Рішення № 95053598, 11.02.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/6376/20

2/465/1582/21

РІШЕННЯ

Іменем України

11.02.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

при секретарі судового засідання Беньо М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору П"ята Львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

встановив:

Позивач звернувся в суд з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько – ОСОБА_3 , смерть якого зареєстрована Франківським районним у м. Львові відділом реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Львівській області, про що зроблено відповідний актовий запис №1182 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Ступінь спорідненості з померлим підтверджується свідоцтвом про народження: серії НОМЕР_2 виданого Львівським палацом урочистих подій 19.12.1982 року. Після смерті батька відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_3 від 16.09.1996 р. Померлим за життя заповіту складено не було. За відсутності заповіту має місце спадкування за законом. Відповідно до частини 1 статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. В свою чергу частиною 2 зазначеної статті передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені статтями 1261-1265 Цивільного кодексу України. Статтею 1261 Цивільного кодексу України визначено першу чергу спадкоємців за законом, до якої віднесені діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя який його пережив, та батьки. Для отримання спадщини він не зміг у встановлений строк звернутись із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки смерть батька дуже вразила його, він переніс важкий стрес, звертає увагу, що є інвалідом 2 групи з дитинства та є юридично не обізнаним з порядком прийняття спадщини та оформлення прав на спадкове майно. Крім того, у зв`язку з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, та запровадженням карантину, перебував на самоізоляції, важко хворів на ГРВІ та не міг вчасно оформити спадщину. Просить позов задоволити та визначити йому додатковий строк в 3 (три) місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач, відповідач та треті особи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про час, дату і місце судового засідання. Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовну заяву підтримує повністю та просить позов задоволити. Представник відповідача подала клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача, просить прийняти законне та обгрунтоване рішення. Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, подав заяву про проведення розгляду справи за його відстуності, позовну заяву підтримує, заперечень немає.

У відповідності до вимог п.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 29 грудня 1982 року, батьком позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 10 грудня 2019 року Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_3 , 1945 р.н., помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №1182.

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 16 вересня 1996 року померлому ОСОБА_3 на праві привтаної власності належить квартира , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом від 05 серпня 2020 року №1158/02-14/5 державним нотаріусом П"ятої Львівської державної нотаріальної контори Каменцевою М.О. повідомлено ОСОБА_1 про пропуск строку для прийняття спадщини та про вирішення даного питання в судовому порядку.

Ст. 1216 ЦК України, визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи , які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220-1221,1223 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з цього моменту виникає право на спадкування, а місцем відкриття спадщини - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Ст.1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно вимог ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що позивач несвоєчасно звернувся із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини.

Позивач просить встановити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість заявлених позовних вимог. В спростування позовних вимог відповідачем відзив на позовну заяву не подано.

За ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За зазначених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи питання судових витрат, суд бере до уваги, що сторона позивача не ставить перед судом вимоги про його розгляд і вимог до відповідача у цій частині немає.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 352, 354, ЦПК України,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору П"ята Львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задоволити.

Визначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити строк в три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд, що ухвалив рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Львівська міська рада, юридична адреса: м. Львів, пл. Ринок 1 (код ЄДРПОУ 04055896);

Третя особа: П"ята Львівська державна нотаріальна контора, юридична адреса: м. Львів, вул. Генерала Чупринки 69 (код ЄДРПОУ 02899447);

Третя особа: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя В. Кузь