
Справа № 759/10894/20
Провадження № 2-а/369/47/21
РІШЕННЯ
Іменем України
22.02.2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Дубас Т.В.,
з участю секретаря Мазурик Д.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого лейтенанта поліції ЗДОР Євгенія Юрійовича інспектора 2 роти батальйону із забезпечення супроводження Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що Інспектор патрульної поліції Здор Є.Ю. виніс постанову серії ЕАМ № 2702229 від 18.06.2020 про накладення на гр. ОСОБА_1 адміністративного стягнення на підставі ч. 3 ст. 122 КУпАП за порушення пункту 3.2 Правил дорожнього руху, що виявилось у ненаданні переваги в русі транспортному засобу пожежної охорони, що рухався з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигналами.
ОСОБА_1 заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, та стверджує, що: відомості, викладені інспектором у постанові, є неправдивими і такими, що не відповідають дійсності; жодних дій, які б перешкоджали руху транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони чи поліції, які рухались з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, не вчиняв; у місці та у час вчинення так званого "правопорушення" жоден з спеціальних транспортних засобів пожежної охорони, аварійно-рятувальних служб чи швидкої медичної допомоги з увімкненими проблисковими маячками червоного та синього кольору чи звуковими сигналами, не пересувався; Інспектор Здор Є.Ю. не був і не міг бути очевидцем так званого "правопорушення", про яке він склав офіційний документ, адже знаходився на значній відстані позаду автомобіля, яким рухався ОСОБА_1 , та поза зоною видимості місця подій; жодні докази (фото чи відео матеріали) вчинення ОСОБА_1 так званого "правопорушення" відсутні; наявні у позивача докази, спростовують звинувачення позивача у вчиненні адміністративного правопорушення; постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена інспектором Здором Є.Ю. протиправно, з порушенням визначеної законом процедури, за своїм змістом не відповідає вимогам закону і є сфальсифікованим документом.
Тому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАМ № 2702229 від 18.06.2020, що винесена старшим лейтенантом поліції Здором Євгенієм Юрійовичем, інспектором 2 роти батальйону із забезпечення супроводження Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 122 КУпАП. Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 відшкодування за моральну шкоду в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Представник відповідача подав до суду відзив згідно якого просив у вимогах позову відмовити в повному обсязі.
Розгляд справи проводиться в порядку ст. 257 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно ч. 4 і 5 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 18.06.2020 р. Інспектором патрульної поліції в м. Києві БЗС батальйону 2 роти, старшим лейтенантом поліції Здор Є.Ю. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ № 2702229.
Згідно даної постанови відповідачем зазначено що, 18.06.2020 року о 08 год. 14 хв. водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Infiniti д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Набережне шосе, не дав дорогу, і не забезпечив безперешкодний проїзд, транспортному засобу, що наближався позаду, з увімкненими проблисковим маячком, червоного та синього кольору, чим порушив п. 3.2. ПДР, ненадання переваги в русі ТЗ пожежної охорони, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими та звуковими сигнальними пристроями, у зв`язку з чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП. Внаслідок чого ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 510 грн.
Частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до змісту п. 3.2. Правил дорожнього руху, у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).
На транспортних засобах, які рухаються в супроводжуваній колоні, повинне бути ввімкнено ближнє світло фар.
Якщо на такому транспортному засобі увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов`язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов`язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку.
Частиною другою 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік яких визначений ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з вимогами ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В даному випадку суд зазначає, що сама по собі постанова відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення, містить лише виклад обставин, які відповідач визнав достатніми для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, однак, вона не може бути єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Також, згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 245-246 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Стаття 283 КУпАП передбачає що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. ст. 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, позивачем не забезпечив безперешкодний проїзд транспортному засобу що наближався позаду, а саме автомобілю пожежної охорони.
Разом з тим, як вбачається із камери відеоспостерження встановленої за адресою - м. Київ, вул. Пакова дорога, на час зупинки транспортного засобу позивача працівником поліції, а ні позаду а ні попереду позивача не здійснював рух автомобіль пожежної охорони.
Крім того, із змісту листа Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві від 26.06.2020 № 7101-3444/019, вбачається що пересування спеціальних транспортних засобів підрозділів Головного управління з увімкненими світловими або звуковими сигналами 18 червня 2020 року в проміжок часу з 08 год. 10 хв. до 09 год. 30 хв. у м. Києві по вул. набережне шосе в напрямку від Дарницького мосту по шляхопроводу до Дніпровського узвозу в системі оперативно-диспетчерського управління (СОДУ), не зафіксованою.
Із доданого відповідачем до відзиву CD-диску не можливо встановити з якого автомобілю був зроблений запис.
Таким чином відомості суть та обставини адміністративного правопорушення зазначений в оскаржуваній постанові не відповідає дійсності, що підтверджується відповідними доказами по справі.
Отже, постанова не відповідає вимогам ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, викладені в ній дані не підтверджені належними доказами.
Таким чином, відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин суд вважає, що позов в частині визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови підлягає задоволенню.
В частині позову щодо відшкодування моральної шкоди, суд відмовляє виходячи з наступного.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Однак, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд вважає, існування зазначених обставин не може безумовно вважатися завданням особі моральної шкоди. Зібраними у справі доказами неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між будь-якими моральними стражданнями позивача та фактом притягнення його до адміністративної відповідальності.
При цьому, сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 121, 222, 258, 265-2, 268, 276, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАМ № 2702229 від 18.06.2020, що винесена старшим лейтенантом поліції Здором Євгенієм Юрійовичем, інспектором 2 роти батальйону із забезпечення супроводження Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи-. 40108646; місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень та сорок копійок).
В решті вимог позову відмовити.
Апеляційна скарга на судові рішення у справах визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя Дубас Т.В.
Судове рішення № 95058851, Києво-Святошинський районний суд Київської області було прийнято 22.02.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 759/10894/20. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: