Рішення № 95065434, 18.02.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/4/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2021 Справа № 908/3396/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Комунального підприємства "Комфорт" Дніпрорудненської міської ради (71630 Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 4, ідентифікаційний номер юридичної особи 41636720)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Войнаровського Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення суми 18 530 грн. 51 коп.

за участю

представника позивача: Маслов О.В., дов. № 85/05 від 29.01.2021

представник відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Комфорт" Дніпрорудненської міської ради звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Войнаровського Володимира Володимировича 18 530 грн. 51 коп. основного боргу.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3396/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 30.12.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

05.01.2020 на адресу суду від Комунального підприємства "Комфорт" Дніпрорудненської міської ради надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.01.2021, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3396/20, присвоєно справі номер провадження 27/4/21.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 01.02.2021.

Ухвалою суду від 01.02.2021, розгляд справи відкладався на 18.02.2021.

У судовому засіданні 18.02.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 18.02.2021 відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 18 530 грн. 51 коп. основного боргу.

Представник відповідача у жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача: 71630 Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці, 21/225, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Фізичній особі-підприємцю Войнаровському Володимиру Володимировичу, а саме ухвали суду про відкриття провадження у справі, яке повернуто до суду з позначкою пошти «за закінчення терміну зберігання».

При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

06.08.2018 між Комунальним підприємством "Комфорт" Дніпрорудненської міської ради (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Войнаровським Володимиром Володимировичем укладено договір про надання послуг з вивезення та захоронення твердих відходів № 89.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується за завданням замовника надати останньому послуги з вивозу твердих побутових відходів 4 класу небезпеки (далі у тексті договору ТПВ) з території замовника за адресами вул. Героїв Праці 25 м. Дніпрорудне.

Згідно п. 1.2 договору вартість послуги за даним договором встановлюється відповідно до розрахунку (додаток №1).

Виконавець самостійно встановлює контейнер(и) для ТПВ об`ємом 0,75 ,1,1 м.куб. (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, на підставі рахунку та акта виконаних робіт.

Пунктом 4.2 договору узгоджено, що акти наданих послуг підписуються та повертаються замовником протягом 5-ти календарних днів з моменту їх отримання. У випадку неповернення актів наданих послуг протягом вказаного строку, вони вважаються узгодженими сторонами та підлягають оплаті.

За умовами п. 4.3 договору виконавець має право змінювати тарифи на послуги, про що повідомляє замовника за 10 діб до введення їх в дію. Зміна тарифів оформлюється додатковою угодою, підписаною сторонами. У випадку неповернення підписаної додаткової угоди протягом 10 діб, тарифи вважаються узгодженими сторонами і підлягають сплаті.

14.05.2019 позивач на виконання умов п. 4.3 договору надіслав на адресу відповідача додаткову угоду № 1 від 14.05.2019, 01.06.2020 додаткову угоду № 3 від 01.06.2020 про зміну вартості ціни по договору.

Вказані додаткові угоди вручені відповідачу під підпис, але не повернуті на адресу позивача, хоча сплачувались рахунки відповідачем за новою вартістю.

Виконання позивачем своїх зобов`язань по договору підтверджується актами виконаних робіт (послуг): № 455 від 29.02.2020 на суму 1 053 грн. 56 коп. в тому числі ПДВ; № 734 від 31.03.2020 на суму 239 грн. 82 коп. в тому числі ПДВ; № 854 від 30.04.2020 на суму 239 грн. 82 коп. в тому числі ПДВ; № 1274 від 31.05.2020 на суму 479 грн. 64 коп. в тому числі ПДВ; № 1528 від 30.06.2020 на суму 409 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ; № 1809 від 31.07.2020 на суму 409 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ; № 2055 від 31.08.2020 на суму 409 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ; № 2333 від 30.09.2020 на суму 409 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ; № 2586 від 31.10.2020 на суму 409 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ; № 572 від 31.03.2020 на суму 1 053 грн. 56 коп. в тому числі ПДВ; № 853 від 30.04.2020 на суму 1 053 грн. 56 коп. в тому числі ПДВ; № 1080 від 31.05.2020 на суму 1 053 грн. 56 коп. в тому числі ПДВ; № 1320 від 30.06.2020 на суму 1 390 грн. 61 коп. в тому числі ПДВ; № 1616 від 31.07.2020 на суму 1 390 грн. 61 коп. в тому числі ПДВ; № 1883 від 31.08.2020 на суму 1 390 грн. 61 коп. в тому числі ПДВ; № 2145 від 30.09.2020 на суму 1 390 грн. 61 коп. в тому числі ПДВ; № 2424 від 31.10.2020 на суму 1 390 грн. 61 коп. в тому числі ПДВ; № 2682 від 30.11.2020 на суму 1 390 грн. 61 коп. в тому числі ПДВ.

Для оплати наданих послуг позивачем відповідачеві виставлені рахунки-фактури: № 455 від 29.02.2020, № 734 від 31.03.2020, № 854 від 30.04.2020, № 1274 від 31.05.2020, № 1528 від 30.06.2020, № 1809 від 31.07.2020, № 2055 від 31.08.2020, № 2333 від 30.09.2020, № 2586 від 31.10.2020, № 571 від 31.03.2020, № 853 від 30.04.2020, № 1080 від 31.05.2020, № 1320 від 30.06.2020, № 1616 від 31.07.2020, № 1883 від 31.08.2020, № 2145 від 30.09.2020, № 2425 від 31.10.2020, № 2682 від 30.11.2020.

Відповідачем частково сплачені рахунки з квітня 2019 року по лютий 2020 року в сумі 11 196 грн. 90 коп.

У зв`язку з несплатою рахунків № 455 від 29.02.2020, № 571 від 31.03.2020, № 734 від 31.03.2020, № 853 від 30.04.2020, № 854 від 30.04.2020, № 1080 від 31.05.2020, № 1274 від 31.05.2020, № 1320 від 30.06.2020, № 1528 від 30.06.2020, № 1616 від 31.07.2020, № 1809 від 31.07.2020, № 1883 від 31.08.2020, № 2055 від 31.08.2020, № 2145 від 30.09.2020, № 2333 від 30.09.2020, № 2425 від 31.10.2020, № 2586 від 31.10.2020, № 2682 від 30.11.2020 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 18 530 грн. 51 коп.

Акти виконаних робіт в порушення пункту 4.2 договору відповідач не повернув.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 464/05 від 24.09.2020 щодо погашення заборгованості.

Претензія залишена без відповіді, заборгованість не погашена.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як передбачено ст. 902 ЦКУ України, виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

За викладених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 18 530 грн. 51 коп. підлягає задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, в зв`язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Комфорт" Дніпрорудненської міської ради до Фізичної особи-підприємця Войнаровського Володимира Володимировича задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Войнаровського Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Комфорт" Дніпрорудненської міської ради (71630 Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 4, ідентифікаційний номер юридичної особи 41636720) 18 530 (вісімнадцять тисяч п`ятсот тридцять) грн. 51 коп. боргу, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 23.02.2021.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.