Рішення № 95046743, 22.02.2021, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1621/20 Провадження № 2/724/16/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2021 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Гураль Л.Л.

за участю:

секретаря судового засідання: Рижак П.С.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Петрушки В.Г.

третя особа: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Хотині Чернівецької області справу

за позовом ОСОБА_1

до Ставчанського професійного ліцею

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3

про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

І. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

02 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Хотинського районного суду Чернівецької області з позовною заявою до ОСОБА_4 професійного ліцею про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилається на те, що наказом №70-к «Про звільнення майстра в/н ОСОБА_1 » від 22.09.2020 позивачку звільнено з роботи 30.09.2020 відповідно до ст. 40 п.1 КЗпП України у зв`язку з некомплектністю групи №30 з професії «Кухар, кондитер». Цього ж дня позивачка була ознайомлена з наказом про звільнення, їй був виданий витяг з наказу та трудова книжка.

Позивачка вважає, що звільнення з роботи є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з подальшим поновленням на роботі, виплаті середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та морального відшкодування з наступних підстав.

Наказом №46а-к «Про закріплення груп» позивачка закріплена майстром виробничого навчання за групою №30 з професії «Кухар, кондитер».

Листом № 129 від 30.06.2020 в.о. директора звернувся до профкому вчителів Ставчанського професійного ліцею, в якому повідомив, що будуть виведені із штатного розпису посади майстра виробничого навчання з професії «Кухар, кондитер».

Наказом №48 від 23.07.2020 «Про внесення змін до штатного розпису» з 01.10.2020 із штатного розпису вивільнено посаду майстер виробничого навчання – 3 посади.

31.07.2020 відповідачем видано наказ №49-к від 31.07.2020 «Про попередження працівників ліцею про можливе вивільнення їх у зв`язку із скороченням штату», в якому зазначено, що у зв`язку із можливим невиконанням плану набору на 2020-2021 навчальний рік, зменшення контингенту та у випадку не укомплектування груп, приведення штатного розпису відповідно до Типового, позивачку попереджено про наступне вивільнення з 01.10.2020 за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Оскільки позивачка в цей час перебувала у щорічній відпустці з 01.08.2020 по 11.08.2020, що підтверджується наказом №40-к від 24.06.2020, наступним пунктом даного наказу зазначено, що у разі відсутності працівника повідомлення відправити рекомендованим листом через поштове відділення.

31.07.2020 відповідач надіслав позивачу вищезазначене повідомлення, яке остання отримала 03.08.2020.

Згідно з проколом №1 засідання комісії по врегулюванню питання скорочення працівників від 08.09.2020 щодо вирішення питання про переважне право залишення на роботі працівників,Ю які підлягають звільненню, прийнято рішення щодо переважного права залишення на роботі ОСОБА_5 .

09.09.2020 відповідач листом звернувся до профкому вчителів Ставчанського професійного ліцею щодо надання згоди на звільнення з 01.10.2020 майстра виробничого навчання ОСОБА_1

09.09.2020 позивачці вручено повідомлення про наявність вакантних посад.

Також позивачка стверджує, що засідання профспілкового комітету 11.09.2020 не відбулося. Натомість відповідачем вручено копію листа від 21.09.2020, вх.. №145 від 22.09.2020 про те, що профкомом розглянуто повідомлення адміністрації №168 від 09.09.2020 та заслухавши пояснення ОСОБА_1 не заперечує щодо звільнення ОСОБА_1 .

Отже, позивачка стверджує, що до закінчення двомісячного строку з дня попередження звільнення працівника з власної ініціативи роботодавця без його згоди не допускається.

Однак відповідач не врахував, що позивач повідомлення про звільнення отримала 03.08.2020, та звільнив позивачку 30.09.2020, тобто в порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України до закінчення двохмісячного терміну.

Крім того, позивачка стверджує, що формулювання: «можливе невиконання плану роботи на 2020-2021 рік, зменшення контингенту та у випадку не укомплектування груп, приведення штатного розпису відповідно до Типового» не підпадають під ознаки скорочення працівників за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Додатково звертає увагу, що відповідачем створена комісія для вирішення питання щодо переважного права залишення на роботі працівників, які підлягають скороченню, у зв`язку зі змінами в організації виробництва т а надано строк до 05.10.2020.

Разом з цим 08.09.2020 вказана комісія розглянула питання порядку денного та прийняла рішення про погодження звільнення позивачки, при цьому в протоколі розглянуто дві кандидатури, але в наказі про попередження про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_5 не попереджувалась.

Позивачка стверджує, що засідання профкому відбулося у її відсутності, у зв`язку з чим була позбавлена можливості надати пояснення.

Також містить порушення і наказ №70-к «Про звільнення майстра в/н ОСОБА_1 » від 22.09.2020 щодо дати звільнення, оскільки містить в собі дату звільнення «з 01 жовтня 2020 року», однак запис в трудовій книжці щодо дати звільнення вказана дата – 30.09.2020 та період за який виплачена компенсація за невикористану відпустку зазначений по 30.09.2020.

Щодо моральних страждань, позивачка пояснює, що останні полягають у тому, що через незаконне звільнення вона неотримувала заробітну плату, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладати додаткових зусиль для утримання себе, порушення сну та змушена була звернутися за правовою допомогою. Хвилювання та думки проте, як відновити позивачу своє порушене право, тримають її у постійній напрузі, що вплинуло на відносини в родині та серед оточуючих.

15.01.2020 на адресу суду від відповідача та третьої особи надійшов відзив на позов, відповідно до якого просять в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

Відповідно до укладеного контракту Департаменту освіти і науки Чернівецької ОДА на 2020-2021 н.р. затверджено план прийому за державним замовленням на підготовку кваліфікованих робітників в кількості 90 учнів. На підставі вищенаведеного ОСОБА_1 закріплено за групою №30 з професії « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

За результатами аналізу поданих заяв до приймальної комісії станом на 31.08.2020 зареєстровано 3 заяви з професії «Кухар, кондитер» терміном навчання 3 роки.

30.06.2020 в.о. директора ліцею ОСОБА_3 звернувся до профкому вчителів Ставчанського професійного ліцею, що у зв`язку з можливим невиконанням плану набору, приведення штатного розпису до вимог Типового розпису та повідомив що з 01.10.2020 будуть виведені посади, в тому числі майстер виробничого навчання з професії «Кухар, кондитер».

31.07.2020 в.о. директора ліцею ОСОБА_3 видав наказ №49-к, де вказує, що у зв`язку з неукомплектуванням груп попередити ОСОБА_1 про наступне вивільнення з 01.10.2020 згідно ст.. 40 п. 1 КЗпП України.

Дане повідомлення було надіслано позивачці поштою 31.07.2020. За затримання листа поштовим відділенням адміністрація ліцею відповідальності не несе.

Також у відзиві стверджено, що ОСОБА_1 була присутня на засіданні профкому, яке проводилось в кабінеті головного бухгалтера, де на той час перебувала ОСОБА_1 , виясняючи в головного бухгалтера, які виплати вона має одержати при звільненні і на пропозиції скористатися вільними посадами вона відповіла грубою лайкою.

Щодо запису дати звільнення пояснює, що ОСОБА_1 була ознайомлена з тим, що вона звільнена з посади 30.09.2020 (останній робочий день). Також в трудовій книжці здійснено запис, що працівника звільнено 30.09.2020, що означає, що цей день слід рахувати останнім робочим днем працівника.

Додатково звертає увагу суду, що несвоєчасне повідомлення працівника про наступне вивільнення, тягне лише зміну судом дати звільнення, а не поновлення на роботі.

У січні місяці 2021 року на вимогу Департаменту освіти і науки Чернівецької ОДА відбулося скорочення штатного розпису у ліцеї і посади, на яку могли би прийняти ОСОБА_1 не має.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, вважають їх правомірними та обґрунтованими поданими доказами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує.

Третя особа в судовому засіданні просить суд в позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 04.11.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.12.2020 розгляд справи було відкладено, у зв`язку з неявкою учасників справи.

Ухвалою суду від 11.01.2021 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – ОСОБА_3 .

В судовому засіданні 26.01.2021р. судом було оголошено перерву, з підстав неможливості вирішення даного спору в даному судовому засіданні.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнята на посаду майстра виробничого навчання по Ставчанському ПТУ №21, про що свідчить Наказ №4-к від 28.01.2002 (а.с.10).

Відповідно до наказу №46-а від 30.06.2020 майстра виробничого навчання ОСОБА_1 закріплено за групою №30 з професії «Кухар, кондитер» (а.с.12).

Листом від 30.06.2020 №129 в.о. директора ліцею ОСОБА_3 звернувся до профкому вчителів, що у зв`язку із можливим не виконанням плану набору, приведення штатного розпису до вимог типового штатного розпису, дирекція Ставчанського професійного ліцею повідомляє, що з 01.10.2020 будуть виведені з штатного розпису такі посади: майстер виробничого навчання з професії «Кухар, кондитер» (а.с.13).

Наказом Ставчанського професійного ліцею №48-к від 23.07.2020 «Про внесення змін до штатного розпису», внесено зміни з 01.10.2020 до штатного розпису, а саме вивільнити: майстер виробничого навчання – 3 пос. (а.с.14).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у щорічній основній відпустці з 01.07.2020 по 11.08.2020, про що свідчить Наказ Ставчанського професійного ліцею №40-к від 24.06.2020 (а.с.16).

Відповідно до наказу Ставчанського професійного ліцею №49-к від 31.07.2020 попереджено про наступне вивільнення з 01.10.2020 згідно ст. 40 п.1 КЗпП України (у зв`язку із скороченням штату) – ОСОБА_1 , майстра виробничого навчання групи №30 професії «Кухар-кондитер» (а.с.15).

Судом встановлено, що відповідач засобами поштового зв`язку на адресу позивача надіслав повідомлення №138 від 31.07.2020 про те, що у зв`язку з не укомплектуванням групи №30 з професії «Кухар-кондитер», з 01.10.2020 року буде скорочена 1 штатна одиниця майстра виробничого навчання (а.с. 17-18).

Вказане повідомлення було вручено ОСОБА_1 особисто 03.08.2020 (а.с.19).

Наказом Ставчанського професійного ліцею №123 від 01.09.2020 внесено зміни до плану регіонального замовлення, зі змісту якого вбачається, що станом на 31.08.2020 зареєстровано 3 заяви з професії «кухар, кондитер» (а.с.72).

Наказом Ставчанського професійного ліцею №158 від 07.09.2020 створено комісію, яка повинна була до 05.10.2020 подати адміністрації письмові пропозиції по вирішенню питання щодо переважного права залишення на роботі працівників, які підлягають скороченню (а.с.20).

Засідання комісії по врегулюванню питання скорочення працівників відбулося 08.09.2020, про що свідчить протокол №1, відповідно до якого було розглянуто кандидатури працівників, які підлягають скороченню: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Комісія запропонувала погоди скорочення ОСОБА_1 (а.с.21).

Повідомленням №169 від 09.09.2020, у зв`язку з можливим невиконанням плану роботи на 2020-2021 навчальний рік, зменшення контингенту та не укомплектуванням групи №30 з професії «Кухар-кондитер», ОСОБА_1 була повідомлена про скорочення однієї одиниці майстра виробничого навчання, у зв`язку з чим їй були запропоновані вакантні посади (а.с.23).

Судом встановлено, що в Ставчанському професійному ліцеї створена і існує первинна профспілкова організація працівників АПК, про що свідчить довідка №215 від 15.10.2020 (а.с.24).

Листом від 09.09.2020 №168 в.о. директора Ставчанського професійного ліцею ОСОБА_3 звернувся до профкому вчителів з проханням надати згоду на звільнення з 01.10.2020 майстра виробничого навчання ОСОБА_1 у зв`язку зі змінами в організації виробництва (а.с.22).

Відповідно до повідомлення профспілкового комітету СПЛ ОСОБА_1 була запрошена на засідання комітету по факту скорочення штатної чисельності працівників ліцею, який мав відбутися 11.09.2020 (а.с.25).

Зі змісту протоколу №14 від 11.09.2020 засідання вчительського профспілкового комітету Ставчанського професійного ліцею вбачається, що голова профспілки зачитав лист №168 від 09.09.2020 про скорочення штатної одиниці та звільнення майстра виробничого навчання ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_1 зрозуміла, що попадає під скорочення, відмовилася від посади нижче оплачуваної, але просила продовжити роботу на термін до закінчення набору, тобто до 01.11.2020. Профком постановив: надати згоду на право скорочення з дотриманням чинного законодавства та колективного договору (а.с.84).

Листом від 21.09.2020 профком Ставчанського професійного ліцею повідомив в.о. директора ліцею, що не заперечує щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи (а.с.26).

На підставі наказу №70-К від 22.09.2020 звільнено ОСОБА_1 з посади майстра виробничого навчання відповідно до ст. 40 п.1 КЗпП України з 01 жовтня 2020. Бухгалтерії ліцею виплатити вихідну допомогу згідно чинного законодавства в розмірі середнього місячного заробітку та компенсацію за відпрацьований період з 03.08.2020 по 30.09.2020 в кількості 7 календарних днів. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена 30.09.2020 (а.с.11).

Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 4560,00 грн. (а.с.28).

Відповідно до письмових пояснень голови профкому СПЛ ОСОБА_6 від 18.11.2020 вбачається, що ОСОБА_1 була присутня на засіданні і вона розуміла, що попадає під скорочення, так як її група розформована за відсутністю учнів, але хоче допрацювати до 01.11.2020, так як МОН видав наказ про продовження набору до вказаного числа, при цьому ОСОБА_1 відмовилася від інших вакантних посад, оскільки вони нижче оплачувані (а.с.80).

Аналогічні за змістом надали письмові пояснення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с.81-83).

ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Тобто, у сенсі положень пункту 1 статті 40 КЗпП України передбачена можливість розірвання трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу при змінах в організації виробництва і праці. Під змінами в організації виробництва і праці, зокрема, мають на увазі ліквідацію, реорганізацію чи перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату працівників.

Право визначати штат і численність працівників належить лише власнику чи уповноваженому ним органу. Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату чи чисельності працівників), але не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності чи штату працівників. Власник, на свій розсуд, має право визначити чисельність працівників певного фаху і кваліфікації, чисельність одних посад зменшити, здійснити збільшення працівників, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, чисельність інших посад, при цьому додержуючись правила щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу за наявності вакантних робочих місць (посад) і за їх згодою.

Судом встановлено, що звільненню ОСОБА_1 передували зміни в організації виробництва і праці, що полягали у скороченні штату, що підтверджується Наказом Ставчанського професійного ліцею №48-к від 23.07.2020 «Про внесення змін до штатного розпису», листом профкому вчителів Ставчанського професійного ліцею №129 від 30.06.2020

Таким чином, зміни в організації виробництва і праці мали місце, штат і чисельність працівників визначено уповноваженим органом, відтак, підстави для розірвання трудового договору по пункту 1 статті 40 КЗпП України були наявні; питання доцільності скорочення чисельності чи штату працівників не є повноваженнями суду.

Відповідно до положень частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Судом встановлено, ОСОБА_1 , як майстер виробничого навчання була закріплена за групою №30 «Кухар, кондитер».

Повідомленням №169 від 09.09.2020, у зв`язку з можливим невиконанням плану роботи на 2020-2021 навчальний рік, зменшення контингенту та не укомплектуванням групи №30 з професії «Кухар-кондитер», ОСОБА_1 була повідомлена про скорочення однієї одиниці майстра виробничого навчання, у зв`язку з чим їй були запропоновані вакантні посади.

В судовому засіданні позивач підтвердила, що їй було запропоновані вакантні посади, серед яких вона могла претендувати на місце бухгалтера, оскільки у неї була освіта відповідного напрямку. Інші запропоновані посади, вона не могла зайняти в силу відсутності в неї відповідної освіти.

Разом з цим, позивач пояснила, що відмовилася від запропонованої посади бухгалтера, оскільки це велика відповідальність і вона з моменту отримання освіти не працювала на аналогічних посадах.

При цьому, позивач пояснила, що вона могла би перекваліфікуватися на майстра виробничого навчання з професії «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів», однак їй не було запропоновано даної вакантної посади.

Судом враховується, що в матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження доводів позивача про наявність вільної посади майстра виробничого навчання з професії «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів».

Таким чином, враховуючи відмову позивача від зайняття запропонованих вакантних посад, суд виходить з того, що при звільненні ОСОБА_1 порушень частини 2 статті 40 КЗпП України не допущено.

Відповідно до положень частини 1 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Судом встановлено, що в Ставчанському професійному ліцеї створена і існує первинна профспілкова організація працівників АПК, про що свідчить довідка №215 від 15.10.2020.

Листом від 09.09.2020 №168 в.о. директора Ставчанського професійного ліцею ОСОБА_3 звернувся до профкому вчителів з проханням надати згоду на звільнення з 01.10.2020 майстра виробничого навчання ОСОБА_1 у зв`язку зі змінами в організації виробництва.

Відповідно до повідомлення профспілкового комітету СПЛ ОСОБА_1 була запрошена на засідання комітету по факту скорочення штатної чисельності працівників ліцею, який мав відбутися 11.09.2020.

Листом від 21.09.2020 профком Ставчанського професійного ліцею повідомив в.о. директора ліцею, що не заперечує щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Разом з цим, позивач стверджує, що була відсутня на засіданні профспілкового комітет, у зв`язку з чим не могла надавати будь-які пояснення.

За твердженнями третьої особи - в.о. директора Ставчанського професійного ліцею ОСОБА_3 , засідання профспілкового комітету відбулося в кабінеті головного бухгалтера, на якому була присутня ОСОБА_1 та відмовилася від запропонованих їй вакантних посад.

Протокол №14 від 11.09.2020 засідання вчительського профспілкового комітету Ставчанського професійного ліцею судом до уваги не приймається, оскільки підписаний секретарем ОСОБА_8 , яка була відсутня на засіданні.

Також суд не враховує письмові пояснення членів профкому, оскільки суд позбавлений можливості ідентифікувати осіб, які надали такі пояснення.

Разом з цим згідно пояснень голови профкому М.Д. Луминецького вбачається, що засідання профкому проводилося в кабінеті головного бухгалтера. ОСОБА_1 була присутня на засіданні і вона розуміла, що попадає під скорочення, так як її група розформована за відсутністю учнів, але хоче допрацювати до 01.11.2020, так як МОН видав наказ про продовження набору до вказаного числа, при цьому ОСОБА_1 відмовилася від інших вакантних посад, оскільки вони нижче оплачувані.

Зазначені пояснення голови профкому кореспондуються з поясненнями, наданими позивачем в судовому засіданні, в яких остання повідомила, що дійсно зверталася з проханням надати їй можливість допрацювати до закінчення набору учнів, який було продовжено до 01.11.2020, а також підтвердила ту обставину, що відмовилася від запропонованих вакантних посад.

За таких обставин, твердження позивача, що засідання профкому відбулося без її участі не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 43 КЗпПподання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Аналогічні положення також закріплені в ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Вищенаведеними положеннями закону не передбачено обов`язку оформлення засідання профкому відповідним протоколом, а тому доводи позивача, що засідання профкому за її участі не відбувалося, не заслуговують на увагу.

Отже, судом враховується, що розірвання з ОСОБА_1 трудового договору проведено за попередньою згодою первинної профспілкової організації.

Не потребувало в даному випадку вирішення питання щодо переважного права залишення на роботі між двома посадами майстрів виробничого навчання, оскільки було встановлено, що скороченню підлягає саме посада майстра виробничого навчання групи №30, у зв`язку з некомплектністю групи, яку обіймала саме ОСОБА_1 .

Відповідно до положень статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ч.1); одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації; при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (ч.3).

У сенсі статті 49-2 КЗпП України про майбутнє вивільнення працівника персонально попереджують не пізніше ніж за два місяці. Дана норма матеріального права не потребує письмового попередження про звільнення, проте, судова практика виходить з того, що працівника доцільно про звільнення попереджати письмово під розписку для виключення спорів про те, чи попереджався працівник про звільнення. У будь-якому разі попередження повинне бути зроблене у такій формі, щоб у працівника не виникало сумніву у тому, що попередження виходить саме від особи, яка має право на прийняття та звільнення працівника. Зі встановленого двомісячного строку не виключається час знаходження у відпустці, період тимчасової непрацездатності, інший час, протягом якого працівник не працював з поважної чи неповажної причини. Не допускається можливості поновлення працівника на роботі лише тому, що він не був своєчасно попереджений про майбутнє вивільнення; недодержання строку попередження працівника при звільненні, якщо він не підлягає поновленню на роботі за іншими підставами, тягне лише зміну судом дати звільнення з урахуванням строку попередження, протягом якого він працював. При вивільненні працівнику має бути запропонована робота за відповідним фахом (спеціальністю) і лише при відсутності такої роботи - інша робота, яка є на підприємстві, в установі, організації.

Судом встановлено, що відповідач засобами поштового зв`язку на адресу позивача надіслав повідомлення №138 від 31.07.2020 про те, що у зв`язку з не укомплектуванням групи №30 з професії «Кухар-кондитер», з 01.10.2020 року буде скорочена 1 штатна одиниця майстра виробничого навчання.

Вказане повідомлення було вручено ОСОБА_1 особисто 03.08.2020.

На підставі наказу №70-К від 22.09.2020 звільнено ОСОБА_1 з посади майстра виробничого навчання відповідно до ст. 40 п.1 КЗпП України з 01 жовтня 2020. Бухгалтерії ліцею виплатити вихідну допомогу згідно чинного законодавства в розмірі середнього місячного заробітку та компенсацію за відпрацьований період з 03.08.2020 по 30.09.2020 в кількості 7 календарних днів. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена 30.09.2020.

Таким чином, суд виходить від дати 03.08.2020 персонального попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення, як наслідок, станом на дату звільнення 30 вересня 2020 року звільнення ОСОБА_1 було таким, що проведено без додержання двомісячного строку попередження працівника про майбутнє вивільнення, оскільки такий строк спливає 03.10.2020.

Разом з цим судом встановлено, що 03.10.2020 припадає на суботу, тобто на вихідний день.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 241-1 КЗпП України строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Отже, незважаючи на те, що найближчим робочим днем до суботи 03.10.2020 є п`ятниця 02.10.2020, позивач підлягала звільненню 05.10.2020, тобто у перший робочий день після вихідних, оскільки звільнення позивача 02.10.2020, призвело б до порушення вимоги щодо дотримання двомісячного строку попередження про звільнення.

Відповідно до п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказом Міністерства праці №58 від 29.07.1993 днем звільнення вважається останній день роботи.

Враховуючи вищенаведене, відповідачем не вірно визначено день звільнення позивача.

Можливості поновлення працівника на роботі лише тому, що він не був своєчасно попереджений про майбутнє вивільнення, не допускається, недодержання строку попередження працівника при звільненні, якщо він не підлягає поновленню на роботі за іншими підставами, є підставою для зміни судом дати звільнення з урахуванням строку попередження.

Таким чином, оскільки інших підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі не встановлено, то підлягає зміні лише дата звільнення.

Як наслідок, ОСОБА_1 слід вважати звільненою з посади майстра виробничого навчання відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України з 05 жовтня 2020 року.

Судом встановлено, що відповідач всі розрахунки з позивачем провів з врахуванням останнього робочого дня, тобто станом на 30.09.2020. Вказана обставина визнається сторонами у справі.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.10.2020 по 05.10.2020 підлягає розрахунку у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами та доповненнями).

Середньомісячна заробітна плата розраховується виходячи з оплати за останні два календарні місяці, які передували звільненню. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Відповідно до довідки Ставчаського професійного ліцею середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 460,00 грн. (а.с.28).

Вимушений прогул за період з 01.10.2020 по 05.10.20 становить 3 робочих дня.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 1380,00 грн. (460,00 грн. х 3 робочі дні = 1380,00 грн.).

Враховуючи вищенаведене, з відповідача Ставчанського професійного ліцею підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.10.2020 по 05.10.2020 в сумі 1380,00 грн.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, судом визначається загальна сума без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначається в резолютивній частині рішення (п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування законодавства про оплату праці ).

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, відбулося порушення прав позивача у сфері трудових відносин, а саме недодержання строку попередження працівника при звільненні, що призвело до вимушеного прогулу позивача, що свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Вирішуючи питання про повернення позивачу вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди та визначаючи розмір такого відшкодування, суд виходить з характеру та обсягу страждань позивача, їх тривалості, істотності вимушених змін у життєвих стосунках, також з урахуванням принципів виваженості, розумності та справедливості визначає розмір моральної шкоди в сумі 1 000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме:

- змінити дату звільнення ОСОБА_1 згідно Наказу №70-к від 22 вересня 2020 року Ставчанського професійного ліцею «Про звільнення майстра виробничого навчання ОСОБА_1 » та вважати ОСОБА_1 звільненою з посади майстра виробничого навчання у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників по пункту 1 статті 40 КЗпП України з 05 жовтня 2020 року;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.10.2020 по 05.10.2020 в сумі 1380,00 грн.;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000,00 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представником позивача до позовної заяви, відповідно до ст. 134 ЦПК України, подано орієнтовний розрахунок судових витрат, який становить 15 000,00 грн.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідачем до суду надані наступні документи:

- договір про надання правової допомоги від 06.10.2020, укладений між адвокатом Ісар О.Я. та Довганюк І.А., а також ордер від 06.10.2020;

- додаток №1 до договору, де сторони визначили гонорар адвоката в розмірі 1000,00 грн. за одну годину витраченого часу, а також за кожне судове засідання, в якому адвокат приймає участь по 1000,00 грн.;

- акт виконаних робіт №1, згідно з яким адвокат надав, а клієнт ( ОСОБА_1 ) прийняв послуги з правової допомоги: ознайомлення з матеріалами справи – 6 годин – вартістю 6000,00 грн.; збір доказів (надання адвокатського запиту та отримання відповідей на них) – 3 години, вартістю 3000,00 грн.; підготовка та подання заяви до суду – 6 годин, вартістю 6000,00 грн.;

- квитанцію до прибуткового касового ордера №5 від 30.10.2020 про сплату позивачем 15 000,00 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються - згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат - учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Заперечуючи проти розміру витрат на правничу допомогу представник відповідача просить врахувати, що Ставчанський професійний ліцей є бюджетною установою і кошти на відшкодування таких витрат в ліцеї відсутні.

Разом з цим відповідач не скористався своїм правом передбаченим ч.5 ст. 137 ЦПК України та не подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом враховується, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру та дві вимоги – майнового характеру.

Тому при визначені пропорційності розміру задоволених позовних вимог суд виходить з наступного: вимога не майнового характеру задоволена частково, а тому судові витрати покладаються на сторони порівну, вимоги майнового характеру (середній заробіток за вимушений прогул в сумі 45080,00, та моральна шкода в сумі 5000,00 грн.) задоволені судом в частині, що становить 4,75 %.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 39,94 грн., на професійну правничу допомогу в сумі 2975,00 грн. Витрати на професійну правничу допомогу судом розподілені наступним чином: виходячи з кількості заявлених вимог (3 вимоги) та загальної вартості витрат (15000,00 грн.). А тому в середньому одна позовна вимога становить 5000,00 грн. Таким чином, оскільки позов задоволено частково, то сума витрат на адвоката становитиме 2500,00 грн. за вимогу немайнового характеру + 475,00 грн. за вимоги майнового характеру (4,75%).

При цьому враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору за вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 420,40 грн., оскільки позовні вимоги немайнового характеру задоволено частково.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 12, 76-81, 137, 141, 259, 263- 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ставчанського професійного ліцею за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно Наказу №70-к від 22 вересня 2020 року Ставчанського професійного ліцею «Про звільнення майстра виробничого навчання ОСОБА_1 » та вважати ОСОБА_1 звільненою з посади майстра виробничого навчання у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників по пункту 1 статті 40 КЗпП України з 05 жовтня 2020 року.

Стягнути з Ставчанського професійного ліцею (с. Ставчани Хотинського району Чернівецької області, ЄДРПОУ 02548950)на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.10.2020 по 05.10.2020 в сумі 1380,00 грн. (одна тисяча триста вісімдесят гривень 00 коп.)

Стягнути з Ставчанського професійного ліцею (с. Ставчани Хотинського району Чернівецької області, ЄДРПОУ 02548950)на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в сумі 1000,00 грн. (однієї тисячі гривень).

Стягнути з Ставчанського професійного ліцею(с. Ставчани Хотинського району Чернівецької області, ЄДРПОУ 02548950)на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 39,94 грн. (тридцять дев`ять гривень 94 коп.), витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 2975,00 грн. (дві тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 00 коп.).

Стягнути з Ставчанського професійного ліцею (с. Ставчани Хотинського району Чернівецької області, ЄДРПОУ 02548950)в дохід держави судовий збір в розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду, а якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 лютого 2021 року

Суддя: Л. Л. Гураль