Ухвала суду № 95038581, 18.02.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/2562/19

Провадження по справі № 1-кп/367/159/2021

У Х В А Л А

Іменем України

16 лютого 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

Головуючого судді: Шестопалової Я.В.,

суддів: Линника В.Я.,

Кафтанова В.В.,

при секретарі Будинкевич Ю.А.,

за участю прокурора Клименко К.В.,

представника потерпілого Ланько О.М.,

захисника Долобашко О.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110040002278 від 17.11.2018 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ірпінського міського суду Київської області знаходиться кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12018110040002278 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив суду клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .. Своє клопотання прокурор мотивує тим, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочину, який є особливо тяжким кримінальним злочином, передбачений ч. 5 ст. 186 КК України, а також наявність ризиків, у зв`язку з тим, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Долобашко О.С. заперечували щодо заявленого клопотання прокурором про продовження строків тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено наявність зазначених ним ризиків. Обвинувачений заявив суду клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, а саме домашній арешт, оскільки обвинувачений не має на меті впливати на свідків та потерпілих і ухилятись від суду, та ризики наведені прокурором в клопотанні про продовження строку тримання під вартою нічим не підтверджені. Також сторона захисту заявила суду клопотання про зменшення розміру застави визначеного слідчим суддею.

Представник потерпілої юридичної особи Ланько О.М., в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора, просив задовольнити.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, в тому числі: вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Також, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченими не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24.12.2020 року ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

В судовому засіданні встановлено, що відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років з конфіскацією майна, відтак є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду з метою уникнути покарання за вчинене, незаконно впливати на потерпілих та свідків, які ще не допитувались у судовому засіданні, та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також, судом враховуються, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, крім того судом враховується необхідність забезпечення своїм рішенням не тільки поваги до особистої свободи обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, на підставі чого, суд, дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Таким чином, суд прийшов до переконання, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Так, суд заслухавши доводи прокурора, захисника, обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до вимог п. 4 ст. 183 КПК України та з врахуванням наявності ризиків передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час проведення судового засідання судом не відпали. Оскільки обвинувачений раніш неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, який карається позбавленням волі на строк від 8 до 13 років з конфіскацією майна, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватися від суду з метою уникнути покарання за вчинене, незаконно впливати на потерпілих і свідків, які ще не допитувались у судовому засіданні, та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд критично ставиться до доводів сторони захисту з приводу того, що обвинуваченому може бути замінений запобіжний захід на більш м`який, оскільки обвинувачений не має мети вплинути на свідків та потерпілих по даному кримінальному провадженню та перешкоджати іншим чином. Так, на теперішній час судом ще не допитано представника потерпілого та свідків по даному провадженню, та судом враховується, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину групою осіб, за попередньою змовою ще з двома особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження. Також, суд враховує, що обвинувачений раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності, та на теперішній час обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочин, а тому суд приходить до висновку, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України наявні і на теперішній час.

Також, посилання сторони захисту на тривалість перебування обвинуваченого під вартою не може бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки вказана обставина, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, не враховується при обранні запобіжного заходу та вирішенні питання доцільності тримання під вартою особи, щодо якої існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Разом із тим, будь-яких даних про усунення ризиків, наявність яких слугувала підставою для обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стороною захисту не надано, у зв`язку з чим суд, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в ході судового слідства, виконання процесуальних рішень у справі, дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне залишити ОСОБА_1 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суду, стороною захисту, не надано доказів, щодо можливості заміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, а саме домашній арешт, оскільки доводи сторони захисту про виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків нічим не підтверджені, та усні обіцянки обвинуваченого з`являтись до суду і не вчиняти інших злочинів на думку суду не можуть забезпечити його належну процесуальну поведінку, та не спростовують доводів прокурора про наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, доводи сторони захисту не спростовують обґрунтованості необхідності та виправданості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не містять відомостей про обставини, які не були враховані під час вирішення питання про обрання та продовження строку його дії раніше.

Щодо клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави визначеного під час досудового розслідування слідчим суддею при обранні запобіжного заходу обвинуваченому, суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано підтвердження визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави та його розмір, що унеможливлює розгляд питання про його зменшення.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та покладених на обвинуваченого обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 184, 197, 331, 376 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника про заміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт та зменшення розміру застави, - відмовити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 (шістдесят) днів.

Строк дії ухвали суду про тримання під вартою, обчислювати з 16.02.2021 року по 16.04.2021 року, включно.

Повний текст ухвали буде складено, в межах строків, визначених ч. 2 ст. 376 КПК України та оголошено 17 лютого 2021 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Судді: Я.В. Шестопалова

В.В. Кафтанов

В.Я. Линник