Рішення № 95065716, 09.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.02.2021Справа № 910/10774/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (м. Київ)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» (м. Київ)

Про стягнення 3.443.456,07 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Мотлях О.О.

Від відповідача: Корець О.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Турботрейд" про стягнення 7% штрафу в розмірі 3.443.456,07 грн. за несвоєчасне виконання зобов`язання за Договором № т15-137/1211000446 від 16.11.12., а саме, за не поставку товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.17. порушено провадження у справі № 910/10774/17 та призначено її до розгляду на 20.07.17.

17.07.17. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Також відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності.

В судовому засіданні 20.07.17. позивачем підтримано подане 12.07.17. клопотання про повідомлення Генеральної прокуратури України про наявність в провадженні Господарського суду міста Києва справи № 910/10774/17.

Відповідач проти вказаного клопотання заперечував.

Суд дійшов висновку, що означене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки позивач не позбавлений права самостійно повідомити Генеральну прокуратуру України про наявність в провадженні суду означеної справи, а прокуратура, в свою чергу, за наявності достатніх на те правових підстав не позбавлена права в порядку ст. 29 ГПК України вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави, подавши до господарського суду відповідну заяву.

Розглянувши в судовому засіданні 20.07.17. подане позивачем 12.07.17. клопотання про залучення до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Києво-Святошинську об`єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, проти якого відповідач письмово заперечував, суд відмовив в його задоволенні.

В судовому засіданні 20.07.17. позивачем було підтримано подане ним 20.07.17. клопотання про звернення із судовим доручення до іноземного суду в м. Дубай з метою отримання у компанії-виробника "MJB International LTD" доказів, які стосуються обставин поставки товару на територію України в 2013-2013 роках по договору № т137/1212000446 від 16.11.12., укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідач проти задоволення означеного клопотання заперечував.

Суд відмовив в задоволенні такого клопотання з наступних підстав.

Позивачем таке клопотання не обґрунтовано, а посилання на постанову Вищого господарського суду України по іншій справі не є обґрунтуванням необхідності витребування доказів. Крім того, предметом спору в даній справі є стягнення 7% штрафу в розмірі 3.443.456,07 грн. за несвоєчасне виконання зобов`язання за Договором № т15-137/1211000446 від 16.11.12., в той час як позивач просить суд витребувати докази, які стосуються обставин поставки товару на територію України в 2013-2013 роках по договору № т137/1212000446 від 16.11.12.

В судовому засіданні 20.07.17. було оголошено перерву до 22.08.17.

22.08.17. позивачем було подано письмові пояснення по справі та заперечення на заяву про застосування строку позовної давності.

В судовому засіданні 22.08.17. позивачем підтримано подане ним 22.08.17. клопотання про зупинення провадження в даній справі до винесення остаточного судового рішення у пов`язаній з нею справі № 911/617/15.

Відповідач проти зупинення провадження в даній справі заперечував.

За результатами судового засідання 22.08.17. суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність зупинення провадження в даній справі до прийняття Київським апеляційним господарським судом судового рішення у справі № 911/617/15, про що постановив відповідну ухвалу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.17. ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.17. про зупинення провадження в даній справі залишено без змін.

19.10.20. відповідачем подано клопотання про поновлення провадження у справі та закриття провадження з підстав відсутності предмета спору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.19. затверджено мирову угоду у справі № 911/617/15.

Вказану постанову залишено без змін постановою Касаційного господарського суду від 18.06.19.

За викладеного, оскільки провадження у справі № 910/10774/17 підлягало поновленню в порядку ч. 1 ст. 230 ГПК України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.20. поновлено провадження у справі № 910/10774/17, постановлено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.11.20.

17.11.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 08.12.20.

08.02.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.01.21.

21.01.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 09.02.21.

В судовому засіданні до 09.02.21. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 09.02.21. зазначив, що відсутній предмет спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 09.02.21. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення, роз`яснено порядок і строк його оскарження та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.11.12. між відповідачем (Постачальник) та Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Покупець) (правонаступником є позивач) було укладено Договір про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/1211000446 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1 з врахуванням додаткової угоди № 1 від 24.09.13. до Договору) Постачальник зобов`язується з моменту підписання Договору до 31.12.14. поставити і передати у власність Покупцю товари (устаткування для керування технологічними процесами автоматизоване, код згідно ДК 016-97 33.30.1 (системи вентиляції та кондиціювання повітря в укриттях ГПА ГТК-10І (лот № 1), зазначені в специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, а Покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товару, кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами Специфікації (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору його ціна становить 49.192.229,52 грн, у тому числі податок на додану вартість 8.198.704, 92 грн. Положеннями п. 3.3 Договору сторони погодили, що ціна за одиницю товару зазначена в Специфікації.

За умовами п. 5.1 Договору термін поставки товарів: партіями в період зазначений в п. 1.1 розділу І Договору, але не пізніше 30 календарних днів після надання покупцем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару (далі - рознарядка).

Місце поставки товарів: на базисних умовах DDP (м. Боярка, вул. Маяковського, 49, центральний склад ВРТП «Укргазенергосервіс»). Правила тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року (п. 5.2 Договору).

Звертаючись з даним позовом до суду позивач вказав, що він листом від 04.12.13. № 1999/14-1 надав відповідачу рознарядку на поставку товару на суму 39.590.040,00 грн. За твердженням Покупця решту товару без рознарядки на суму 9.602.182,52 грн відповідач зобов`язаний був поставити до 31.12.14. Позивач зазначив, що станом на день звернення з даним позовом до суду Постачальник не здійснив поставку товару за Договором на суму 49.192.229,52 грн, що зумовлює нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» штрафу в порядку п. 7.2 Договору на суму 3.443.456,07 грн.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим, постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.19. у справі № 911/617/15 (залишена без змін постановою Касаційного господарського суду від 18.06.19.), встановлено, що на виконання умов Договору Постачальник по товарно-транспортній накладній № 006194 від 05.12.13. та по накладній № 5 від 05.12.13. поставив Покупцю товар, визначений рознарядкою № 1999/14-1 від 04.12.13., на загальну суму 39.590.040,00 грн, а Покупець, на підставі довіреності № 126 від 05.12.13. та акту приймання продукції по кількості та якості від 05.12.13., вказаний товар отримав придатним до використання за призначенням та без наявних дефектів.

За викладеного суд дійшов висновку, що товар за Договором був повністю та належним чином поставлений Постачальником та прийнятий Покупцем, а строк виконання зобов`язань щодо здійснення розрахунку з Постачальником настав.

Також означеною постановою було затверджено мирову угоду від 12.12.18., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» та Акціонерним товариством «Укртрансгаз», підписуючи яку, позивач визнав наявність перед відповідачем заборгованості за поставлений 05.12.13. позивачу товар за Договором на підставі рознарядки на суму 39.590.040,00 грн.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Врахувавши факти та обставини, встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.19. у справі № 911/617/15, суд в межах даної справи встановив, що оскільки відповідачем було своєчасно поставлено позивачу товар на суму 39.590.040,00 грн, то відсутні правові підстави для нарахування на означену суму штрафу за несвоєчасну поставку товару.

При цьому, на противагу твердженням відповідача, предмет спору в даній справі не припинив своє існування, оскільки відсутні обставини сплати такого штрафу відповідачем позивачу, натомість наявні обставини відсутності правових підстав для нарахування штрафу з підстав своєчасної (05.12.13.) поставки товару. За викладеного клопотання відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Щодо суми поставки в розмірі 9.602.182,52 грн, яка, за твердженням Покупця, мала була бути здійснена без рознарядки до 31.12.14., суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставка здійснюється партіями не пізніше 30 календарних днів після надання покупцем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів;

Згідно з п. 6.2.6 Договору Покупець має право не проводити приймання товару, доставленого Постачальником без рознарядки.

Отже, поставка товару здійснюється відповідачем позивачу за Договором на підставі рознарядки.

Рознарядки на суму 9.602.182,52 грн позивачем відповідачу надано не було, отже строк поставки не настав, з огляду на що відсутнє прострочення поставки товару на вказану суму, та, як наслідок, відсутні правові підстави для нарахування на означену суму штрафу по пункту 7.2.2 Договору.

За викладеного в сукупності суд відмовляє в позові повністю.

Заява відповідача про застосування строків позовної давності залишена судом без розгляду на те, що за приписами п.2.2 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Отже, з огляду на висновки суду щодо наявності самостійних підстав для відмови в задоволенні позову, заява відповідача про застосування строків позовної давності залишена без розгляду.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 23.02.21.

Суддя Т.М. Ващенко