Рішення № 95035453, 22.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8604/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Шамрай В.О.

За участю сторін:

Представника позивача: Ганущака І.Г.

Представника відповідачів: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТІД» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТІД» до Управління Укртранзбезпеки в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Одеській області щодо складання Розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №455 від 14.07.2020 року на суму 939,96 євро;

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №214078 від 25.08.2020 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Торговий дім ТІД» зазначило, що 14.07.2020 року працівниками Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на пункті габаритно-вагового контролю, розташованого на автомобільній дорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ «Пасат» (232 км + 800 м) було проведено зважування автомобіля позивача DAF XF105.410 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом-самоскидом-Е Krone SDK 27 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), за результатами якого було складено акти від 14.07.2020 року №040055 та №225801, а також розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №455 від 14.07.2020 року і довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №031752.

На підставі вищезазначених документів Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області постановою від 25.08.2020 року до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТІД» було застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 34000,00 гривень.

Разом з тим позивач вважає, що габаритно-ваговий контроль його транспортного засобу був здійснений з порушенням вимог законодавства, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 15.10.2020 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТІД» до управління Укртранзбезпеки в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання. Залучено в якості співвідповідача у справі Державну службу України з безпеки на транспорті. Відповідачам запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

16.11.2020 року за клопотаннями позивача та відповідача провадження у справі було зупинено на підставі п.1 ч.2 ст.236 КАС України та в подальшому поновлено 18.01.2021 року.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТІД» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Одеській області щодо складання Розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від №455 від 14.07.2020 на суму 939,96 євро було закрито.

В іншій частині позовних вимог представник позивача у судовому засіданні 15.02.2021 року адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити.

Представники Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті до судового засідання 15.02.2021 не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно, а тому на підставі положень ст. 205 КАС України за клопотанням позивача судом було вирішено слухати справу за відсутності представника суб`єктів владних повноважень.

Водночас Управління Укртрансбезпеки в Одеській області надало до суду відзив на адміністративний позов (а.с. 91-93) в якому відповідач проти задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТІД» заперечував та зазначив, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, оскільки позивачем 14.07.2020 року на транспортному засобі DAF XF105.410 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом- самоскидом-Е Krone SDK 27 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) здійснювалось перевезення вантажу з перевищенням нормативних вагових параметрів.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів автомобіль марки DAF XF105.410 (спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та напівпричіп-самоскид-Е Krone SDK 27 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТІД» (а.с. 24-25).

14.07.2020 року працівниками Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на пункті габаритно-вагового контролю, розташованого на автомобільній дорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ «Пасат» було здійснено перевірку вантажного транспортного засобу позивача марки DAF XF105.410 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом-самоскидом-Е Krone SDK 27 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ).

За результатами перевірки було встановлено, що вищезазначений транспортний засіб здійснював пересування в порушення вимог ст. 60 частини 1 абзацу 16 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавства габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, про що складено акт перевірки №225801 від 14.07.2020 року (а.с. 31).

Крім вищезазначеного акту, за результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Одеській області було також складено:

- акт про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів №040055 від 14.07.2020 року (а.с. 27).

- довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 14.07.2020 року №031752 із зазначенням наступних параметрів транспортного засобу: вісь 1 - 6,315 т, вісь 2 - 6,605 т, вісь 3 - 11,110 т, вісь 4 - 8,205 т, вісь 5 - 7,630 т; повна маса транспортного засобу - 39,865 тонни (а.с. 26);

- розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 14.07.2020 року №455, відповідно до якого пройдена відстань транспортного засобу склала - 373 км, навантаження на строєну вісь 26,945 т - перевищено на 22,00 т (що складає 22,47% від нормативу), плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів - 0,42 євро/км , що у загальній сумі становить 939,96 євро (а.с. 28).

На підставі акту перевірки №225801 від 14.07.2020 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області було винесено постанову №214078 від 25.08.2020 року про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТІД» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000,00 грн. за порушення позивачем вимог ст.60 частини 1 абзацу 16 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавства габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (а.с. 34).

Не погоджуючись із зазначеною постановою №214078 від 25.08.2020 року та вважаючи її протиправною, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТІД» звернулось до суду з адміністративним позовом у справі №420/8604/20.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши адміністративний позов, відзив на позов, надані до нього письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Законом України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII (далі - Закон №3353-XII), Законом України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року №2862-IV (далі - Закон №2862-IV), Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III), Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 (далі - Постанова №198), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила №30), Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року; Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (далі Порядок №1567), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правила №1306).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 року «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Одеській області.

Судом встановлено, що у відповідності до абз.1 п.8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Водночас Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, як територіальний орган Державної службу України з безпеки на транспорті, було створено без статусу юридичної особи.

Відповідно до пп. 1 п. 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Частиною 14 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно з вимогами ч. 2 ст.29 Закону №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст. 33 Закону №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (надалі - Правила №30), які встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Пунктом 3 Правил №30 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

У розумінні Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку №879).

За змістом пункту 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до п. 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Згідно з п. 21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Пунктом 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Пунктом 28 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Вищезазначені положення узгоджуються з вимогами п.16 Постанови №198, відповідно до якої перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Пунктом 7 Правил №30 передбачено, що дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці.

Абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами вагового контролю - зважування автомобіля марки DAF XF105.410 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом - самоскидом-Е Krone SDK 27 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) контролюючим органом було встановлено, що повна маса транспортного засобу становить 39,86 тонн при нормативно допустимій - 40,00 тонн, навантаження на першу вісь 6,31 тонн (нормативно допустиме 11,00 тонн), навантаження на другу вісь 6,60 тонн (нормативно допустиме 11,00 тонн), навантаження на третю вісь 11,11 тонн, навантаження на четверту вісь 8,20 тонн, навантаження на п`яту вісь 7,63 тонн, загальне навантаження на строєну вісь - 26,49 тонн при нормативно допустимій - 22,00 тонни.

Водночас відповідного дозволу, який надавав позивачу право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням встановлених законодавством норм чи документа про внесення плати за проїзд автомобільною дорогою ТОВ «Торговий дім ТІД» до матеріалів справи не додано.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене та зважаючи, що вагові параметри транспортного засобу автомобіля марки DAF XF105.410 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом - самоскидом-Е Krone SDK 27 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 2%, що відповідно слугує підставою вважати даний транспортний засіб великоваговим, для руху якого (за правилами частини 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт») повинен бути отриманий відповідний дозвіл, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова №214078 від 25.08.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000,00 грн. є обґрунтованою та законною.

При цьому суд критично ставиться до посилання позивача щодо специфіки перевозимого вантажу (ячмінь), і що за рахунок саме його пересипання могло мати місце перевищення допустимого осьового навантаження, оскільки, на переконання суду, зазначені обставини не виключають відповідальності перевізника за виявлені порушення.

Так, суд зазначає, що пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Крім того, згідно чинного законодавства жодним вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з ПДР (пункти 2.3а, 2.36; 12.1; 12.5) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Крім того, законодавцем також передбачено критичну похибку в розмірі 2% на одинарну вісь (пункт 22.5 Правил дорожнього руху).

Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

Поряд з цим, суд також вважає необґрунтованими доводи позивача щодо неналежного проведення габаритно-вагового контролю, зокрема, за відсутності спеціально визначеної методики, адже відсутність такої методики не позбавляє спеціально уповноважені органи права проводити такий контроль.

Суд зазначає, що дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Проте, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу. Крім того, позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.

Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п.19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

У свою чергу суд зазначає, що відсутність такої методики не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, та обов`язку по внесенню плати за це.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 819/1381/16.

Також позивач у позові посилається на той факт, що якщо б позивачем дійсно було перевищено вагові параметри, то йому було б запропоновано привести габаритно-вагові параметри у відповідність з установленими нормативами та пройти повторний габаритно-ваговий контроль, і лише після цього транспортний засіб продовжив би свій рух, проте таких дій з боку працівників відповідача не вчинено, що свідчить про відсутність порушень чинного законодавства України.

Суд з цього приводу зауважує на таке.

Відповідно до пункту 16-1 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення).

Відповідно до пункту 22 Порядку №879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбаченого статтею 132-1 (порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами) цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції зобов`язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та його місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Суд зауважує, що з огляду на зазначене вище, посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями тимчасово затримувати транспортний засіб. Такі повноваження, згідно зі статтею 265-2 КУпАП, мають працівники уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху.

Крім того, такі обставини не знаходяться в причинному зв`язку з результатами габаритно-вагового контролю та встановленим перевищенням вагових параметрів, та не можуть бути підставою для визнання протиправними дій відповідача під час здійснення контролю.

Також суд критично ставиться до посилання позивача, що докази, які подані відповідачем не є належними та допустимими, оскільки на їх підставі (зокрема довідки, талону зважування) неможливо встановити, на яких приладах обліку (вагах) здійснювалось зважування автомобілів, чи пройшли такі прилади обліку повірку, чи мають такі прилади обліку сертифікацію, чи правильно вони встановлені та чи забезпечувалась їх правильна експлуатація, а також неможливо встановити похибку та посадову особу пункту зважування, яка безпосередньо здійснювала зважування.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.

Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які мають елементи або функції настроювання, повинні мати захист від вільного доступу до зазначених елементів і функцій (включаючи програмне забезпечення) з метою запобігання несанкціонованому втручанню. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

На підтвердження правильності зважування вантажних автомобілів позивача, відповідачем надано до суду копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П33М880205020 від 10.07.2020 року, яке видане ДП "Київський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі 030Т-АS2-PWIA. Свідоцтво чинне до 10.07.2021 року (а.с. 96).

Суд зазначає, що пункти 12, 13 Порядку №879 не встановлюють обов`язку для посадових осіб Укртрансбезпеки надавати водієві протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію в ДП "Укрметстандарт" на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника саме у режимі зважування у русі, повідомляти назву вагового комплексу, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль. Також законодавчо не встановлено вимоги щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку плати за проїзд характеристик вимірювального зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю. При цьому водій під час проведення зважування транспортного засобу не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства.

Крім того, суд також критично ставиться до посилання позивача у судовому засіданні, що зважування здійснювалось вагами, які не можна застосовувати для зважування транспортних засобів вагою понад 30 тонн, з огляду на наступне.

Так з матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П33М880205020 від 10.07.2020 року (яке чинне до 10.07.2021 року) містить інформацію про те, що діапазон вимірювання ваг знаходиться в межах: Мах - 30000 кг (найбільша границя зважування ваг), Min - 500 кг (найменша границя зважування ваг).

Згідно акту про перевищення транспортними засобами нормативних габаритних параметрів вбачається, що позивачем допущено перевищення вагових параметрів на строєну вісь (осьові навантаження), а саме, замість допустимих 22,00 тонн, навантаження становило 26,49 тонн, тобто було перевищення дозволених параметрів.

При цьому суд зазнає, що зважування транспортного засобу відбувалось у русі шляхом заїзду на вагові платформи по осям. Тобто, вантажосприйняття платформи пересувного обладнання для зважування становить 30000 кг для одного колеса осі транспортного засобу. Такі показники при проїзді кожного колеса осі через платформу зчитуються і формують результат навантаження на вісь та загальну повну масу транспортного засобу, які в подальшому складалися відповідачем.

Із чеку зважування від 14.07.2020 року вбачається, що визначення загальної маси транспортного засобу відбувалось шляхом сумування навантаження на кожне колесо осей транспортного засобу і відповідно показник навантаження на кожне колесо не перевищував верхню межу діапазону зважування таких ваг у розмірі 30 тон.

Відтак, рух транспортного засобу із перевищенням лише одного нормативно допустимого вагового параметру, такого як навантаження на строєну вісь транспортного засобу, свідчить про необхідність отримання відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, а отже доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду у постанові від 17.12.2020 року по справі 420/5580/20.

З огляду на вищевикладені обставини справи та приписи чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТІД» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судових витрат.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТІД» (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Корабельна, 4/1-Н) до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4), Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 22 лютого 2021 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.