Рішення № 95035716, 10.02.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6315/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гринько М.О.,

представників позивача - Приходька О.М., Шуляченко Л.В.,

представника відповідача - Мисюри О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Трубайцівський" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування акту та податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03 листопада 2020 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Трубайцівський" (надалі - позивач, СВК "Трубайцівський") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), про:

- визнання протиправним та скасування акту №160/16-31-32-01/03770307 від 25.09.2020 щодо фактичної перевірки господарської діяльності СВК "Трубайцівський", складеного за результатами проведеної ГУ ДПС в Полтавській області перевірки на підставі наказу №1491 від 15.09.2020;

- визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 19.10.2020 №0000390904 щодо порушення вимог частини 1 статті 15 та абзацу 8 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95 ВР від 19.12.1995 року (зі змінами та доповненнями) та застосовано штрафні санкції в розмірі 500000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки акту №160/16-31-32-01/03770307 від 25.09.2020 про порушення вимог частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального" є помилковими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконне та підлягає скасуванню, оскільки результати перевірки є недійсними внаслідок суттєвих порушень з боку перевіряючих осіб та викривлення фактичної діяльності СВК "Трубайцівський", неповного дослідження господарської діяльності підприємства. Вказує, що позивач, як суб`єкт господарювання, який не є платником податку - розпорядником акцизного складу, використовує пальне для власного споживання. Пояснює, що бензовози, що перебувають в оренді і використовуються для заправлення власної та орендованої сільськогосподарської техніки або для зберігання пального для власного споживання, не є акцизними складами пересувними в розумінні підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у адміністративній справі №440/6315/20, у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи відмовлено, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 09:00 год. 10 грудня 2020 року, витребувано докази від відповідача та встановлено строк для їх надання до суду.

Протокольною ухвалою суду від 10 грудня 2020 року витребувано докази від відповідача та встановлено строк для їх надання до суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 440/6315/20 на тридцять календарних днів, та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 12:00 14 січня 2021 року.

10 грудня 2020 року електронною поштою та 11 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Полтавській області на позовну заяву /том 1 а.с. 118-120, а.с. 184-186/, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на висновки фактичної перевірки СВК "Трубайцівський", оформленої актом №160/16-31-32-01/03770307 від 25.09.2020. Зазначає, що фактичною перевіркою встановлено порушення вимог частини 1 статті 15 Закону №481/95-ВР, а саме зберігання пального в місяцях, на які не отримувалась відповідна ліцензія на право зберігання пального. Вказує, що фактична перевірка СВК "Трубайцівський" проведена на підставах, визначених підпункту 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у зв`язку з наявністю інформації, яка свідчить про порушення платником податків законодавства та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, про що зазначено в наказі ГУ ДПС у Полтавській області про проведення фактичних перевірок суб`єкта господарювання №1491 віл 15.09.2020. Зазначає, що посадовими особами контролюючого органу пред`явлено направлення від 15.09.2020 №1452, №1453 та наказ про проведення перевірки №1491 від 15.09.2020 голові СВК "Трубайцівський" Вітряку А.М., про що в направленні зроблені відповідні відмітки з особистим підписом голови.

31 грудня 2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву /а.с. 233- 237/, у якій зазначено, що викладені у відзиві доводи є безпідставними, оскільки зазначені на підставі лише формальних даних без належного підтвердження правомірності поведінки відповідача при прийнятті оскаржуваних рішень.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11:00 03 лютого 2021 року.

Ухвалами суду від 03 лютого 2021 року витребувано додаткові докази від сторін та на підставі ч. 2 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено перерву в судовому засіданні до 11:00 10 лютого 2021 року.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Трубайцівський" (ідентифікаційний код 03770307) зареєстрований як юридична особа 14.03.2020 та станом на 27.12.2019 мав право на здійснення таких видів діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.21 Вирощування винограду; 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.30 Відтворення рослин; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.46 Розведення свиней; 01.49 Розведення інших тварин; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 01.47 Розведення свійської птиці; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 1 а.с. 23-25/.

15.09.2020 начальником Головного управління ДПС у Полтавській області О.Лавровим на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України від 19.12.1995 №481-ВР "Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наявності ліцензій, свідоцтв прийнято наказ №1491 "Про проведення фактичної перевірки", яким наказано провести з 16.09.2020 фактичну перевірку тривалістю 10 діб СВК "Трубайцівський" (код ЄДРПОУ 03770307) за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Полтавська область, Хорольський район, с. Трубайці, вул. Єршова, 47, за період з 01.01.2020 по дату закінчення перевірки у порядку, встановленому Податковим кодексом України /том 1 а.с. 193/.

16.09.2020 перед початком проведення фактичної перевірки керівнику СВК "Трубайцівський" Вітряку А.М. вручено копію наказу Головного управління ДПС у Полтавській області №1491 від 15.09.2020 та пред`явлено службові посвідчення та направлення на перевірку від 15.09.2020 №1452, №1453, що підтверджується відповідними відмітками про вручення та підписом керівника СВК "Трубайцівський" Вітряка А.М. у направленнях, копії яких містяться у матеріалах справи /том 1 а.с. 191, 192/.

У термін з 16.09.2020 по 25.09.2020 ГУ ДПС у Полтавській області проведено фактичну перевірку СВК "Трубайцівський", за результатами якої складено акт про результати фактичної перевірки, що був зареєстрований 25.09.2020 за №160/16-31-32-01/03770307 /том 1 а.с 210-215/.

В акті перевірки від 25.09.2020 за №160/16-31-32-01/03770307 зазначено, що за результатами перевірки СВК "Трубайцівський" відповідно наданих облікових документів та пояснень встановлено порушення частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в частині зберігання пального в період з 01.04.2020 по дату завершення перевірки без наявності відповідної ліцензії /том 1 а.с. 214/.

Акт перевірки підписаний керівником позивача із запереченнями 25.09.2020 /том 1 зворот а.с. 50/.

19.10.2020 на підставі акту фактичної перевірки від 14.09.2020 25.09.2020 №160/16-31-32-01/03770307 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000390904, яким до СВК "Трубайцівський" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 500000 грн. /том 1 а.с. 38/.

Не погодившись з актом про результати фактичної перевірки №160/16-31-32-01/03770307 від 25.09.2020 та податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 19.10.2020 №0000390904, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню ГУ ДПС у Полтавській області від 19.10.2020 №0000390904, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Згідно підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Згідно з пунктом 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Аналізуючи наведені норми закону суд дійшов висновку, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, а посадові особи контролюючого органу уповноважені розпочати проведення фактичної перевірки за умови пред`явлення платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, наказу про проведення перевірки та направлення на перевірку, до початку проведення перевірки.

Суд також враховує, що відповідно до п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім, зокрема, фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Таким чином, з 02.04.2020 мораторій не поширювався на проведення фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом із власних інформаційних баз, у тому числі, з Єдиного реєстру акцизних накладних, встановлено, що СВК "Трубайцівський" у липні 2020 року придбало у ТОВ "Нафтобізнес контракт" важкі дистилятори (газойлі) у кількості 18781,60 л та бензин моторний кількістю 4908,63 л /том 1 а.с. 228-229, том 2 а.с. 22-29/, водночас, СВК "Трубайцівський" не отримувало ліцензії, зокрема, на право зберігання пального, не реєструвало акцизні склади, у зв`язку з чим 15.09.2020 начальником Головного управління ДПС у Полтавській області О. Лавровим на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2 та 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України від 19.12.1995 №481-ВР "Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наявності ліцензій, свідоцтв прийнято наказ №1491 "Про проведення фактичної перевірки", яким наказано провести з 16.09.2020 фактичну перевірку тривалістю 10 діб СВК "Трубайцівський" (код ЄДРПОУ 03770307) за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Полтавська область, Хорольський район, с. Трубайці, вул. Єршова, 47, за період з 01.01.2020 по дату закінчення перевірки у порядку, встановленому Податковим кодексом України /том 1 а.с. 193/.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що фактична перевірка позивача була призначена за наявності підстав, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 4 Порядку ведення Єдиного реєстру акцизних накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 114 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 р. № 545), до Реєстру вносяться відомості щодо усіх акцизних накладних та розрахунків коригування, у тому числі акцизних накладних, які не надаються отримувачу пального або спирту етилового, та акцизних накладних/розрахунків коригування, складених за операціями з реалізації пального або спирту етилового суб`єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку.

Надані відповідачем до суду акцизні накладні №4674, №4826 складені, направлені для реєстрації в Реєстрі до ДПС 14.07.2020 та 16.07.2020 та зареєстровані в Єдиному реєстрі акцизних накладних відповідно 14.07.2020 та 16.07.2020, тобто до призначення фактичної перевірки позивача наказом від 15.09.2020.

Зважаючи на вищевикладене, відсутні правові підстави для неврахування цих документів при винесенні рішення у даній справі, як просили представники позивача.

Згідно з приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як встановлено судом, 16.09.2020 перед початком проведення фактичної перевірки керівнику СВК "Трубайцівський" Вітряку А.М. вручено копію наказу Головного управління ДПС у Полтавській області №1491 від 15.09.2020 та пред`явлено службові посвідчення та направлення на перевірку від 15.09.2020 №1452, №1453, що підтверджується відповідними відмітками про вручення та підписом керівника СВК "Трубайцівський" Вітряка А.М. у направленнях, копії яких містяться у матеріалах справи /том 1 а.с. 191, 192/.

СВК "Трубайцівський" допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження факту не проведення відповідачем фактичної перевірки, а виконання контролюючим органом своїх обов`язків щодо організації податкового контролю, зокрема, шляхом проведення фактичної перевірки не є порушенням прав платника, не спричиняє і не може спричинити негативних наслідків для нього у випадку належного ведення господарської діяльності у відповідності до норм податкового законодавства та Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у термін з 16.09.2020 по 25.09.2020 ГУ ДПС у Полтавській області проведено фактичну перевірку СВК "Трубайцівський", за результатами якої складено акт про результати фактичної перевірки, що був зареєстрований 25.09.2020 за №160/16-31-32-01/03770307 /том 1 а.с 210-215/.

Примірник акту фактичної перевірки отримано СВК "Трубайцівський", про що наявна відмітка в акті від 25.09.2020 №160/16-31-32-01/03770307 /том 1 а.с. 215/.

В акті перевірки від 25.09.2020 за №160/16-31-32-01/03770307 зазначено, що за результатами перевірки СВК "Трубайцівський" відповідно наданих облікових документів та пояснень встановлено порушення частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в частині зберігання пального в період з 01.04.2020 по дату завершення перевірки без наявності відповідної ліцензії /том 1 а.с. 214/.

Відповідно до абзацу першого преамбули Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) в редакції Закону України від 23.11.2018 р. N 2628-VIII цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

За приписами п.п. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Порядок здійснення імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

Згідно з приписами статті 15 Закону № 481/95-ВР імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Водночас, статтею 18 цього Закону передбачено, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об`єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.

Згідно з ч. 1 ст.16 Закону України Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (ч. 1 ст. 17 Закону України №481/95-ВР).

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень (ч. 2 ст. 17 Закону України №481/95-ВР).

Частиною 22 статті 18 Закону України №481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

У п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України наведено визначення акцизного складу - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Таким чином, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом.

Наведеною вище нормою закону визначено, що не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, а відтак, у разі зберігання пального у паливному баку безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої відсутній обов`язок отримувати ліцензію на право зберігання пального.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС, за винятками, встановленими законами. Такими винятками є: зберігання пального державними підприємствами, установами та організаціями; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву та суб`єктами господарювання, які зберігають пальне, для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газодобувних майданчиках, бурових платформах; зберігання пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отриманого від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару, а також зберігання пального в паливних баках транспортних засобів чи технологічного обладнання (пристроїв).

При цьому, поняття транспортного засобу наведено у Правилах дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, відповідно до п. 1.10 якого транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски.

Видатковими накладними та товарно-транспортними накладними підтверджено, що 14.07.2020 позивачем придбано у ТОВ "Нафтобізнес контракт" дизельне паливо кількістю 18906 л та 16.07.2020 позивачем придбано у ТОВ "Нафтобізнес контракт" бензин в кількості 4950 л /том 1 а.с. 196-197/.

Також позивачем до перевірки надано довідку, у якій зазначено кількість палива в розрізі його виду (бензин, дизпаливо) згідно даних бухгалтерського обліку позивача станом на кінець кожного місяця, починаючи з січня 2020 року по 16 вересня 2020 року /том 1 а.с. 194/.

Позивач пояснює, що отриманим пальним позивач заправляв безпосередньо в паливні баки транспортних засобів та наповнював цистерни паливозаправників, які знаходяться у власності та у користуванні позивача за договорами оренди, в яких і зберігалося це пальне /том 1 а.с. 151-152/, на підтвердження чого до суду надано акти заправки транспортних засобів (власних та орендованих) від 14.07.2020 та від 16.07.2020 /том 1 а.с. 173, 174/.

У позовній заяві позивачем зазначено про наявність у власності СВК "Трубайцівський" 19 транспортних засобів та машин, на підтвердження чого до суду надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та свідоцтв про реєстрацію машин /том 1 а.с. 50-65/.

Крім того, у користуванні СВК "Трубайцівський" знаходилося 13 транспортних засобів на підставі договорів оренди сільськогосподарської техніки з екіпажами (водіями) від 01.09.2019 №03 та від 30.03.2018 №1, укладених з Приватним сільськогосподарським підприємством "Дружба" (ЄДРПОУ 03770000, Семенівський район с. Очеретувате вул. Центральна, 33 Б) /том 1 а.с. 40-46/. Копії свідоцтв про реєстрацію машин та транспортних засобів наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 66-75/ .

Загальна місткість паливних баків транспортних засобів, які працюють на дизельному пальному, якими користувався позивач, складала загалом 9404 л, а загальна місткість паливних баків транспортних засобів, які працюють на бензині, складає загалом 299 л, що підтверджується листом Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" №34 від 04.02.2021 про місткість паливних баків орендованих ТЗ, наказом Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" від 18.01.2018 "Про забезпечення належного проведення весняно-польових робіт", довідкою СВК "Трубайцівський" №11 від 05.02.2021 та наказом СВК "Трубайцівський" від 19.01.2020 /том 2 а.с. 31-36/.

Відповідачем не спростовано доводів позивача про відповідну місткість паливних баків власних та орендованих транспортних засобів та машин.

Місткість автоцистерни АПЗ-4,9 становить 4979 л, що підтверджується свідоцтвом про повірку автоцистерни №68, виданим 28.02.2018 та чинним до 28.02.2023 /том 2 а.с. 33/.

Місткість автоцистерни АЦ-9,1 становить 9890 л, що підтверджується свідоцтвом про повірку автоцистерни №17-01403-05.1-1, виданим 24.05.2018 та чинним до 24.05.2022 /том 2 а.с. 34/.

Таким чином, загальної місткості паливних баків безпосередньо у власних та орендованих позивачем транспортних засобах у їх сукупності повністю достатньо для зберігання тої кількості пального бензину та дизпалива, які отримував СВК "Трубайцівський", зокрема, у період з 01.04.2020 по 16.09.2020.

Відповідач, зазначаючи про зберігання пального у стаціонарній ємності, яка орендувалася позивачем у Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" згідно договору оренди ємності для зберігання ПММ від 03.01.2019 /том 1 а.с. 203-204/, не надав до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаних власних тверджень.

Контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки не здійснено фактичну перевірку вмісту цієї орендованої ємності, а твердження відповідача про те, що в орендованій стаціонарній ємності позивачем зберігалося саме пальне є лише припущенням контролюючого органу, яке не підтверджено належними та допустимими доказами.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області не доведено факт порушення позивачем частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", за яке до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 500000 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2020 року №0000390904, яким до СВК "Трубайцівський" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 500000 грн., прийняте Головним управлінням ДПС у Полтавській області не на підставі, що визначені Конституцією та законами України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту №160/16-31-32-01/03770307 від 25.09.2020 щодо фактичної перевірки господарської діяльності СВК "Трубайцівський", складеного за результатами проведеної ГУ ДПС в Полтавській області перевірки на підставі наказу №1491 від 15.09.2020, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

<...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Таким чином обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

У пункті 61.1 статті 61 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Зі змісту положень пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України вбачається, що на підставі висновків акту перевірки контролюючий орган вправі прийняти податкове повідомлення-рішення.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб`єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов`язковим документом, на підставі якого контролюючим органом може бути прийняте податкове повідомлення-рішення.

Контролюючий орган не позбавлений права фіксувати в акті перевірки обставини та викладати власні висновки щодо таких обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, складених на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень законодавства.

Враховуючи викладене, дії податкового органу щодо складення акту перевірки та його оформлення є лише службовою діяльністю працівників фіскального органу на виконання своїх професійних обов`язків із збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності певних фактів, які самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав і не породжують для нього обов`язкових юридичних наслідків. Натомість, оцінка висновків акту перевірки надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Отже, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм Податкового кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №817/568/16, від 13.12.2018 у справі №810/6689/14, які підлягають обов`язковому врахуванню судом першої інстанції в силу вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на вищевикладене, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту №160/16-31-32-01/03770307 від 25.09.2020 щодо фактичної перевірки господарської діяльності СВК "Трубайцівський", складеного за результатами проведеної ГУ ДПС в Полтавській області перевірки на підставі наказу №1491 від 15.09.2020, слід відмовити.

При розгляді справи судом враховано позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом у цій справі позивачем сплачено судовий збір у сумі 9602 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №834 від 29.10.2020, №866 від 12.11.2020 та виписками про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /том 1 а.с. 84, 91/.

Таким чином, зважаючи на часткове задоволення позову СВК "Трубайцівський", суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Трубайцівський" витрати зі сплати судового збору в розмірі 7500 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Трубайцівський" (ідентифікаційний код 03770307, вул. Єршова, 47, село Трубайці, Хорольський район, Полтавська область, 37861) до Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) про визнання протиправними та скасування акту та податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 19 жовтня 2020 року №0000390904, яким до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Трубайцівський" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 500000 грн. (п`ятсот тисяч гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Трубайцівський" витрати зі сплати судового збору в розмірі 7500 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 22 лютого 2021 року.

Суддя С.С. Сич