Рішення № 95065340, 08.02.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/196/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2021 Справа № 908/3151/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Живана Органікс" (21000, м. Вінниця, вул. Чехова, буд. 29, оф. 302; код ЄДРПОУ 37979491)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Тютюника Василя Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження - не відома)

про стягнення 309 166,14 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Раілко С.В., ордер КС № 511763 від 30.10.2020, посвідчення № 2542/10 від 25.03.2004, адвокат;

Від відповідача: Тютюник В.В., паспорт (ID-картка) № НОМЕР_3 видана 26.05.2020;

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.12.2020 (суддя Проскуряков К.В.) прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Живана Органікс" до фізичної особи-підприємця Тютюника Василя Володимировича про стягнення 309 166,14 грн. та відкрите провадження у справі № 908/3151/20 в порядку спрощеного позовного провадження, перше судове засідання з розгляду справи по суті у спрощеному позовному провадженні призначено на 11.01.2021 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнати обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

05.01.2021 від ФОП Тютюника В.В. до Господарського суду Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 29.12.2020 (вх. № 89/08-08/21 від 05.01.2021), згідно якого відповідач заперечив проти позовних вимог у повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 11.01.2021 № 908/3151/20 оголошено перерву в судовому засіданні до 08.02.2021 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

22.01.2021 від ТОВ "Живана Органікс" до суду надійшла відповідь на відзив № б/н від 18.01.2021 (вх. № 1366/08-08/21 від 22.01.2021), згідно якої позивач зазначив, що заперечення відповідача наведені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються поданими доказами. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 25.01.2021 задоволено заяву ТОВ "Живана Органікс" № б/н від 18.01.2021, судове засідання призначене на 08.02.2021 о 12 год. 00 хв. ухвалено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EasyCon".

04.02.2021 від ФОП Тютюника В.В. до господарського суду Запорізької області надійшло клопотання № б/н від 02.02.2021 (вх. № 2445/08-08/21 від 04.02.2021) про витребування від фізичної особи-підприємця Войтовської Юлії Василівни інформації про виконання договору-заяви № 21 від 26.03.2020 на перевезення вантажу автомобілем.

Вказане клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 08.02.2021 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Акорд" та в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EasyCon".

Ухвалою суду від 08.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ФОП Тютюника В.В. № б/н від 02.02.2021 про витребування інформації.

У судовому засіданні 08.02.2021 представник позивача підтримав доводи викладені у позовній заяві. Суду надані пояснення: 17.03.2020 між ТОВ Живана Органікс" (покупець) та ФОП Тютюником В.В. (постачальник) укладено договір поставки лікарської сировини № 17/2020, за умовами якого постачальник зобов`язаний передати (поставити) в обумовлені строки покупцю лікарську сировину ягоду бузини висушені (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму. На виконання умов договору та специфікації № 1 від 17.03.2020, ТОВ Живана Органікс" на користь ФОП Тютюника В.В. здійснено оплату за товар, що мав постачатись за договором на загальну суму 335 200,00 грн. Відповідно до специфікації № 1 від 17.03.2020, постачальник зобов`язаний поставити товар на протязі семи робочих днів з дня отримання передоплати. Проте, в порушення умов договору № 17/2020 від 17.03.2020, ФОП Тютюник В.В. товар у визначені строки позивачу не поставив. 24.04.2020 та 08.05.2020 відповідачем частково повернуті грошові кошти на загальну суму 65 000,00 грн., у зв`язку з чим розмір попередньої оплати, який не повернутий відповідачем склав 270 200,00 грн. 30.10.2020 позивачем на адресу відповідача надіслано пропозицію про розірвання договору поставки лікарської сировини № 17/2020 від 17.03.2020 та повернення сплачених за товар грошових коштів. Проте, вказана пропозиція залишена ФОП Тютюником В.В. без відповіді та задоволення. Позивач просить суд стягнути з відповідача 270 200,00 грн. попередньої оплати за договором поставки лікарської сировини № 17/2020 від 17.03.2020, пеню за період з 28.03.2020 по 01.12.2020 на суму 26 365,57 грн., 3 % річних за період з 28.03.2020 по 01.12.2020 у розмірі 5 715,97 грн. та інфляційні витрати за період з квітня по жовтень 2020 включно на суму 6 884,60 грн. за несвоєчасну поставку товару. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначивши, що у зв`язку з географічною віддаленістю та метою подальшої співпраці, 26.03.2020 відповідачем за проханням позивача оформлено договір-заяву № 21 на перевезення вантажу автомобілем на завантаження товару в об`ємі 4 тони. Всі розрахунки та умови транспортування за договором № 17/2020 віл 17.03.2020 до обов`язків продавця не відносяться. 26.03.2020 відповідачем оформлено договір-замовлення № 21 на перевезення вантажу автомобілем (замовник: ТОВ «Живана Органікс», виконавець: ФОП Войтовська Ю.В.) за маршрутом: Новоград-Волинський - Житомир - с. Митниця, Київська область; найменування вантажу: рослинна лікарська сировина; вага, об`єм: 4,0 т, 20 куб.м. Надалі в телефонному режимі за допомогою програми "Viber" про прибуття перевізника відповідач повідомив ТОВ Живана Органікс" та надав реквізити перевізника. Факт завантаження товару позивач підтвердив другою оплатою 50 % вартості товару 27.03.2020. Будь-яких претензій у доступі до товару та якості його упаковки на протязі наступних двадцяти днів у відповідності до п.п. 5.2 - 5.8. договору від позивача не надходило. Крім цього відповідач зазначив, що 23.04.2020 ТОВ Живана Органікс" звернулось до відповідача з вимогою про часткове повернення грошових коштів за договором на суму 138 615,00 грн. Надалі, 28.09.2020 відповідач отримав лист ТОВ Живана Органікс" № 28/09/20 з вимогою про повернення помилково одержаних коштів у розмірі 285 200,00 грн. Після цього, ФОП Тютюник В.В. отримав пропозицію позивача про розірвання договору поставки лікарської сировини № 17/2020 від 17.03.2020 та повернення грошових коштів у розмірі 270 200,00 грн. 30.10.2020 відповідачем на адресу позивача направлено лист № ТВ-293 від 29.10.2020 з пропозицією надати акт звірки взаєморозрахунків за договором поставки лікарської сировини № 17/2020 від 17.03.2020. Проте, вказаний лист залишився позивачем без відповіді та задоволення.

У відповіді на відзив № б/н від 18.01.2021 (вх. № 1366/08-08/21 від 22.01.2021) позивач зазначив, що укладеним договором та специфікацією, не було конкретизовано адреси підприємства, заводу, фабрики, складу, де мав бути наданий у розпорядження покупця товар, що постачається. Відповідачем також не направлялось на адресу покупця повідомлення щодо часу та місця відвантаження товару. Відповідач не виконав зобов`язання щодо поставки товару на умовах EXW (Incoterms-2010) м. Житомир, які погоджені сторонами. Надана відповідачем копія договору-замовлення № 21 від 26.03.2020 на перевезення вантажу автомобілем не є належним та допустимим доказом виконання ФОП Тютюником В.В. умов договору № 17/2020 від 17.03.2020.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

В судовому засіданні 08.02.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2020 між фізичною особою-підприємцем Тютюником Василем Володимировичем (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Живана Органікс» (далі - покупець, позивач) укладено договір поставки лікарської сировини № 17/2020 (далі - договір), згідно з п.п. 1.1.-1.2. якого постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки покупцю лікарську сировину ягоду бузини висушену (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму (п. 1.1). Найменування, кількість, ціна товару, який підлягає поставці за цим договором, визначається специфікаціями, які є невід`ємними частинами договору (п. 1.2).

Пунктом 2.1. договору визначено, що поставки товару покупцю постачальником здійснюється на умовах, вказаних у відповідній специфікації. Сторони мають право викласти умови поставки відповідно до «Інкотермс-2010», при цьому у разі наявності розбіжностей між положеннями договору та положеннями обраних сторонами умов поставки «Інкотермс-2010», пріоритет мають та застосовуються умови договору.

Строки поставки визначається у відповідній специфікації (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору, постачальник передає покупцю наступні документи:

- видаткову накладну - 2 екз.;

- товарно-транспортну накладну (у разі коли відправником товару є постачальник або залучена ним до перевезення особа) - 2 екз.;

- рахунок-фактуру - 1 екз.;

- інші документи, передбачені в специфікації.

Згідно п. 2.4. договору, тара та упаковка: товар поставляється в тарі та/або упаковці згідно з вимогами специфікації. Вартість тари, упаковки включена до ціни товару, якщо інше не передбачено в специфікації. У випадку, якщо тара підлягає поверненню, то строк її повернення погоджується сторонами в специфікації.

Розділом 4 договору передбачено, що ціна товару визначається специфікацією. Ціна договору складається з вартості товару по специфікаціям (п. 4.1). Розрахунки за товар здійснюються в гривнях. Форма розрахунків: шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (п. 4.2). Покупець здійснює розрахунки у строки, вказані в специфікації (п. 4.3).

Згідно п. 5.1. договору, приймання товару за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965р., а по якості та комплектності, в тому числі дії сторін при виявлені прихованих недоліків у товарі, - відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р., з урахуванням умов, установлених у даному договорі.

Відповідно до п. 6.1. договору, за порушення сторонами своїх зобов`язань за договором застосовуються санкції, передбачені договором та/або законодавством.

За прострочення поставки оплаченого товару покупець має право стягнути з постачальника пеню в розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочення) від вартості товару, поставка якого прострочена, за кожний день прострочення (п. 6.2. договору).

Пунктом 7.1. договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 та виконання сторонами своїх зобов`язань, що виникли з договору. Якщо жодна із сторін за місяць до закінчення договору не заявила про його припинення, то договір є щорічно пролонгованим на наступний календарний рік.

Ні одна зі сторін не має права передавати свої права та обов`язки повністю та частково за цим договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони (п. 7.2. договору).

17.03.2020 між ФОП Тютюником В.В. та ТОВ «Живана Органікс» підписано специфікацію № 1 до договору поставки № 17/2020 від 17.03.2020, відповідно до п. 1 якої постачальник зобов`язується поставити покупцю бузину, плоди кількістю 4 250,00 кг. На загальну суму 340 000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 2 вищевказаної специфікації передбачені умови поставки: EXW (Incoterms-2010), м. Житомир.

Строк поставки: 7 (сім) робочих днів з дня отримання передоплати (п. 3 специфікації).

Пунктом 5 специфікації № 1 визначено перелік документів, що надаються постачальником покупцю, а саме:

- видаткова накладна - 2 екз.;

- рахунок-фактура - 1 екз.

Згідно п. 7 специфікації, порядок розрахунків: 50% передоплата, 50% по факту завантаження.

17.03.2020 відповідач надіслав позивачу рахунок на оплату № 26 від 17.03.2020, найменування товару: бузина, плоди, кількість 4 190,00 кг на загальну суму 335 200,00 грн. з ПДВ (а.с. 19).

На виконання умов договору та п. 7 специфікації, 18.03.2020 позивач здійснив на користь відповідача передоплату товару на загальну суму 170 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 67 від 18.03.2020 на суму 40 000,00 грн., № 71 від 18.03.2020 на суму 70 000,00 грн. та № 76 від 18.03.2020 на суму 60 000,00 грн. (а.с. 20-22).

З урахуванням вимог п. 5 специфікації № 1, відповідач зобов`язаний поставити позивачу продукцію у строк до 27.03.2020 включно.

На підтвердження здійснення поставки за договором № 17/2020 від 17.03.2020, ФОП Тютюником В.В. надано суду договір-замовлення № 21 від 26.03.2020 на перевезення вантажу автомобілем, в якому зазначено наступне:

1. Замовник: ТОВ «Живана Органік»;

2. Виконавець: ФОП Войтовська Юлія Василівна;

3. Дата завантаження: 28.03.2020р.;

4. Маршрут: Новгород-Волинський - Житомир - с. Митниця, Київська область;

5. Сума фрахту та строк оплати: 3 300,00 грн. під час вивантаження;

6. найменування вантажу: рослинна лікарська сировина;

7. Маса, об`єм: 4,0 и, 20 куб. м;

8. Адреса завантаження:

9. Адреса митного оформлення:

11. Необхідні документи:

12. прикордонний:

13. адреса розвантаження:

14. адреса митного оформлення:

15. відповідальна особа під час розвантаження, телефон: ОСОБА_1 , НОМЕР_2 ;

Держ. № а/м, П.І.Б., тел: ОСОБА_2 НОМЕР_4.

