Рішення № 95049099, 12.02.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. №243/5939/20

Провадження № 2/243/137/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2021 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Воронкова Д.В.,

при секретарі судового засідання Нікіфоровій В.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі № 17 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Керуюча компанія» «Ліра ЛТД», ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

13.07.2020 року до провадження Слов`янського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням, що належить до комунальної власності.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду від 09 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням,- залишити без розгляду.

25.08.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: керуюча компанія « Ліра ЛТД», ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення, на обґрунтування заявлених позовних вимог зазначивши, що вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 12.09.2015 року. Спірне житлове приміщення було отримано нею на підставі ордеру на право на зайняття житлового приміщення № 362 серія А, виданого міським відділом охорони здоров`я міста Слов`янська на підставі рішення комісії по розподілу житла, протокол № 4 від 05.05.2000 року. Житлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з двох кімнат площею 30 кв. метрів. Зазначене житлове приміщення знаходиться у комунальній власності, управляючою компанією є ТОВ «Керуюча компанія» «Ліра ЛТД». Після укладання шлюбу з відповідачем вона надала згоду на реєстрацію проживання останнього у квартирі. У наступному, сімейні стосунки між ними погіршилися, відповідач влаштовував свари, скандали, бив її, ображав її сина, який є інвалідом дитинства 2-ї групи, що призвело до розпаду сім`ї. Після розірвання шлюбу відповідач продовжував свою протиправну поведінку щодо неї та дітей, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності та засуджений вироком Слов`янського міськрайонного суду від 04.10.2017 року. Застосовані до відповідача за вироком суду міри впливу не надали свого результату, відповідач продовжував свою протиправну поведінку, влаштовував і влаштовує у житловому приміщенні сварки і скандали, у тому числі і в нетверезому стані, висловлюється на її адресу та адресу дітей нецензурною лайкою, застосовує насильство, систематично псує житлове приміщення

У зв`язку із порушенням відповідачем адміністративного, кримінального законодавства України, з останнім неодноразово були проведені бесіди працівниками Слов`янського відділу поліції; відносно відповідача була порушена кримінальна справа, розгляд якої у теперішній час здійснюється у Слов`янському міськрайонному суді. В утриманні квартири, її ремонті, оплаті послуг за електроенергію та газ, тощо, відповідач участі не приймає, чим завдає позивачці значних матеріальних збитків.

Вважає, що відповідач систематично порушує правила співжиття, чим робить неможливим проживання з ним у одному приміщенні, систематично псує житлове приміщення, у зв`язку з чим, на підставі статті 116 ЖК України, він підлягає виселенню із спірного житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення. Таке виселення не завдасть шкоди правам та інтересам відповідача, оскільки у нього у власності є частка житлового будинку. Просить суд виселити ОСОБА_2 із житлового приміщення – квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення та зняти його з реєстрації місця проживання у цій квартирі. Стягнути з відповідача на її користь усі понесені по справі витрати

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві, та доповнила, що ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживає, квартиру відвідує періодично, пошкоджує двері, кабель Інтернету, електропроводку, зірвав пломби на лічильниках. Також ОСОБА_2 вчиняє сварки, після чого викликає працівників поліції та оговорює її у протиправній поведінці. ОСОБА_3 у спірній квартирі тривалий час не проживає.

Представник позивача – адвокат Капустіна Т.О. у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача - адвокат Лещенко С.В. в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні та вказав, що між сторонами існують неприязні стосунки, що підтверджується наявністю кримінальних проваджень за ст. 125 КК України у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позивачка чинить перешкоди відповідачу у користування житлом, у зв`язку із чим останній вимушений захищати свої права в суді.

09.11.2020 року до суду надано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якій представник відповідача - адвокат Лещенко С.В. вказав, що доводи, на які посилається позивачка, як на обґрунтування своїх вимог, є спотвореними та такими, не відповідають дійсності. Звернув увагу суду на те, що з 2017 року ОСОБА_1 з корисливих мотивів намагається позбавити ОСОБА_2 права користування спірним житлом шляхом регулярного провокування на скандали, зверненням до поліції із завідомо неправдивими повідомленнями; чиненням перешкод у користування житловим приміщенням. Судовим рішенням ОСОБА_2 був вселений до спірної квартири.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позицію свого адвоката та доповнив, що у вказані квартирі він періодично ночує, зберігає деякі речі, спільно придбане майно також знаходиться у квартирі, але позивачка чинить перешкоди у його вселенні до квартири, не визнає його права користування спірним житлом, чинить сварки, викликає поліцію. Заперечував факти псування ним житла. Він вимушений був пошкодити вхідні двері, оскільки не міг потрапити до квартири через вчинення позивачкою перешкод. Пояснив, що його та ОСОБА_1 спільній власності також перебуває квартира АДРЕСА_3 , яка не придатна до проживання. Вирок у його відношенні не набрав законної сили, а вирок від 2017 року стосувався протиправних дій у відношенні третьої особи – ОСОБА_3 , який тривалий час не машкає у спірній квартирі.

Представник ТОВ «Керуюча компанія» «Ліра ЛТД» до судового засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

ОСОБА_3 до судового засідання не з`явися, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. За вказаних обставин суд вважає можливим розглядати справу у його відсутності.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що її донька перебувала у шлюбі з сином позивачки – ОСОБА_3 . З позивачкою у неї склалися гарні стосунки, з відповідачем стосунки погані. Відповідач останні три роки не проживає в спірній квартирі, але приходить та псує приміщення, пошкоджує двері, замки, шланг водопостачання. Свідок особисто не була присутня під час протиправних дій відповідача щодо пошкодження житла, але бачила їх наслідки, а про обставини їх вчинення їй відомо зі слів ОСОБА_1 . Коли ОСОБА_2 приходить до квартири, то сваряться обидві сторони.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що є сусідкою ОСОБА_1 , з якою у неї склалися гарні стосунки, з ОСОБА_2 стосунки погані. Коли ОСОБА_2 приходить до квартири, то між сторонами виникають сварки. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що ОСОБА_2 систематично пошкоджує замки, проткнув шланг водопостачання. Особисто вона бачила ОСОБА_2 біля дверей квартири, а в вечорі того ж дня ОСОБА_1 виявила, що замок на вхідної двері пошкоджений.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що перебувала у шлюбі з сином ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , через що у неї склалися гарні стосунки з позивачкою. Зі слів її матері - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 їй відомо, що ОСОБА_2 систематично псує спірну квартиру, вчиняє сварки, гоне її мати з квартири, коли та приходить в гості до ОСОБА_1 . Особисто фактів протиправної поведінки ОСОБА_2 свідок не бачила.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що він тривалий час підтримує сусідські стосунки з ОСОБА_1 . Після 2015 року в родині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погіршилися стосунки. З того часу ОСОБА_2 став систематично псувати спірну квартиру, пошкоджував замки, пробив шланг для подачі води у ванній, вчиняє сварки, поводить себе агресивно, погрожує сусідам. Про факти пошкодження ОСОБА_2 майна, йому (свідку) відомо зі слів ОСОБА_1 та сусідки останньої – ОСОБА_8 . Особисто таких фактів він не бачив, але ремонтував пошкоджене майно.

Дослідивши надані матеріали, суд, в межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.

Свідоцтвом про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_1 підтверджено факт розірвання 12.09.2015 року шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( а.с. 25)

Згідно довідки КП БТІ б/н право власності на 11/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , станом на 01.01.2013 року зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання (а.с. 26)

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 08.05.2015 року ОСОБА_9 визнаний недієздатним, є інвалідом 2 групи (а.с. 27-29)

Згідно довідки КК «Ліра ЛТД» від 03.08.2020 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 є зареєстрованими: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 (а.с. 29)

На підставі ордеру на право на зайняття житлового приміщення № 362 серія А, виданого міським відділом охорони здоров`я міста Слов`янська, на підставі рішення комісії по розподілу житла, протокол № 4 від 05.05.2000 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , надано у користування житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30 -31)

В судовому засіданні встановлено, та вказані обставини сторонами не заперечуються, що в провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження приватного обвинувачення за ст. 125 КК України за заявою ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_1 , а в провадженні Донецького апеляційного суду перебуває кримінальне провадження приватного обвинувачення за ст. 125 КК України за заявою ОСОБА_1 у відношенні ОСОБА_2 ( вирок Слов`янського міськрайонного суду від 25.09.2020 законної сили не набрав а.с. 102-106)

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11.01.2018 року частково змінено вирок Слов`янського міськрайонного суду від 04.10.2017 року, яким ОСОБА_2 був засуджений на підставі ч.2 ст. 125 КК України за протиправні дії, що вчиненні по відношенню до ОСОБА_3 (а.с. 64-66)

Згідно листів Слов`янського ВП ГУНП України в Донецькій області від 04.03.2019 року, 05.08.2019 року, 11.04.2017 року, 27.01.2020 року, 03.01.2020 року, 16.03.2020 року, 15.01.2020 року, 26.02.20 року, 11.06.2019 року, 04.03.2020 року, 20.03.2019 року, 05.08.2019 року вбачаються факти реєстрації звернень ОСОБА_1 до правоохоронних органів, їх розгляд в порядку ЗУ «Про звернення громадян», проведення перевірок та профілактичних бесід з ОСОБА_2 (а.с. 37, 40; 42, 43, 48, 51, 81-85,87)

Факти звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів зі скаргами на дії ОСОБА_2 також підтверджуються талонами повідомлення від 14.02.2020 року (а.с. 45,46)

Постановою Донецького апеляційного суду від 19.12.2018 року було зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 вселений до вказаного житла. (а.с. 115-120)

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.ст. 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з частинами другою та третьою статті 64 ЖК УРСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано і інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій статті 64 ЖК УРСР, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному житловому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 116 ЖК УРСР, якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого житлового приміщення.

Як роз`яснив судам Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК УРСР осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Серед таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, прокуратурами, органами внутрішніх справ тощо.

Звертаючись до суду з позовною заявою про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та визнання особи такою, що втратила права користуватися житловим приміщенням, позивачка, як на правові підстави, посилалася саме на ст. 116 ЖК УPCP.

Судом встановлено, ОСОБА_2 був зареєстрований у спірній квартирі як член сім`ї наймача, тому, у встановленому законом порядку набув право користування нею. Шлюб між сторонами було розірвано, про що видано відповідне свідоцтво про розірвання шлюбу. Припинення сімейних відносин з членом сім`ї наймача не позбавляє колишніх членів його сім`ї права користуватися займаним приміщенням.

Також судом встановлено, що між колишнім подружжям систематично виникають суперечки на побутовому ґрунті щодо користування спірною квартирою, у зв`язку з чим між позивачкою та відповідачем склались неприязні стосунки.

Надаючи оцінку доказам у вигляді показань свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , суд звертає увагу, що жоден зі свідків не був очевидцем факту псування житла саме ОСОБА_2 . Свідки вказують лише на те, що бачили наслідки таких дій: пошкоджені двері, замки, шланг водопостачання, а про причетність ОСОБА_2 до зазначених пошкоджень свідки були обізнані лише зі слів ОСОБА_1 , з якою у ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки.

Показання свідків не виключає можливості пошкодження майна третіми особами (замки), або їстівним зносом чи браком обладнання (шланг для водопостачання).

Аналогічну оцінку суд надає і фотографіям, що долучені позивачкою до матеріалів справи, які містять лише зображення наслідків пошкоджень, та не вказують на особу, що їх спричинила (а.с. 109-110).

В судовому засіданні свідки показали, що перебувають у гарних, дружніх стосунках з позивачкою, у той час як з відповідачем відносини у свідків погані, що також впливає на їх об`єктивність.

Факт наявності кримінального провадження за приватним обвинуваченням у відношенні відповідача, остаточне рішення по якому не прийнято, також не дає достатніх підстав для висновків про те, що відповідач своїми систематичними діями робить неможливим проживання позивачки у спірній квартирі. При цьому, слід врахувати наявність в провадженні суду аналогічного кримінального провадження у відношенні ОСОБА_1 .

З показань свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вбачається, що під час конфліктів активну участь у сварках приймають обидві сторони.

Надаючи оцінку доказам у вигляді судових рішень, якими ОСОБА_2 був засуджений за ч.2 ст. 125 КК України, суд зазначає, що зі змісту ухвали Апеляційного суду Донецької області від 11.01.2018 року вбачається, що потерпілим від дій ОСОБА_2 в даному випадку є не ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 . Правопорушення вчинено 03.02.2017 року, тобто в період, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_3 протиправно чинили перешкоди ОСОБА_2 у користуванні спірним житловим приміщенням, що встановлено постановою Донецького апеляційного суду від 19.12.2018 року.

Листи - повідомлення ВП Слов`янського ГУНП в Донецькій області щодо реєстрації повідомлень ОСОБА_1 про протиправну поведінку відповідача та про проведення з відповідачем індивідуально-профілактичних бесід, не є тим заходом попередження чи громадського впливу, в контексті якої можливо вважати наявність систематичного порушення відповідачем правил співжиття. Дії органів поліції в цьому випадку є профілактичним застереженням ОСОБА_2 щодо зазначених ОСОБА_1 протиправних дій на її адресу, які, окрім заяв позивачки, іншими доказами не підтверджуються.

Суд вважає, що зазначені вище листи, талони-повідомлення підтверджують наявність сімейних сварок між відповідачем з позивачкою на підґрунті неприязних відносин, і не свідчать про наявність підстав для виселення відповідача за ч.1 ст. 116 ЖК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, суду не представлено достатніх та достовірних доказів того, що відповідач псує або руйнує спірне житло, або своїми систематичними діями робить неможливим проживання позивачки у квартирі, а тому, суд приходить до висновку, що позивачем не наведено підстав порушення відповідачем норм Житлового кодексу України, та відмовляє у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд покладає судові витрати на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Керуюча компанія» «Ліра ЛТД», ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення, - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 19.02.2021 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Д.В. Воронков