Ухвала суду № 95057010, 22.02.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 519/1274/20

Провадження № 2/750/854/21

У Х В А Л А

22 лютого 2021 року м. Чернігів

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Рахманкулова І.П., перевіривши додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України при пред`явленні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (місцезнаходження: вул. Рокоссовського, 7, м. Чернігів) про визнання недійсним договору позики,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» про визнання недійсним договору позики.

Провадження у справі відкрито 18 грудня 2020 року.

Згідно ухвали Южного міського суду Одеської області від 09 лютого 2021 року справу за вказаним позовом передано на розгляд до Деснянського районного суду м. Чернігова за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Автоматизованою системою документообігу суду в порядку, передбаченому ЦПК України, дану справу було розподілено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Рахманкуловій І.П.

Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Так, частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте, позивачем до позовної заяви не додано документа, що підтверджує сплату судового збору.

Як на підставу звільнення від сплати судового збору позивач посилається на ч.ч. 1, 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», якою передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Суд враховує, що у розумінні пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту.

Позивачем не надано до позовної заяви копії оспорюваного ним договору, а тому неможливо встановити, чи відноситься цей договір до споживчого кредитування.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У зв`язку з цим, застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» до цих правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо, а у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Таким чином, після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.

Вказані обставини стали підставою для винесення Южним міським судом Одеської області ухвали від 09 лютого 2021 року про направлення справи за підсудністю.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу немайнового характеру.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із п/п. 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір, ставка якого складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 908 грн. за заявлену вимогу немайнового характеру (отримувач: ГУК у Черніг.обл/Деснянс. р-н/22030101; код ЄДРПОУ: 37972475; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA318999980313121206000025741; код класифікації доходів бюджету: 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)) та надати відповідний підтверджуючий документ про його сплату.

Також, відповідно до 3, 5 статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви додано лише копію паспорту позивача.

Відповідно до ухвали Южного міського суду Одеської області від 09 грудня 2020 року клопотання позивача про витребування доказів було повернуто позивачу без розгляду.

А тому позивачу необхідно уточнити на які саме докази він посилається.

Згідно частин 12, 13 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 177, 187, 258-261, 353, 354 ЦПК України,

у х в а л и л а :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» про визнання недійсним договору позики - залишити без руху, надавши представнику позивача строк протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення вказаних недоліків.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог даної ухвали у вказаний строк, позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.П. Рахманкулова