Рішення № 95035140, 18.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7500/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М.,

представника відповідача Болюби О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку у відсотковому значенні розміру пенсії з 80% на 85% сум грошового забезпечення ОСОБА_1 при перерахунку пенсії та виплаті перерахованого з урахуванням розміру 85% відповідної суми грошового забезпечення з 13.05.2005;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 13.05.2005 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у порядку і розмірах, визначених статтями 12 і 13 Закону України № 2262-ХІІ, виходячи з відстокового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 85% на 70 % сум грошового забезпечення ОСОБА_1 при перерахунку пенсії та виплаті перерахованого з урахуванням розміру 85% відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2016 перерахунок відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 № 103, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою від 21.09.2020 суд прийняв справу до провадження і відкрив провадження у справі.

16.10.2020 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, клопотання про залучення до участі у справі другого відповідача - Ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Львівській області, клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 21.10.2020 суд перейшов з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04.11.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив.

У судовому засіданні 11.11.2020 суд допитав свідка ОСОБА_2 .

27.11.2020 до суду надійшло клопотання заперечення позивача проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та заперечення проти залучення другого відповідача у справі.

Ухвалою від 30.11.2020 суд відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення співвідповідача.

30.11.2020 до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 03.02.2021 представник відповідача відкликала клопотання про зупинення провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 2005 року та отримує пенсію за вислугу років. При аналізі матеріалів своєї пенсійної справи позивач виявив розбіжність в обчисленні стажу, яка випливає на відсоток грошового забезпечення, з якого обраховується його пенсія. Так, згідно з витягом з наказу УМВС України у Львівській області від 10.05.2005 №33 о/с його стаж становить 31 рік 02 місяці і 15 днів, а відповідно до висновку УФРЕ УМВС України у Львівській області від 13.07.2005 його стаж становить 30 років 01 місяць і 15 днів. Крім того, наказом Ліквідаційного управління на Львівській залізниці від 25.06.2005 №41 о/с внесено зміни до наказу лінійного управління від 10.05.2005 №33 о/с в частині підстави звільнення позивача, а саме вказано, що він звільнений 13.05.2005 у відставку за пунктом «б» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінеті Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (через хворобу). Позивач вважає, що з огляду на вказані розбіжності, йому помилково призначено пенсію у розмірі 80% грошового забезпечення, замість належних йому 85%. Крім того, з 01.01.2016 відповідач протиправно перерахував раніше призначену позивачу пенсію, виходячи з 70 % сум грошового забезпечення. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просить суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Представник відповідача подала до суду відзив від 13.10.2020 на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що перерахунок призначеної позивачу пенсії з 13.05.2005 є неможливим з огляду на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду. Представник відповідача наполягає на правомірності своїх дій щодо зменшення відсоткового значення розміру грошового забезпечення, який враховується при обрахунку пенсії з 80% до 70%. Відповідно до норм законодавства, чинного на момент перерахунку пенсії максимальний розмір пенсії не міг перевищувати 70%.

У відповіді на відзив від 01.11.2020 позивач звертає увагу на поважності причин пропуску ним строку звернення до суду. Так, про помилковий обрахунок його пенсії, виходячи з 80% грошового забезпечення, він дізнався лише у травні 2020 року. З огляду на наведене, 01.08.2020 позивач звернуся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії і після отримання відмови в задоволенні такої заяви (06.08.2020) звернувся до суду (16.09.2020). Позивач вважає, що строк звернення до суду з цим позовом він не пропустив.

Позивач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без участі позивача до суду не надходило.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Просила суд відмовити в його задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 13.05.2005 отримує пенсію за віком.

Згідно з наказом УМВС України на Львівській залізниці від 10.05.2005 №33о/с позивач звільнений 13.05.2005 в запас за пунктом «а» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінеті Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (за віком), вислуга років у пільговому обчисленні складає 31 років 02 місяці і 15 днів.

Наказом Ліквідаційного управління на Львівській залізниці від 25.06.2005 №41 о/с внесено зміни до наказу лінійного управління від 10.05.2005 №33 о/с в частині звільнення позивача, а саме вказано, що він звільнений 13.05.2005 у відставку за пунктом «б» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінеті Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (через хворобу), вислуга років у пільговому обчисленні складає 31 рік 02 місяці і 15 днів.

Відповідно до наказу Ліквідаційного управління на Львівській залізниці від 11.07.2005 №43 о/с внесено зміни до наказу Ліквідаційного управління на Львівській залізниці від 25.06.2005 №41 о/с в частині звільнення позивача, а саме вказано, що він звільнений 13.05.2005 у відставку за пунктом «б» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінеті Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (через хворобу), вислуга років у пільговому обчисленні складає 30 рік 01 місяць і 15 днів.

Відповідно до висновку УФРЕ УМВС України у Львівській області від 13.07.2005 у пенсійній справі №91-18272 позивач звільнений 13.05.2005 в запас за пунктом «б» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінеті Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (через хворобу), вислуга років у пільговому обчисленні складає 30 років 01 місяць і 15 днів.

На підставі висновку УФРЕ УМВС України у Львівській області від 13.07.2005, в якому встановлено вислугу років у пільговому обчисленні 30 років 01 місяць і 15 днів, позивачу розрахована пенсія з розрахунку 80% грошового забезпечення (показник розрахунку пенсії станом на 01.01.2007 за вислугою років) (а.с.13).

Згідно з повідомленням про розмір пенсії з 01.01.2016 позивачу перераховано розмір пенсії, виходячи з 70% грошового забезпечення.

01.08.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити перерахунок призначеної йому пенсії з дати призначення (13.05.2005) та обраховувати її у розмірі 85% грошового забезпечення, замість 80% грошового забезпечення. Крім того, позивач звертає увагу на безпідставне зменшення розміру його пенсії до 70% грошового забезпечення.

Згідно з відповіддю від 19.08.2020 №1300-0202-8/65340 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача.

Не погоджуючись з відмовою в здійсненні перерахунку пенсії, виходячи з 85% розміру грошового забезпечення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон України №2262-ХІІ). Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Станом на момент призначення пенсії позивачу (13.05.2005) пункт «а» частини 1 статті 13 Закон України №2262-ХІІ був викладений в такій редакції: «пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Суд встановив, що пенсія позивачу призначена, виходячи з 80% розміру грошового забезпечення відповідно до висновку УФРЕ УМВС України у Львівській області від 13.07.2005 у пенсійній справі №91-18272, згідно з яким позивач звільнений 13.05.2005 в запас за пунктом «б» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінеті Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (через хворобу), вислуга років у пільговому обчисленні складає 30 років 01 місяць і 15 днів.

Згідно з наказом УМВС України на Львівській залізниці від 10.05.2005 №33о/с позивач звільнений 13.05.2005 в запас за пунктом «а» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінеті Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (за віком), вислуга років у пільговому обчисленні складає 31 років 02 місяці і 15 днів.

Вказані факти підтвердив допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 .

Наказом Ліквідаційного управління на Львівській залізниці від 25.06.2005 №41 о/с внесено зміни до наказу лінійного управління від 10.05.2005 №33 о/с в частині звільнення позивача, а саме вказано, що він звільнений 13.05.2005 у відставку за пунктом «б» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінеті Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (через хворобу), вислуга років у пільговому обчисленні складає 31 рік 02 місяці і 15 днів.

Відповідно до наказу Ліквідаційного управління на Львівській залізниці від 11.07.2005 №43 о/с внесено зміни до наказу Ліквідаційного управління на Львівській залізниці від 25.06.2005 №41 о/с в частині звільнення позивача, а саме вказано, що він звільнений 13.05.2005 у відставку за пунктом «б» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінеті Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (через хворобу), вислуга років у пільговому обчисленні складає 30 рік 01 місяць і 15 днів.

Таким чином, наказами Ліквідаційного управління на Львівській залізниці від 25.06.2005 №41 о/с та від 11.07.2005 №43 о/с внесено зміни до наказом УМВС України на Львівській залізниці від 10.05.2005 №33о/с в частині підстав звільнення позивача та вислуги років у пільговому обчисленні.

Суд встановив, що вказані накази Ліквідаційного управління на Львівській залізниці від 25.06.2005 №41 о/с та від 11.07.2005 №43 о/с до матеріалів пенсійної справи №91-18272 долучені не були та не брались до уваги при значенні пенсії позивачу.

Як вбачається з викладених матеріалів, позивач звільнений з військової служби за пунктом «б» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінеті Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (через хворобу), при наявності вислуги 20 років і більше, а відтак, має право на призначення пенсії розмірі 55 % відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 % відповідних сум грошового забезпечення.

З урахуванням звільнення позивача у відставку через хворобу, наявності в нього вислуги років (понад 30 років), він має право на пенсію у розмірі 85% грошового забезпечення (55% + (10*3%)).

Таким чином, суд дійшов висновку, при призначенні позивачу пенсії 13.05.2005 відповідач помилково обрахував її з розрахунку 80% грошового забезпечення.

