Рішення № 95036188, 17.02.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3759/20

17 лютого 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

представника відповідача Давиди О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 04.06.2020 №Ф-48775-54 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 136763,60 грн.

Позов обґрунтовано тим, що з 12.04.2011 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, 09.12.2019 припинила підприємницьку діяльність, про що внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Окрім того, є працевлаштованою особою, відтак роботодавцем за неї сплачується єдиний внесок відповідно до законодавства. Однак 18.06.2020 позивач отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-48775-54 від 04.06.2020 в розмірі 136763,60 грн. З вказаною вимогою ОСОБА_1 не погоджується та вказує, що у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі, оскільки це суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Також позивач зазначає, що перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Вважаючи, що нарахування їй контролюючим органом єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю та одночасна сплата такого внеску роботодавцем за місцем роботи є необґрунтованими, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 30.11.2020 клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено, поновлено ОСОБА_1 такий строк, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), призначено у справі судове засідання 12.01.2021.

18.12.2020 від Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшов відзив на позов (а.с.32-34). Відповідач у відзиві на позов його заперечує та посилається на положення Податкового кодексу України (далі ПК України), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI від (далі Закон №2464-VI), Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469) (далі Інструкція №449).

Вказує, що відповідно до відомостей щодо ОСОБА_1 , які міститься у інформаційній системі «Податковий блок. Облік платників податків», позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець 12.04.2011. Датою проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності позивача є 09.12.2019, однак ОСОБА_1 не знята з обліку як платник єдиного соціального внеску на дату формування та надсилання оскаржуваної вимоги - 04.06.2020.

Позивач відноситься до роботодавців, що підтверджують звіти за 2018 рік, де вказано, що у підпорядкуванні ОСОБА_1 числився 1 штатний працівник та є платником єдиного внеску як фізична особа - підприємець. Також представник відповідача зазначає, що позивач самостійно декларувала свої доходи, про що свідчать відповідні податкові декларації про майновий стан і доходи.

Стосовно тверджень позивача про те, що вона перебувала з 01.08.2016 по 2019 рік у відпустці по догляду за дитиною, то представник відповідача зауважує, що згідно зі статтею 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є, зокрема, фізичні особи - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Вказані особи сплачують єдиний внесок незалежно від того, отримували вони дохід чи ні. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску в місяць. Виключенням є фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами підприємцями, в тому числі і на час перебування в декретній відпустці, чинним законодавством не передбачено.

З огляду на вказане представник відповідача вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу є правомірною та ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 12.01.2021 визнано причини неприбуття позивача неповажними та відкладено розгляд справи на 21.01.2021 за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою суду від 21.01.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, розгляд справи відкладено на 28.01.2021 за клопотанням позивача через неможливість взяти участь у судовому засіданні її представником, який у цей час зайнятий в іншому судовому засіданні. Доказів поважності причин неприбуття позивача та представника позивача до суду не подано.

У судовому засіданні 28.01.2021 суд заслухав пояснення учасників справи. Ухвалою суду від 28.01.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, продовжено процесуальний строк розгляду справи та оголошено перерву до 09.02.2021, витребувано додаткові докази.

Ухвалою суду від 09.02.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, розгляд справи відкладено на 17.02.2021 через неявку позивача та її представника, а також враховуючи відповідне клопотання позивача про її перебування на лікуванні.

28.01.2021 до суду від Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшли додаткові пояснення (а.с.107-108), у яких вказано, що суму єдиного внеску в оскаржуваній вимозі про сплату боргу становлять, зокрема, донарахований єдиний внесок та застосовані штрафні санкції за результатами перевірки. Так, в ході проведення у 2020 році перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення пункту 1 частини другої статті 6, пунктів 2, 3 частини першої, частин третьої-п`ятої статті 7, частини одинадцятої статті 8, частин першої-третьої статті 9 Закону №2464-VI, внаслідок чого позивачу нараховано 94641,88 грн єдиного внеску, в тому числі: за 2016 рік - 29064,46 грн, за 2017 рік - 48837,53 грн, за 2018 рік- 16739,89 грн.

04.02.2021 до суду від Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшли додаткові пояснення (а.с.113) про те, що документальною позаплановою виїзною перевіркою ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 09.12.2019 встановлено заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі ЄСВ), внаслідок чого, донараховано 94641,88 грн єдиного внеску (вимога про сплату боргу від 08.04.2020 №Ф0004463305), в тому числі: 2016 рік - 29064,46 грн, 2017 рік - 48837,53 грн, 2018 рік - 16739,89 грн.

Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI ФОП ОСОБА_1 за 2016 рік на донараховану суму 29064,46 грн застосовано штрафну санкцію на суму 11625,78 грн (29064,46 х 40% = 11 625,78); за 2017 рік на донараховану суму 48837,53 грн застосовано штрафну санкцію на суму 14651,26 грн (48837,53 х 30% = 14651,26); за 2018 рік на донараховану суму 16739,89 грн застосовано штрафну санкцію на суму 3347,98 грн (16739,89 х 20% = 3347,98). На підставі вищезазначеного винесено рішення №0004473305 від 08.04.2020 на суму 29625,02 грн.

Крім цього, рішенням №0004453305 від 08.04.2020 застосовано штрафну санкцію за несвоєчасне подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на суму 170,00 грн.

Також до ФОП ОСОБА_1 на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано штрафну санкцію в розмірі 600,23 грн та нараховано пеню у розмірі 882,53 грн (рішення №0021345408 від 19.03.2019).

У судове засідання 17.02.2021 позивач та представник позивача не прибули, проте подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с.135).

З огляду на положення статей 194, 205 КАС України та заяву позивача, її представника розгляд справи проведено за відсутності позивача ОСОБА_1 та її представника.

Ухвалою суду від 17.02.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання представника відповідача задоволено та відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) допущено у справі процесуальне правонаступництво, замінено відповідача Головне управління ДПС у Тернопільській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Тернопільській області як відокремлений підрозділ ДПС України.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позов та додаткових поясненнях. Зокрема, вказала, що сума заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 136763,60 грн, на яку сформовано податкову вимогу від 04.06.2020 №Ф-48775-54, включає суми донарахованих податковим органом зобов`язань з єдиного внеску на підставі акта перевірки, суми штрафних санкцій та пені відповідно до рішень Головного управління ДПС у Тернопільській області, які не оскаржувались платником, а також суми, самостійно визначені позивачем у відповідній звітності, що була надана до контролюючого органу. Враховуючи викладене, вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу є правомірною та ґрунтується на вимогах чинного законодавства, з огляду на що просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи у судових засіданнях, що проводилися у цій справі, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно з інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 12.04.2011 зареєстрована як фізична особа-підприємець, 13.04.2011 взята на облік як платник єдиного внеску, перебуває на обліку як платник податків в Головному управління ДПС у Тернопільській області, 09.12.2019 - дата державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за власним рішенням (а.с.15). Підприємець ОСОБА_1 використовувала загальну систему оподаткування (а.с.96).

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано та направлено позивачу оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2020 №Ф-48775-54 на суму 136763,60 грн (а.с.6).

З`ясовуючи обставини справи суд неодноразово зобов`язував відповідача надати розрахунок суми, яка включено до оскаржуваної вимоги про сплату боргу. З наданих пояснень та доказів, вбачається, що до такої вимоги входять наступні суми єдиного внеску:

10843,94 грн - єдиний внесок самостійно визначений та задекларований платником,

94641,88 грн - єдиний внесок, донарахований податковим органом за результатами перевірки на підставі акта від 14.02.2020, винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0004463305 від 08.04.2020 на суму 94641,88 грн,

29625,02 грн - штрафна санкція по єдиному внеску, застосована податковим органом за результатами перевірки на підставі акта від 14.02.2020, рішення №0004473305 від 08.04.2020,

170,00 грн - штрафна санкція по єдиному внеску, застосована податковим органом на підставі акта від 14.02.2020, рішення №0004453305 від 08.04.2020,

600,23 грн - штрафна санкція на підставі рішення №0021345408 від 19.03.2019,

882,53 грн - пеня на підставі рішення №0021345408 від 19.03.2019.

