Рішення № 95040004, 22.02.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/6596/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3120 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також –позивач) звернулась до суду з позовом до Військової частини А3120 (далі також – відповідач ), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 19.10.2016 по 31.10.2018 та відмови у нарахуванні та виплати грошової компенсації за речове майно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 19.10.2016 по 31.10.2018;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 3117,48 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач під час проходження служби позивача не проводить усіх розрахунків, зокрема щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.10.2016 по 31.10.2018. Також відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» позивач має право на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно, однак відповідач відмовив у такій виплаті. Враховуючи наведене, вважає, що невиплата вказаних видів грошового забезпечення порушує права позивача.

Ухвалою суду від 23.12.2020 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача у встановлений судом строк подав відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність видатків на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців у спірний період і, як наслідок, відсутності підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення. Також зазначив, зо відповідно до «Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період» позивач може отримати належне йому речове майно на суму 3117,48 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 у період з 19.10.2016 по 26.11.2020 проходила військову службу у В/ч А3120, що підтверджується довідкою В/ч А 3120 від 26.11.2020 № 74 (а.с. 13).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А3120 (по стройовій службі) від 26.11.2020 № 234, позивач виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів грошового забезпечення з 26.11.2020 (а.с. 14).

Індексація грошового забезпечення позивачу за спірний період позивачу не нарахована та не виплачена, що підтверджується довідкою Військової частини А3120 від 07.12.2020 № 82 (а.с.22-23).

27.11.2020 позивач звернулась з заявою до відповідача про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби (а.с.24).

07.12.2020 листом № 2198 відповідач повідомив позивача, що вартість речового майна становить 3117,48 грн, тому позивач може отримати речове майно відповідно до «Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період» затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вважаючи, що відповідачем не проведені відповідні виплати грошового забезпечення, та компенсації за речове майно позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 95 Кодексу законів про працю України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ (надалі - Закон № 2017-ІІІ), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 2017-ІІІ, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII (надалі - Закон № 1282-XII), зокрема індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (надалі - Порядок), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення та невиплати індексації доходу позивача у період з 19.10.2016 по 28.02.2018.

У свою чергу, суд вважає врахувати, що в березні 2018 року у військовослужбовців посадові оклади збільшилися, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розраховується з квітня 2018 року (місяця, наступного за місяцем, в якому відбувається підвищення посадових окладів).

Натомість, позивач заявляє позовні вимоги в тому числі з березня 2018 року по 31.10.2018 року.

У березні 2018 року відбулась зміна та підвищення посадових окладів для всіх військовослужбовців, та як наслідок встановлення базового місяця (постанова КМУ №704 від 30.08.2017). Розрахунок індексу споживчих цін (індекс споживчих цін за 2018 рік з офіційного сайту Міністерства фінансів України) до настання права на виплату індексації: квітень - листопад 2018 року: (1,008*1,000*1,000*0,993*1,000*1,019*1,017*1,014*100) = 1,051 - тобто 105,1 відсотка, що дає право позивачу на індексацію починаючи з грудня 2018 року.

У відповідності до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У відповідності до частини першої статті 4 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Вказана норма кореспондується з абзацу 2 п. 11 Порядку № 1078.

Згідно з абзацом 5 пункту 11 Порядку № 1078 для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

При цьому у відповідності до абзацу 3 вказаної норми індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекс інфляції за жовтень опубліковано в листопаді, то вперше індексуватися заробітна плата позивача повинна у грудні 2018 року.

Відповідно до довідок про грошове забезпечення з грудня 2018 позивачу виплачується індексація.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у позивача з 01.03.2018 по 31.10.2018 право на індексацію грошового забезпечення відсутнє, тому в цій частині позову слід відмовити.

Що стосується позовних вимог про стягнення компенсації за неотримане речове майно, суд зазначає наступне.

Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону).

Згідно частини першої статті 9-1 Закону речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі – Порядок № 178).

Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, в тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Отже, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

З матеріалів справи видно, що позивач зверталась до відповідача з відповідною заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, проте отримала відмову.

Суд зазначає, що відповідач у відзиві вказує, що сума за неотримане позивачем речове майно становить 3117,48 грн.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 3117,48 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач допустив протиправні дії щодо невиплати позивачу при звільненні грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а тому позивач має право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 3117,48 грн, і її права в цій частині повинні бути поновлені шляхом стягнення з відповідача відповідної суми.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.01.2019 (справа №822/2309/17).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно слід задовольнити повністю.

У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 420,40 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо питання про стягнення понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., суд зазначає таке.

Як вбачається з квитанції від 14.12.2020 № 215600426655, за судові витрати на правничу допомогу сплачено 2000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами частин першої та другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2020 позивач уклала з адвокатом ОСОБА_2 договір про надання правничої допомоги (а.с. 27).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано: додаткову угоду до договору від 28.11.2020, акт наданих послуг від 28.11.2020 року, квитанцію від 14.12.2020 № 215600426655 про сплату в сумі 2000,00 грн.

Отже, враховуючи те, що справа віднесена до незначної складності, позов задоволено частково, тому суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 420,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 3120 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.10.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язати військову частину А3120 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 19.10.2016 по 28.08.2018.

Визнати протиправними дії Військової частини А3120 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 3117,48 грн.

Стягнути з Військової частини А3120 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 3117,48 грн (три тисячі сто сімнадцять грн 48 коп).

В решті позовних вимог відмовити

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А3120 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн ( чотириста двадцять грн 40 коп), сплачений відповідно до квитанції від 21.12.2020 № 1951637433.1 та витрати на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот грн), сплачені відповідно до квитанції від 14.12.2020 № 215600426655.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Військова частина А3120, вул.Гетьмана Полуботка, 40,м.Чернігів,14013, код ЄДРПОУ 08296098.

Повний текст рішення виготовлено 22 лютого 2021 року.

Суддя І.І. Соломко