Рішення № 95039852, 22.02.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2888/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась в суд з позовом до Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 30.01.2018 року ВП № 50504792, винесену начальником відділу Заставнівського районного ВДВС ГТУЮ у Чернівецькій області Гуменом Віктором Георгійовичем (правонаступник якого є Заставнівський районний відділ державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ), про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 73769,75 грн.;

- стягнути на користь позивача сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана постанова відповідача про стягнення виконавчого збору від 30.01.2018 року ВП № 50504792, прийнята з істотними порушеннями норм чинного законодавства, без правових на те підстав, відтак є протиправною та підлягає скасуванню.

Зверталась також увагу суду на те, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржник коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Відтак вважає, що оскільки станом на 30.01.2018 року виконавчий документ державним виконавцем не повертався, а виконавче провадження не закінчувалось, фактично виконавчий документ не виконано, відповідно відсутні правові підстави для прийняття спірної постанови.

2. Відповідач правом визначеним у статті 162 КАС України на подання відзиву на адміністративний позов - не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. (ч.4 ст. 159 КАС України)

ПРОЦЕСУАЛЬДІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду за клопотанням представника позивача визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено цей строк. Відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ЇМ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. 17.06.2015 року Дніпровским районним судом м. Києва у справі №755/9950/15-ц задоволено заяву ПАТ «Укрсоцбанк» та видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно - діючого Третейського суду при Асоціації українських банків в особі третейського судді Ярошовця В.М. від 13.02.2015 р. по справі №1999/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 729 997,61 грн., витрат пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом у сумі 7 699,98 грн.(а.с.11)

2. 25.03.2016 р. Заставнівським РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області, на підставі вищевказаного виконавчого документу, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50504792, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 737 697,59 грн. (а.с.12)

3. Постановою від 30.01.2018 року ВП № 50504792, винесеною начальником відділу Заставнівського районного ВДВС ГТУЮ у Чернівецькій області Гуменом Віктором Геогійовичем (правонаступник якого є Заставнівський районний відділ державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ), стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 73769,75 грн. (а.с.24

4. 30.01.2018 року Заставнівським РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області винесено постанову №50504792 про передачу виконавчого провадження, згідно якої виконавчий документ для подальшого виконання передано Кам`янець-Подільському міському ВДВС ГТУЮ у Хмельницькій області.(а.с.13)

5. 22.01.2019 року Кам`янець-Подільським міським ВДВС ГТУЮ у Хмельницькій області винесено постанову № 50504792 про прийняття виконавчого документу. (а.с.14)

6 . Судом встановлено, що в ході примусового виконання, 30.07.2020 року постановою Кам`янець-Подільського міського ВДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління МЮ (м.Хмельницький), здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні № 50504792 з ПАТ "Укрсоцбанк" та АТ "Альфа - Банк". (а.с.15)

6. 01.12.2020 року стягувач ТА "Альфа Банк" звернувся до державного виконавця із заявою про повернення виконавчого документу без виконання. (а.с.16)

7. Також судом встановлено, що 01.12.2020 року постановою Кам`янець-Подільського міського ВДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління МЮ (м.Хмельницький), на підставі заяви стягувача, керуючись п.1 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", повернуто виконавчий документ АТ "Альфа - Банк". (а.с.17)

8. Постановою Кам`янець-Подільського міського ВДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління МЮ (м.Хмельницький) від 03.12.2020 року відкрите виконавче провадження ВП № 63801299, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 73769,75 грн, на підставі постанови № 50504792, видана 30.01.2018 року Заставнівським РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в розмірі 73769,75 грн, винесеної при примусовому виконанні АСВП № 50504792 згідно в/л №755/99/15-ц від 29.07.2015 року.(а.с.18)

9. 04.12.2020 року Кам`янець-Подільським міським ВДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Хмельницький ), винесено постанову № 63801299 про передачу виконавчого провадження для подальшого виконання до Заставнівського районного ВДВС Південно - Західного міжрегіонального управління МЮ (м.Івано-Франківськ ). (а.с. 19)

10. 15.12.2020 року державним виконавцем Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ), при примусовому виконанні винесено постанову ВП № 63801299 про прийняття виконавчого провадження до свого виконання. (а.с.23)

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Згідно положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

2. Звертаючись до суду аргументи позивача зводились фактично до того, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем не будь-яких дій, пов`язаних з організацією виконавчого провадження, а виключно дій по фактичному стягненню з боржника присуджених за виконавчим документом сум.

3. Надаючи правову оцінку доводам позивача, суд зазначає наступне.

4. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина 1 статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 1 статті 42 Закону №1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

5. Як встановлено судом в ході розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, станом на 30.01.2018 року виконавчий документ державним виконавцем не повертався, а виконавче провадження на закінчувалось.

При цьому суд зазначає, що відповідно частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Зокрема, пунктом 3 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

6. Відповідно пункту 8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14, 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

7. Аналіз наведених вище норм Закону № 1404-VIII та Інструкції дає можливість зробити висновок про те, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець (на час спірних правовідносин) чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, а розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до пункту 20 Інструкції, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа у зв`язку із тим, що стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, створюються умови для стягнення з боржника суми виконавчого збору без реального виконання виконавчого документа.

8. У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 роз`яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

З урахуванням досліджених письмових доказів, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні відомості про закінчення виконавчого провадження, а виконавчий документ повернуто стягувачу (відсутні докази фактичного стягнення суми з боржника). Дії, які вчинялись відповідачем у виконавчому провадженні по своїй суті не є підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки такі дії не призвели до фактичного виконання виконавчого документу.

9. Такий правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 28.10.2020 року у справі № 640/13697/19, що в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, суд застосовує до спірних правовідносин

10. Із системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог, та наявності підстав для визнання протиправною і скасування оскаржуваної постанови.

11. Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації своїх повноважень.

Відповідно до положень, закріплених статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в частині 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно частини 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

12. Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Відтак, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову від 30.01.2018 року ВП № 50504792, винесену начальником відділу Заставнівського районного ВДВС ГТУЮ у Чернівецькій області Гуменом Віктором Геогійовичем (правонаступник якого є Заставнівський районний відділ державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ), про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 73769,75 грн.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 804,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

Згідно статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

У відповідності до статей 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Заставнівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Гагаріна, 2, м. Заставна, Чернівецька область, 59400, код ЄДРПОУ: 35039801).

Суддя О.В. Боднарюк