Рішення № 95053707, 16.02.2021, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2992/20

Провадження № 2/459/207/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі:

головуючого судді Дем`яновської Ю.Д.,

з участю секретаря судового засідання Піскляк Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

23.10.2020 року позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на його користь середній заробіток за час затримки в проведенні розрахунку за період з 01.08.2020 року по 21.10.2020 року включнов розмірі 48 347,60 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 07.02.2012 року по 31.07.2020 року. Його було звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП. На день звільнення існувала заборгованість з виплати заробітної плати, яка всупереч нормам законодавства йому була виплачена не в день звільнення, а лише 22.10.2020 року. Відтак, враховуючи те, що відповідач не провів із ним повного розрахунку при звільненні, просить стягнути з останнього на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.08.2020 року по 21.10.2020 року.

Ухвалою від 26.10.2020 року позов залишено без руху.

30.10.2020 року позивачем подано заяву на усунення недоліків, якою виконано вимоги ухвали від 26.10.2020 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 30.10.2020 року прийнято позовну заяву та відкрито спрощене провадження у справі з викликом сторін.

У звязку із неявкою позивача щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення про час і місце розгляду справи, розгляд справи 23.11.2020 року відкладено.

За клопотанням представника відповідача від 03.12.2020 року про відкладення розгляду справи у звязку з простоєм на виробництві, розгляд справи було відкладено.

У судовому засіданні 25.01.2021 року оголошено перерву для долучення документів представником позивача.

03.02.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача позов частково заперечив, зазначив, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є неспівмірним до розміру заборгованості позивача по заробітній платі. Між цим також вказав, що станом на 02.02.2021 року заборгованість по зробітній платі перед працівниками шахти загалом становить 30 485 281,81 грн. Вживаються заходи щодо вирішення питання погашення заборгованості на рівні Міністерства енергетики України та Кабінету Міністрів України.

Враховучи необхідність у витребуванні документів, у судовому засіданні 04.02.2021 року продовжено перерву до 16.02.2021 року.

12.02.2021 року позивач подав відзив на позов, у якому вказав, що причиною звільнення стало систематичне порушення строків виплати заробітної плати та звертає увагу на те, що станом на 29.09.2020 року йому не виплачено заробітну плату за березень 2020 року – 9001,26 грн., квітень 2020 року – 20 469,93 грн., травень 2020 року – 18 071,37 грн., червень 2020 року – 14 927,77 грн., тому фактично він був позбавлений засобів для існування, адже в основному він сам забезпечував сім`ю, був єдиним годувальником. Тому, зважаючи на тривалість невиплати заробітної плати, вважає, що розмір середнього заробітку в жодному разі не може бути зменшений.Також ОСОБА_1 уточнив розмір середнього заробітку за час затримки в проведенні розрахунку, вказавши, що такий становить 50 770 грн., відштовхуючись від обрахованої ним середньоденної заробітної плати за два останні місця, що передували звільненню, а саме 896,75 грн.

Позивач в судовому засіданні 25.01.2021 року позов підтримав з підстав вказаних у такому, додатково пояснив, що оскільки розрахунок невиплаченої заробітної плати проведено лише 22.10.2020 року, тому просить нарахувати та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки в проведенні розрахунку за період з 01.08.2020 року по 21.10.2020 року. Між цим також пояснив суду, що працює в шахті «Межирічанська» ДП «Львіввугілля».

Позовні вимоги позивача підтримав у судовому засіданні 25.01.2021 року його представник ОСОБА_2

16.02.2021 року учасники в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав письмову заяву від 16.02.2021 року (вх.№2857 від 16.02.2021 року) про повне підтримання позовних вимог.

Представник відповідача повідомлявся про час і місце розгляду справи, будь-яких заяв, клопотань не подавав.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного:

Як вбачається із копії трудової книжки, 31.07.2020 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КзПП України /а.с.6/.

Згідно копії довідки №15/1494 від 29.09.2020 року, виданої ПрАТ Шахта «Надія», заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 становить 62470,33 грн. /а.с.5/.

Із копії довідки №15/1930 від 04.12.2020 року, виданої ПрАТ Шахта «Надія», середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 844,80 грн. (така розрахована виходячи із нарахованих виплат за останні два місяці роботи, а саме: травень 2020 року – 18475,67 грн. за 20 відпрацьованих дні та червень 2020 року – 18695,67 грн. за 24 відпрацьовані дні) /а.с.51/.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

На підставі ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ст. 4 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Ч. 7 ст. 43 Конституції України визначено право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу ст.94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Під час звільнення відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, здійснивши такий лише 22.10.2020 року.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року.

В матеріалах справи наявні копії розрахункових листів позивача за травень 2020 року, червень 2020 року із яких встановлено, що за червень 2020 року ОСОБА_1 нараховано 18 956,38 грн. за 23 виходи, а за травень 2020 року – 18 679,70 грн. за відпрацьовані 18 днів, відтак середньоденна заробітна плата останнього за два останні місяці, що передували звільненню становить 971 грн. (37 636,08 грн. (сума нарахованої заробітної плати за травень, червень 2020 року) / 41 (відпрацьовані дні за вказані місяці)= 917,00 грн.).

Тому середній заробіток за час затримки в проведенні розрахунку за період з 01.08.2020 року по 21.10.2020 року включно становить 51405,38 грн., виходячи з наступного розрахунку 971,00 грн. (середньоденна заробітна плата) х 56 (днів прострочки) = 51405,38 грн.

Довідка відповідача про середньоденну заробітну плату позивача в розмірі 844,80 грн. не відповідає Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року, а тому судом до уваги не приймається.

Вирішуючи питання щодо розміру стягнення за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку, суд виходить з наступного.

Встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Необхідно також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зазначила, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру застосовуваного судом заходу відповідальності може призводити до об`єктивно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване також на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Враховуючи те, що позивач працевлаштований, станом на день звернення до суду відповідач погасив перед позивачем заборгованість по заробітній платі, зважаючи на компенсаторний характер правової відповідальності роботодавця, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд приходить до висновку про зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, що в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в Постанові від 17 березня 2020 року провадження № № 61-25562св18 справа № 569/6583/16-ц.

Таким чином, суд вважає необхідним зменшити суму компенсаційних виплат позивачу до 35000 гривень, що відповідатиме обставинам справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Питання розподілу судових витрат слід провести із застосуванням положень ст.141 ЦПК України.Керуючись ст. ст.12, 13, 76, 80, 81, 141, 259, 263, 264,265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на користь ОСОБА_1 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень середнього заробітку за час затримки в проведенні розрахунку з 01.08.2020 року по 21.10.2020 року включно.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на користь ОСОБА_1 840,80 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахта «Надія» (ЄДРПОУ 00178175, с.Сілець, Сокальський район, Львівська область).

Повний текст рішення складено 19.02.2021 року.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська