Рішення № 95065487, 24.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.11.2020Справа № 910/15113/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", м.Київ

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан", м. Київ

про стягнення 40 360,50 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 40 360,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним як страховиком транспортного засобу Jeep, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування, внаслідок чого до позивача на підставі статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача як особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/15113/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 06.10.2020р. встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

29.10.2020 відповідачем було подано відзив, в якому проти задоволення позовних вимог надано заперечення, з огляду на те, що згідно аварійного сертифіката №23-D/71/7 від 08.07.2020 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, який було складено аварійним комісаром Видутою Д.Ю. на замовлення Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан", вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу Jeep, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 08.07.2020 складала 48 129,40 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без податку на додану вартість - 41 219,50 грн. З огляду на викладене, відповідачем було перераховано на рахунок позивача страхове відшкодування в сумі 41 219,50 грн згідно платіжного доручення №8348 від 25.08.2020.

03.11.2020 представником позивача було подано відповідь на відзив, в якій проти тверджень відповідача було надано заперечення, зокрема вказано, що нормами чинного законодавства не визначено можливості проведення оцінки матеріального збитку шляхом складання аварійного сертифіката. Крім того, позивачем наголошено, що у відповідності до ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування, право вимоги переходить саме в межах фактичних витрат.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2020 у місті Києві у провулку Делегатському, 12-А за участю транспортного засобу Jeep, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода.

Постановою від 19.02.2020 Шевченківського районного суду міста Києва визнано водія автомобіля ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 винним у порушенні Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Jeep, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було застраховано Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" згідно полісу №АО/5925277 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

30.09.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір №06-TR/АО-5925277 добровільного страхування наземного транспорту "Пряме врегулювання до автоцивілки", предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як свідчать матеріали справи, дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 24.01.2020, відповідно до норм чинного законодавства була визначена позивачем страховим випадком.

На підставі заяви про настання події від 27.01.2020, висновку експертного товарознавчого дослідження №87-D/70/6 від 18.06.2020, який складено Фізичною особою-підприємцем Яремчуком В.В. (свідоцтво №1940 від 30.03.2018, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), рахунку-фактури Фізичної особи-підприємця Гандзюк О.М. №00740 від 18.02.2020 на суму 81580 грн (без ПДВ), Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №СТ/20/0024 й встановлено суму страхового відшкодування у розмірі 81580 грн.

Позивач, на виконання своїх зобов`язань перед страхувальником перерахував на рахунок Фізичної особи-підприємця Гандзюк О.М. страхове відшкодування в сумі 81 580 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7000 від 04.03.2020.

Судом вище було встановлено, що постановою від 19.02.2020 Шевченківського районного суду міста Києва визнано водія автомобіля ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 винним у порушенні Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу транспортного засобу ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" згідно полісу №АО/004144301. Згідно зазначеного полісу ліміт відповідальності за шкоду майну становить 130 000,00 грн, франшиза складає нуль грн. Оцінюючи вказані обставини, суд зазначає наступне.

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

За приписами ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Отже, після виплати позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану 24.01.2020 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику транспортного засобу Jeep, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , до позивача в порядку суброгації перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, набуло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія (власника) транспортного засобу ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , тобто, до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан".

Наразі, як вбачається з матеріалів справи, Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" було скеровано на адресу відповідача заяву №6083 від 02.06.2020 про виплату страхового відшкодування.

Як вбачається з представлених суду документів, на підставі заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", аварійного сертифіката №23-D/71/7 від 08.07.2020 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, який було складено аварійним комісаром Видутою Д.Ю. на замовлення Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан", останнім було здійснено розрахунок страхового відшкодування, складено страховий акт №ЦВ/970/1 від 20.08.2020, та здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок позивача в розмірі 41 219,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням №8348 від 25.08.2020.

Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що страхове відшкодування в частині 40 360,50 грн. сплачено так і не було, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог надав заперечення, з огляду на те, що згідно аварійного сертифіката №23-D/71/7 від 08.07.2020 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, який було складено аварійним комісаром Видутою Д.Ю. на замовлення Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан", вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу Jeep, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 08.07.2020 складала 48 129,40 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без податку на додану вартість - 41 219,50 грн. З огляду на викладене, відповідачем було перераховано на рахунок позивача страхове відшкодування в сумі 41 219,50 грн згідно платіжного доручення №8348 від 25.08.2020.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті від обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант". При цьому, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2.1. ст.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно з ч.22.1 ст.22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 наведеного нормативно-правового акту у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, відповідно до ст.5, п.6 ч.4 ст.6 та п.9 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування» добровільне страхування наземного транспорту та обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є двома різними видами страхування.

Згідно з ч.1 ст.6 та ч.1 ст.25 наведеного Закону добровільне страхування, в тому числі, наземного транспорту, - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Отже, розмір страхового відшкодування, його складові та порядок обрахування встановлюються повністю на розсуд сторін такого договору.

Разом з тим, ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України «Про страхування» передбачають, що страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Вказівка «у межах витрат», означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред`являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.

В свою чергу, наведені ч. 22.1 ст.22 та ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в тому числі, визначають, які саме витрати у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються страховиком цивільної відповідальності.

Частина 2.1. статті 2 наведеного Закону прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, яким в даному випадку є відповідач, підлягають застосуванню саме спеціальні норми ч. 22.1 ст.22 та ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Як вказувалось вище, в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на аварійний сертифікат №23-D/71/7 від 08.07.2020 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, який було складено аварійним комісаром Видутою Д.Ю. на замовлення Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан", вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу Jeep, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 08.07.2020 складала 48 129,40 грн.,а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без податку на додану вартість - 41 219,50 грн.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наразі, суд критично ставиться до аварійного сертифікату №23-D/71/7 від 08.07.2020, який було надано відповідачем, з урахуванням такого.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;

Е З - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.

Згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим.

Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Пунктом 7.39 Методики унормовано, що винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що автомобіль Jeep, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - 2016 року випуску.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що коефіцієнт фізичного зносу є таким, що дорівнює нулю.

Проте, як вбачається зі змісту аварійного сертифіката №23-D/71/7 від 08.07.2020 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, який було складено аварійним комісаром Видутою Д.Ю. на замовлення Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан", вартість відновлювального ремонту визначена саме з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Доказів наявності винятків, що передбачені п.7.39 Методики, відповідачем суду надано не було.

Наразі, суд зазначає, що відповідачем не було наведено належним чином обґрунтованих заперечень з приводу переліку пошкоджених деталей кузова автомобіля та невідповідності вартості зазначених у калькуляції виконаних робіт існуючим на час проведення ремонту цінам.

Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що перелік та вартість визначених у рахунку-фактурі Фізичної особи-підприємця Гандзюк О.М. №00740 від 18.02.2020 на суму 81580 грн (без ПДВ) не відповідають пошкодженням транспортного засобу, які було завдано внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, суд звертає увагу на те, що визначення в аварійному сертифікаті іншої вартості замінних складових та ціни відновлюваного ремонту не спростовує того, що страхувальником за договором добровільного майнового страхування було сплачено страхове відшкодування із включенням зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.

До того ж, надаючи оцінку доводам відповідача суд зазначає, що Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" клопотання про призначення судової експертизи в межах справи не заявлялось.

За таких обставин, за висновками суду, у відповідача у даному випадку виник обов`язок з виплати страхового відшкодування в межах вартості відновлювального ремонту, яку визначено позивачем на підставі висновку експертного товарознавчого дослідження №87-D/70/6 від 18.06.2020, що складений Фізичною особою-підприємцем Яремчуком В.В. (свідоцтво №1940 від 30.03.2018, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), рахунку-фактури Фізичної особи-підприємця Гандзюк О.М. №00740 від 18.02.2020 на суму 81580 грн (без ПДВ), з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який дорівнює нулю.

Судом було встановлено, що відповідачем перераховано на рахунок позивача страхове відшкодування в сумі 41 219,50 грн згідно платіжного доручення №8348 від 25.08.2020, а отже, різниця між сумою щодо якої у відповідача виник обов`язок зі сплати на користь позивача, а також фактично перерахованою сумою, складає 40 360,50 грн.

За таких обставин, з огляду на все вищевикладене у сукупності, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 40 360,50 грн.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 40 360,50 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (01032, місто Київ, вул.Саксаганського, будинок 96, ЄДРПОУ 35417298) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (04070, місто Київ, вул. Іллінська, будинок 8, ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування в розмірі 40 360 (сорок тисяч триста шістдесят) грн 50 коп. та судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 24.11.2020р.

Суддя В.В. Князьков