Отже, до оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2020 включено суми:

недоїмки по єдиному внеску 105485,82 грн (10843,94 грн + 94641,88 грн),

штрафу 30395,25 грн (29625,02 грн + 170,00 грн + 600,23 грн),

пені 600,23 грн.

Суд надав оцінку кожній складовій, що входить до суми оскаржуваної вимоги.

Стосовно самостійно задекларованих позивачем сум, судом встановлено таке.

20.01.2017 ФОП ОСОБА_1 подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік (а.с.45-46).

10.02.2018 позивачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік (а.с.47-49) та звіт (додаток 5) за 2017 рік, де у таблиці № 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями» зазначено у графі «Усього» суму єдиного соціального внеску (далі ЄСВ) в розмірі 8448,00 грн (а.с.55).

20.05.2019 позивачем подано декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік (а.с.50-54) та звіт за 2018 рік, в якому задекларовано суму ЄСВ в розмірі 9828,00 грн (а.с.56).

16.12.2019 ФОП ОСОБА_1 подано декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік (а.с.160-161) та звіт за 2019 рік, в якому задекларовано суму ЄСВ в розмірі 11016,72 грн (а.с.57, 162-163).

В інтегрованій картці платника податків відображено нарахування ОСОБА_1 ЄСВ на підставі поданих нею звітів, сума недоїмки станом на 31.12.2019 становила 10843,94 грн (а.с.35-43, 127-131).

Фактично суму недоїмки у розмірі 10843,94 грн складає нарахування підприємцем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2019 рік, відображене нею у декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік та звіті за 2019 рік, в якому задекларовано суму ЄСВ в розмірі 11016,72 грн, яка в інтегрованій картці платника зменшена враховуючи сплату у цьому ж році.

Така ж сума недоїмки зафіксована в акті документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 09.12.2019 від 14.02.2020 №181/19-00-33-05-15 (а.с.90, 103).

Також судом встановлено, що у лютому 2020 року Головним управлінням ДПС у Тернопільській області на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України (розпочато процедуру припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 09.12.2019, результати якої оформлені актом від 14.02.2020 №181/19-00-33-05-15 (а.с.90-106).

Як вбачається з висновків акта перевірки від 14.02.2020, податковим органом встановлено ряд порушень підприємцем, серед яких порушення:

- пункту 1 частини другої статті 6, пунктів 2, 3 частини першої, частин третьої-п`ятої статті 7, частини одинадцятої статті 8, частин першої-третьої статті 9 Закону №2464-VI, внаслідок чого донараховано 94641,88 грн єдиного внеску, в тому числі: 2016 рік - 29064,46 грн, 2017 рік - 48837,53 грн, 2018 рік - 16739,89 грн,

- частини четвертої пункту 2 статті 6 Закону №2464-VI в частині несвоєчасного подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (а.с.105).

На підставі вказаного акта документальної перевірки Головним управлінням ДПС у Тернопільській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0004463305 від 08.04.2020 на суму 94641,88 грн (а.с.114).

Також за наслідками згаданої документальної перевірки відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесено рішення №0004473305 від 08.04.2020, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції на суму 29625,02 грн (а.с.85).

Як слідує з розрахунку штрафних (фінансових санкцій), донарахованих сум податків та зборів (обов`язкових платежів) за порушення податкового законодавства за результатами перевірки ОСОБА_1 , за встановлене порушення - заниження єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 за 2016 рік на донараховану суму ЄСВ 29064,46 грн застосовано штрафну санкцію на суму 11625,78 грн (29064,46 х 40% = 11625,78); за 2017 рік на донараховану суму 48837,53 грн застосовано штрафну санкцію на суму 14651,26 грн (48837,53 х 30% = 14651,26); за 2018 рік на донараховану суму 16739,89 грн застосовано штрафну санкцію на суму 3347,98 грн (16739,89 х 20% = 3347,98) (а.с.87-89).

На підставі акта перевірки також прийнято рішенням №0004453305 від 08.04.2020, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за несвоєчасне подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на суму 170,00 грн (а.с.86).

Судом встановлено, що на адресу позивача засобами поштового зв`язку була надіслана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0004463305 від 08.04.2020 на суму 94641,88 грн, рішення №0004473305 від 08.04.2020 на суму 29625,02 грн та рішення №0004453305 від 08.04.2020 на суму 170,00 грн. Вказане поштове відправлення не вручене відділенням поштового зв`язку та повернуте адресату 08.05.2020 (а.с.115, 166).

Крім того, до суми оскаржуваної вимоги включена ще заборгованість по рішенню Головного управління ДПС у Тернопільській області №0021345408 від 19.03.2019, яким до ФОП ОСОБА_1 на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано штрафну санкцію в розмірі 600,23 грн та нараховано пеню у розмірі 882,53 грн (а.с.116).

Вказане рішення направлялось на адресу позивача засобами поштового зв`язку, однак не вручене відділенням поштового зв`язку та повернуте адресату 03.05.2019 (а.с.117).

Також судом встановлено, що вказані рішення №0021345408 від 19.03.2019 (застосовано штрафну санкцію в розмірі 600,23 грн та нараховано пеню у розмірі 882,53 грн), №0004473305 від 08.04.2020 (застосовано штрафні санкції у розмірі 29625,02 грн) та №0004453305 від 08.04.2020 (застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн) в адміністративному та/чи судовому порядку не оскаржувались, доказів іншого суду не надано.

Також учасниками справи суду не надано доказів того, що вказана вище вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0004463305 від 08.04.2020 на суму 94641,88 грн оскаржувалась та/або відкликалась.

Враховуючи, що суми єдиного внеску, які визначені підприємцем самостійно, та донараховані податковим органом разом з штрафними санкціями і пенею, не були сплачені Головним управлінням ДПС у Тернопільській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2020 №Ф-48775-54 на суму 136763,60 грн (а.с.6).

Позивач не погоджується з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2020 №Ф-48775-54, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Водночас з приводу аргументів позивача стосовно подання скарги на вказану вимогу в порядку адміністративного оскарження, на яку не було надано відповіді, суд звертає увагу, що відповідно до листа ДПС України від 04.02.2021 №17/99-00-08-02-02-07, наданого на запит відповідача в межах розгляду цієї справи, встановлено, що пошуковою системою електронного документообігу не виявлено інформації щодо надходження до ДПС України скарги ОСОБА_1 на вимогу про сплату боргу від 04.06.2020 №Ф-48775-54 (а.с.125-126).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржуване рішення відповідача (вимога про сплату боргу) прийняте у відповідності до зазначених вище умов.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:

роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 1, 4 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 1, 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).

Щодо обчислення відповідачем сум ЄСВ упродовж спірного періоду суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною другою статті 6 Закону № 2464 визначені обов`язки платника єдиного внеску, серед яких обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1), подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4).

Частиною третьою статті 7 Закону № 2464-VІ передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону № 2464 порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частин п`ята статті 8 Закону № 2464-VІ).

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частини друга, третя статті 9 Закону №2464-VI).

Згідно абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону №2464-VI в разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Судом встановлено, що позивачем до контролюючого органу подавалась звітність, на підставі якої виникла заборгованість по ЄСВ в розмірі 10843,94 грн, що відображена у інтегрованій картці платника ЄСВ (а.с.35-43, 127-131).

Відповідно до статті 2 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905) (далі - Порядок № 435), фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом є календарний рік.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».

Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017, 2018, 2019 роки позивачем були подані до контролюючого органу як фізичною особою-підприємцем, на підставі таких відбулося нарахування та часткова сплата сум ЄСВ за вказані роки.

Станом на 31.12.2019 за позивачем рахувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2019 рік в розмірі 10843,94 грн. Виходячи з розміру мінімального розміру ЄСВ за 2019 рік така сума склала 11016,72 грн (918,06 грн (мінімальний розмір ЄСВ х 12 місяців) та зменшена на суму сплачених внесків підприємцем, що відображено в інтегрованій картці платника податків.

У спірному випадку позивач є платником єдиного внеску як фізична особа - підприємець, який перебував на загальній системі оподаткування. Вказані особи сплачують єдиний внесок незалежно від того, отримували вони дохід чи ні. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Виключенням є фізичні особи підприємці (у тому числі ті, хто обрав спрощену систему оподаткування), які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, в тому числі і на час перебування в декретній відпустці, чинним законодавством не передбачено.

Позивачем не надано жодного підтверджуючого документа, що вона є особою, яка згідно з Законом звільнена від сплати ЄСВ за 2017-2019 роки, а відтак незалежно від того чи здійснювала вона у цей період підприємницьку діяльність та чи отримувала дохід, вона є платником ЄСВ.

Таким чином, позивач як платник єдиного внеску, була зобов`язана щокварталу сплачувати єдиний внесок у розмірі не меншому ніж встановленому розмірі мінімального страхового внеску на місяць у певному році. Термін сплати внеску до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується внесок. А також зобов`язана формувати та подавати за себе звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування один раз на рік за формою додатка 5 Порядку № 435) із зазначенням типу форми початкова: до 10 лютого року, наступного за звітним періодом (роком) для ФОП; до 1 травня року, наступного за звітним для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Позивачем не спростовано правомірності підстав для нарахування та сплати ЄСВ в розмірі 10843,94 грн за 2019 рік.

Стосовно сум єдиного внеску донарахованих податковим органом та застосованих штрафних санкцій, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

За змістом пунктів 1, 2 розділу VІ Інструкції № 449 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з пунктом 3 розділу VІ Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

За приписами пункту 4 розділу VI цієї Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, а також за результатами документальної перевірки. Недоїмкою є сума єдиного внеску, яка своєчасно не сплачена у строки, встановлені вказаним Законом.

Як зазначено вище, на суму донараховану податковим органом (94641,88 грн) за результатами перевірки на підставі акта від 14.02.2020 винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0004463305 від 08.04.2020 на суму 94641,88 грн. Така вимога надіслана платнику поштовим зв`язком, поштове відправлення не вручене відділенням поштового зв`язку та повернуте адресату 08.05.2020 (а.с.115, 166).

Водночас у силу положень частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI (відповідно до якої вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України), пунктів 42.2, 42.5 статті 42 ПК України (згідно з якими документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику); у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення) слід вважати, що вимога про сплату недоїмки вручена платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Також за змістом пункту 7 розділу VII Інструкції № 449 у разі якщо неможливо вручити платнику єдиного внеску рішення про нарахування пені та застосування штрафів поштою у зв`язку з його відсутністю за місцезнаходженням (службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти рішення, рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається врученим платнику єдиного внеску в день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Отже, з 08.05.2020 (з дати, яка вважається датою вручення вимоги) ФОП ОСОБА_1 у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки мала її узгодити з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У цій справі позивача протягом десяти календарних днів не сплатила зазначені у вимозі суми недоїмки, не узгодила вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку, відтак відповідна суму єдиного внеску вважається узгодженою.

Крім того, суд звертає увагу, що за результатами перевірки податкового органу (акт від 14.02.2020) встановлено заниження суми чистого оподаткованого доходу ФОП ОСОБА_1 на 456394,88 грн, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 82151,07 грн за 2016-2019 роки. Саме це порушення в частині збільшення оподаткованого доходу підприємця стало наслідком донарахування єдиного внеску на суму цього доходу.

Оскільки на даний час правомірність донарахування податку на доходи фізичних осіб внаслідок заниження суми оподаткованого доходу не спростована, то відповідно відсутні підстави вважати неправомірним донарахування ЄСВ. При цьому заниження суми чистого оподаткованого доходу ФОП ОСОБА_1 згідно з актом перевірки від 14.02.2020 допущено внаслідок включення до його складу документально непідтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю.

Отже, у цьому випадку нарахування ЄСВ не пов`язане з тими обставинами, на які вказує позивач у позові. Мотиви позовної заяви не спростовують підстав та правомірності донарахування податковим органом ЄСВ.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

За нормами пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (частина тринадцята статті 25 Закону №2464-VI).

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк податковий орган про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом (частина п`ятнадцята статті 25 Закону №2464-VI).

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №0021345408 від 19.03.2019 (застосовано штрафну санкцію в розмірі 600,23 грн та нараховано пеню у розмірі 882,53 грн), №0004473305 від 08.04.2020 (застосовано штрафні санкції у розмірі 29625,02 грн) та №0004453305 від 08.04.2020 (застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн) вважаються врученими платнику єдиного внеску в день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення.

Так, рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №0021345408 від 19.03.2019 (а.с.116) направлялось на адресу позивача засобами поштового зв`язку, однак не вручене відділенням поштового зв`язку та повернуте адресату 03.05.2019 (а.с.117).

Рішення від 08.04.2020 №0004473305 та №0004453305 направлялось одночасно з вимогою про сплату боргу від 08.04.2020, поштове відправлення не вручене відділенням поштового зв`язку та повернуте адресату 08.05.2020 (а.с.115, 166).

За змістом вимог частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI, пунктів 42.2, 42.5 статті 42, пункту 7 розділу VII Інструкції № 449 слід вважати, що такі рішення про застосування штрафних санкцій вручені платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Такі рішення в адміністративному та/чи судовому порядку позивачем не оскаржувались, відтак у розумінні статі 25 Закону №2464-VI є узгодженими.

При цьому суд знову ж таки звертає увагу, що застосування штрафних санкцій на суму 29625,02 грн згідно з рішенням №0004473305 від 08.04.2020 є наслідком заниження ЄСВ, яке в свою чергу нарахована внаслідок заниження суми підприємцем оподаткованого доходу за 2016-2019 роки.

Отже, застосування штрафних санкцій не пов`язане з тими обставинами, на які вказує позивач у позові. Мотиви позовної заяви не спростовують підстав та правомірності застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ЄСВ.

Позивачем також не спростоване порушення частини четвертої пункту 2 статті 6 Закону №2464-VI в частині несвоєчасного подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, внаслідок чого прийнято рішенням №0004453305 від 08.04.2020, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за несвоєчасне подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на суму 170,00 грн (а.с.86).

Така само ФОП ОСОБА_1 не наведено мотивів на спростування ще однієї суми, яка включена до оскаржуваної вимоги - заборгованість по рішенню Головного управління ДПС у Тернопільській області №0021345408 від 19.03.2019, яким до підприємця на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано штрафну санкцію в розмірі 600,23 грн та нараховано пеню у розмірі 882,53 грн.

Наявність у позивача боргу по сплаті ЄСВ повністю підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи зокрема, інтегрованою карткою платника фізичної особи-підприємця, відповідно до якої станом на 31.05.2020 заборгованість позивача становила 136763,60 грн та включала донараховану податковим органом суму єдиного внеску на підставі акта документальної перевірки від 14.02.2020 у розмірі 94641,88 грн, суми штрафних санкцій, нарахованих на підставі рішення №0021345408 від 19.03.2019 в розмірі 600,23 грн та пені у розмірі 882,53 грн, суми штрафних санкцій, нарахованих відповідно до рішень №0004473305 від 08.04.2020 у розмірі 29625,02 грн та №0004453305 від 08.04.2020 у розмірі 170,00 грн, а також суму єдиного внеску, самостійно визначену платником у поданій звітності, у розмірі 10843,94 грн.

Доводи ОСОБА_1 про те, що спірна вимога є протиправною, оскільки вона перебуває у трудових відносинах і роботодавцем за неї сплачувався ЄСВ до уваги судом не приймаються, оскільки такі обставини відповідно до поданої довідки від 19.11.2020 №КМ-5, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Кристал Моторс», не стосуються спірного періоду та містять відомості про отриманий дохід ОСОБА_1 за 1 квартал 2020 року (а.с.14).

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що контролюючий орган мав законні підстави для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2020 №Ф-48775-54 на суму 136763,60 грн, а тому спірна вимога відповідає всім критеріям, визначеним Законом №2464-VI та Інструкцією №449, отже підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскаржуване рішення прийняте з дотриманням інших вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу належить відмовити.

З урахуванням вимог статті 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись статтями 72-78, 90, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 4 червня 2020 року №Ф-48775-54 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46021, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу в ЄДРПОУ 44143637).

Повний текст рішення складено та підписано 22 лютого 2021 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.