Постанова № 95062398, 22.02.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17201/20

Провадження № 2-а/638/73/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Семіряд І. В.

за участю секретаря Подосокорської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харків справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Джабраілова Мурада Сулеймановича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним дії та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

10.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з зазначеним позовом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.12.2019 о 09-40 год. інспектором було винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі. Зазначено постановою позивача визнано винним та накладено штраф у розмір 425 грн за порушення п. 8.7.3-ґ ПДР України. З адміністративним правопорушення ОСОБА_1 не згоден, так не вчиняв жодного правопорушення. У зв`язку з чим, позивач просить визнати дії інспектора протиправними, скасувати постанову, провадження у справі закрити, стягнути з відповідачів сплачену суму судового збору, витрати з оплати професійної допомоги. Окрім того, позивачем подано заяву про поновлення строку на звернення до суду, в якому вказує, що про наявність адміністративної постанови не був обізнаний, копію отримав лише 03.12.2020, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином та своєчасно, уповноважив адвоката Козирева А.В. представляти його інтереси.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Справа розглядається у відповідності до ч.3 ст. 194 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.

З матеріалів справи, вбачається, що 22.12.2019 інспектором, було винесено постанову серії ЕАК№ 1890123 в справі про адміністративне правопорушення, згідно якої 22.12.2019о 09-30 год. у м. Харкові на вул. Автомобільна водій керуючи транспортним засобом на перехресті вул. Автомобільна та Полтавське шосе проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3-ґ ПДР України, у зв`язку з чим ОСОБА_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

З наданою позивачем ОСОБА_2 копії постанови також вбачається, що у графі «підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності» вказано «відмова».

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За нормою ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Разом з тим, суд зазначає, що склад правопорушення повинен в собі містити: суб`єкт правопорушення, суб`єктивну сторону правопорушення, об`єкт правопорушення та об`єктивну сторону правопорушення. Відсутність одного із вищезазначених елементів в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не містить складу адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, об`єктивна сторона правопорушення не є встановленою.

Окрім того, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних доказів порушення позивачем вимог 8.7.3-ґ ПДР України. Тобто, в порушення вказаних норм КУпАП, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови керувався виключно власними припущеннями щодо вчинення позивачем вказаного правопорушення, що є неприпустимим та свідчить про протиправність спірної постанови відповідача.

Отже, для того, що притягнути особу до адміністративної відповідальності необхідна наявність вини відповідної особи у вчиненому правопорушенні, яка підтверджена належними доказами.

Одними із таких доказів, відповідно до статті 251 КУпАП є зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки.

Окрім того, інспектором не були встановлені очевидці та не відібрано від них пояснень.

В матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні і беззаперечні докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови.

Так, при винесені постанови про адміністративне правопорушення, відповідач під час винесення оскаржуваної постанови в порушення вимог, статей 245, 247, 251, 252 КУпАП розглянув справу про адміністративне правопорушення без дотримання принципу законності та повного і всебічного розгляду, не перевіривши наявності складу правопорушення, у зв`язку з чим за наслідками розгляду вказаної справи, прийняв постанову яка суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню.

Відповідач в у судове засідання не з`явився, будь- яких доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові не надав, не спростував вказане твердження позивача.

Не з`являючись у судове засідання відповідач усвідомлює, погоджується та несе ризики неможливості вчасно відреагувати на обставини, які будуть з`ясовані в ході проведення судового засідання, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем ОСОБА_2 порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано, зокрема, відповідачем не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови пояснення свідків, фото-, відео-фіксації порушення позивачем правил дорожнього руху в керування транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом. Оскаржувана постанова не містить доказової бази вчинення правопорушення.

Єдиним доказом вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Зазначені правові позиції викладені у постановах № 524/5536/17 від 15.11.2018, №338/855/17 від 26.04.2018, № 338/1/17 від 26.04.2018 Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП - підлягають задоволенню.

Разом з тим, вирішуючи питання про визнання дій інспектора протиправними суд виходить з наступного що, не діями, а рішенням (оскаржуваною постановою) інспектора, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Інспектор лейтенант поліції роти №6, батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській наділений повноваженнями вчиняти дії та притягувати винних осіб до адміністративної відповідальності.

Оскільки за наслідками вчинення дій відповідачем прийнята постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, в даному випадку, юридичними наслідками для особи може бути лише рішення у формі постанови, яким останнього притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до статті 217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, відповідач законом наділений повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень від імені органів Національної поліції.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

При цьому, належним та достатнім способом захисту прав позивача у даному випадку є скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, про що і прийнято рішення судом.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання протиправними дій інспектора не підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 26.11.2020, укладений між адвокатом Козиревим А.В. та ОСОБА_1 , додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 26.11.2020, квитанцію №942272 про внесення ОСОБА_1 адвокату ОСОБА_3 1000 грн у якості винагороди адвоката у вигляді гонорару відповідно до договору №1 від 16.11.2020, додаток №2 до договору про надання правової допомоги від 04.12.2020, квитанцію №942275 про внесення ОСОБА_1 адвокату ОСОБА_3 5000 грн у якості винагороди адвоката у вигляді гонорару відповідно до договору №2.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з реальності вказаних витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність), а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі «East/West Allianse Limited», суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

Надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Окремо суд звертає увагу, що дійсно в даному випадку сума штрафу є незначною (425 грн), але незначна сума стягнень не є підставою для надання безоплатних чи фактично безоплатних послуг.

На думку суду, з урахуванням обсягу виконаної роботи, розміру гонорару не є завищеним.

Згідно пункту 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Натомість, відповідачем не надано суду клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також не вчинено дій по доведенню не співмірності витрат, заявлених позивачем до відшкодування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами співмірність його витрат на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення судових витрат з Департаменту патрульної поліції суд зазначає наступне.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 255 КУпАП передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: уповноважені на те посадові особи: органів внутрішніх справ (Національної поліції)

Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 122 КУпАП, посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.

Отже, належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122 КУпАП.

У зв`язку з чим судові витрати підлягають стягненню саме з Управління Патрульної поліції в Харківській області, а не з Департаменту патрульної поліції.

Що стосується строків оскарження постанов про накладання адміністративного стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до вимог ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивач просив поновити строк на оскарження постанов, про що подав відповідну заяву та зазначав, що постанову про накладення адміністративного стягнення серія ЕАК №1890123 від 22.12.2019 отримано його представником при ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження лише 03.12.2020.

Враховуючи наведене, суд вважає, що є підстави для поновлення строку на оскарження прийнятих постанов.

Відповідно до ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 19, 90, 139, 243, 245, 250, 286 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Джабраілова Мурада Сулеймановича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним дії та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Скасувати постанову серія ЕАК № 1890123 від 22.12.2019 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції судовий збір, сплачений при зверненні до суду у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп, витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн, а всього 6420 (шість тисяч чотириста двадцять) грн 40 коп.

У задоволені позову ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Джабраілова Мурада Сулеймановича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним дії – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Сторони:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1

Відповідачі:

Інспектора 1 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Джабраілова Мурада Сулеймановича, м. Харків, вул. Шевченка, 315-а, 61033

Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, м. Харків, вул. Шевченка, 315-а

Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста,3, 03048

Суддя І. В. Семіряд