Ухвала суду № 95049517, 20.02.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2253/21

1-кс/308/760/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., за участю секретаря Зборовської Х.В., прокурора Трофіменков О.В, слідчої Кравченко А.О.., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника адвоката Шкорка І.М., розглянувши клопотання слідчого, слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області рядового поліції Кравченко Оксани Василівни, погоджене прокурором в кримінальному провадженні №12021071030000023 від 16.01.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно,

підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, українця за національністю, тимчасово непрацюючого, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаю чого за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше судимого,

строком на 60 днів,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області рядовий поліції Кравченко Оксана Василівна, звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного Закарпатської області із клопотанням, погоджене прокурором в кримінальному провадженні №12021071030000023 від 16.01.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , строком на 60 днів.

Клопотання мотивовано тим, що як встановлено досудовим розслідуванням о 16 годині 55 хвилин у відділенні «Нової пошти» №1 ОСОБА_1 , умисно, незаконно з метою збуту, придбав у невстановлений спосіб прозорий зіп – пакет з речовиною кристалічного походження, схожу на наркотичну. В подальшому ОСОБА_1 дану речовину кристалічного походження, схожу на наркотичну, помістив до поліетиленового пакету з написом «Zina», у якому перевозив дану речовину кристалічного походження, схожу на наркотичну, до моменту виявлення її працівниками поліції.

У клопотанні вказано, що 18.02.2021 року близько 17 години 10 хвилини громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає: АДРЕСА_2 , керуючи велосипедом моделі «TITAN» чорного кольору, був зупинений працівниками ВКП Ужгородського районного управління поліції в Закарпатській області за адресою: м. Ужгород, вул. Лобачевського, 22, але встиг скинути поліетиленовий пакет з написом «Zina» на землю, після чого на землі було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет з написом «Zina», в якому знаходився безбарвний, прозорий, полімерний пакет, з речовиною кристалічного походження, схожу на наркотичну, яка згідно висновку експертизи № СТ-19/107-211695-ІІЗПРАП від 19.02.2021 надана на експертизу речовина кристалічна речовина світло-жовтого кольору, яка містилась в 1 (одному) безбарвному, прозорому, полімерному пакеті, котрий був упакований в спеціальний пакет з логотипом «»НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ» та номером на горловині «ЕХРТ0210997», в своєму складі містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он (PVP).

Маса – 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он (PVP) (у перерахунку на – 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он (PVP) основу), в наданій на експертизу кристалічній речовині світло-жовтого кольору, становить 63,5622 г, відсотковий вміст становить – 63,86%.

Кристалічну речовину білого кольору (PVP) масою 63,5622 грам, відповідно до пленуму до Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (таблиця І сп. №2) віднесено до особливо небезпечних речовин, обіг яких заборонено, що відповідно Наказу МОЗ України 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» є особливо великим розміром.

Слідчий зазначає, що встановлена наявність достатніх доказів для повідомлення ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого - ч. 3 ст. 307 КК України незаконне придбання, зберігання з метою збуту, психотропних речовин у особливо великих розмірах.

У клопотанні вказано, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_1 злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 18.02.2021; протоколом огляду місця події від 18.02.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 18.02.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 18.02.2021; протоколом затримання ОСОБА_1 від 18.02.2021; висновком експертизи № СЕ-19/107-21/1695-НЗПРАП від 19.02.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 19.02.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 19.02.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 19.02.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 19.02.2021; повідомленням про підозру ОСОБА_1 від 19.02.2021.

Як зазначено у клопотанні, 18.02.2021 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України та в подальшому 19.02.2021 року останнього було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Слідчий у клопотанні посилаючись на ч.ч.1,2 ст. 177, ст.178 КПК України, вказує на те, що в даному випадку є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявний ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки протягом нетривалого часу підозрюваний вчиняє аналогічне кримінальне правопорушення.

При цьому слідчий зазначає, що у даному випадку ініціювання перед слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи підозрюваного. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю.

Слідчий зазначає, що підозрюваний ОСОБА_1 ніде не працює, може переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки усвідомлює про неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та, існує ризик його протиправної поведінки, у зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука підозрюваного, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту.

У клопотанні вказано також, що необхідним є врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки даного кримінального правопорушення, адже, будучи раніше визнаним винним за вчинення тяжкого злочину, належних висновків для себе не зробив та вчинив новий умисний тяжкий злочин, що вказує на ігноруванням ним соціальних норм та правил поведінки у суспільстві, тому тримання під вартою підозрюваного є виправданим.

При цьому слідчий зазначає, що враховуючи те, що майновий стан підозрюваного ОСОБА_1 є незадовільним, а саме те, що останній не працює, у зв`язку з чим не має постійного джерела доходу та заробляє на життя вчиненням злочинів, сімейний стан підозрюваного ОСОБА_1 – розлучений, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, а тому із зазначених підстав на переконання слідчого більш м`які запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, чим тримання під вартою.

Слідчий зазначає, що більш м`які запобіжні заходи, такі, як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 2 ст. 177 КК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176 - 178, 183, 184, 194 КІІК України, слідчий просить слідчого суддю: застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, українця за національністю, тимчасово непрацюючого, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, строком на 60 без визначення суми застави.

В судовому засідання прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Слідчий просив врахувати, що зміна кваліфікації кримінального правопорушення пов`язана із результатами проведеної експертизи виявленої та вилученої у підозрюваного речовини, та було встановлено, що дії підозрюваного слід кваліфікувати за - ч. 3 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання з метою збуту, психотропних речовин у особливо великих розмірах. При цьому до матеріалів клопотання в судовому засіданні було надано витяг з ЄРДР №12021071030000023 від 16.01.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, сформований 20.01.2021. Слідча пояснила, що зміна кваліфікації кримінального правопорушення відбулася 19.02.2021, однак у зв`язку із обмеженням доступу до ЄРДР, пов`язані з ДОС-атакою та фактичним припиненням функціонування відповідної електронної системи, вказані зміни було внесено лише 20.01.2021 року.

Захисник в судовому засіданні заперечив проти обрання ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Заявив клопотання про виклик і допит в судовому засіданні свідків. Окрім того заявив клопотання про витребування та дослідження відеозапису огляду місця події.

Адвокат в судовому засіданні просив врахувати, що підозра за ч.3 ст. 307 КК України є необґрунтованою, з огляду на те, що ОСОБА_1 , фактично був затриманий з 17.00 год., та до часу проведення огляду місця події не бачив, що саме відбувається на місці події, категорично заперечує наявність вилученого зіп – пакет з речовиною кристалічного походження, вказує, що у зв`язку з відсутністю зафіксованих обставин збуту наркотичних засобів кваліфікація дій є необґрунтованою. Крім того, вказував, що ризики зазначені в клопотанні відсутні та не підтвердженні жодними доказами, неможливість обрання більш м`якого запобіжного заходу взагалі необґрунтовано в клопотанні. ОСОБА_1 не має наміру: переховуватися, незаконно впливати на свідків, з огляду на те, що більшість свідків є працівниками поліції, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню Звертає увагу слідчого судді, що в повідомленій підозрі, врученій ОСОБА_1 вказано, що маса речовини за результатами експертизи є у великому розмірі, при цьому підозра оголошена за ч.3 ст. 307 КК України що передбачає «предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах». Просив відмовити в задоволенні поданого клопотання повністю.

Підозрюваний в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував. Пояснив, що дійсно 18.02.2021 близько 16 год.55 хв. він отримував посилку на «Новій пошті», за проханням свого знайомого на ім`я ОСОБА_8 , однак про її вміст йому не було відомо. Він дійсно поклав вказану посилку до себе в кульок з написом «Зіна», однак вилучений в кульку зіп-пакет не був у нього. Вказував, що біля двох годин не бачив, що відбувається на місці події, оскільки лицем був повернутий обличчям до паркану, вважає що вказані докази є недопустимими. Крім того, просив врахувати, що притягувався раніше до кримінальної відповідальності у 2007 році та повторно у 2011 році, а саме за ст. 332 КК України, відбув покарання, але злочини не пов`язані з наркотичними засобами. Тривалий час працював експедитором на ТОВ «Каскад», в грудні минулого року захворів, а товариство було реформовано. Зазначив, що дружина померла, син повнолітній та проживає разом бабусею, але має підозру на онкозахворювання. У зв`язку з чим має намір повернутись на роботу до реформованого товариство на посаду експедитора.

Заслухавши думку прокурора та слідчого з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали клопотання, відеозапис огляду місця події наданий слідчим, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.. 176 КПК України, зпобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. 2. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що в СУ Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021071030000023 від 16.01.2021 року.

Під час розгляду клопотання встановлено, що СУ Ужгородського районного управління ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження відомості про яке внесено до ЄРДР за №12021071030000023 від 16.01.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2021 року відомості внесені за №12021071030000023 за попередньою кваліфікацією у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

15.02.2021 року слідчим Кравченко О. надано доручення на проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України в межах кримінального провадження відомості про яке внесено до ЄРДР за №12021071030000023 від 16.01.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України яке зареєстровано за №1740/106/28-2021.

Згідно рапорту від 17.02.2021 року ст.оперуповноваженого ВКП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області Шевчук А. під час виконання доручення від 15.02.2021 року слідчого в межах кримінального провадження відомості про яке внесено до ЄРДР за №12021071030000023 від 16.01.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України отримано оперативну інформацію про те, що гр.. ОСОБА_1 буде збувати наркотичні речовини, а саме марихуану, амфетамін, метамфетамін, також може бути PVP соль. Отриману оперативну інформацію зареєстровано до ІТС ІПНП №1003 від 16.01.2021 та в подальшому внесено до ЄДРД за №12021071030000023.

Згідно рапорту від 18.02.2021 року о 17.10 год. працівники УКР зупинили особу чоловічої статі, який їхав на велосипеді гр.. ОСОБА_1 , та виявили пакет у якому знаходиться речовина схожа на наркотичну.

18.02.2021 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, затримано особу о 19 год. 30 хв.. та в подальшому 19.02.2021 року останнього було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

20.02.2021 року відомості внесені за №12021071030000023 від 16.01.2021 року за попередньою кваліфікацією у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, повідомлено про підозру ОСОБА_1 ..

Згідно рапорту слідчого ОСОБА_9 в період часу з 18.02.2021 року по 10 год.00 хв. 20.02.2021 року система ЄРДР не працювала у зв`язку з ДОС-атаками, про що повідомлено офіційно представниками Генеральної прокуратури України.

ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин, що о 16 годині 55 хвилин у відділенні «Нової пошти» №1, умисно, незаконно з метою збуту, придбав у невстановлений спосіб прозорий зіп – пакет з речовиною кристалічного походження, схожу на наркотичну. В подальшому ОСОБА_1 дану речовину кристалічного походження, схожу на наркотичну, помістив до поліетиленового пакету з написом «Zina», у якому перевозив дану речовину кристалічного походження, схожу на наркотичну, до моменту виявлення її працівниками поліції.

Згідно матеріалів досліджених в судовому засіданні 18.02.2021 року близько 17 години 10 хвилини громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає: АДРЕСА_2 , керуючи велосипедом моделі «TITAN» чорного кольору, був зупинений працівниками ВКП Ужгородського районного управління поліції в Закарпатській області за адресою: м. Ужгород, вул. Лобачевського, 22, але встиг скинути поліетиленовий пакет з написом «Zina» на землю, після чого на землі було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет з написом «Zina», в якому знаходився безбарвний, прозорий, полімерний пакет, з речовиною кристалічного походження, схожу на наркотичну, яка згідно висновку експертизи № СТ-19/107-211695-ІІЗПРАП від 19.02.2021 надана на експертизу речовина кристалічна речовина світло-жовтого кольору, яка містилась в 1 (одному) безбарвному, прозорому, полімерному пакеті, котрий був упакований в спеціальний пакет з логотипом «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ» та номером на горловині «ЕХРТ0210997», в своєму складі містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он (PVP).

Згідно висновку експертизи, що міститься у матеріалах клопотання: Маса – 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он (PVP) (у перерахунку на – 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он (PVP) основу), в наданій на експертизу кристалічній речовині світло-жовтого кольору, становить 63,5622 г, відсотковий вміст становить – 63,86%.

Кристалічну речовину білого кольору (PVP) масою 63,5622 грам, відповідно до пленуму до Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (таблиця І сп. №2) віднесено до особливо небезпечних речовин, обіг яких заборонено, що відповідно Наказу МОЗ України 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» є особливо великим розміром.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. На переконання слідчого судді обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчинені ним кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.307 КК України підтверджується: дорученням від 15.02.2021 року виданим слідчим Кравченко О. на проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України в межах кримінального провадження відомості про яке внесено до ЄРДР за №12021071030000023 від 16.01.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України яке зареєстровано за №1740/106/28-2021, рапортом від 17.02.2021 року ст.оперуповноваженого ВКП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області Шевчук А., згідно якого під час виконання доручення від 15.02.2021 року слідчого в межах кримінального провадження відомості про яке внесено до ЄРДР за №12021071030000023 від 16.01.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України отримано оперативну інформацію про те, що гр.. ОСОБА_1 буде збувати наркотичні речовини, а саме марихуану, амфетамін, метамфетамін, також може бути PVP соль; рапортом від 18.02.2021 року про те, що о 17.10 год. працівники УКР зупинили особу чоловічої статті, який їхав на велосипеді гр.. ОСОБА_1 , та виявили пакет у якому знаходиться речовина схожа на наркотичну; протоколом огляду місця події від 18.02.2021 з фото таблицею до нього та дослідженим в судовому засіданні відеозаписом здійсненим під час огляду місця події від 18.02.2021, згідно якого в поліетиленовому пакеті з написом «Zina», знаходився безбарвний, прозорий, полімерний пакет, з речовиною кристалічного походження, схожу на наркотичну; експертним висновком № СЕ-19/107-21/1695-НЗПРАП від 19.02.2021; показами свідка ОСОБА_10 від 18.02.2021 року, згідно якого останній був запрошений в якості понятого при проведенні слідчої дії огляду місця події близько о 19.00 год., в ході якого у гр.. ОСОБА_1 було вилучено мобільний телефон та а також зіп-пакет в середині якого знаходилась біла прозора кристалічна речовина.

Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про можливу причетність підозрюваного до вищевказаного кримінального правопорушення.

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до наявних у матеріалах клопотання доказів слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав вважати що до скоєння кримінального правопорушення за ч.3 ст.307 КК України причетний ОСОБА_1 .

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Щодо тверджень сторони захисту з приводу відсутності доказів вини ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає за необхідне вказати на те, що слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

На даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про обрання запобіжного заходу підозрюваній особі.

Слідчий суддя наголошує, що заперечення сторони захисту головним чином стосуються допустимості доказів та остаточної винуватості або невинуватості підозрюваного, що у певній мірі виходить за межі повноважень слідчого судді при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу. Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя встановив, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.

При цьому слідчий суддя констатує, що оскільки при поданні клопотання про застосування запобіжного заходу стороною обвинувачення до нього було долучено лише частину матеріалів, зібраних на стадії досудового розслідування, яка ще не завершена, та за відсутності доказів, які б свідчили про явну і очевидну недопустимість доказів, на недопустимості яких наголошувала сторона захисту, то надавати оцінку відповідним доказам на предмет їх належності та допустимості передчасно.

Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у його вчиненні, оскільки, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 307 КК України, відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, яке згідно з санкцією вказаної статті карається позбавленням волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Слідчий суддя вважає, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України лише 19.02.2021, тобто є підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину.

Слідчий суддя вважає, що на цей час, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 307 КК України, останній перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, тобто існує ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Доводи сторони захисту про відсутність підстав вважати підозру обгрунтованою, не є підставою відмови в обранні до ОСОБА_1 запобіжного заходу, оскільки у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованості підозри наданими слідчому судді доказами.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Слідчий суддя погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного.

Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, може в подальшому перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином, та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності такої поведінки підозрюваного.

Разом із тим слідчий суддя вважає, що матеріалами клопотання не доведено наявність ризику щодо можливого вчинення підозрюваним, іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Так при обґрунтуванні наявності вказаного ризику, слідчий посилається на те, що протягом нетривалого часу підозрюваний вчиняє аналогічне кримінальне правопорушення. Однак жодних доказів вказаному слідчому судді не надано.

При цьому, слідчому судді не надано доказів того, що ОСОБА_1 продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, чи може знищити або спотворити речі, які мають значення для досудового розслідування та не вилучені на даний час, чи може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом.

При вирішенні питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує особу підозрюваного, який раніше з його слів притягався до кримінальної відповідальності, у 2007 році та повторно у 2011 році, а саме за ст. 332 КК України, відбув покарання, але злочини не пов`язані з наркотичними засобами, те що він має місце проживання, проживає разом з сестрою

Доводи що повнолітній син підозрюваного хворіє, не підтверджено жодними доказами.

Щодо доводів захисника з приводу клопотання про допит свідків, слідчий суддя звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд, до якого прибув або доставлений підозрюваний, обвинувачений для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, зобов`язаний роз`яснити його права, в тому числі заявляти клопотання про виклик і допит свідків, показання яких можуть мати значення для вирішення питань цього розгляду.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя не може вирішувати питання, які підлягають з`ясуванню під час судового розгляду. Порядок дослідження документів, на який посилається захисник, а саме стосовно рапорту від 17.02.2021 року, протоколу огляду місця події, як вказано ним в судовому засіданні, стосується іншої стадії кримінального провадження - судового розгляду(ст. 358 КПК України). ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , допитувались органом досудового розслідування в статусі свідків. Обмежений предмет дослідження обставин під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у сукупності з наданим захисником обґрунтування призводить до висновку про відсутність потреби у допиті заявлених свідків в цьому судовому засіданні. Необхідні обставини, на підтвердження чи спростування яких захисник просить допитати свідків, на момент подання відповідного клопотання вже досліджені в матеріалах доданих до клопотання.

Крім цього, частиною 4 вказаної норми зазначено, що за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, тому це не є обов`язком слідчого судді.

Відповідно до ч.1 ст.208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України .

Згідно з ч.4 ст.208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Частина 5 ст.208 передбачає, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

До матеріалів клопотання додано копію протоколу про затримання ОСОБА_1 при дослідженні якого встановлено, що місцем затримання підозрюваного вказано фактичний час затримання: 18.02.2021 року о 19 год. 30 хв.

Відповідно до вимог ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 , вказував, що на нього було одягнуто кайданки до складання протоколу про затримання, згідно рапорту від 18.02.2021 року о 17.10 год. працівники УКР зупинили особу чоловічої статі, який їхав на велосипеді ОСОБА_1 , згідно фотознімків наданих стороною захисту особи чоловічої статті у світлу пору доби перебуває в кайданках, згідно дослідженого відеозапису доданого до протоколу огляду місця події такий проводився в темну пору доби, тому слідчий суддя прийшов до висновку про наявність об`єктивно існуючих сумнівів у достовірності часу затримання підозрюваного вказаного у протоколі про затримання особи.

Що стосується доводів сторони захисту з приводу наявності ознак порушень норм закону при здійсненні затримання підозрюваного ОСОБА_1 , то слідчий суддя вважає їх такими, що частково заслуговують на увагу, оскільки на момент розгляду клопотання слідчий суддя позбавлений можливості перевірити доводи захисника з приводу фактичного часу позбавлення підозрюваного свободи та спростувати їх.

Разом з цим, вищевикладене не перешкоджає розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 по суті.

Крім цього, твердження сторони обвинувачення про те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить дотримання підозрюваним його процесуальних обов`язків та створить неспіврозмірні труднощі у своєчасному, неупередженому, всебічному досудовому розслідуванні особливо тяжкого злочину також є необґрунтованими. Прокурором не доведено те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

На переконання слідчого судді, твердження слідчого та прокурора, про те що застосування більш м`яких запобіжних заходів, у зв`язку із тим що підозрюваний ніде не працює, може переховуватись від органів досудового розслідування, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та, існує ризик його протиправної поведінки, у зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука підозрюваного, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, є недоведеними. Тому такі висновки слідчого та прокурора є лише припущеннями, не підтвердженими жодними доказами.

При цьому, слідчий суддя враховує, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , пов`язаний з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, що становить підвищену суспільну небезпеку. Предметом інкримінованого ОСОБА_1 злочину виступають особливо небезпечні психотропні речовини і даному злочину притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому. Саме тому право кожного на охорону здоров`я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин, визначено як одне із основних прав людини та закріплене в ст. 49 Конституції України.

Водночас, слідчий суддя вважає, що обрання стосовно ОСОБА_1 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може ґрунтуватись лише на тому, що кримінальне правопорушення, вчинення якого йому інкримінується, відносяться до категорії особливо тяжкого.

Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства” від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки. В п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень. Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі приписи: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якшого запобіжного заходу» (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України»). Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за відсутності достатньо обґрунтованих фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Відповідно до вимог п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З врахуванням сукупності викладених висновків, а також даних про особу підозрюваного, за відсутності обґрунтованої впевненості в тому, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належної поведінки, слідчий суддя вважає, що в силу характеру діяння, в якому підозрюється громадянин України ОСОБА_1 , наслідків, які настали внаслідок злочину та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, та приходить до висновку, що прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому в задоволенні клопотання про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слід відмовити.

Оскільки прокурор та слідчий не довели обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а саме: недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя дійшов висновку про застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення ч. 3 ст. 307 КК України, покарання за вчинення якого передбачено у вигляді позбавленням волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, та яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, тобто є обґрунтовані підстави вважати, що останній, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тому слідчий суддя вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із застосуванням електронних засобів контролю, заборонивши останньому залишати місце свого проживання цілодобово, оскільки достатнім буде саме такий запобіжний захід, який зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, визначених ст.177 КПК України та за допомогою нього може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.

З огляду на наведене вище, є обґрунтовані підстави вважати, що обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, буде більш дієвим в межах даного кримінального провадження, забезпечить дотримання підозрюваним його процесуальних обов`язків та не створить неспіврозмірні труднощі у своєчасному, неупередженому, всебічному досудовому розслідуванні тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Окрім цього, застосовуючи, щодо підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту , слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст.194 КПК України покласти на нього обов`язки.

Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчого судді не спростовують.

Крім цього, слідчий суддя зауважує, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого, слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області рядового поліції Кравченко Оксани Василівни, погоджене прокурором в кримінальному провадженні №12021071030000023 від 16.01.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, українця за національністю, тимчасово непрацюючого, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше судимого, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з застосуванням електронних заходів контролю, із забороною залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; заборонити йому покидати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця роботи та/або проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України: працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю . В разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід.

Строк дії ухвали не може перевищувати двох місяців, а саме до 15.04.2021 р.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош