Рішення № 95056482, 10.02.2021, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/914/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Горщар А.Г.

з участю секретарів судових засідань Салюк Т.М., Гром С.В.

позивача ОСОБА_1 , його представника – адвоката Рівнячка Л.С.,

відповідача ОСОБА_2 , представників відповідача Полонської міської ради – Продажець І.О., Маслова Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Полонської міської ради Хмельницької області про визнання незаконними та скасування рішень міської ради, запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, -

встановив:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати нечинним та скасувати підпункт 36 додатку 2 підпункту 1.2. рішення № 3 Полонської міської ради Хмельницької області від 25.10.2017 року про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0700 га для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у приватну власність, розташованої в АДРЕСА_1 ;

- визнати нечинним та скасувати пункт 17 додатку 2 рішення № 2 Полонської міської ради Хмельницької області від 10.05.2019 року про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вищевказаної земельної ділянки з метою передачі її у приватну власність;

- визнати нечинним та скасувати підпункт 20 додатку 2 підпункт 1.2. рішення № 6 Полонської міської ради Хмельницької області від 12.12.2019 року про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у власність для ОСОБА_2 зазначеної вище земельної ділянки з кадастровим номером 6823685500:01:004:0244;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію прав № 1999178186826, індексний номер 50317396 від 16.12.2019 року щодо вищезгаданої земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що позивач неодноразово звертався до Полонської міської ради із заявами про надання для нього дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки з послідуючою передачею її у власність для нього. Проте вказаний відповідач безпідставно відмовляв у задоволенні його заяв, а натомість надав перевагу ОСОБА_2 , вчинивши лобіювання його інтересів та незаконно передав для останнього у власність спірну земельну ділянку, на яку ОСОБА_2 не мав будь-якого переважного права, у тому числі як і спадкоємець після смерті ОСОБА_3 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи, які би свідчили, що остання являлась власником, зокрема спірної земельної ділянки. Також, на думку позивача, ОСОБА_2 надав для державного реєстратора недостовірні дані, на підставі яких останній незаконно здійснив запис у Державному реєстрі речових прав, зареєструвавши за названим відповідачем право власності на вищезгадану земельну ділянку.

В ході судового розгляду ОСОБА_1 заявлені ним позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі та доповнив, що при виготовлені ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою, з його дружиною, як суміжним землекористувачем, не були погоджені межі, оскільки на акті про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки (т.2 а.с.38) відсутній підпис ОСОБА_4 .

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, пояснив, що він законно отримав у власність спірну земельну ділянку.

Представники Полонської міської ради у поданому відзиві та в судових засіданнях позов заперечили, зазначили, що прийняті міською радою рішення щодо передачі ОСОБА_2 у власність спірної земельної ділянки є правильними, оскільки дана земельна ділянка являлась власністю ОСОБА_3 , після смерті якої її успадкував згідно до заповіту ОСОБА_2 , а тому саме останній мав право оформити своє право власності на спірну земельну ділянку, в той час як позивач будь-яких прав на дану земельну ділянку, в тому числі отримати її у власність, не мав.

ОСОБА_1 були подані до суду клопотання (т.1 а.с.73-76, 125, 184), в яких він просив витребувати додаткові докази, а саме: із Полонської центральної лікарні – копію історії хвороби та листка непрацездатності ОСОБА_5 ; від виконкому Полонської міської ради – дані про період відсутності на робочому місці у зв`язку з перебуванням на лікуванні ОСОБА_5 ; від державного нотаріуса Тисменицької районної державної нотаріальної контори та приватного нотаріуса Полонського районного нотаріального округу – копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 ; від відповідача ОСОБА_2 – технічну документацію із землеустрою на спірну земельну ділянку.

Дані клопотання судом задоволенні, за виключенням витребування із лікарні копії історії хвороби та листка непрацездатності.

Представником Полонської міської ради було заявлено клопотання про закриття провадження у справі (т.1. а.с.102) щодо позовної вимоги про визнання нечинним та скасування пункту 17 додатку 2 рішення № 2 Полонської міської ради Хмельницької області від 10.05.2019 року про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вищевказаної земельної ділянки з метою передачі її у приватну власність, в задоволенні якого судом відмовлено.

Заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.

Встановлено, що ОСОБА_1 проживає у будинку АДРЕСА_1 біля котрого знаходиться земельна ділянка, частина якої межує із спірною земельною ділянкою.

ОСОБА_2 проживає у цьому ж селі та АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , також проживала до 26.04. 2013 року у вищевказаному селі та вулиці у будинку АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки № 361 від 10.11.2017 року, виданої старостою сіл Нососелиця, ОСОБА_6 (т.1 а.с.225), а також даних земельно-кадастрової книги підприємства, організації, установи (т.1 а.с.230-234) господарство ОСОБА_3 , розташоване в АДРЕСА_3 , відносилось до суспільної групи – колгоспний двір, у особистому користуванні якої малась земельна ділянка площею з 01.01.1986 року – 0,50 га, а з 01.06.1989 року – 0,53 га.

За даними схеми (т.1 а.с.235) зазначена земельна ділянка складалась із таких частин: 0,15 га, 0,06 га, 0,009 га, які знаходились біля будинку ОСОБА_3 ; 0,15 га – навпроти домоволодіння Ведяпіних; 0,08 га – межує із земельною ділянкою, якою користується позивач та за яку виник спір.

Рішенням Новоселицької сільської ради народних депутатів Полонського району Хмельницької області № 5 від 01.04.1995 року (т.1 а.с.240-245) ОСОБА_3 передано у приватну власність вищевказану земельну ділянку загальним розміром 0,53 га, із яких 0,25 га – для обслуговування житлового будинку, а 0,28 га – для ведення особистого підсобного господарства, про що зроблено відповідний запис за № 46 у книзі реєстрації громадян, яким безоплатно передано земельні ділянки у приватну власність Новоселицької сільської ради (т.1 а.с.227-229).

22.04.2013 року ОСОБА_3 склала заповіт, за яким на випадок своєї смерті заповіла, зокрема для ОСОБА_2 житловий будинок, розташований в АДРЕСА_3 та прилеглу до нього земельну ділянку розміром 0,53 га (т.1 а.с.148).

26.04.2013 року ОСОБА_3 виїхала із села Новоселиця, після чого ОСОБА_2 став фактично користуватись її земельними ділянками, в тому числі й спірною, про що свідчать дані довідки № 207 від 23.06.2017 року виданої старостою сіл Новоселиця, ОСОБА_6 (т.1 а.с.226), а також вказана обставина визнається позивачем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилась спадщина, яку прийняв ОСОБА_2 як спадкоємець за заповітом, подавши 30.06.2017 року до нотаріуса відповідну заяву про прийняття ним спадщини (т.1 а.с.144).

Постановою державного нотаріуса Тисменицької районної державної нотаріальної контори Колтун С.В. від 02.20.2020 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу про право власності на це будинковолодіння (т.1 а.с.175).

25.10.2017 року Полонською міською радою за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 прийнято рішення № 3, яким йому надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0700 га для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у приватну власність, розташованої в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.22, 216-217).

04.12.2018 року ОСОБА_2 подав до Полонської міської ради заяву, в якій просив скасувати зазначене рішення у зв`язку з тим, що він його не реалізував (т.1 а.с.223).

02.05.2019 року ОСОБА_2 знову звернувся до міської ради із заявою, в якій просив надати для нього дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою з метою передачі у приватну власність спірну земельну ділянку (т.1 а.с.45).

10.05.2019 року Полонська міська рада рішенням № 2 надала для ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вищевказаної земельної ділянки з метою передачі її у приватну власність (т.1 а.с.49, 218-219), а 12.12.2019 року міською радою прийнято рішення № 6 (т.1 а.с.220-221), котрим затверджено технічну документації із землеустрою та передано у власність для ОСОБА_2 спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6823685500:01:004:0244.

16.12.2019 року державним реєстратором було зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на зазначену вище земельну ділянку (т.1 а.с.48, 50).

Суд зазначає, що для правильного вирішення спору перш за все слід визначитись із правовим статусом спірної земельної ділянки та з цього приводу зазначає про наступне.

Як вбачається із наведених вище доказів дана земельна ділянка знаходилась у постійному користуванні ОСОБА_3 , а рішенням Новоселицької сільської ради народних депутатів № 5 від 01.04.1995 року для останньої цю земельну ділянку було передано у приватну власність.

Відповідно до статті 15 Земельного Кодексу Української РСР 1970 року (далі – ЗК УРСР 1970 року) земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку. Земля, яку займають колгоспи, закріплюється за ними в безстрокове користування.

Згідно зі статтею 50 цього Кодексу землі сільськогосподарського призначення надаються в безстрокове користування, зокрема громадянам – для ведення особистого господарства без застосування найманої праці.

Право землекористування громадян, які проживають у сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу – в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів (частина п`ята статті 20 ЗК Української РСР 1970 року).

Відповідно до ст.6 ЗК України 1990 року громадяни України мали право на безоплатне одержання у власність земельних ділянок, зокрема для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

Згідно ст.17 названого Кодексу передача у власність таких земельних ділянок, що були раніше надані громадянину, проводилась сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за їх місцем розташування на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

За положеннями ч.1 ст.22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені ст.23 ЗК України 1990 року, котрими були державні акти, які видавались і реєструвались сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Проте дію ст.23 ЗК України 1990 року зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі – Декрет), який діяв до 04.10.2006 року.

Пунктом 3 Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст.1 цього Декрету, зокрема: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Також дані правовідносини регулювались Порядком передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.02.1993 року N 10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 лютого 1993 року за N 7 (далі – Порядок), який був чинним до 09.04.2003 року.

Відповідно до пунктів 1, 4 Порядку право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм, зокрема для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-обліковому документі – Книзі реєстрації громадян, яким безоплатно передано земельні ділянки у приватну власність.

Таким чином, оскільки у ОСОБА_3 з 1989 року знаходилась у постійному користуванні земельна ділянка загальним розміром 0,53 га, що підтверджується даними вище вказаної земельно-кадастрової книги підприємства, організації, установи, та ця земельна ділянка для неї рішенням Новоселицької сільської ради народних депутатів 01.04.1995 року передана у власність, про що також зроблено запис у Книзі реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки у приватну власність, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 в установленому законом порядку набула право власності на вищезгадану земельну ділянку, в тому числі і на 0,07 га щодо якої між сторонами виник спір.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ОСОБА_2 перейшло право власності на спадкове майно зазначене у заповіті, зокрема, на спірну земельну ділянку, як до спадкоємця за заповітом та такого, що прийняв спадщину, у порядку визначеному статтями 1269, 1270 ЦК України, шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з часу її відкриття.

Відповідно до пункту 1 Перехідних положень Земельного Кодексу України 2001 року установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Пункт "в" частини 9 статті 55 Закону України "Про землеустрій" визначає, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає рішення, зокрема відповідного органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Таким чином, Полонська міська рада, на підставі щойно наведених норм та за процедурою визначеною ст.118 ЗК України 2001 року, розглянувши заяву ОСОБА_2 від 02.05.2019 року, прийняла законне рішення № 2 від 10.05.2019 року, яким надала для нього дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки з метою передачі її у приватну власність, та після виготовлення такої технічної документації рішенням № 6 від 12.12.2019 року правомірно затвердила її і передала для ОСОБА_2 вищезгадану земельну ділянку у власність.

За положеннями статей 125, 126 ЗК України 2001 року право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права, яке оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Суд вважає законним проведення 16.12.2019 року державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, оскільки вона здійснена державним реєстратором з дотриманням порядку визначеному ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та на підставі документів (т.1 а.с.47-50), передбачених пунктом 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553).

Не підлягає також задоволенню заявлена ОСОБА_1 позовна вимога про визнання нечинним та скасування рішення № 3 Полонської міської ради від 25.10.2017 року, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, та суд виходить із такого.

Як пояснила представник міської ради Продажець І.О., на час прийняття зазначеного рішення не було достовірно відомо, що ОСОБА_2 є власником спірної земельної ділянки, яка перейшла до нього в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , а тому для нього надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою, як це передбачено ст.118 ЗК України. Проте дане рішення ОСОБА_2 не було реалізоване та після з`ясування наявності у нього права власності на земельну ділянку як спадкоємця, міська рада прийняла рішення, на підставі пункту 1 Перехідних положень Земельного Кодексу України 2001 року, про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення щодо спірної земельної ділянки технічної документації із землеустрою.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим суд вважає, що прийняття Полонської міською радою рішення № 3 від 25.10.2017 року про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку, хоч є помилковим, проте це рішення не порушує будь-яких прав, свобод чи інтересів позивача, оскільки вказана земельна ділянка є власністю ОСОБА_2 і могла передатись для ОСОБА_1 лише за умови припинення права власності ОСОБА_2 у порядку та на підставах, передбачених Земельним кодексом України.

За положеннями частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в позові та в такому разі понесені ОСОБА_1 судові витрати (по сплаті судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та інші) покладаються на позивача, а тому заява останнього про вирішення питання про судові витрати після ухвалення судового рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись наведеним, ст.ст.263-265, ч.1 ст.268, ст.ст.273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено – 22.02.2021 року.

Позивач – ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ;

Полонська міська рада Хмельницької області, ідентифікаційний код 04060743, місцезнаходження: м. Полонне, вул. Лесі Українки, 113, Хмельницької області, поштовий індекс 30500.

Головуючий: