторони відповідача, який мав місце при зверненні останнім з позовом до Суду Штату Делавер.

Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності в особи суб`єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб`єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб`єктивного права. Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України та статтями 1, 3 - 5 Господарського процесуального кодексу України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається.

Відтак, суд погоджується з викладеними у позовній заяві доводами позивача щодо того, що АТ КБ "Приватбанк" при обґрунтуванні фактичних обставин поданого до Суду Штату Делавер позову фактично не визнає факту припинення зобов`язань, які існували між сторонами за Кредитними договорами № 4Н12361Д від 06.12.2012, № 4Н1308Д від 04.01.2008, № 4Н11013И від 24.01.2011 та №4Н09190И від 02.02.2009.

Доводи відповідача про те, що законодавство України не передбачає існування права на припинення зобов`язання є безпідставними, оскільки до прав, які підлягають судовому захисту, відносяться всі майнові та особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права. Загальні засади цивільного законодавства і засади здійснення судочинства закріплюють право особи на захист у суді будь-яких порушених або невизнаних прав.

Суд звертає увагу, що у разі невизнання кредитором права боржника, передбаченого статтею 599 Цивільного кодексу України, на припинення зобов`язання, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника на підставі пунктів 1, 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України. Припинення договірного зобов`язання шляхом його виконання, проведеного належним чином, є юридичним фактом, наслідком якого є втрата сторонами такого зобов`язання статусу кредитора і боржника у зобов`язанні і, відповідно, права будь-яких взаємних вимог один щодо одного.

Позивачем доведено суду належними та допустимими доказами наявність обставин та ознак того, що АТ КБ "Приватбанк" не визнається право АТ "Нікопольський завод феросплавів" на припинення зобов`язань за Кредитними договорами № 4Н12361Д від 06.12.2012, № 4Н1308Д від 04.01.2008, № 4Н11013И від 24.01.2011 та №4Н09190И від 02.02.2009, що свідчать про обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог.

Невизнання відповідачем права позивача на припинення зобов`язання за кредитними договорами зводиться до того, що АТ КБ "Приватбанк", попри наявність доказів належного виконання зобов`язань за кредитними договорами з боку позивача та своєчасне прийняття такого виконання самим АТ КБ "Приватбанк", як управненою стороною, у відповідності до положень статті 203 Господарського кодексу України, проведеного належним чином, протиправно поширює інформацію про те, що АТ "Нікопольський завод феросплавів" не повернуло кошти, які отримувало за вказаними кредитними договорами.

Щодо посилання відповідача на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17 та в постанові від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, як на такі, що зроблені в подібних правовідносинах за кредитними та позиковими зобов`язаннями та які повинні бути враховані при розгляді цієї справи, суд зазначає наступне.

В постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/14144/17 зроблено висновок про те, що вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем, не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за такими договорами.

Отже, вимоги позивача та обраний спосіб захисту в цій справі не є подібним до вимог та способу захисту в справі № 910/14144/17.

У пунктах 61 - 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц зазначено, що позивач вважає порушеним своє право власності на частку в статутному капіталі, якою, на його думку, відповідач заволодів на забезпечення вимог за договором позики і яку має повернути у зв`язку з виконанням зобов`язання за цим договором. Тому належним способом захисту позивача є позов про повернення з володіння відповідача частки у статутному капіталі товариства (підпункт "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"). Таким чином, питання існування основного зобов`язання, за яким, за твердженням позивача, було передбачене забезпечувальне зобов`язання, може бути вирішене з використанням належних засобів доказування у межах відповідного спору за правилами господарського судочинства. Тому позов у частині вимоги про визнання припиненим договору позики у зв`язку з виконанням зобов`язань за цим договором у повному обсязі не підлягає задоволенню, оскільки позовна вимога не відповідає належному способу захисту прав позивача. Задоволення такої вимоги, з одного боку, саме по собі не призведе до захисту прав позивача, оскільки не вирішить питання про повернення частки у статутному капіталі позивачу, а з іншого боку - спричинить штучне передрішення спору про застосування належного способу захисту, який має розглядатися за правилами іншого судочинства. Отже, у позові в цій частині слід відмовити."

Суд звертає увагу відповідача, що правовідносини та обставини цієї справи та справи № 522/14890/16-ц не є подібними, оскільки, у справі № 522/14890/16-ц позивач вважав порушеним своє право власності на частку у статутному капіталі, якою, на його думку, відповідач заволодів на забезпечення вимог за договором позики і яку має повернути у зв`язку з виконанням зобов`язання за цим договором шляхом визнання припиненим договору позики.

Натомість, у цій справі АТ "Нікопольський завод феросплавів" посилається на невизнання АТ КБ "Приватбанк" виконання позивачем зобов`язань за кредитними договорами та просить визнати такі зобов`язання припиненими виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства й судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав та обов`язків сторін, слід дійти висновку про те, що у разі невизнання кредитором права боржника, передбаченого статтею 599 Цивільного кодексу України, на припинення зобов`язання, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника на підставі пунктів 1, 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.

Висновок суду про можливість захисту прав особи у такий спосіб як визнання права боржника на припинення зобов`язання за договором підтверджується постановами Верховного Суду від 13.06.2018 у справі 911/169/16, від 19.06.2018 у справі №916/993/17 та від 03.04.2019 у справі 913/317/18.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, оскільки Кредитні договори № 4Н12361Д від 06.12.2012, № 4Н1308Д від 04.01.2008, № 4Н11013И від 24.01.2011 та №4Н09190И від 02.02.2009 є припиненими виконанням та відповідно усі зобов`язання АТ "Нікопольський завод феросплавів" перед АТ КБ "Приватбанк", які були передбачені, обумовлені та пов`язані з кредитними договорами, припинились виконанням, проведеним належним чином, яке було прийняте АТ КБ "Приватбанк" як управненою стороною таких зобов`язань, суд дійшов висновку, що в АТ КБ "Приватбанк" відсутні правові підстави стверджувати про наявність зобов`язань АТ "Нікопольський завод феросплавів" перед АТ КБ "Приватбанк" за вказаними кредитними договорами або про їх неналежне виконання зі сторони АТ "Нікопольський завод феросплавів", а права АТ "Нікопольський завод феросплавів" підлягають захисту шляхом визнання припиненими усіх зобов`язань позивача перед АТ КБ "Приватбанк" за Кредитними договорами виконанням, проведеним належним чином.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 408,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати припиненими усі зобов`язання Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (Україна, 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310; ідентифікаційний код: 00186520) перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) за Кредитними договорами № 4Н12361Д від 06.12.2012, № 4Н1308Д від 04.01.2008, № 4Н11013И від 24.01.2011 та № 4Н09190И від 02.02.2009, укладеними між Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (Україна, 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310; ідентифікаційний код: 00186520) та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570), у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (Україна, 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310; ідентифікаційний код: 00186520) витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 408 (вісім тисяч чотириста вісім) грн 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 23.02.2021

Суддя О.В. Нечай