Як убачається із позовної заяви, позивач серед іншого, просить суд зобов`язати відвідача здійснити перерахунок призначеної йому пенсії, починаючи з 13.05.2005.

На обґрунтування своєї позиції позивач посилається на положення частини другої статті 87 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України № 1788-ХІІ) про те, що пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Водночас, суд звертає увагу, що положення статті 87 Закону України № 1788-XII не підлягають застосуванню до заявлених позовних вимог, адже приписи цієї норми регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, проте не виплачених з вини Пенсійного фонду України.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верхового Суду в постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а.

Водночас суд зазначає, що у матеріалах справи немає доказів наявності вини відповідача щодо неврахування для обчислення пенсії позивача наказів Ліквідаційного управління на Львівській залізниці від 25.06.2005 №41 о/с та від 11.07.2005 №43 о/с до дня звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії - до 01.08.2020.

Суд дійшов висновку, що при призначенні пенсії позивачу не було враховано підставу його звільнення та вислугу років, у зв`язку із чим відповідні дії відповідача слід визнати протиправними та зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії.

Однак позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та надав копії наказів Ліквідаційного управління на Львівській залізниці від 25.06.2005 №41 о/с та від 11.07.2005 №43 о/с лише 01.08.2020, що, на думку суду, також свідчить про відсутність вини пенсійного органу щодо неврахування для обчислення пенсії вказаних фактів.

За таких обставин до спірних правовідносин має бути застосовано положення статті 98 Закону України № 1788-ХІІ, якою передбачено, що перерахунок пенсії проводиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

Частиною другою цієї норми встановлено, що якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв`язку з введенням у дію вказаного Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами Закону України № 1788-ХІІ. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.

Як убачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про перерахунок пенсії 01.08.2020. За таких обставин, з огляду на вказане правове регулювання, призначена позивачу пенсія підлягає перерахунку з 01.08.2018 (тобто за час, який передував дванадцятимісячному терміну до моменту подання позивачем до відповідача додаткових документів для перерахунку пенсії), а не з дня призначення пенсії - 13.05.2005.

Суд звертає увагу на те, що припис частини другої статті 98 Закону України № 1788-ХІІ щодо періоду, за який можливий перерахунок пенсії, встановлений державою з метою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі, керівництво й управління якою здійснює Пенсійний фонд України (підпункт 2 пункту 4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280). Останній також здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення (підпункт 4 пункту 4 вказаного Положення), і у солідарній системі пенсійного забезпечення така ефективність розподілу за умови відсутності часових обмежень для перерахунку пенсій за минулі періоди на підставі нових документів, які подають пенсіонери, була би під загрозою.

Суд зазначає, що сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення не передбачає прямого взаємозв`язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та розміром пенсійних виплат. Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між особистою участю особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №814/779/17). Така пропорційність досягається, зокрема, можливістю отримати перерахунок пенсії за попередній період у разі подання до управління Пенсійного фонду України нових документів, але за визначений частиною другою статті 98 Закону України № 1788-ХІІ період.

Припис частини другої статті 98 Закону України № 1788-ХІІ характеризується юридичною визначеністю: він є доступним, чітким і зрозумілим та мав би бути зрозумілим для позивача, якби він помилково не керувалася частиною другою статті 87 Закону України № 1788-ХІІ. Вину відповідача у неодержанні пенсії позивачем у зв`язку з неподанням ним до відповідача документів, які він подав аж 01.08.2020, не довів. Ніяких заперечень щодо розміру призначеної 13.05.2005 пенсії у позивача не було ні на момент нарахування цієї пенсії, ні надалі. Між приписами частини другої статті 87 і частини другої статті 98 Закону України № 1788-ХІІ жодної суперечності, що могла би підривати юридичну визначеність, немає. Крім того, самостійно чи звернувшись за професійною правничою допомогою, позивач міг би дізнатися про наведену вище усталену позицію Верховного Суду України щодо застосування частини другої статті 87 Закону України № 1788-ХІІ тільки до нарахованих і не виплачених з вини органів Пенсійного фонду України пенсій, а не до тієї, яка ще не була нарахована у бажаному для позивача розмірі.

З огляду на чітке і однозначне обмеження Законом України № 1788-ХІІ строку, за який можливий перерахунок пенсії за минулий період, легітимне очікування на такий перерахунок за весь період починаючи з 153.05.2005, у позивача не могло виникнути.

Водночас варто звернути увагу на положення частини другої статті 101 Закону України № 1788-ХІІ, відповідно до якої підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

За таких обставин позивач не позбавлений можливості звернутися до суду цивільної юрисдикції з позовною вимогою про відшкодування йому шкоди, якщо вважає, що роботодавець несвоєчасно оформив або подав документи для призначення йому пенсії.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верхового Суду в постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку у відсотковому значенні розміру пенсії з 80% на 85% сум грошового забезпечення позивача при перерахунку пенсії та виплаті перерахованого з урахуванням розміру 85% відповідної суми грошового забезпечення та обов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ у порядку і розмірах, визначених статтями 12 і 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення з 01.08.2019 та виплатити йому суми недоотриманої пенсії з цього часу.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, які полягають у зменшенні відсоткового значення розміру пенсії з 85% на 70 % сум грошового забезпечення позивача, суд зазначає таке.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України № 2262-XII усі призначені за вказаним Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за вказаним Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 вказаного Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого вказаною частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Статею 51 Закону України № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з вказаним Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

29.12.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" № 900-VIII від 23.12.2015 (далі - Закон України № 900-VIII), яким внесені доповнення в статті 63 Закону України № 2262-ХІІ, а саме: статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах вказаного Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".

Відповідно до абзацу 2 пункту 15 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені вказаним Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (стаття 102 Закону України "Про Національну поліцію").

Кабінет Міністрів України постановою № 988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988) та постановою від 18.11.2015 № 947 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268" встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393" (далі - Порядок № 45), яка набрала чинності 20.02.2008.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

На підставі зазначеного в пункті 1 Порядку № 45 рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п`ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України повідомляє у п`ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).

Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено зазначеним Порядком.

Суд встановив, що відповідач провів перерахунок розміру пенсії позивача з 01.01.2016, виходячи із основного розміру пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення. Проте, позивач до перерахунку отримував пенсію за вислугу років у розмірі 80% грошового забезпечення.

Відповідач, як на підставу для перерахунку розміру пенсії позивача, виходячи із основного розміру пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення, посилався на частину другу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону України №1166-VІІ від 27.03.2014, що діє на час проведення перерахунку).

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України № 2262-ХІІ (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до вказаної статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VІІ, який набрав чинності 01.04.2014 внесено зміни до статті 13 Закону, за якими максимальний розмір пенсії, яка призначається за вислугу років, обчислений відповідно до вказаної статті, не повинен перевищувати 70% сум грошового забезпечення.

Внесені Законом України № 1166-VІІ зміни до частини другої статті 13 Закону України № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

З урахуванням наведеного, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону України № 2262-ХІІ у часі, суд виходить із того, що згідно зі статею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій такі не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 та від 11.11.2015 №988 максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у рішеннях від 15.02.2018 у зразковій справі №820/6514/17, від 04.02.2019 у зразковій справі №240/5401/18.

Відповідно до висновків Верховного Суду при перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону України № 2262-ХІІ постанови Кабінету Міністрів України № 103 відсутні підставі для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону України № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. За таких обставин відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не мав підстав для зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 80% до 70% сум грошового забезпечення.

Водночас, суд зазначає, що право відповідача порушене не протиправною бездіяльністю відповідача у перерахунку пенсії, а діями щодо зменшення відсоткового розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016.

З метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення позивачу основного розміру призначеної пенсії з 80% на 70% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016.

Ураховуючи наведене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103, з 01.01.2016 по 31.07.2019 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Оцінюючи доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення суду суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 КАС України).

Суд встановив, що про порушення свого права позивач дізнався з листа відповідача 19.08.2020 №1300-0202-8/65340 про відмову в перерахунку пенсії.

Зі штампу на позовній заяві вбачається, що така подана до суду 16.09.2020, тобто з додержанням шестимісячного строку, встановленого статею 122 КАС України.

Водночас, суд звертає увагу, що питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті (стаття 122 КАС України), слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку у відсотковому значенні розміру пенсії з 80% на 85% сум грошового забезпечення позивача при перерахунку пенсії та виплаті перерахованого з урахуванням розміру 85% відповідної суми грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ у порядку і розмірах, визначених статтями 12 і 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення з 01.08.2019 та виплатити йому суми недоотриманої пенсії з цього часу.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 80% на 70 % сум грошового забезпечення ОСОБА_1 при перерахунку пенсії та виплаті перерахованого з урахуванням розміру 80% відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103, з 01.01.2016 по 31.07.2019 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 22 лютого 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик