Рішення № 95048268, 19.02.2021, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2961/20

Провадження №2/226/117/2021

РІШЕННЯ

іменем України

10.02.2021 Димитровський міський суд Донецької області у складі: головуючого – судді Салькової В.С., за участю секретаря судового засідання Козлової Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирнограді Донецької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Малькевич Євген Анатолійович, до Мирноградської міської ради про визнання права власності на жилий будинок,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Адвокат Малькевич Є.А. звернувся до суду із позовом в інтересах позивача ОСОБА_1 до відповідача Мирноградської міської ради про визнання права власності на жилий будинок. В обґрунтування вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивача по лінії батька – ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на жилий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального будинку, посвідченого 16.02.1967 нотаріусом Красноармійської держнотконтори, реєстровий №695. ОСОБА_2 заповіт на своє майно не складав, його спадкоємці першої черги (син і дружина) померли раніше за нього, онуків не залишилося. Спадкоємцем другої черги був батько позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач є спадкоємцем за законом за правом представлення і протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подав заяву про прийняття спадщини.

При зверненні до нотаріуса з`ясувалося, що дядько збудував будинок, але не зареєстрував своє право власності на будинок у БТІ. Тому нотаріус постановою від 26.03.2020 відмовив позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок.

Разом із тим, будинок з господарськими спорудами був збудований ОСОБА_2 до 05.08.1992 (до прийняття постанови КМУ №449) на земельній ділянці, яка перебувала у його законному користуванні, отже, за умови прийняття будинку в експлуатацію відповідними комісіями він мав право за життя отримати правовстановлюючі документи на будинок.

Просив суд визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на жилий будинок загальною площею 31,0 кв.м, у тому числі жилою 16,8 кв.м, та господарські споруди згідно з технічним паспортом: а1-1 тамбур, а ганок, Б-1 літня кухня, б ганок, В-1 сарай, Г-1 сарай, Д-1 гараж, д оглядова яма, Пг погріб, Е-1 вбиральня, №1, №2 паркан, І водопровід, ІІ, ІІІ, ІV замощення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

ІІ. Заяви (клопотання) та позиції учасників справи.

До суду позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Малькевич Є.А. не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, в яких наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача – Мирноградської міської ради також не прибув у судове засідання, від відповідача надійшов лист про розгляд справи без участі представника за наявними у справі доказами, в якому зазначено про відсутність заперечень проти позовних вимог.

В позовній заяві стороною позивача заявлене клопотання про витребування у Мирноградської державної нотаріальної контори інформації щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_2 .

Інших клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не подано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

10.12.2020 ухвалою суду відкрите загальне позовне провадження у справі, призначене підготовче засідання на 20.01.2021, відповідачеві запропоновано подати відзив на позовну заяву, витребувані відомості з Мирноградської міської нотаріальної контори про наявність спадкової справи, заповітів, спадкових договорів тощо після смерті ОСОБА_2

11.12.2020 витребувані від нотаріуса відомості отримано судом.

20.01.2021 підготовче провадження у справі ухвалою суду закрите, розгляд справи призначено на 10.02.2021.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивач ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (а.с.7-8).

Батько позивача ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.11).

Від тих самих батьків ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_2 (а.с.9).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 є рідним племінником ОСОБА_2 .

Рішенням №24 виконавчого комітету Ново-Економічної міської ради депутатів трудящих від 21.12.1966 ОСОБА_2 відведено під індивідуальне будівництво земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 500 кв.м, ОСОБА_2 зобов`язано отримати в Управлінні міського архітектора технічну документацію на право побудови будинку (а.с.22).

25.12.1966 представником Управління головного архітектора м. Красноармійська складено Акт про відведення земельної ділянки на підставі вищевказаного рішення від 21.12.1966, земельна ділянка разом з геодезичними знаками та будівельною розбивкою жилого будинку за типовим проектом №181-1а розміром 5,5х8,3 передані у розпорядження ОСОБА_2 (а.с.23).

25.12.1966 ОСОБА_2 отримав дозвіл на виконання робіт відділу комунального господарства виконкому Ново-Економічної міської ради на земельній ділянці по АДРЕСА_2 -Економічному щодо будівництва жилого будинку, погребу, вбиральні та сараю, з терміном закінчення робіт до 01.12.1968 (а.с.24).

Також 25.12.1966 договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на право особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п`яти включно ОСОБА_2 надане таке право щодо земельної ділянки по АДРЕСА_2 -Економічному площею 500 кв.м, де останній зобов`язався побудувати жилий будинок площею 23,2 кв.м з двома кімнатами, сарай, погріб, вбиральню (а.с.25-26).

Батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Мирнограді Донецької області (а.с.12).

Дядько позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мирнограді Донецької області (а.с.13).

ОСОБА_7 і ОСОБА_8 померли ІНФОРМАЦІЯ_6 та 12.07.2012 відповідно (а.с.14,15).

На майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , 14.01.2020 відкрита спадкова справа №7/2020 за заявою №12 про прийняття спадщини від імені племінника померлого ОСОБА_1 , інших заяв не було. Заповіти від імені ОСОБА_2 не посвідчувалися (а.с.36).

Постановою державного нотаріуса Мирноградської державної нотаріальної контори від 26.03.2020 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на жилий будинок АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , оскільки позивачем не надано відповідного документу, що підтверджує державну реєстрацію прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_2 (а.с.16).

За відомостями КП «БТІ Мирноградської міської ради» від 22.09.2020 до 01.01.2013 відомостей про реєстрацію права власності на жилий будинок АДРЕСА_3 немає, так само немає відомостей про будинок за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна (а.с.17,18).

Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , це будинок загальною площею 31,0 кв.м, у тому числі жилою 16,8 кв.м, з господарськими спорудами: а1-1 тамбур, а ганок, Б-1 літня кухня, б ганок, В-1 сарай, Г-1 сарай, Д-1 гараж, д оглядова яма, Пг погріб, Е-1 вбиральня, №1, №2 паркан, І водопровід, ІІ, ІІІ, ІV замощення; з роками спорудження будинку і господарських споруд з 1968 по 1981 (а.с.19-21).

V. Оцінка суду.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1213 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України)

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право спадщину на нерухоме майно. При цьому відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, який має розглядатися судом у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Позивачеві ОСОБА_1 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі жилий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно необхідно з`ясовувати, зокрема, правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

За положеннями абзацу третього частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 №56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки та споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно належить керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема, положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07.12.1990 №553-XII «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25.12.1974 «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.03.1985 №105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13.04.1979 за №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 3101.1966, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 №45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.1976 №1/5, та іншими нормативними актами.

Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23.03.1999 №12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється: оформлення свідоцтва на право власності на об`єкти, які були закінчені будівництвом після 05.08.1992 і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями – державними приймальними або державними технічними; по об`єктах, що збудовані до 05.08.1992, тобто до прийняття постанови КМУ від 05.08.1992 №449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05.08.1992, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05.08.1992, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Відповідні роз`яснення були надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

З матеріалів справи вбачається, що будівництво спірного жилого будинку із господарськими спорудами було завершене спадкодавцем ОСОБА_2 до 05.08.1992. Так, згідно з Договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на право приватної власності від 25.12.1966 ОСОБА_2 була надана земельна ділянка для будівництва жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 . На теперішній час цій адресі відповідає адреса: АДРЕСА_1 .

Жилий будинок з прибудовою згідно з технічним паспортом були збудовані у 1968 році, тамбур, ганок, два сараї, погріб, вбиральня та паркан – у 1970, літня кухня та веранда – у 1973, гараж, оглядова яма і паркан – у 1981. Акт прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію відсутній.

Отже, керуючись законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, та виходячи зі змісту наведених нормативних актів, за наявності відповідних доказів суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на спірний будинок з господарськими спорудами, який збудовано до 05.08.1992 і на який спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мирноградської міської ради (85320, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 9, код за ЄДРПОУ 04052956) про визнання права власності на жилий будинок – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на жилий будинок загальною площею 31,0 кв.м, у т.ч. жилою 16,8 кв.м, та господарські споруди: а-1 прибудова, а1-1 тамбур, а ганок, Б-1 літня кухня, б ганок, В-1 сарай, Г-1 сарай, Д-1 гараж, д оглядова яма, Пг погріб, Е-1 вбиральня, №1, №2 паркан, І водопровід, ІІ, ІІІ, ІV замощення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 19.02.2021.

Суддя: В.С. Салькова