Рішення № 95064836, 18.02.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2021 р. Cправа № 902/13/21

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В.,, при секретарі судового засідання Шушковій А.П.

За участю представників сторін:

позивача Безпалюк О.Л., довіреність № 14-338 від 22.12.2020 (в режимі ВКЗ);

відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6 , м. Київ, 01601)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" (вул. Острозького, буд. 3, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 212206,73 грн.

ВСТАНОВИВ :

Акціонерне товариство "Національна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" про стягнення 212206,73 грн., з яких 177 510,29 грн. - основний борг, 13 552,80 грн. - пеня, 9 435,94 грн. - 3% річних, 11 707,70 грн. - інфляційні витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу №3612/18-БО-1 від 09.10.2018 в частині проведення розрахунків.

Ухвалою суду від 05.01.2020 відкрито провадження у справі №902/13/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 27 січня 2021 року.

25.01.2020 на електронну адресу суду надійшла заява представника АТ "Національна акціонерна компанія ""Нафтогаз України" Безпалюка О.Л. №39/5-591-21 від 22.01.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 25.01.2020 задоволено заяву АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Безпалюка О.Л. №39/5-591-21 від 22.01.2021 про участь у судовому засіданні, призначеному на 27.01.2020 о 12:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

Ухвалою від 27.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/13/21 для судового розгляду по суті на 18 лютого 2021 р., крім того задоволено усне клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

На визначену судом дату в режимі відеоконференції з`явився представник позивача.

Відповідач правом участі в судовому засіданні свого представника не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засідання 18.02.2021 судом була оголошена перерва, в зв`язку з неналежною якістю відеоконференцзв`язку з представником позивача.

Під час технічної перерви суду не вдалось повторно зв`язатись з представником позивача, разом з тим, на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій зазначено, що в зв`язку з неякісним інтернет зв`язком представник позивача не може приймати подальшу участь в судовому засіданні, разом з тим позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити, розгляд справи провести за його відсутності.

З огляду на зазначене, після технічної перерви суд продовжив розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відзиву, будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи (18.02.2021) від відповідача до суду не надходило. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 25.03.2020 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи, в зв`язку з неявкою представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, за Договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" (відповідач, за Договором Споживач) укладено Договір постачання природного газу № 3612/18-БО-1 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до предмету Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2018 році природний газ (надалі – газ), а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору (п.1.1 Договору).

Пунктом 1.2. Договору визначено, що природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Згідно із п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року (включно) газ обсягом до 2 тис. куб. м..

Відповідно до п. 3.7. Договору приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Розділом 5 Договору сторонами погоджено ціну на газ.

За змістом п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладання Договору становить 7907,20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 9488,64 грн.

Згідно із п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1. даного Договору, він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У п. 10.3. Договору Сторони погодили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року до 17 жовтня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).

Додатковими угодами № 1 від 23.10.2018, №2 від 29.10.2018, № 3 від 06.11.2018, № 4 від 04.12.2018, № 5 від 21.01.2019, № 6 від 31.01.2019, № 7 від 11.03.2019, № 8 від 20.03.2019, №9 від 29.03.2019 та №10 від 22.04.2019 до Договору Сторони внесли ряд змін та доповнень до Договору, зокрема, але не виключно, змінено строк постачання, орієнтовний обсяг та строк дії договору.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору та Додаткових угод до нього позивачем у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року включно, передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 177510,29 грн, на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі природного газу (а.с. 49-55).

Відповідач за поставлений природний газ у строки визначені Договором не розрахувався

Не виконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо своєчасної оплати отриманого природного газу слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення 212206,73 грн. заборгованості, з яких 177 510,29 грн. - основний борг, 13 552,80 грн. - пеня, 9 435,94 грн. - 3% річних, 11 707,70 грн. - інфляційні витрати.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.

За змістом ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що основний борг в сумі 177510,29 грн позивачем доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані, тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 13 552,80 грн. - пені, 9 435,94 грн. - 3% річних та 11 707,70 грн. - інфляційних втрат.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У п. 8.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1. даного Договору, він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Умовами п. 10.3. Договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у томі числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин вимоги щодо стягнення пені, 3% та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинному законодавству.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення договірних зобов`язань, оскільки останнім не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов`язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем правильно визначені періоди і розміри прострочених платежів відповідно до умов Договору.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 552,80 грн. - пені, 9 435,94 грн. - 3% річних та 11 707,70 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню, як такі, що передбачені законом та договором.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з мотивів наведених вище.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 126, 129, 231-233, 238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" (вул. Острозького, буд. 3, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 34964131) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 177 510,29 грн. - основного боргу, 13 552,80 грн. - пені, 9 435,94 грн. - 3% річних, 11 707,70 грн. - інфляційних втрат та 3 183,10 грн. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 23 лютого 2021 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, 6 , м. Київ, 01601)

3 - відповідачу (вул. Острозького, буд. 3, м. Вінниця, 21000)