Вирок № 95055712, 22.02.2021, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/3641/18

Провадження №1-кп/654/29/2021

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року Голопристанський районний суд Херсонської області

в складі:

головуючого судді Сіянка В. М.

за участю:

секретаря Петришак В. П.

прокурора Грубник А. М.

захисника Ковальової І. В.

потерпілих: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

ОСОБА_3

представників

потерпілих: Поповича А. В., Оскома О. М.

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гола Пристань Херсонської області в залі суду кримінальну справу (кримінальне провадження № 42017230270000131) про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Літощиці Волосовського району Ленінградської області Російської Федерації, громадянина України, освіта середня спеціальна, одружений, військовослужбовець - старший сержант Збройних Сил України, раніше не судимого, проживає за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 415 ч. 1 КК України,

У С Т А Н О В И В :

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він проходячи військову службу за контрактом на посаді водія гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини А2988, 01 серпня 2017 року близько 09.00 години, керуючи технічно справним військовим автомобілем «УРАЛ-4320» (транспортної машини), військовий номер НОМЕР_1 , при задовільних дорожніх умовах та при відсутності перешкод і небезпеки для руху, рухаючись на 21 км автодороги Т-22-16 сполученням Гола Пристань - Залізний Порт поблизу с. Чулаківка Голопристанського району Херсонської області (в районі ЛЕП № 87), здійснюючи буксирування броньованої розвідувально-дозорної машини «БРДМ-2», з бортовим номером НОМЕР_2 , в порушення ст. ст. 11, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктів 2.3 «б, д, є», 12.1, 12.7, 23.1, 23.2, 23.8, 23.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року (з наступними змінами та доповненнями), пункту 2.2.8 Настанови з автомобільної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 70 від 16.03.1994, пункту 5.4 Керівництва «По евакуації бронетанкової техніки», пункту 2.3.3 ДСТУ 1895-92 «Зчеплення гнучкі і жорсткі для буксирування автомобілів. Загальні технічні умови», діючи необережно, із злочинною недбалістю, не врахував дорожню обстановку, особливості вантажу, що перевозиться (буксирується) і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався встановлених правил буксирування транспортних засобів, втратив керованість транспортного засобу та допустив виїзд буксируваної ним броньованої розвідувально-дозорної машини «БРДМ-2», з бортовим номером НОМЕР_2 за межі полоси по напрямку руху, в результаті чого ця «БРДМ-2» передньою лівою частиною зіткнулася із передньою лівою частиною автомобіля «Nissan Primastar» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по зустрічній смузі руху, внаслідок чого пасажир цього автомобіля «Nissan Primastar» ОСОБА_5 загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди, а інший пасажир автомобіля «Nissan Primastar» ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Діяння ОСОБА_4 кваліфіковані органом досудового слідства за ст. 415 ч.1 КК України як порушення правил водіння транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та загибель потерпілого.

Дане обвинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні під час судового розгляду справи та спростовується наступним.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованому йому злочині не визнав, показав, що проходить службу у лавах ЗСУ. 31.07.2017 ввечері командиром було віддано наказ висунутися бойовим маршем колоною у складі двох машин БРДМ-2 та однієї машини Урал з місця розташування військової частини (с. Раденськ Олешківського району Херсонської області) до с. Бехтери Голопристанського району Херсонської області. Вранці 01.08.2017 ним було перевірено технічний стан автомобіля Урал, водієм якого він був, старшим автомашини був ОСОБА_6 . Вони виїхали колоною до кінцевого пункту. Приблизно кілометрів через 20 у БРДМ-2 відмовив бензонасос. Через деякий час командиром даного бойового з`єднання ОСОБА_7 було прийнято рішення буксирувати несправний БРДМ-2 до кінцевого пункту прямування колони, оскільки не можна було залишати вказаний автомобіль, який був впорядкований бойовими снарядами (припасами). Йому було віддано наказ командиром Балюком буксирувати БРДМ-2 за допомогою саморобного пристрою для буксирування «карандаш», який представляв собою трубу із привареними до неї петлями на кінцях. Зчеплення БРДМ-2 до Уралу здійснював водій БРДМ-2, він навіть не знав, що останній поклав до кузова автомобіля Урал саморобний пристрій для буксирування. Вони знову рушили колоною, попереду їхала справна БРДМ-2, після неї, на відстані метрів 200 їхав він, буксируючи несправну БРДМ-2, якою керував інший військовослужбовець - ОСОБА_8 . Рухалися зі швидкістю приблизно 40-45 км/год. По ходу руху він не робив жодних маневрів, не гальмував, оскільки дорога була прямою та у задовільному стані, випадків виїзду на смугу зустрічного руху БРДМ-2, яку він буксирував він також не бачив. Йому не надходило повідомлень від старшого автомобіля, від водія БРДМ-2 ОСОБА_8 чи від командира колони про необхідність зменшення швидкості чи зупинки автопотяга. Перед с. Чулаківка Голопристанського району він почув як автомобіль Урал почало тягнути вліво, внаслідок чого він почав гальмувати двигуном автомобіля, переключившись на нижчу передачу і почув звук, схожий на хлопок. Самого моменту зіткнення транспортних засобів він не бачив. Він зупинив автомобіль, так як помітив клуби пилюки і побачив, що сталося зіткнення БРДМ-2 та автомобіля Nissan. Себе винним у ДТП не вважає, оскільки він не виїжджав на смугу зустрічного руху, швидкісний режим руху не порушував, жодних маневрів своїм автомобілем не здійснював та виконував наказ командира про буксирування БРДМ-2, який не міг не виконати, керуючись вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Дані показання обвинуваченого підтверджуються також протоколом слідчого експерименту від 24.09.2018, проведеного з ним (т.4 а. с. 251-266).

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою" (п. 150, п. 253).

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до ст. 94 цього Кодексу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 415 КК України включає такі обов`язкові ознаки: 1) діяння, 2) обстановку, 3) наслідки та 4) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у: 1) вчиненні дій, які заборонені правилами; 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки чи приписів дорожніх знаків, неправильне користування зовнішніми світловими приладами тощо).

Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов`язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів. Такі правила встановлені у законах та інших нормативно-правових актах, насамперед Правилах дорожнього руху.

Водіння - це процес безпосереднього управління рухом машини, з початку і до кінця якого водій повинен дотримуватися вимог військових статутів, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок безпеки руху бойових, спеціальних та транспортних машин, у т. ч. окремих їхніх видів, що використовуються у Збройних Силах України та інших військових формуваннях України. Тобто правила водіння, порушення яких утворює склад злочину, передбаченого ст. 415 КК України, визначаються як нормативно-правовими актами, що мають загальний характер для всіх осіб, які безпосередньо здійснюють водіння, так і спеціальними актами військового законодавства.

Кримінальна відповідальність за ст. 415 КК України настає за умови заподіяння наслідків у виді фізичної шкоди, яка є не менш небезпечною, ніж середньої тяжкості тілесне ушкодження. Заподіяння в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху легких тілесних ушкоджень виключає застосування ст. 415 КК України. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило легке тілесне ушкодження потерпілому або майнову шкоду (пошкодження транспортного засобу, вантажу, дорожніх споруд чи іншого майна), є адміністративним правопорушенням.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 415 КК України. Злочин вважається закінченим з моменту настання зазначених у ст. 415 КК України наслідків.

До керування окремими транспортними засобами (тими, які буксирують штатне озброєння та військову техніку (автопоїздами), сідельними тягачами з вантажними (спеціальними) напівпричепами, деякими типами паливозаправників, тягачами, гусеничними машинами, тракторами тощо) допускаються водії, які відповідають спеціальним критеріям (стаж роботи на транспортних засобах відповідних категорій, наявність посвідчення механіка-водія тягача або посвідчення тракториста-машиніста тощо). Тому, якщо за наказом військового начальника військовослужбовець був примушений керувати транспортним засобом, права керувати яким він не мав, або передати керування транспортним засобом іншій особі, яка не мала права ним керувати, або з порушенням правил буксирування військової техніки, і це потягло певні тяжкі наслідки, відповідальність за їхнє настання покладається тільки на військового начальника, який віддав такий наказ. Військовослужбовець-водій у такому випадку відповідальності не несе, оскільки з урахуванням необережного характеру злочину, передбаченого ст. 415 КК України, він фактично не може усвідомлювати відданий йому наказ як явно злочинний (ч. 5 ст. 41 КК України).

При ухваленні вироку суд бере за основу висновок судової інженерно-технічної експертизи № 121-АТ від 22.03.2018 (т. 4 а. с. 28-36) відповідно до якого:

?встановити з якою швидкістю рухалися транспортні засоби УРАЛ 4320, військовий номер 0729Б4, БРДМ-2, бортовий номер 313, Nissan Primastar, реєстраційний номер НОМЕР_3 у даних дорожніх умовах та з урахуванням слідчих експериментів, проведених за участю свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не представилось можливим;

?у випадку, якщо в процесі руху водій автомобіля УРАЛ 4320 не створював раптових факторів, що за певних умов позбавляли водія транспортного засобу БРДМ-2 можливості повторення траєкторії руху транспортного засобу, що буксирує, не залежно від величини поворотів (різке маневрування ведучого автомобіля чи перевищення обумовленої безпечної швидкості, з якою відбувався процес буксирування на попередніх стадіях наближення до даної ділянки) та в разі не інформування водієм транспортного засобу БРДМ-2 щодо необхідності зменшення швидкості буксирування, водій автомобіля УРАЛ не мав технічної можливостіне допустити виїзд БРДМ-2 на смугу зустрічного руху, оскільки в певній мірі позбавлений можливості впливати на дії водія транспортного засобу БРДМ-2 в частині виконання вимог буксируваного транспортного засобу по збереженню траєкторії руху автомобіля лідера, тим самим уникнути настання зіткнення з автомобілем Nissan Primastar реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

?у випадку, якщо в процесі руху не було раптових факторів, що за певних умов позбавляли водія БРДМ можливості контролювати рух його буксируваного транспортного засобу (різке маневрування ведучого автомобіля чи перевищення обумовленої безпечної швидкості, з якою відбувався процес буксирування на попередніх стадіях наближення до даної ділянки) водій БРДМ мав технічну можливістьуникнути виїзду на смугу зустрічного руху, тим самим уникнути настання зіткнення з автомобілем Nissan Primastar реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

?водій автомобіля Nissan Primastar, реєстраційний номер НОМЕР_3 не міг запобігти зіткненню транспортних засобів, отже не мав технічної можливості попередити настання даної пригоди, оскільки перебував в аварійній обстановці, тобто в такій, в якій належний характер дій учасників вимогами Правил дорожнього руху не регламентуються. У зв`язку з цим виявлення належних дій водія автомобіля Nissan Primastar, реєстраційний номер НОМЕР_3 в даній події не представляється можливим і його дії не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП і даний водій був позбавлений технічної можливості шляхом екстреного гальмування зупинити транспортний засіб з моменту виникнення небезпеки для руху (виїзд БРДМ-2, бортовий номер НОМЕР_2 на зустрічну смугу руху);

?в показаннях свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 під час проведення слідчих експериментів від 29.11.2017 технічних чинників не вбачається, а тому вирішення питання щодо їх технічної спроможності може бути вирішено органами слідства самостійно на підставі юридичної оцінки матеріалів кримінального провадження;

?на ранній стадії розвитку події в діях водія автомобіля УРАЛ 4320, військовий номер НОМЕР_1 , вбачається невідповідність вимогам пункту 23.2 (а) Правил дорожнього руху України (буксирування транспортних засобів здійснюється із застосуванням жорсткого або гнучкого зчеплення). Встановити чи відповідали дії водія транспортного засобу УРАЛ 4320, військовий номер НОМЕР_1 технічним вимогам Правил дорожнього руху України в подальшому, при здійсненні руху у складі автопоїзду, не представляється можливим, у зв`язку з відсутністю необхідної інформації у вихідних даних;

?на ранній стадії розвитку події в діях водія транспортного засобу БРДМ-2, бортовий номер НОМЕР_2 , вбачається невідповідність вимогам пункту 23.2 (а) Правил дорожнього руху України (буксирування транспортних засобів здійснюється із застосуванням жорсткого або гнучкого зчеплення). Встановити чи відповідали дії водія транспортного засобу БРДМ-2, бортовий номер НОМЕР_2 технічним вимогам Правил дорожнього руху України в подальшому, при здійсненні руху у складі автопоїзду, не представляється можливим, у зв`язку з відсутністю необхідної інформації у вихідних даних;

?оскільки у вихідних даних відсутні відомості щодо характеру, напрямку руху (прямолінійний, маневрування тощо) автомобіля УРАЛ 4320, військовий номер НОМЕР_1 , що у свою чергу дозволило б у категоричній формі встановити наявність чи відсутність технічної можливості запобігання даній події для водія автомобіля УРАЛ 4320, військовий номер НОМЕР_1 , то встановити чи були його дії в причинному зв`язку з виникненням події, в рамках даної експертизи, не представляється можливим;

?оскільки у вихідних даних відсутні відомості щодо характеру, напрямку руху (прямолінійний, маневрування тощо) автомобіля УРАЛ 4320, військовий номер НОМЕР_1 , що у свою чергу дозволило б у категоричній формі встановити наявність чи відсутність технічної можливості запобігання даній події для водія транспортного засобу БРДМ-2, бортовий номер НОМЕР_2 , то встановити чи були його дії в причинному зв`язку з виникненням події, в рамках даної експертизи, не представляється можливим.

Під час судового розгляду даної справи, стороною обвинувачення не надано суду доказів того, що обвинувачений, будучи водієм автомобіля УРАЛ 4320, військовий номер НОМЕР_1 та здійснюючи буксирування транспортного засобу БРДМ-2, бортовий номер 313 вчиняв будь-які діяння, що спричинили для водія БРДМ-2 бортовий номер 313 виникнення раптових факторів, що за певних умов позбавляли водія БРДМ можливості контролювати рух його буксируваного транспортного засобу (різке маневрування ведучого автомобіля чи перевищення обумовленої безпечної швидкості, з якою відбувався процес буксирування на попередніх стадіях наближення до даної ділянки), а тому, виходячи із висновків судової інженерно-технічної експертизи № 121-АТ від 22.03.2018, викладених вище, стороною обвинувачення не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням обвинуваченим Правил дорожнього руху України та інших нормативно-правових актів, які йому інкримінуються, та наслідками, які настали у виді дорожньо-транспортної пригоди, загибелі людини та спричинення пасажиру тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що унеможливлює ухвалення судом обвинувального вироку відносно обвинуваченого.

Надані стороною обвинувачення в якості доказів:

?протокол огляду місця ДТП від 01.08.2017, план-схема до нього та фототаблиці, яким зафіксовано місце вчинення злочину, його сліди, розташування транспортних засобів на проїжджій частині, їх візуальні пошкодження, розташування трупа ОСОБА_5 , зроблені відповідні заміри (т. 3 а. с. 9-44);

?копії медичної документації потерпілих осіб (т. 3 а. с. 70-96; т. 4 а. с. 57-59, 178-197, 205-225);

?висновок судової автотехнічної експертизи № 17-834 від 21.09.2017 щодо справності робочих ходової, гальмівної системи та рульового керування автомобіля Nissan Primastar, реєстраційний номер НОМЕР_3 (т. 3 а. с. 102-107);

?висновок судової автотехнічної експертизи № 17-833 від 19.09.2017 щодо справності робочих ходової, гальмівної системи, рульового керування, буксирувального пристрою та невідповідності буксирувального пристрою автомобіля УРАЛ 4320, військовий номер НОМЕР_1 вимогам п. 5.4 Керівництва по евакуації бронетанкової техніки і вимогам п. 23.2 (а) Правил дорожнього руху України (т. 3 а. с. 113-117);

?висновок судової автотехнічної експертизи № 17-832 від 18.09.2017 щодо справності робочих ходової, гальмівної системи, стану рульового керування, тягово-счіпного та буксирувального пристрою транспортного засобу БРДМ-2 бортовий номер 313 та невідповідності буксирувального пристрою вимогам п. 5.4 Керівництва по евакуації бронетанкової техніки і вимогам п. 23.2 (а) Правил дорожнього руху України (т. 3 а. с. 123-131);

?висновок судової транспортно-трасологічної експертизи № 17-835 від 26.09.2017 щодо розташування транспортних засобів, учасників ДТП та їх первинне контактування (т. 3 а. с. 137-144);

?висновок судової автотоварознавчої експертизи № 5964/17-21 від 23.02.2018 щодо ринкової вартості автомобіля Nissan Primastar, реєстраційний номер НОМЕР_3 та розмір матеріального збитку, в результаті його пошкодження (т. 3 а. с. 149-169);

?докази перебування транспортного засобу БРДМ-2 бортовий номер НОМЕР_2 та автомобіля УРАЛ 4320, військовий номер НОМЕР_1 на балансі Збройних Сил України та їх закріплення за обвинуваченим та іншими особами (т. 1 а. с. 91, 202; т. 3 а. с. 177-213; т. 4 а. с. 66-95)

?висновок судової комісійної автотоварознавчої експертизи № 21006/17-56/21007/17-54 від 19.06.2018 щодо ринкової вартості транспортного засобу БРДМ-2 бортовий номер 313 та розмір матеріального збитку, в результаті його пошкодження (т. 4 а. с. 3-16);

?висновок судової інженерно-технічної експертизи № 211-АТ від 11.06.2018 (т. 4 а. с. 48-52);

?висновок судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_3 № 147 від 19.06.2017 (т. 4 а. с. 63-64);

?протоколи слідчих експериментів із свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 від 29.11.2017 (т. 4 а. с. 116-159);

?висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 № 859 від 17.08.2017 (т. 4 а. с. 164-167)

?висновок судової токсикологічної експертизи № 1782 від 02.08.2017 (т. 4 а. с. 168);

?висновок судової імунологічної експертизи № 446 від 08.08.2017 (т. 4 а. с. 169-170);

?висновок судової гістологічної експертизи № 1066 від 17.08.2017 (т. 4 а. с. 171);

?висновок судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_2 № 348 від 11.10.2017 (т. 4 а. с. 177);

?висновок судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_1 № 347 від 11.10.2017 (т. 4 а. с. 203-204);

не підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Показання потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про обставини дорожньо-транспортної пригоди не підтверджують того, що обвинувачений, будучи водієм автомобіля УРАЛ 4320, військовий номер НОМЕР_1 та здійснюючи буксирування транспортного засобу БРДМ-2, бортовий номер 313 вчиняв будь-які діяння, що спричинили для водія БРДМ-2 бортовий номер 313 виникнення раптових факторів, що за певних умов позбавляли водія БРДМ можливості контролювати рух його буксируваного транспортного засобу (різке маневрування ведучого автомобіля чи перевищення обумовленої безпечної швидкості, з якою відбувався процес буксирування на попередніх стадіях наближення до даної ділянки), тобто не підтверджують наявність причинного зв`язку між порушенням обвинуваченим нормативних актів, які йому інкримінуються, під час руху на автомобілі УРАЛ та буксирування транспортного засобу БРДМ-2 та наслідками, які настали внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та унеможливлює ухвалення судом обвинувального вироку відносно обвинуваченого на показаннях вказаних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням наведеного, а також виконання обвинуваченим наказу командира про необхідність буксирування військової техніки підручними засобами, який при його віддані не носив характер явно злочинного, ОСОБА_4 підлягає виправданню за недоведеністю винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 415 ч.1 КК України.

У відповідності до ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

На підставі наведеного, заявлені потерпілими (цивільними позивачами) цивільні позови (т. 1 а. с. 31-70, 79-85; 144-175), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т. 1 а. с. 213-214), підлягають залишенню без розгляду у зв`язку з встановленою судом непричетністю обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Суд позбавлений можливості при ухваленні вироку вирішити долю речових доказів, оскільки стороною обвинувачення суду не надано документального підтвердження наявності у даному кримінальному провадження речових доказів.

Керуючись ст. ст. 284, 368, 370 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 415 ч.1 КК України та виправдати за недоведеністю винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 144-175), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т. 1 а. с. 213-214) залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 31-70) залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 53-70) залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оброни України, військової частини А2988, військової частини А0989 (т. 1 а. с. 79-85) залишити без розгляду.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз в загальній сумі 21433,44 грн. (т. 3 а. с. 101, 112, 122, 136, 170; т. 4 а. с. 2, 27, 47, 62, 163, 176, 202) - віднести на рахунок держави.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 03.08.2017 по справі № 766/13060/17, провадження № 1-кс/766/8247/17 (т. 3 а. с. 51) - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Голопристанський районний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копії вироку вручити сторонам під розписку, а потерпілим - поштою, з рекомендованим повідомленням про вручення.

Суддя В. М. Сіянко