Рішення № 95040063, 22.02.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/6610/20

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення тридцять першої сесії сьомого скликання від 20.11.2020 Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 2,00 га, (01.03) для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Тупичівську сільську раду Городнянського району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 на засіданні сесії Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, в адміністративних межах Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області на території Великолиственського старостинського округу Тупичівської сільської ради.

В обґрунтування своїх вимог позивачем вказано, що він звернувся до відповідача із заявою щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства. Рішенням відповідача йому було відмовлено у наданні дозволу з підстав того, що позивач не проживає на території Тупичівської сільської ради. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.12.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачу строк, для подачі відзиву на позов.

У строк, визначений судом, відповідачем подано заяву про визнання позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Позивач звернувся до Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 2,00 га, (01.03) для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням тридцять першої сесії сьомого скликання від 20.11.2020 Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області йому було відмовлено у наданні дозволу, оскільки позивач не зареєстрований та не проживає на території Тупичівської сільської ради.

Позивач вважає вказане рішення протиправним, внаслідок чого звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Даючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.

В силу прямої дії ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ст.41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

У свою чергу правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України від 25.01.2001 №2768-III (далі - ЗК України).

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Частиною 2 ст.22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому п.“а” ч.3 ст.22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

Пунктом “в” ч.3 ст.116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом. Згідно ч.5 cт.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до положень ч.6 cт.118 ЗК України щодо прав громадян на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України).

Виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих положень у системному їх зв`язку, суд дійшов висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України від 29.09.2015 №44-у/2015 "Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ч.7 ст.118 Земельного кодексу України" (справа №2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 19.01.2016 (справа №824/167/15-а/21-3690а15).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача, як уповноваженого органу на розпорядження земельними ділянками комунальної власності на території Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, відповідач рішенням від 20.11.2020 відмовив у наданні дозволу, оскільки позивач не зареєстрований та не проживає на території Тупичівської сільської ради.

Суд звертає увагу, що такої підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою ст.118 ЗК України не передбачено, що обумовлює висновок про протиправну та необґрунтовану відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, що не передбачені законодавством, а отже рішення відповідача від 20.11.2020 належить визнати протиправним та скасувати.

За таких обставин та з урахуванням того, що позивач звертався до відповідача із заявою щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та отримав, як встановлено судом вище, протиправну відмову, у вигляді рішення, суд вважає, що наявні усі правові підстави для зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, в адміністративних межах Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області на території Великолиственського старостинського округу Тупичівської сільської ради.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії слід задовольнити повністю.

Так, згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення тридцять першої сесії сьомого скликання Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області від 20.11.2020, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 2,00 га, (01.03) для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Тупичівську сільську раду Городнянського району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 на засіданні сесії Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, в адміністративних межах Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області на території Великолиственського старостинського округу Тупичівської сільської ради.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу“Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Тупичівська сільська рада Городнянського району Чернігівської області (вул.Чернігівська, 75, с.Тупичів, Городнянський район, Чернігівська область, 15150, код ЄДРПОУ 04415235)

Повне рішення суду складено 22.02.2021.

Суддя Л.О. Житняк