Вирок № 95048400, 22.02.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/1367/20

Провадження №1-кп/263/325/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 р. м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого - судді Томіліна О.М.,

при секретарі Астаховій О.В.,

за участю прокурора Балджи О.М.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

захисника Кінько В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Маріуполь, громадянина України, не судимого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 01.10.2019 приблизно о 22:20 год., перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, знаходячись в спальній кімнаті за адресою свого проживання: АДРЕСА_3 , під час сварки зі своєю бабусею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою похилого віку, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, стоячи навпроти потерпілої ОСОБА_1 , яка в цей момент знаходилась в положенні сидячі на ліжку, з метою заподіяння останній тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність і суспільно-небезпечний характер своїх дій, наніс їй удар кулаком своєї правої руки в область лівої скроневої ділянки голови, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: забитої рани та гематоми лівої скронево-тім`яній ділянці, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не оспорював фактичні обставини справи та пояснив, що на час подій він проживав по АДРЕСА_3 , разом із бабусею ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_3 . Так, 01.10.2019 приблизно о 22:20 - 22:30 год. він перебував вдома, вийшов на балкон, покурив, після чого повернувся в кімнату, де бабуся сиділа на ліжку, підійшов до неї та штовхнув у плече, вона ніяк не відреагувала, потім знову пішов на балкон. Повернувшись, хотів вдарити бабусю знову в плече, але вдарив у обличчя в область нижче вуха. У бабусі потім пішла кров. Після чого він пішов до своєї кімнати, а його батько викликав швидку допомогу. ОСОБА_2 визнає, що раніше того дня дійсно вживав «коноплю». Розуміє, що вчинив злочин. Просить суворо його не карати, розкаюється, позовні вимоги визнає.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що обвинувачений її онук, який проживав разом з нею та її сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 . 01.10.2019 приблизно о 22 год. вона сиділа на ліжку у кімнаті, її внук ходив палити на балкон, потім підійшов до неї, вона запропонувала йому перевірити його реакцію шляхом удару по її долоні, яка була біля її вуха, після чого ОСОБА_2 наніс сильний удар по її долоні, від чого вона долонею вдарила себе в область вуха, після чого пішла кров. Претензій до обвинуваченого не має, пробачила його, просила його не позбавляти волі.

Як пояснив обвинувачений ОСОБА_2 , він вважає, що його бабка надає такі покази з метою захистити його.

Допитаний свідок ОСОБА_3 пояснив, що обвинувачений ОСОБА_2 його син, який проживав разом з ним та його матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . Так, 01.10.2019 він був вдома та лежав на дивані у спальній кімнаті, слухав у навушниках музику. Після чого почув крик матері та побачив у неї на голові кров. З її слів, вона запропонувала перевірити реакцію ОСОБА_2 та він вдарив її в область голови. Потім він викликав швидку медичну допомогу. Також свідок пояснив, що в той день ОСОБА_2 був в дещо дивному стані, «загальмований».

Незважаючи на покази потерпілої, суд вважає, що крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2 , його винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, доведена повністю й сукупністю доказів, наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні відповідно до ст.94 КПК України.

Так, згідно протоколу огляду місця події від 02.10.2019, проведеного в кв. АДРЕСА_4 , були виявлені та вилучені: змиви речовини бурого кольору на: підлозі в ванній кімнаті, на поверхні пральної машинки, на дерев`яній полиці в ванній кімнаті, в кімнаті №1, на дерев`яній спинці ліжка в кімнаті № 1; фрагмент тканини вирізаний з майки ОСОБА_1 зі слідами речовини бурого кольору на поверхні; фрагмент наволочки з ліжка ОСОБА_1 зі слідами речовини бурого кольору; фрагмент тканини вирізаний з халату ОСОБА_1 зі слідами речовини бурого кольору на поверхні, які визнані речовими доказами по справі (а.п.48,105-117).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту із застосуванням відеозйомки від 03.10.2019, переглянутого в судовому засіданні, в ході якого обвинувачений ОСОБА_2 знаходячись за адресою: по АДРЕСА_3 , показав та розповів про механізм спричинення потерпілій тілесного ушкодження, а саме удару в область голови (а.п.132-139), що відповідає його показам, наданим у судовому засіданні. Жодних зауважень з боку учасників судового розгляду з приводу переглянутого вказаного слідчого експерименту не надходило.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту із застосуванням відеозйомки від 10.10.2019, переглянутого в судовому засіданні, в ході якого потерпіла ОСОБА_1 показала, як саме обвинувачений ОСОБА_2 , знаходячись за адресою: по АДРЕСА_3 , наніс їй удар в область голови (а.п. 119-126). Показання потерпілої аналогічні тим, що вона надала в судовому засіданні.

У відповідності до довідки КНП «Обласної лікарні інтенсивного лікування м. Маріуполя» від 24.01.2020 потерпіла ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 01.10.2019 по 15.10.2019 (а.п.75). За довідкою від 02.10.2019 потерпілій встановлено діагноз: ОЧМТ. Забій головного мозку. Гостра субдуральна гематома у лівій скронево-тім`яній ділянці. Лінійний перелом лівої скроневої кістки. Забійна рана лівої скроневої ділянки (а.п.118).

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 743 від 15.11.2019 виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_1 : забита рана та гематома лівої скроневої ділянки, забій головного мозку з гострою субдуральною гематомою у лівій скронево-тім`яній ділянці, які утворилися в результаті дії тупого предмета, яким могла бути кисть руки, стисла в кулак, сторонньої людини, можливо в зазначений термін, при описаних обставинах і по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення. Враховуючи характер і локалізацію ушкоджень, потерпіла до нападника могла бути звернена передньою поверхньою тіла у вертикальному або близькому до нього положенні. Тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, на які посилається ОСОБА_1 під час допиту в якості потерпілої та під час слідчого експерименту за її участі, а також за обставин, на які посилається підозрюваний ОСОБА_2 під час допиту у якості підозрюваного та під час слідчого експерименту за його участі (а.п.151-153).

Згідно довідки №1378 від 02.10.2019 о 08.12 год. ОСОБА_2 пройшов огляд у лікаря-нарколога в міському наркологічному диспансері м. Маріуполя, висновок огляду: «Гостра інтоксикація внаслідок вживання канабіноїдів, неускладнена» (а.п. 54).

За висновком судово-психіатричного експерта №1109 від 03.01.2020 ОСОБА_2 виявляє емоційно-нестійкий розлад особистості, ускладнений психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання канабіоїдів, алкоголю з шкідливими наслідками. У період здіснення інкримінованого діяння за своїм психічним станом ОСОБА_2 міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, не перебував у тимчасово-хворобливому стані, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. В даний час він повністю усвідомлює свої дії та керує ними. У застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує (а.п.68-73).

Суд критично ставиться до показів потерпілої ОСОБА_1 , оскільки вони суперечать сукупності досліджених доказів, а саме показам обвинуваченого в судовому засіданні та під час проведення слідчого експерименту з ним, і не узгоджуються з іншим матеріалам кримінального провадження. При цьому суд вважає, що потерпіла як бабка обвинуваченого є зацікавленою особою, а тому її пояснення є такими, що надані з метою допомогти ОСОБА_2 уникнути покарання, крім того вони не є послідовними, логічними і не узгоджуються з показами обвинуваченого та іншими доказами. Вказане пояснюється родинною прив`язаністю потерпілої до ОСОБА_2 як до єдиного онука, побоюванням втратити улюбленого онука, похилим віком потерпілої тощо.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений завдав сильний удар рукою в область голови потерпілої, заподіявши останній тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: забитої рани та гематоми лівої скронево-тім`яній ділянці, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Між цими діями та їх наслідками у вигляді заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень існував прямий причинний зв`язок.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що обвинувачений, будучи особою значно молодшого віку ніж потерпіла, умисно завдаючи удар в життєво важливий орган, розраховував на такі можливі наслідки, від яких її здоров`ю буде спричинено тяжку шкоду.

У таких випадках особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно, - умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Отже, за встановлених обставин, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України як вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

При призначенні покарання, суд також враховує практику Верховного Суду, (постанова № 634/609/15-к від 01.02.2018 щодо судової дискреції), де зазначено що саме суду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Згідно з ч.3 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Обговорюючи питання про вид та розмір покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд у відповідності до ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, обираючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікарів психіатра, нарколога, посередньо характеризується за місцем мешкання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, є визнання вини та щире каяття обвинуваченого.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, є вчинення злочину у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів та скоєння злочину відносно особи похилого віку.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність всіх обставин його вчинення, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, дані про особу обвинуваченого, його молодий вік, відсутність судимостей, правову позицію прокурора про призначення покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років із іспитовим строком на 3 роки, а також позицію обвинуваченого та його захисника, які погодились із прокурором, потерпілої, яка є бабкою обвинуваченого та вибачила його, просила не позбавляти його волі, тому суд вважає, що ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України та приходить до переконання про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення нових злочинів.

Цивільний позов про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої, заявлений прокурором, підлягає задоволенню як обґрунтований, доведений в судовому засіданні та визнаний обвинуваченим.

У відповідності до довідки КНП «Обласної лікарні інтенсивного лікування м. Маріуполя» від 24.01.2020 витрати медичного закладу на лікування потерпілої за період з 01.10.2019 по 15.10.2019 склали 6150,48 грн. (а.п.75).

Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371, 373, 374 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на три роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_2 покласти такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов про відшкодування витрат закладові охорони здоров`я на лікування потерпілої - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на лікування ОСОБА_1 у розмірі 6150 (шість тисяч сто п`ятдесят) грн. 48 коп. на користь Комунального некомерційного підприємства «Обласної лікарні інтенсивного лікування м. Маріуполь», перерахувавши їх на р/р UA138201720344330003003022896 Державної казначейської служби України м. Києва, МФО 820172, ЄРДПОУ 03098229.

Речові докази: 10 паперових конвертів, зрізи, змиви, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Центрального ВП ГУНП України в Донецькій області відповідно до квитанції № 2423 від 24.01.2020, - знищити, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08.10.2019.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя О.М.Томілін