«ЗАМОВНИК» «ВИКОНАВЕЦЬ».

Проте, у графі «ЗАМОВНИК» міститься лише підпис невідомої особи, без зазначення прізвища та посади, а в графі «ВИКОНАВЕЦЬ» взагалі відсутній підпис особи (а.с. 109).

Будь-яких належних та допустимих доказів фактичного перевезення вантажу за договором поставки № 17/2020 від 17.03.2020 відповідачем суду не надано.

27.03.2020 платіжним дорученням № 104 ТОВ «Живана Органікс» перерахувало на користь ФОП Тютюника В.В. грошові кошти на суму 165 200,00 грн., призначення платежу: оплата за бузину плоди згідно рахунку № 26 від 17.03.2020 без ПДВ (а.с. 23).

Проте, в порушення умов договору відповідач поставку товару в обумовлені сторонами строки не здійснив.

23.04.2020 ТОВ «Живана Органікс» на адресу ФОП Тютюника В.В. направлено лист № 6/21, в якому зазначено що товар за договором № 17/2020 від 17.03.2020 не поставлено, сплачені кошти не повернуті, у зв`язку з чим позивач вимагав повернути грошові кошти у розмірі 138 615,00 грн. (а.с. 65).

В матеріалах справи містяться банківські виписки, з яких вбачається що відповідач повернув позивачу грошові кошти на загальну суму 65 000,00 грн., а саме:

- 24.04.2020 у розмірі 15 000,00 грн. (призначення платежу: повернення коштів, оплачених раніше за рахунком № 26 від 17.03.2020 без ПДВ);

- 08.05.2020 у розмірі 50 000,00 грн. (призначення платежу: повернення коштів, оплачених раніше за рахунком № 26 від 17.03.2020 без ПДВ).

Крім цього, в матеріалах справи міститься вимога ТОВ «Живана Органікс» № 28/09/20 від 28.09.2020 на ім`я ФОП Тютюника В.В., в якій зазначено що 18.03.2020 та 27.03.2020 позивачем помилково перераховані на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 335 200,00 грн. 08.05.2020 ФОП Тютюником В.В. здійснено часткове повернення помилково одержаних коштів на рахунок ТОВ «Живана Органікс» у розмірі 50 000,00 грн., у зв`язку з чим станом на 28.09.2020 відповідачем не повернуті грошові кошти у розмірі 285 200,00 грн. На підставі викладеного позивач вимагав у ФОП Тютюника В.В. повернути зазначені кошти в семиденний термін. Проте вказана вимога залишена відповідачем без задоволення (а.с. 66).

30.10.2020 позивачем на адресу відповідача надіслано пропозицію про розірвання договору поставки лікарської сировини № 17/2020 від 17.06.2020 та повернення попередньої оплати у розмірі 270 200,00 грн. Проте вказана пропозиція залишена відповідачем без задоволення (а.с. 27-30).

Також, 30.10.2020 відповідачем на адресу позивача направлено клопотання № ТВ-293 про надання у письмовому вигляді акту звірки взаєморозрахунків за договором поставки лікарської сировини № 17/2020 від 17.03.2020. Вказане клопотання залишено позивачем без відповіді та задоволення (а.с. 67-68).

Відповідачем до відзиву на позовну заяву надано лист № ТВ-294 від 28.12.2020 на ім`я ФОП Войтовської Ю.В. з клопотанням про надіслання на поштову адресу ФОП Тютюника В.В. акту виконаних робіт згідно заявки № 21 від 26.03.2020 (а.с. 71-72).

У зв`язку з невиконанням ФОП Тютюником В.В. умов договору поставки лікарської сировини № 17/2020 від 17.03.2020, позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 270 200,00 грн., пеню за період з 28.03.2020 по 01.12.2020 на суму 26 365,57 грн., 3 % річних за період з 28.03.2020 по 01.12.2020 у розмірі 5 715,97 грн. та інфляційні витрати за період з квітня по жовтень 2020 включно на суму 6 884,60 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3151/20, відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між сторонами склались правовідносини поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Як зазначив Верховний Суд України у своїх висновках, викладених в п. 7.12-7.13 постанови від 08.02.2019 по справі № 909/524/18: «Припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням».

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виконання зобов`язання передбаченого п. 2.2. договору та п. 3 специфікації № 1 від 17.03.2020 щодо поставки товару у строк до 27.03.2020 включно, у зв`язку з чим позивач 23.04.2020 надіслав відповідачу письмову вимогу про повернення передоплати. Тому у відповідача виник обов`язок повернути суму попередньої оплати відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Станом на час розгляду справи доказів повернення суми попередньої оплати у розмірі 270 200,00 грн. від ФОП Тютюника В.В. суду не надано.

Оцінюючи доводи сторін суд зазначає, що обов`язок відповідача з поставки товару за умовами договору поставки лікарської сировини №17/2020 від 17.03.2020 та рахунку на оплату № 26 від 17.03.2020 передує обов`язку позивача з оплати 50% вартості товару, яку останній здійснив 27.03.2020.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідно до умов ч. 2 ст. 693 ЦК України позивач правомірно вимагає повернення суми попередньої оплати, незалежно від здійснення ним сплати решти вартості товару.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги ТОВ "Живана Органікс" щодо стягнення з ФОП Тютюника В.В. суми попередньої оплати у розмірі 270 200,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 6.2. договору, за прострочення поставки оплаченого товару покупець має право стягнути з постачальника пеню в розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочення) від вартості товару, поставка якого прострочена, за кожний день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 26 365,57 грн. за період з 28.03.2020 по 01.12.2020.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Керуючись ч. 6 ст. 232 ГК України, перевіривши розрахунки пені позивача за загальний період з 28.03.2020 по 01.12.2020 на суму 26 365,57 грн. за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд зазначає, що згідно із розрахунком суду, стягненню підлягає пеня за загальний період з 28.03.2020 по 24.09.2020 включно у розмірі 20 341,43 грн., з відмовою у стягненні 6 024,14 грн., а саме:

- з 28.03.2020 по 23.04.2020 на суму 335 200,00 грн. - 4 945,57 грн.;

- з 24.04.2020 по 07.05.2020 на суму 320 200,00 грн. - 1 959,69 грн.;

- з 08.05.2020 по 24.09.2020 на суму 270 200,00 грн. - 13 436,17 грн.;

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою програми "Законодавство" суд зазначає, що вказані розрахунки позивача є вірними та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 28.03.2020 по 01.12.2020 включно у розмірі 5 715,97 грн. та інфляційних витрат за період з квітня по вересень 2020 включно на суму 6 884,60 грн. Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати попередньої оплати у повному обсязі суду не надав.

Стосовно заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву суд зазначає наступне.

Умови поставки Exw (Франко-завод) згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року) передбачають мінімальні обов`язки продавця під час виконання договору поставки, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Термін «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, на фабриці, складі і т.ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Згідно наведених умов поставки продавець зобов`язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільше відповідає його цілям. На покупця також покладається обов`язок надати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.

Як вбачається зі Специфікації №1 до договору поставки №17/2020 від 17.03.2020, сторонами договору погоджено поставку товару на умовах EXW (Incotrms-2010) м. Житомир у семиденний термін з дня отримання передоплати. Укладеним договором, специфікацією, іншими документами, що укладались сторонами на виконання договору поставки №17/2020 від 17.03.2020 не було конкретизовано адреси підприємства, заводу, фабрики, складу, де мав бути наданий у розпорядження покупця товар, що постачається. Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів того, що відповідачем направлялось на адресу позивача повідомлення (яке є обов`язковим відповідно до умов поставки «франко-завод») щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього. Відповідачем не долучено до відзиву на позовну заяву належних та допустимих доказів, які б підтверджували направлення покупцю повідомлення про час і місце у м. Житомирі, де позивач зміг би прийняти товар, що поставляється за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода. Умова щодо місця поставки товару є істотною умовою договору №17/2020 від 17.03.2020, оскільки сторони виклали умови поставки відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), які передбачають необхідність зазначення місця де товар має бути переданий продавцем у розпорядження покупця. Частиною 1 ст.651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте, сторонами договору поставки №17/2020 від 17.03.2020 відповідних змін до специфікації №1 від 17.03.2020 відносно місця поставки товару (з м. Житомир на вул. Шулявську, 25, в селі Митниця Васильківського району Київської області) не вносились.

Крім того, умови поставки за правилами Інкотермс не представляють собою повноцінний договір купівлі-продажу. Правила Інкотермс лише вказують, яка зі сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін. Правила Інкотермс не вказують на ціну, що підлягає сплаті або спосіб оплати. Вони також не регламентують перехід права власності на товар або наслідки порушення договору. Ці питання визначаються в чітко виражених умовах у договорі купівлі-продажу або у праві, застосованому у такому договорі. Аналогічне застереження щодо пріоритетності застосування умов договору міститься в п.2.1. договору поставки №17/2020 від 17.03.2020.

Частиною 1 ст.334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч.2 ст.334 ЦК України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізнику, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Згідно приписів ст. 622 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2.3. договору поставки №17/2020 від 17.03.2020, постачальник передає покупцю наступні документи: видаткову накладну у 2 екземплярах; товарно-транспортну накладну (у разі коли відправником товару є постачальник або залучена ним до перевезення особа) у 2 екземплярах; рахунок-фактуру 1 екземпляр; інші документи, передбачені в специфікації. Специфікацією №1 від 17.03.2020р. було визначено, що постачальником разом з товаром надається видаткова накладна у 2 екземплярах та рахунок фактура в 1 екземплярі.

Згідно з приписами ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» унормовано, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності до приписів ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, належними доказами виконання відповідачем поставки (передання товару покупцеві) за договором поставки №17/2020 від 17.03.2020 мають бути видаткові накладні, акти прийому-передачі або інші первинні документи, які б містили інформацію про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З договору поставки №17/2020 від 17.03.2020 та Специфікації №1 від 17.03.2020 вбачається, що таким документами являються видаткові накладні. Проте, відповідачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували передання позивачу товару за договором поставки №17/2020 від 17.03.2020.

Щодо твердження відповідача про передачу товару перевізнику для доставки його на вул. Шулявську, 25, в селі Митниця Васильківського району Київської області суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Перевезення вантажів автомобільним транспортом також регулюється Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363. Наведені правила визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Згідно п. 11.1. наведених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Товарно- транспортна накладна визначається як єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами (п.1 Правил). Товарно-транспортна накладна, зокрема містить інформацію про замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, інформацію про вантаж, його вартість, підписи відповідальних осіб вантажовідправника, водія/експедитора, вантажоодержувача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Живана Органікс» та фізичною особою-підприємцем Войтовською Ю.В. відповідного договору на перевезення вантажу, відповідної сплати вартості перевезення вантажу, прийняття в якості вантажоодержувача зазначеного відповідачем товару, укладення (підписання) відповідної товарно-транспортної накладної. Копія договору-замовлення №21 від 26.03.2020 на перевезення вантажу автомобілем, яка долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву, не містить підпису уповноваженої особи ТОВ «Живана Органікс», як замовника, а також не містить підпису фізичної особи-підприємця Войтовської Юлії Василівни, яка начебто здійснювала перевезення товару, який є предметом поставки за договором №17/2020 від 17.03.2020.

Таким чином, долучена відповідачем до відзиву копія договору-замовлення №21 від 26.03.2020 на перевезення вантажу автомобілем не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ укладення договору перевезення товару за договором №17/2020 від 17.03.2020. Інших доказів, зокрема товарно-транспортної накладної, квитанцій про оплату вартості перевезення, належним чином оформленого договору перевезення, які б свідчили про укладення договору перевезення відповідачем не надано. За таких обставин, твердження відповідача про передачу товару перевізнику для подальшої доставки його до ТОВ «Живана Органікс» на вул. Шулявську, 25, в селі Митниця Васильківського району Київської області є недоведеними.

У відзиві на позовну заяву ФОП Тютюник В.В. зазначає, що виконав поставку товару в повному обсязі у відповідності до вимог укладеного між сторонами договору поставки №17/2020 від 17.03.2020 та відсутність заборгованості з повернення попередньої оплати здійсненої позивачем. Проте відповідачем у відзиві не зазначено яку кількість товару було поставлено позивачу і якими доказами це підтверджується. В той же час фактичні дії відповідача, а саме часткове повернення попередньої оплати у розмірі 65 000,00 грн., «додаткове направлення позивачу товару», як зазначає відповідач у відзиві, відповідно до квитанцій про прийом вантажу ТОВ «Делівері» та ТОВ «Нова пошта», свідчать про те, що поставка товару не відбувалась. Крім того, квитанції №0080050596 від 28.09.2020 та №0080050689 від 01.10.2020 ТОВ «Делівері» та експрес-накладна від 06.04.2020 ТОВ «Нова пошта», які долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву, не підтверджують поставку товару за договором №17/2020 від 17.03.2020. Одержувачем за квитанціями та експрес-накладною зазначені приватні фізичні особи, а не ТОВ «Живана Органікс»; з наданих квитанцій не вбачається який саме вантаж прийнятий до перевезення; умови такої поставки не відповідають умовам, що погоджені сторонами договору поставки №17/2020 від 17.03.2020.

Крім цього, відповідачем до відзиву на позовну заяву надано лист № ТВ-294 від 28.12.2020 на ім`я ФОП Войтовської Ю.В. з клопотанням про надіслання на поштову адресу ФОП Тютюника В.В. акту виконаних робіт згідно заявки № 21 від 26.03.2020.

Проте, у вищевказаному листі не зазначена адреса отримувача - ФОП Войтовської Ю.В. (а.с. 71, 132).

У фіскальному чеку № 000068536 00029 від 29.12.2020 відсутня назва (ім`я) отримувача. Крім цього, у фіскальному чеку зазначена адреса отримувача: м. Ялта (а.с. 72).

В той час, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Витягу з реєстру платників єдиного податку, поштова адреса ФОП Войтовської Ю.В. - АДРЕСА_2 (а.с. 130-131).

Крім цього, відповідачем не надано до чеку опису вкладення як доказ направлення на адресу ФОП Войтовської Ю.В. листа № ТВ-294 від 28.12.2020.

Стосовно надання відповідачем скріншотів з месенджеру «Viber», в якості доказу листування з керівником ТОВ «Живана Органікс» щодо змін умов договору поставки №17/2020 від 17.03.2020 (а.с. 79-106) суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Долучені відповідачем скріншоти листування з месенджеру «Viber» по суті є електронними доказами.

Відповідно до ч.2 ст.96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Крім того, учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Враховуючи вищевказані положення, надані відповідачем скріншоти листування з месенджеру «Viber» не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази, оскільки повинні бути підтверджені письмовими доказами (договорами, специфікаціями, видатковими та/або товарно-транспортними накладними, актами-звірки, листуванням сторін, тощо).

Також з враховує, що укладеним договором не передбачено можливості спілкування сторонами за допомогою месенджеру «Viber».

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Живана Органікс" до фізичної особи-підприємця Тютюника Василя Володимировича у розмірі 303 142,00 грн., т.ч. 270 200,00 грн. - попередньої оплати, 20 341,43 грн. - пені, 5 715,97 грн. - 3 % річних та 6 884,60 грн. - інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 4 547,13 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тютюника Василя Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження - не відома) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Живана Органікс" (21000, м. Вінниця, вул. Чехова, буд. 29, оф. 302; код ЄДРПОУ 37979491) 270 200 (двісті сімдесят тисяч двісті) грн. 00 коп. попередньої оплати за договором поставки лікарської сировини № 17/2020 від 17.03.2020, пеню за період з 28.03.2020 по 24.09.2020 включно на суму 20 341 (двадцять тисяч триста сорок одна) грн. 43 коп., 3 % річних за період з 28.03.2020 по 01.12.2020 включно у розмірі 5 715 (п`ять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн. 97 коп., інфляційні витрати за період з квітня по жовтень 2020 включно на суму 6 884 (шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 4 547 (чотири тисячі п`ятсот сорок сім) грн. 13 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному у період з 09.02.2021 по 19.02.2021 включно, повний текст рішення складено та підписано 22.02.2021.

Суддя К.В. Проскуряков

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.