Ухвала суду № 95043227, 19.02.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1236/20

Провадження № 1-кп/185/149/21

У Х В А Л А

19 лютого 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області колегіально у складі:

головуючого - судді Мицака М.С.,

суддів - Косюка А.П.,

- Мельника Ю.А.,

за участю секретаря - Пожидаєвої Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження на підставі обвинувального акта, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040370002293 від 27 листопада 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189, п.п. 6,12 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участю:

прокурора - Гриценка А.М.,

захисників - адвокатів Михайлюка Б.Л., Бєлякова А.Ф., Мелешка І.В.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ..

Стосовно ОСОБА_2 прокурор зазначив, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи та проти власності, за один з яких передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, після вчинення дій, які інкримінуються обвинуваченому, він з місця злочину зник, до правоохоронних органів не звернувся, а тому, перебуваючи на свободі, ОСОБА_2 може перешкоджати кримінальному провадженню, у якому він обвинувачується, а саме: незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою схилення до зміни показань чи відмови від показань взагалі. Враховуючи також той факт, що ОСОБА_2 не має постійного місця роботи, постійного джерела прибутку, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, є підстави вважати, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, крім того, під загрозою застосування тяжкого покарання, у разі визнання останього винним судом, обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватись від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, зазначивши, що ризики, зазначені прокурором, не обґрунтовані. ОСОБА_2 мав постійне місце роботи. Свідків вже допитали, а речові докази в прокурора. Просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 прокурор зазначив, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи та проти власності, за один з яких передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, після вчинення дій, які інкримінуються обвинуваченому, він з місця злочину зник, до правоохоронних органів не звернувся, а тому, перебуваючи на свободі, ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню, у якому він обвинувачується, а саме: незаконно впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні, з метою схилення до зміни показань чи відмови від показань взагалі. Враховуючи також той факт, що ОСОБА_3 не має постійного місця роботи, постійного джерела прибутку, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, є підстави вважати, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, крім того, під загрозою застосування тяжкого покарання, у разі визнання останього винним судом, обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватись від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник у судовому засіданні зазначили про необхідність розглянути альтернативу найсуворішому запобіжному заходу, вказали, що ОСОБА_3 нікуди не збирається втікати, та просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Також захисник зазначив, що підзахисний має батьків та місце проживання, раніше не судимий, а потерпілого та свідків вже допитано.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 прокурор зазначив, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи та проти власності, за один з яких передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, після вчинення дій, які інкримінуються обвинуваченому, він з місця злочину зник, до правоохоронних органів не звернувся, а тому, перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню, у якому він обвинувачується, а саме: незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилення до зміни показань чи відмови від показань взагалі. Враховуючи також той факт, що ОСОБА_1 не має постійного місця роботи, постійного джерела прибутку, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, є підстави вважати, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, крім того, під загрозою застосування тяжкого покарання, у разі визнання останього винним судом, обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку прокурора, вищезазначені ризики продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник просили застосувати більш м`який запобіжний захід. Вказали, що ризики надумані, досліджені докази в судовому засіданні не доводять обвинувачення.

З`ясувавши думку сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Так, згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованому злочині. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний/обвинувачений може ухилитись від слідства. Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено найсуворіше покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Дана обставина свідчить про наявність ризиків залишення ними свого місця проживання (у випадку застосування щодо них більш м`якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду.

У той же час відсутній ризик можливості впливу обвинувачених на свідків, адже заявлені прокурором свідки обвинувачення допитані. З огляду на вказане, суд вважає, що тяжкістю покарання в сукупності з даними про особи обвинувачених підтверджується існування ризику ймовірності їх переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Розглядаючи дане клопотання, суд зважає на те, що зазначений прокурором ризик про можливість переховування від суду у даному кримінальному провадженні є таким, що має місце.

Щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не знайшов підтвердження ризик вчинення ними іншого кримінального правопорушення.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_2 даний ризик має місце, оскільки останній є раніше судимою особою.

Вкотре суд звертає увагу на те, що безпідставним є посиланням прокурора на те, що обвинувачені не звернулись до правоохоронних органів та зникли з місця вчинення злочину.

Суд приходить до висновку, що дані про особи обвинувачених, дані про можливість ухилення від суду разом з тяжкістю пред`явленого обвинувачення свідчать на користь позиції сторони обвинувачення. Альтернативні запобіжні заходи не попередять вказаний ризик, тому доводи захисту про необхідність застосування більш м`якого запобіжного заходу є безпідставні, бо більш м`які запобіжні заходи на даний час не забезпечать встановлені ризики.

Тому з метою запобігання ризику переховування обвинувачених від суду, а стосовно ОСОБА_2 також ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою. З огляду на наявність обвинувачення у вчиненні злочину, що спричинив загибель людини, розмір застави не визначати.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 183, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 18 квітня 2021 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 18 квітня 2021 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити до 18 квітня 2021 року.

В обранні більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - відмовити.

Строк дії ухвали закінчується 18 квітня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом того же строку з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддя: М. С. Мицак

Судді: А. П. Косюк

Ю. А. Мельник