
Справа № 263/9606/20
Провадження № 2/263/418/2021
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2021 року м. Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Кияна Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябова С.М.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маріупольської міської ради, в якому просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на 1/6 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (далі – квартира), загальною площею 29,7 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що позивачу на праві власності належить 5/6 частини квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину та на підставі договору купівлі-продажу.
1/6 частини квартири належала ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після його смерті спадщину у вигляді 1/6 частини квартири ніхто з родичів не прийняв та не зареєстрував у реєстрі речових прав.
З квітня 2007 позивач продовжує проживати в цій квартирі, несе витрати по оплаті комунальних послуг та витрат для підтримання належного стану квартири, а тому добросовісно та відкрито володіє цим майно більше 10 років.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12.08.2020 відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14.01.2021 закрито підготовче провадження у цій справі, призначено цивільну справу до розгляду.
Відповідач, скориставшись своїм правом, надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову. В мотивування відзиву відповідач, посилаючись на Цивільний кодекс України, постанову Пленуму ВССУ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначав, що не можна вважати, що позивач добровільно володів майном, оскільки позивач знав про належність частини квартири ОСОБА_2 .
Позивач та представник позивача надали до суду заяву, в якій просили розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 надала до суду заяву з клопотанням провести розгляд справи за її відсутності, заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Враховуючи те, що по справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідно до них правовідносини.
Відповідно до договору міни № 1-379 від 25.01.1996 належна ОСОБА_4 однокімнатна квартира АДРЕСА_2 , переходить у власність ОСОБА_5 .
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом № 8-2185 від 15.07.2003 спадкоємцями майна гр. ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є в 2/3 частках – ОСОБА_6 (мати), в тому числі у зв`язку з відмовою на її користь в 1/3 частці ОСОБА_7 (батька), в 1/3 частці ОСОБА_1 (син).
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1042657 від 21.07.2003 1/3 квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на спадщину/ 8-2185/ 15.07.2003/ Перша маріупольська нотаріальна контора; 2/3 частини цієї квартири належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину/ 8-2185/ 15.07.2003/ Перша маріупольська нотаріальна контора.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.04.2005 № 7-753 спадкоємцем Ѕ частки майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її дочка ОСОБА_8 . Спадкове майно складається з 2/3 частки спірної квартири.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.04.2005 № 7-753 спадкоємцем Ѕ частки майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її син ОСОБА_2 . Спадкове майно складається з 2/3 частки спірної квартири.
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.05.2005 ОСОБА_2 є власником 1/3 квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.05.2005 ОСОБА_8 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Згідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.08.2007 ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були власниками спірної квартири по 1/3 частці.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом № 8-3217 від 06.11.2007 спадкоємцем Ѕ майна ОСОБА_2 є його дочка ОСОБА_9 . Спадкове майно складається з 1/3 спірної квартири.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.04.2009 ОСОБА_9 є власником 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 .
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом № 8-3214 від 06.11.2007 спадкоємцем Ѕ частки майна ОСОБА_2 є його син ОСОБА_10 . Спадкове майно складається з 1/3 частки спірної квартири.
Відповідно до договору купівлі-продажу частини квартири від 06.02.2017 НВХ 920829 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 передали у власність ОСОБА_1 Ѕ частини однокімнатної квартири, загальна площа якої складає 29,7 кв.м., житлова 17,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до довідки Житлово-будівельного кооперативу «СОЮЗ» № 19 від 26.04.2019, заборгованість по утриманню будинку та прибудинкової території квартири АДРЕСА_4 з грудня 2003 по березень 2019 року ЖБК «Союз» за адресою: АДРЕСА_5 погашена в повному обсязі у сумі 5089,39 грн.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.08.2020, ОСОБА_1 з 06.02.2017 належить на праві приватної власності Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу.
ОСОБА_1 з 15.07.2003 належить право приватної власності на 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину.
ОСОБА_8 належить право приватної власності 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 25.04.2005.
ОСОБА_9 належить право приватної власності 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину.
ОСОБА_2 належить право приватної власності 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд критично оцінює відомості, зазначені у довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.08.2020, оскільки зазначені в ній відомості мають суттєві протиріччя, а також ці відомості не узгоджуються в іншими доказами по справі. Так, наприклад, у зазначеній довідці зазначена дата внесення запису щодо належності ОСОБА_2 1/6 частини квартири у 2009 році, при цьому він помер у 2007 році. Також зазначена довідка містить інформацію про належність позивачу, зокрема 1/2 частини квартири на підставі договору купівлі-продажу та одночасно належність 1/3 частини квартири ОСОБА_8 та 1/6 ОСОБА_9 , які йому ці частки у 2017 році продали.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до положень ст. 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст. 344 ЦК, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За змістом ч.1 ст. 344 ЦК добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові ВП ВС від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що позивач, протягом всього часу знав (повинен був знати) про належність 1/3 частини квартири ОСОБА_2 , про смерть останнього, а також про спадкування майна ОСОБА_2 його дітьми, зокрема ОСОБА_11 , яка в подальшому продала позивачу 1/6 частину квартири.
Також матеріалами справи підтверджується, що після смерті ОСОБА_2 , його спадкоємцями за законом були його дочка ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які прийняли спадщину 06.11.2007, зокрема по 1/6 частини спірної квартири.
Таким чином, позивач знав (повинен був знати) про неправомірність заволодіння спірної частини квартири, належність спірної частини квартири іншій особі. Матеріали справи підтверджують наявність титулу у спірній частині квартири, а саме її належність ОСОБА_10 . Також, усвідомлюючи, що у спірної частини квартири є інший власник, позивач не заволодів майном добросовісно.
Отже, позивачем не дотримано умов щодо добросовісності заволодіння майном та щодо безтитульності майна, що унеможливлює застосування інституту набувальної давності.
На підставі викладеного суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю повністю.
Керуючись ст. ст.11-13, 229, 235, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про сторін у справі:
Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання – АДРЕСА_6 .
Відповідач – Маріупольська міська рада; ідентифікаційний код - 33852448; місцезнаходження – проспект Миру, 70, місто Маріуполь, Донецька область.
Суддя Д.В. Киян
Судове рішення № 95048420, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя) було прийнято 22.02.2021. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 263/9606/20. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: