Ухвала суду № 95040406, 16.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

16 лютого 2021 року м. Київ № 640/2171/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Качур І.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами

за позовом Національної академії внутрішніх справ

до ОСОБА_1

про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 , в якому просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії внутрішніх справ вартість витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, у сумі 47 065,16 грн.;

Відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2021 № 78 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ", адміністративну справу № 640/2171/21 повторно розподілено на суддю Качура І.А.

Розглянувши позовну заяву і додатки до неї, суд дійшов висновку про наявність під-став для відмови у відкриті провадження в адміністративній справі, зважаючи на таке.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У той же час, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/3620/17 (провадження № 11-1393апп18).

Частиною третьою статті 19 КАС України визначено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

З матеріалів справи вбачається, що Наказом ректора Національної академії внутрішніх справ від 11.08.2014 № 128 о/с ОСОБА_1 з 15 серпня 2014 року зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра за державним замовленням до Національної академії внутрішніх справ.

На виконання вищевказаних нормативних документів 25.08.2014 між НАВС, комплектуючим підрозділом - ГУМВС України у м. Києві та відповідачем укладено Договір № 14-678 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України (НАВС) (далі - Договір). Відповідно до Договору Відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов`язувався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі.

Наказом НАВС від 06.11.2015 № 192 о/с відповідача було звільнено з ОВС з продовженням навчання в НАВС у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).

Наказом НАВС від 11.11.2015 № 202 о/с відповідача з 07 листопада 2015 року призначено на посаду курсанта 2-го курсу з присвоєнням спеціального звання рядового поліції.

У зв`язку з реформуванням правоохоронної системи нашої держави, прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», міліцію як орган державної влади було повністю ліквідовано.

У зв`язку з цим виникла необхідність внесення відповідних змін до Договору в частині заміни Замовника з Головного управління МВС України у м. Києві (яке було ліквідовано) на Головне управління Національної поліції у м. Києві (відповідно утворено), шляхом укладання додаткового договору відповідно до п. 7.3. Договору. Так, 05.06.2018 Договір було доповнено Додатковим договором № 1, що став його невід`ємною частиною.

Таким чином, з 15.08.2014 року по 21.06.2018 року відповідно до умов Договору відповідач у період навчання перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням, медичним забезпеченням та житлом із наданням комунальних послуг.

Відповідно до наказу НАВС від 21.06.2018 № 886 відповідачу присуджено ступінь вищої освіти бакалавр за напрямом підготовки «Правознавство» та видано документ про вищу освіту та відраховано з числа курсантів НАВС у зв`язку із завершенням навчання за освітньо-професійною програмою.

Після закінчення навчання, відповідно до умов Договору відповідача направлено для подальшого проходження служби до комплектуючого підрозділу. Таким чином, Національною академією внутрішніх справ умови Договору виконано у повному обсязі.

З 22.06.2018 відповідача призначено слідчим відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу, що підтверджується копією витягу з наказу від 27.06.2018 № 616 о/с.

Наказом ГУНП у м. Києві від 24.07.2019 № 734 о/с відповідача було звільнено з посади слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції, згідно Закону України «Про Національну поліцію» за п. 7 ч.І ст. 77 (за власним бажанням), на підставі поданого ним рапорту. Тобто, у порушення умов Договору відповідач з власної ініціативи звільнився зі служби в Національній поліції до спливу встановленого Договором трирічного терміну перебування на службі після закінчення навчання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що статтею 25 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ передбачено порядок підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

Так, зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.

Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів для здобуття певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.

З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу (яким виповнилося 18 років), військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання).

Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що закінчення проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», курсанти та слухачі в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відшкодовують центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

На підставі зазначених норм Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 був затверджений «Порядок відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» (далі - «Порядку відшкодування затрат...»), який визначає механізм відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту на проходження військової служби (навчання), у зв`язку з небажанням продовжувати навчання або порушенням дисципліни, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб «офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу.

Відповідно до пунктів 3, 4 вказаного Порядку відшкодування витрат здійснюється вищим навчальним закладом у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

У подальшому, на виконання зазначених норм Порядку відшкодування витрат, виданий спільний наказ Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року №419/831/240/605/537/219/534, яким затверджений «Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах».

Навчальним закладом, відповідно до вимог вищенаведених «Порядку відшкодування витрат пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» та «Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» були розраховані фактичні витрати, пов`язані з утриманням відповідача в Академії з дня його зарахування до Академії по день виключення зі списків особового складу, загальна сума яких склала 47065,16 грн.

Пунктом 7 «Порядку відшкодування витрат пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964, визначено, що у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Тобто, даний спір направлений на поновлення позивачем свого порушеного права, а саме відшкодування понесених витрат.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Оскільки спір про відшкодування витрат позивача, може впливати на їх майнові права та інтереси, тому цей спір стосується приватно-правових відносин та не підлягає розгляду в порядку КАС України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №646/8672/17 (провадження № 11-848апп19).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, виходячи з системного аналізу наведених норм, враховуючи, що спірні правовідносини є цивільно-правовими, а відтак, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне відмовити Національній академії внутрішніх справ у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі та роз`яснити, що заявлені позовні вимоги належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

На підставі вищенаведеного, пункту 1 частини першої статті 170, статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Національній академії внутрішніх справ у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур