Рішення № 95059094, 10.02.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16927/20

Провадження № 2/752/3114/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

10 лютого 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, втрат від інфляційних процесів та 3% річних, -

в с т а н о в и в:

у вересні 2020 року ТОВ «Ліко-Житлосервіс» звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, втрат від інфляційних процесів та 3% річних.

Свої вимоги мотивувало тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та користується наданими йому житлово-комунальними послугами.

Зазначило, що ОСОБА_1 не здійснює оплату за надані послуги, у зв`язку з чим станом на 30.06.2020 року за період з грудня 2016 року по травень 2020 року утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги на суму 12 533,04 грн., яка станом на день подачі позовної заяви не сплачена.

Належна ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 є частиною житлового будинку, а тому відповідач спільно з власниками квартир та нежитлових приміщень у житловому будинку зобов`язаний брати участь у витратах на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій пропорційно загальною площі нежитлового приміщення.

Тому, просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 12 533,04 грн., інфляційні втрати в розмірі 994,74 грн., 3 % річних в розмірі 521,45 грн. та судовий збір в розмірі 2 102,00 грн.

Ухвалою від 07.09.2020 року відкрито провадження у справі призначено проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін на 10.02.2021 року (а.с. 66-67).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Ліко-Житлосервіс» здійснює обслуговування, утримання та експлуатацію багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 на підставі Акту прийому-передачі житлового будинку від 28.07.2015 року (а.с. 8).

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Позивач, звернувшись в суд з позовом, зазначає, що споживачу надавалися житлово-комунальні послуги, від даних послуг споживач не відмовлявся та продовжував їх фактично споживати, тобто між сторонами наявні договірні відносини. Виходячи з постанови Верховного суду України від 20.04.2016 року, справа № 6-2991цс15, споживачі зобов`язанні оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі.

ОСОБА_1 тривалий час не виконує належним чином договірні зобов`язання та норми законодавства щодо оплати за спожиті комунальні послуги в повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 30.06.2020 року за період з грудня 2016 року по травень 2020 року має заборгованість перед позивачем за житлово-комунальні послуги в сумі 12 533,04 грн. (а.с. 16).

Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

За п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користується ними, а відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не підставою для звільнення споживача від обов`язку по оплаті за ці послуги. Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду України у справі 6-2954цс15, постанова від 20.04.2016 року.

ТОВ «Ліко-Житлосервіс» надавало споживачу послуги належної якості. Претензій з боку споживача щодо неякісного надання послуг не надходило. Докази на підтвердження зворотного матеріали справи не містять.

Таким чином, зазначені обставини дають підстави для висновків про те, що між позивачем і відповідачем, що є власником квартири АДРЕСА_1 , склалися фактичні договірні відносини щодо надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 162 ЖК України передбачено, що власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Як вказував позивач, заборгованість, яку слід стягнути з боржника, складає заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 12 533,04 грн.

З огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом безспірно встановлено, що позивачем надаються комунальні послуги відповідачу як власнику квартири. Фактично, на час звернення до суду з позовом, відповідач має заборгованість перед позивачем, що підтверджується наданим суду розрахунком.

Оскільки відповідач не виконує зобов`язання по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь позивача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 12 533,04 грн., а також інфляційні втрати в розмірі 994,74 грн., 3 % річних в розмірі 521,45 грн.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку заборгованості з усіма його складовими, суд прийшов до висновку про те, що зазначений розрахунок зроблено вірно та у повній відповідності до інших наявних у справі доказів, та стверджує порушення відповідачем обов`язків.

Останній відповідачем в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не спростований.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим, слід зазначити, що однією з засад судочинства є, зокрема, визначена ст. 12 ЦПК України змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позов ТОВ «Ліко-житлосервіс» про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, втрат від інфляційних процесів та 3% річних, слід задовольнити у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 212-215, 218, 223-226, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, втрат від інфляційних процесів та 3% річних - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг станом на 30.06.2020 року за період з грудня 2016 року по травень 2020 року в розмірі 12 533,04 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот тридцять три гривні 04 копійки), інфляційні втрати в розмірі 994,74 грн. (дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 74 копійки), 3 % річних в розмірі 521,45 грн. (п`ятсот двадцять одна гривня 45 копійок), а всього - 14 049,23 грн. (чотирнадцять тисяч сорок дев`ять гривень 45 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс», код ЄДРПОУ 30303467, р/р НОМЕР_1 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346 - для сплати заборгованості; р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346 - для сплати інфляційних втрат, 3% річних судового збору, адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко