Рішення № 95049501, 18.02.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4927/20

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участі секретаря судових засідань Івашко Я.С.,

розглянувши заяву відповідача у справі №308/4927/20, ОСОБА_1 , про стягнення витрат на правову допомогу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 08.02.2021 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 33300грн. Свою заяву обґрунтовує тим, що Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області розглянуто цивільну справу №308/4927/20 за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Суязова Галина Василівна та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача – об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Свободи, 50» про витребування майна з чужого незаконного володіння, за результатом розгляду якої 03.02.2021 судом прийнято рішення про відмову позивачам у задоволенні позову. Повний текс рішення отримано ним 08.02.2021.

Свою заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що у відзиві на позов ним зазначено попередні витрати на правову допомогу, які становлять 5400грн., остаточна сума буде вказана до завершення розгляду справи.

У судовому засіданні 03.02.2021 його представником було заявлено про те, що відповідачем буде надано розрахунок понесених ним витрат у строк, визначений ЦПК України.

Стверджує, що ним здійснено оплату правової допомоги адвоката, яка відповідно до ст.139 ЦПК України відноситься до судових витрат, та відповідно підлягає стягненню з позивачів на користь відповідача.

Станом на день подачі заяви понесені ним витрати склали 33 300грн.

До заяви відповідач додав копію договору, акту виконаних робіт та ордеру.

Представник позивача ОСОБА_2 , адвокат Суязова Г.В., 10.02.2021 подала суду клопотання про зменшення судових витрат, в якому просить суд у задоволенні поданої відповідачем ОСОБА_1 заяви відмовити повністю з наступних обставин. Подаючи відзив на позовну заяву 12 листопада 2021 року відповідачем (представником) було вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат відповідно до п. 8 ч. З ст. 178, 143 ЦПК України, які вже поніс відповідач склав 5400,00 грн., остаточна сума буде вказана до завершення справи судом (за договором про правову допомогу та актом виконаних робіт). Тобто відповідач не вказав орієнтовний попередній розрахунок судових витрат у відзиві на позовну заяву. До винесення судом рішення жодних доказів понесення витрат суду відповідачем надано не було та не було вказано орієнтовного розрахунку.

Стаття 134 ЦПК України передбачає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Таким чином відповідач не надав орієнтовний розрахунок судових витрат, а тому у задоволенні поданого клопотання суд має відмовити.

Також відповідач не подав доказів понесення судових витрат.

До заяви про стягнення витрат додано 1 аркуш договору між адвокатом та відповідачем, однак такий не містить жодних положень щодо розміру гонорару чи будь-яких інших положень щодо ціни договору. Натомість до заяви про ознайомлення з матеріалами справи від 22.09.2020 року адвокатом Павліченко Т.С. було надано копію договору про надання правової допомоги від 21.09.2020 року, який також не містить ні розміру гонорару, ні ціни.

Заявлений розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним та необґрунтованим.

Звертає увагу суду, що на момент подання відзиву на позовну заяву - 12 листопада 2020 року відповідач зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу на момент подання відзиву становить 5400,00 грн. Натомість до заяви про стягнення витрат додає акт виконаних робіт з якого вбачається, що на дату подання відзиву на позовну заяву 12.11.2020 року адвокатом надано послуги на загальну суму 25300,00 грн. Зазначене свідчить про явно завищений розмір витрат і такий, який не відповідає дійсності, адже сам адвокат вказував, що на день подання відзиву понесено витрати лише в розмірі 5400,00 грн.

Наданий акт виконаний робіт є неналежним доказом, містить суперечливі відомості та вид послуг, які не належать до правничої допомоги (такі як проїзди і надсилання документів), окрім того містить перелік послуг, результат яких не надавався суду при розгляді даної справи.

У день розгляду заяви, 18 лютого 2021 року, ОСОБА_1 подав суду заяву в якій просив провести судове засідання без його участі та участі його представника, задовольнити заяву та врахувати наступне. Норми ЦПК не вимагають від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат надання доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу адвокат витратив на виконання робіт. Розмір гонорару це справа виключно сторони і адвоката. І суд не може втручатися у відносини клієнта та адвоката, проте це не позбавляє суд права зменшити розмір витрат. Вважає, що наявність одних лише заперечень проти заяви про відшкодування судових витрат за відсутності доказів неспівмірності заявлених стороною витрат на правову допомогу, або завищення їх розміру, не може бути підставою для зменшення розміру витрат на правову допомогу. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Стягнення судових витрат на адвоката має спонукати іншу сторону утриматись від подання безпідставних заяв, скарг. Просить суд врахувати, що безсумнівним є той факт, що ця справа має для нього важливе значення з точки зору негативних правових наслідків, яких він міг зазнати у зв`язку з бажанням позивачів позбавити його майна, порушення права власності.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Павліченко Т.С., також подала суду клопотання про розгляд заяви без її участі, у якому зазначила, що надання вказаних послуг повністю підтверджується матеріалами справи і є доведеним.

Представник позивача ОСОБА_2 , адвокат Суязова Г.В., у судове засідання не з`явилась, повідомлялась судом належним чином.

Позивач ОСОБА_3 та представник третьої особи на стороні позивача – об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Свободи, 50» в судове засідання не з`явились, повідомлялись судом про час та місце проведення судового засідання належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.02.2021 у задоволенні позову ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Суязова Галина Василівна та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача – об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Свободи, 50» про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено повністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Так, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,

забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Представником відповідача у справі ОСОБА_1 , адвокатом Павліченко Т.С., до закінчення судових дебатів у справі зроблено заяву про наявність понесених відповідачем витрат на правову допомогу, про що буде подано заяву із зазначенням остаточного розміру витрат та відповідних доказів, протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2020 ОСОБА_1 уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Павліченко Т.С. відповідно до якого ОСОБА_1 доручив адвокату ведення цивільної справи №308/4927/20 та у свою чергу зобов`язався оплатити гонорар у розмірі та у строк згідно договору.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд повинен врахувати заперечення відповідача щодо неспівмірності розміру судових витрат на правничу допомогу заявленим позовним вимогам, складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову та (або) значення справи для сторони.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року по справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20)

Відповідно до статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Подаючи відзив на позовну заяву 12 листопада 2021 року відповідачем було вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат відповідно до п. 8 ч. З ст. 178, 143 ЦПК України, які вже поніс відповідач склала 5400,00 грн., остаточна сума буде вказана до завершення справи судом (за договором про правову допомогу та актом виконаних робіт).

Відповідно до ч.4 ст. 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

ОСОБА_1 у заяві від 08.02.2021 просить суд стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 33300,00 грн. На підтвердження понесення витрат у справі ним надано копію договору від 21.09.2020, ордеру та акт виконаних робіт в якому міститься перелік послуг, вартість, витрачений час та вказано про отримання оплати в розмірі 33 300,00 грн. Вказана у заяві сума істотно перевищує заявлену суму у відзиві. При цьому відповідач не довів, що не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

На підставі вищевикладеного, суд враховуючи заявлені позовні вимоги, складність справи, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну (правничу) правову допомогу в розмірі 5400грн., які заявлені ним у відзиві на позов під час розгляду справи в суді.

Що стосується доводів викладених адвокатом Суязовою Г.В. стосовно відсутності доказів понесення (здійснення) витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що у ЦПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017, імплементовано нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою чи тільки має бути сплачено (ст.ст. 137,141 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 133, 137, 141, 246, 247, 270, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву відповідача у справі №308/4927/20, ОСОБА_1 , про стягнення витрат на правову допомогу, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну (правничу) правову допомогу в розмірі 5400 (п`ять тисяч чотириста гривень) грн.

В іншій частині заяви - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення, відповідно до п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач 1: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Позивач 2: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 .

Третя особа на стороні позивача – об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Свободи, 50», адреса: 88005, м.Ужгород, проспект Свободи, 50, кв.13, код ЄДРПОУ 36600158.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса (фактичне місце проживання): АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 22.02.2021

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник