Рішення № 95043257, 01.02.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7315/20

2/214/738/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 лютого 2021 року Саксаганського районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Малаховська І.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 214/7315/20 за позовною заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я , -

Установив:

Короткий зміст позовних вимог.

1.Представник позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - 236 150 (двісті тридцять шість тисяч сто п`ятдесят) гривень, без урахування податків, зборів та інших платежів

Аргументи учасників справи.

2.В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в трудових відносинах з Криворізьким державним гірничо-металургійним комбінатом «Криворіжсталь», на посаді слюсаря-ремонтника, 03 січня 2003 року близько о 08 год. 30 хв., знаходячись на дільниці автошляху між адміністративно-побутовим корпусом газового цеху та штабом цивільної оборони цеху капітальних ремонтів металургійних агрегатів, внаслідок нещасного випадку, отримав травми у вигляді: «закритий компресійний злам тіла L II хребця другого ст., садно нижніх кінцівок»

Вказані факти підтверджується актом Форми Н-1 «Про нещасний випадок на виробництві» (надалі - акт Форми Н-1), актом Форми Н-5 «Розслідування нещасного випадку, що стався 03 січня 2003 року о 08 год. 30 хв. на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь» (надалі - акт Форми Н-5) та трудовою книжкою.

Нещасний випадок на виробництві стався під час виконання Позивачем своїх трудових обов`язків, а саме: 03.01.2003 року о 08 год. 30 хв. слюсар-ремонтник 6 розряду ЦКРМА ОСОБА_2 прямував за маршрутом «механічна майстерня ЦКРМА - доменна піч №7» на робоче місце після отримання виробничого завдання від старшого майстра ОСОБА_3 .

В цей час слюсар-ремонтник ОСОБА_4 , закріплений розпорядженням по цеху №1132 від 30.10.2002р., для придбання практичних безпечних навичок при роботі на автонавантажувачі, за водієм автонавантажувача моделі АП 40810, державний номер НОМЕР_3, інвентарний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 , під наглядом останнього, переміщував пересувну драбину-площадку вагою 394,3 кг, висотою 3200мм, яка знаходилася раніше на зеленій смузі за пішохідною доріжкою, на відстані 25 метрів адміністративного корпусу газового цеху. Внаслідок поганого зчеплення вилами автонавантажувача направляючих пересувної металевої драбини-площадки при з`їзді автонавантажувача на проїжджу частину, направляючі вийшли зі зчеплення з вилами автонавантажувача, що призвело до падіння драбини-площадки. Прямувавшому у безпосередній близькості до місця роботи автонавантажувача ОСОБА_2 при падінні драбини-площадки, було заподіяно закритий компресійний злам тіла L II хребця другого ступеню та садно нижніх кінцівок. Відповідно до п.6.1 акту Форми Н-1 , компетентною комісією встановлено, що видом події, який призвів до настання нещасного випадку є падіння предметів.

Згідно п.6.2 акту Форми Н-1, визначено шкідливі та небезпечні фактори:

рухомі машини і механізми;

незахищені рухомі елементи виробничого обладнання;

вироби, що пересуваються, заготівлі, матеріали.

Відповідно до п.7 акту Фоми Н-1 , причиною нещасного випадку є: порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів; невиконання посадових обов`язків керівниками та спеціалістами цеху, яке виразилося в незадовільній організації проведення робіт.

Згідно п.8 акту Форми Н-1, нещасний випадок стався з Позивачем внаслідок експлуатації устаткування та будівельних машин, які є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п.10 акту №1, нещасний випадок, в результаті якого Позивачем отримано тілесні ушкодження, стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівників Роботодавця.

Внаслідок зазначеного вище нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, позивач, 23.04.2003 року, вперше пройшов огляд лікарсько-трудовою експертною комісією (надалі-ЛТЕК), де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 50% внаслідок трудового каліцтва та встановлено другу групу інвалідності, визначено необхідність у медикаментозному лікуванні, стаціонарному лікуванні та санаторно-курортному лікуванні, що підтверджується випискою з акта огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я позивача.

24.04.2004 року, ОСОБА_2 повторно пройшов огляд ЛТЕК, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 50% внаслідок трудового каліцтва та встановлено ДРУГУ групу інвалідності з 01 травня 2004 року - безстроково, визначено необхідність у медикаментозному лікуванні, виробах медичного призначення, у стаціонарному лікуванні та санаторно-курортному лікуванні, що підтверджується випискою з акта огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача.

У зв`язку з вказаним нещасним випадком, починаючи з 54 річного віку, назавжди порушено звичний спосіб життя позивача. Отримання травми та подальше лікування, супроводжувалось сильним фізичним болем. Позивач неодноразово спостерігався у лікарні та проходив відповідне лікування, був змушений носити тривалий час спинорозгинач (8 міс.). Проходження курсів реабілітації не надали бажаного результату. Не зважаючи на значний час, що минув з моменту травмування, наслідки травми переслідують позивача та завдають йому фізичні страждання і по нині. Зокрема, позивача турбують порушення ходи та біль в області спини. Наразі позивачу важко пересуватися. Позивач, внаслідок зазначених ушкоджень, не в змозі як слід реалізовувати себе в професійній сфері, так як залежить від наслідків отриманого каліцтва, що несприятливо позначається на його матеріальному становищі. Вказане не може не завдавати позивачу істотних дискомфорту та страждань, що негативно відображається на його повсякденному житті та на житті його родини.

На теперішній час ОСОБА_2 потребує неврологічного спостереження, проведення медичних та лікувальних процедур, проведення яких супроводжується витрачанням значного часу та коштів, які б позивач міг приділяти близьким людям, на свій професійний, духовний, інтелектуальний розвиток, однак він в значній мірі позбавлений даних можливостей, розуміння чого переповнює його життя болем, відчаєм і жалем.

Таким чином, наявність даних негативних явищ в житті позивача свідчить про постійне перенесенням ним больових відчуттів, про необхідність лікарського спостереження, про необхідність нераціонально витрачати час, залучати додаткові зусилля для організації свого життя, а також вказує на відсутність у позивача можливості в достатній мірі реалізовувати свої наміри в професійній сфері, повноцінно працювати, що, як наслідок, відображається на погіршанні матеріального становища позивача, втратою соціальних зв`язків. Зазначене призводить до зниження якості життя Позивача та зменшення благ, які позивач мав до моменту травмування та втрати професійної працездатності.

3.Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Висновком МСЕК від 24.04.2004 року позивачу встановлено безстроково 50% втрати працездатності і до теперішнього часу відсоток втрати працездатності не змінювався.

Відповідно до ч, 27 ст.77 Розділу VI «Особливі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.» (№3235-ІУЕ прийнятий Верховною Радою України 20.12.2005р. і який набрав чинності з 01.01.2006р.: - «З метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинити на 2006р. дію абз.4 ст.1, пп. "Е" п.1 ч.1 ст.21, ч. 3 ст.28 та ч. 3 ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві... відповідності з Законом України «Про державний бюджет України на 2007р." п.22 ст.71 зупинено дію абз.4 ст.1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку), пп. "е" п.1 ч.І ст.21, ч.3 ст.28, абз.10 п.7 ч.7 ст.17, п.7 ч.1 ст.22, ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...». Законом України №717-У від 23.02.2007р. внесено зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного, випадку на виробництві -..» - відповідно до яких всі норми даного закону якими передбачалося виплата моральної шкоди - виключено. згідно п.2 ч,44 Розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України " Закону України «Про Державний бюджет на 2008р.» - «У Законі України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» : у пункті 3 розділу XI «Прикінцеві положення»: після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з і січня 2008 року». Конституційний Суд України не визнав ці норми такими, що суперечать Конституції України. Згідно п.3 ст.2 Цивільного Процесуального Кодексу України - «Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи». Позивачем подано позов в 2020р. Виходячи з викладеного законодавством України припинено обов`язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду потерпілим незалежно від дати настання страхового випадку.

Згідно ст.1167 ЦК України - моральна шкода відшкодовується винною особою. Актом Н-1 винним визнано підприємство. Тому, відділення Фонду є неналежним відповідачем по справі.

Право на відшкодування моральної шкоди згідно: ЗУ «Про загальнообов`язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання...» та Наказу МОЗ України №212 від 22.11.1995р. у потерпілого виникало з моменту визначення факту спричинення моральної шкоди та визначення судом розміру відшкодування моральної шкоди. Порядок установлення факту заподіяння моральної шкоди чинним законодавством передбачений в Постанові КМУ №83 від 22.02.1992 року . Встановлення розміру відшкодування моральної шкоди можливе лише після встановлення факту заподіяння моральної шкоди.

Відшкодування моральної шкоди потерпілій на виробництві незалежно від часу настання страхового випадку не є страховою виплатою, а тому відсутні підстави для покладення на Відділення обов`язку здійснювати таку виплату.

Відділення Фонду вважає недоречним можливі посилання на ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Також звертає увагу суду, що позивач втратив працездатність у професії, яка призвела до професійного захворювання, але не втратив здатність вести звичний спосіб життя, що і підтверджується висновком ЛКК про наявність протипоказань, тобто які види робіт позивач не може виконувати. З огляду на викладене, наявність протипоказань у роботі ніяк не можуть позбавити позивача можливості реалізації своїх звичок та бажань.

Враховуючи документи надані позивачем суду, пояснення сторін, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, відділення Фонду вважає, що позивачкою не доведено підстав цивільно-правової відповідальності, а саме факту протиправних дій або бездіяльності, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями та вини відділення Фонду, а також зважаючи на відсутність законних підстав відшкодування моральної шкоди саме відділенням Фонду, тому позивачу необхідно відмовити в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

4. 26 жовтня 2020 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику ( повідомлення ) сторін.

Обставини справи, встановлені судом

5. З 03.11.1998 року по 21.041.2003 ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з Криворізьким державним гірничо-металургійним комбінатом «Криворіжсталь» та обіймав посаду слюсаря-ремонтника ( а.с. 23).

6.21.04.2003 року був звільнений з підприємства на підставі ч. 2 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 23).

7. Відповідно до Акту № 1 форми Н-1 про нещасний випадок від 03 січня 2003 року, 03.012003 року о 08-30 год. слюсар-ремонтник 6 розряду ЦКРМА ОСОБА_2 прямував за маршрутом «механічна майстерня ЦКРМА - доменна піч № 7» на робоче місце після отримання виробничого завдання віл старшого майстра ОСОБА_3 .

В цей час слюсар-ремонтник ОСОБА_4 , закріплений розпорядженням по цеху №1132 від 30.10.2002 року , для придбання практичних безпечних навичок при роботі на автонавантажувачі, за водієм автонавантажувача моделі АП 40810, державний номер НОМЕР_3, інвентарний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 під наглядом останнього, переміщував пересувну металеву драбину - площадку вагою 394,3 ког., висотою 3200 мм, яка знаходилась раніше на зеленій смузі за пішохідною доріжкою, на відстані 25сетрів від адміністративного корпусу газового цеху. Внаслідок поганого зчеплення вилами автонавантажувача направляючих пересувної металевої драбини - площадки, при з`їзді автонавантажувача на проїжджу частину, направляючі вишли зі зчеплення з вилами автонавантажувача, що призвело до падіння драбини-площадки. Прямувавшому у безпосередній близості до місця роботи автонавантажувача ОСОБА_2 при падінні драбини - площадки, було заподіяно закритий комплексний злам тіла L ІІ хребця другого ступеню та садно нижніх кінцівок. Причинами нещасного випадку є порушення вимог безпеки під час експлантації транспортних засобів, невиконання посадових обов`язків керівниками та спеціалістами цеху, яке виразилося в незадовільній організації проведення робіт ( а.с. 11-15)

8. Згідно акту про розслідування нещасного випадку що стався 03 січня 2003 року о 08-30 форми Н-5, комісія з розслідування нещадних випадків на підприємстві зробила висновок, що даний нещасний випадок вважається пов`язаним з виробництвом ( а.с.16-18).

9. ОСОБА_2 23.04.2003 року вперше був оглянутий МСЕК, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності 50% внаслідок трудового каліцтва та встановлено другу групу інвалідності, та в подальшому при повторному огляді встановлено 50 % втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва та встановлено другу групу інвалідності з 01 травня 2004 року - безстроково ( а.с.7;8;9;10)

10.Відповідно до виписного епікризу ОСОБА_2 , мовою оригіналу, перебував на лікуванні на стаціонарному відділенні в травматологічному відділенні 2-ої міської лікарні м. Кривого Рогу з 03.01.2003 року по 13.02.2003 р. ДЗ: З/комплексний перелом тіла Л2 ст. садни н/кінцівок »( а.с.19)

Джерела права й акти їх застосування.

11.Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

12.Відповідно до ч. 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

13.Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості

14.Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

15.Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

16.Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

17.Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

18.Згідно статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

19.Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній до 20 березня 2007 року, у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

20.Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

21.Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

22.Згідно ст. 440 -1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Оцінка аргументів учасників справи.

23.Заслуговують на увагу доводи представника позивача, що повне одужання ОСОБА_2 не можливе. Отримання травми та подальше лікування, супроводжувалось сильним фізичним болем. Позивач неодноразово спостерігався у лікарні та проходив відповідне лікування, був змушений носити тривалий час спинорозгинач (8 міс.). з позову вбачається , що проходження курсів реабілітації не надали бажаного результату.

24.Факт настання нещасного випадку під час виконання трудових обов`язків підтверджується Актом розслідування нещасного випадку № 1 від 03 січня 2003 року.

25.Доводи представника відповідача щодо відповідач не є належним відповідачем у справі, а також що відшкодування моральної шкоди потерпілому на виробництві незалежно від часу настання страхового випадку не є страховою виплатою, а тому відсутні підстави для покладення на відділення ФССНВ обов`язку її виплати та станом на день звернення позивача з позовом до суду припинено обов`язок Фонду відшкодувати моральну шкоду потерпілим від дати настання страхового випадку, є безпідставними та спростовуються наступними висновками.

26.Положеннями пункту 1, абзацу 3 пункту 5, пункту 9, абзацу 3 пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V, який набрав чинності 20 березня 2007 року, скасовано право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини 2 та 3 статті 5 ЦК України).

27.Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом № 1105-ХІV. Тобто спори щодо відшкодування моральної шкоди на підставі Закону № 1105-ХІV повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування моральної шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Вищезазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верхового Суду від 20.11.2019 року у справі № 210/3177/17.

28.З матеріалів справи вбачається. що позивачу висновком ЛТЕК від 23.04.2003 року вперше було встановлено втрату працездатності в розмірі 50% та другу групу інвалідності з 21.04.2003 року.

29.Частинами 1, 3 статті 28 Закону № 1105-ХІV у редакції, чинній на час встановлення позивачу висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

30.Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

31. Спростовуються також посилання представника відповідача про відсутність доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

32.Суд частково погоджується з запереченням представника відповідача, що сума моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості, враховуючи що втрата професійної працездатності позивача визначена в розмірі 50 відсотків та встановлено другу групу інвалідності.

Висновки суду за результатами розгляду справи

33.З виписки з акта огляду ЛТЕК від 23.04.2003 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги ОСОБА_2 встановлено 65% втрати працездатності з них первинно 50% з 21.04.2003 року до 01.05.2004 року в зв`язку із травмою 03.01.2003 року, акт № 1 та 15 % в зв`язку із травмою в 1998 році безстроково, та встановлено другу інвалідності.

Причиною настання нещасного випадку на виробництві стали порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів; невиконання посадових обов`язків керівниками та спеціалістами цеху, яке виразилося в незадовільній організації проведення робіт. Згідно п.8 акту Форми Н-1, нещасний випадок стався з позивачем внаслідок експлуатації устаткування та будівельних машин, які є джерелом підвищеної небезпеки.

34.Нещасний випадок, в результаті якого ОСОБА_2 отримано тілесні ушкодження, стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівників роботодавця.

35.Внаслідок нещасного випадку позивач отримав закритий комплексний перелом тіла L ІІ хребця другого ступеню та садино нижніх кінцівок.

36.Отже, сам факт втрати позивачем професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.

37. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

38. Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

39.Тому, при вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров`я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаних профзахворювань, тривалість лікування, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а саме 50% втрати професійної працездатності безстроково, встановлення другої групи інвалідності безстроково та звільнення з роботи позивача через виявлену невідповідність працівника займаній посаді за станом здоров`я.

40.Оцінюючи обставини травмування, яке сталось з вини працівників роботодавця в зв`язку з порушенням ними законодавства про охорону праці, виходячи також із рівня життя та стану економіки в державі та керуючись власним переконанням з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 150 тисяч гривень.

Розподіл судових витрати.

41.Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

42.Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Вищезазначені твердження узгоджуються з висновок який міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц.

43.Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1511,36 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 23, 76, 141, 258, 259, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 150 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, без урахування податків, зборів та інших платежів

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь держави 1511,36 грн. витрати пов`язані зі сплатою судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області ЄДРПОУ 41323962, проспект Дмитра Яворницького, 93, м. Дніпро.

Суддя І.Б. Малаховська