Рішення № 95035699, 22.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15173/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тріфонова Олександра Юрійовича від 29.05.2020р. про відкриття виконавчого провадження № 59237285 з виконання постанови № 51319815 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 105 379,03 грн., виданої 17.10.2018 року Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області; визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса), Тріфонова Олександра Юрійовича від 01.12.2020р. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 59237285 з виконання постанови № 51319815 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 105 379,03 гривень, виданої 17.10.2018р. Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Ухвалою суду від 29.01.2021р. відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; витребувано у Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №59237285 та зупинено провадження по справі до 16.02.2021р.

04.02.2021р. до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупиненням стягнення на підставі постанови №51319815 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 105 379,03 гривень, виданої 17.10.2018р. Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Ухвалою суду від 05.02.2021р. поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.02.2021р. відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову від 04.02.2021р.

Ухвалою суду від 05.02.2021р. зупинено провадження по справі до 16.02.2021р.

Витребувані судом копії матеріалів виконавчого провадження №59237285 до суду надано не було.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначав, що 17.10.2018р. державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гойдою Олексієм Юрійовичем прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області виконавчого збору у розмірі 105379,03грн. у виконавчому провадженні №51319815 з примусового виконання виконавчого напису №6267, виданого 22.08.2013р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, про стягнення з ОСОБА_1 за рахунок іпотечного майна, на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості у розмірі 1 053 790,37 гривень. 29.05.2019р. постанова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області виконавчого збору у розмірі 105 379,03 гривень пред`явлена на примусове виконання. 29.05.2019р. головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тріфоновим Олександром Юрійовичем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №59237285 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 105 379,03грн. Постановою головного державного виконавця Тріфонова О.Ю. від 23.12.2019р. у зв`язку із реорганізацією передано з Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а установою головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), (далі - ВДВС), ТріфоновимО.Ю. прийнято виконавче провадження №59237285 до примусового виконання та 01.12.2020р. головним державним виконавцем ВДВС, Трифоновим О.Ю.. прийнято постанову про арешт коштів боржника - ОСОБА_1 , які містяться на рахунках, у межах суми звернення стягнення, розмірі 105 379,03 гривень. Позивач, посилаючись на те, що постанова про стягнення виконавчого збору від 17.10.2018р. пред`явлена на примусове виконання з пропущенням 3- місячного строку, не містить дати набрання постановою законної сили, в матеріалах відсутня заява стягувача про примусове виконання рішення, а постанова від 29.05.2019р. не містить мотивів її прийняття, а також строк і порядок її оскарження, вважає, що наявні підстави для скасування постанови від 29.05.2019р. та як наслідок і постанови від 01.12.2020р. про накладення арешту та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Учасники справи повідомлялись про день та час слухання справи, однак у судове засідання представники сторін не з`явились.

19.02.2021р. до суду від представника позивача надійшла заява про відкладення судового засідання, зазначивши, що Морозов Олексій Вікторович , адвокат позивача, 22.02.2021р. зайнятий у інших процесах, зокрема в Приморському районному суді м.Одеси у справах №522/18706/20 та №522/17615/20.

Керуючись положеннями ст.205 КАС України, враховуючи строки розгляду вказної категорії справ встановленої ч.4 ст. 287 КАС України, суд прийшов до висновку, що заява представника позивача від 19.02.2021р. є такою, що не підлягає задоволенню та наявності підстав для продовження розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

17.10.2018р. державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гойдою Олексієм Юрійовичем, постановою від 07.06.2016р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документа (виконавчого напису №6267 виданого 22.08.2013р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Отп Факторинг Україна» грошової суми у розмірі 1 053 790,37грн.), прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 105 379,03 грн., у виконавчому провадженні №51319815(а.с.10).

29.05.2019р. головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тріфоновим Олександром Юрійовичем відкрито виконавче провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №51319815, виданого 17.10.2018р. Першим Суворовським ВДВС міста Одеси (а.с.24).

Постановою Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тріфоновим Олександром Юрійовичем від 26.12.2019р., у зв`язку із реорганізацією, передано виконавчий документ «постанова про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 105 379,03 грн., у виконавчому провадженні №51319815» з Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), (далі - ВДВС) (а.с.11).

Постановою головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тріфоновим Олександром Юрійовичем від 11.01.2020р. прийнято виконавче провадження №59237285 (а.с.12).

Постановою головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тріфоновим Олександром Юрійовичем від 01.12.2020р. накладено арешт на грошові кошти боржника у ВП №59237285 (а.с.23).

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною дев`ятою цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, згідно яких виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Зі змісту постанови про стягнення виконавчого збору від 17.10.2018р. у виконавчому провадженні №51319815 вбачається, що державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гойдою Олексієм Юрійовичем прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 105 379,03 грн., у виконавчому провадженні №51319815. При цьому, постановою від 07.06.2016р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документа (виконавчого напису №6267 виданого 22.08.2013р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Отп Факторинг Україна» грошової суми у розмірі 1 053 790,37грн.) та боржник не виконав вимоги вказаного виконавчого напису (а.с.10).

Тобто, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Отже, положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ в редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

Таким чином, з урахуванням того, що внесені Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника , а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі в розмірі 105 379,03 грн.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду по справах № 640/685/19 від 14.05.2020р. №1340/5050/18 від 29.07.2020р.

Частиною 2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У зв`язку з викладеним та встановленими під час офіційного з`ясування обставин справи фактів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №59237285 від 29.05.2020р. та відповідно від 01.12.2020р. про арешт коштів у виконавчому провадженні №59237285 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов є таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1681,60 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Тріфонова Олександра Юрійовича, від 29.05.2020р. про відкриття виконавчого провадження № 59237285 з виконання постанови №51319815 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 105379,03грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Одеса) Тріфонова Олександра Юрійовича, від 01.12.2020р. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №59237285 з виконання постанови № 51319815 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 105 379,03 грн.

Стягнути з Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41405290, м.Одеса, вул. 1-ша Сортувальна 36Г) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1681,60 грн.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 287, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.