Рішення № 95040515, 22.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 року м. Київ № 640/13399/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ель-Експо» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

У С Т А Н О В И В :

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі по тексту також - позивач, КМВ ФСЗІ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ель-Експо» (надалі по тексту також - відповідач, ТОВ «Ель-Експо»), в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ель-Експо» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 57308 (п`ятдесят сім тисяч триста вісім) гривень 34 коп.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ель-Експо» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню у розмірі 3129 (три тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 49 коп.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення встановлених чинним законодавством вимог не було дотримано нормативу кількості працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2018 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та стягнути пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарський санкцій.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що товариством повністю виконано вимоги ст.ст.18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю».

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2019 відповідачем подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою №10-ПІ (Річна Поштова), затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики №42 від 10.02.2007 з доповненнями від 12.11.2008 №527.

Згідно цього звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складала 12 осіб, відповідно до 4-х відсоткового нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 1 особа з інвалідністю, але відповідачем не працевлаштовано жодної особи з інвалідністю.

Таким чином, на думку позивача, товариством не виконано 4-х відсоткового нормативу, призначеного для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ).

Згідно із частиною другою статті 17 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Частинами першою, другою статті 19 Закону №875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до положень частин першої, четвертої статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-ХІІ, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною третьою статті 18 цього Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 «Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», форма №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» (далі - звіт), що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи, від 8 і більше осіб (далі - роботодавці).

Разом з тим, згідно приписів пунктів 3-5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою №3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Окрім того, згідно з частиною 2 статті 20 Закону №875-ХІІ у разі порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Згідно з пунктом 1.1. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42, форма №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів форма №10-ПІ (річна) подається роботодавцем до територіального відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі відділення Фонду) шляхом подання не пізніше 1 березня, наступного після звітного періоду статистичної звітності.

Відповідач зазначив, що у 2018 році на товаристві працювала одна особа з інвалідністю - ОСОБА_1 (ОСОБА_1).

До матеріалів справи відповідачем надано на підтвердження працевлаштування особи з інвалідністю наступні докази: свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 24 червня 2006 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з державним центром розвитку сім`ї, яке є доказом зміни прізвища інваліда після вступу у шлюб, пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 , видане Пенсійним Фондом України 18 червня 2015 року на бланку серії НОМЕР_3 інваліду ОСОБА_1 , дублікат картки фізичної особи - платника податків ДПІ у Дніпровському районі міста Києва від 06 листопада 2006 року інваліда ОСОБА_1 про одержав ідентифікаційного коду НОМЕР_2 , трудова книжка серії НОМЕР_4 інваліда ОСОБА_1 , наказ про прийняття на роботу до ТОВ "Ель-Експо" за №21 від 17 грудня 2013 року інваліда ОСОБА_1 , відомості на виплату грошових коштів відповідачем за 12-ть місяців 2018 року працівникам, у тому числі інваліду ОСОБА_1 , податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку відповідачем за 4-ри квартали 2018 року, подані до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві, що є доказом роботи інваліда на підприємстві, звіти за 2018 рік про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне загальне страхування до органів доходів і зборів, поданих відповідачем до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві, що є доказом роботи інваліда на підприємстві.

При подачі звіту відповідачем було допущено помилку, однак відповідачем було подано «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2018 рік по формі 10- ПІ, датований 01 березня 2019 року, із виправленою помилкою, а саме, у графі під назвою показника «Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб)» поставлено цифру « 1».

Згідно з роздруківки Єдиного інформаційного автоматизованого банку даних щодо реєстрації роботодавців та даних про зайнятість і працевлаштування інвалідів Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів убачається, що згідно зі звіту по формі 10-ПІ на ТОВ «Ель-Експо» працює один інвалід відповідно встановленої норми, з лівого боку внизу роздруківки зазначено, що претензії позивача до відповідача за 2018 рік відсутні.

Отже, вказані обставини спростовують доводи позивача, що протягом строку, визначеного законодавством для надання річного звіту, а саме з 01.01. по 01.03 включно відповідачем не подано жодних уточнень звітів та не повідомляв про допущену помилку.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач довів виконання приписів чинного законодавства та працевлаштовано 1 особу з інвалідністю з урахуванням 4-х відсоткового нормативу на підприємстві, а відтак відсутні підстави для застосування до нього фінансових санкцій та нарахування пені.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позов не підлягає задоволенню. Судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 250, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні адміністративного позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Позивач: Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 104, код ЄДРПОУ 22869098)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ель-Експо» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 6-а, кв.191, код ЄДРПОУ 38657096)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко