Рішення № 95035073, 22.02.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4838/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області), в якій позивач просить:

1) визнати протиправними дії відповідача в частині зменшення розміру до 50% раніше призначеного 84% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача;

2) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача у розмірі 84% грошового утримання судді на відповідній посаді з 19.02.2020 згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 28.02.2020 № 517/20-Вих та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує довічне грошове утримання. У відповідь на звернення позивача від 27.11.2020 (від 01.12.2020 вхід. 379/А-1216-20) та на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року по справі № 360/2386/20 в листопаді 2020 року відповідачем своїм рішенням від 03.12.2020 № 368-379/А-02/8-1216/20 було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 28.02.2020 № 517/20-Вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19.02.2020. Проте, як зазначає позивач, перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання був зроблений виходячи з 50% від 104049,00 грн (сума зазначена у довідці територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 28.02.2020 № 517/20-Вих) та становить 52024,50 грн. Позивач вважає вказане рішення відповідача незаконним та протиправним.

На думку позивача, у відповідача відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру суддівської винагороди при здійсненні позивачу з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а тому в цій частині рішення відповідача підлягає скасуванню.

Ухвалою від 15 грудня 2020 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 22).

Ухвалою від 24 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 28-29).

Від УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області 15.01.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 54-56).

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 в справі № 360/2386/20 відповідачем в листопаді 2020 року здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 28.02.2020 № 517/20-Вих, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19.02.2020. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснено відповідно до статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Згідно з наявним в пенсійній справі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивача стаж роботи становить 22 роки 11 місяців 16 днів, а саме: 02 роки 09 днів служба в лавах Радянської Армії; 20 років 11 місяців 16 днів роботи на посаді судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області. Оскільки стаж роботи позивача саме на посаді судді складає 20 років 11 місяців 16 днів, щомісячне довічне грошове утримання судці у відставці з 19.02.2020 розраховано як 50 % від 104049,00 грн, тобто 52024,50 грн. Поточна виплата нарахована на основну відомість грудня 2020 року, день виплати - 12.

Відповідач звертає увагу, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 у справі № 360/2386/20 не містить зобов`язань про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84%.

Вказує, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 27.11.2020 про виконання судового рішення. Зазначений лист (заява) від 27.11.2020 позивача розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян». Однак за своєю формою і змістом, заява позивача не містить відомостей, що необхідні для заяв такого виду і вказані у додатку № 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фону України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 № 200/14891. З заявою встановленого зразка для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 84% від суддівської винагороди діючого судді, позивач до відповідача не звертався та рішення з цього приводу відповідачем не приймалося.

Для застосування розміру 84 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, немає підстав, оскільки зазначений розмір був передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010. Але, з 18.02.2020 з моменту проголошення Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 в частині регулювання щомісячного грошового утримання, втратив чинність. Діючим Законом, передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання. Неможливо використовувати для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового утримання. Отже, враховуючи приписи частини третьої статті 142 Закону № 1402-VІІІ, та те, що стаж роботи позивача на посаді судді складає 20 повних років роботи, то розмір щомісячного довічного грошового утримання має складати 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

За таких обставин, відповідач вважає що в частині не здійснення перерахунку у розмірі 84% грошового утримання судді, відповідач діяв на підставі Закону та правомірно.

19.01.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими, просить позов задовольнити (арк. спр. 60-62).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , є суддею у відставці Сєвєродонецького міського суду Луганської області, отримує щомісячне довічне грошове утримання, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, картки фізичної особи - платника податків, протоколом УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 18.07.2012 № 877 (арк. спр. 8-14, 37).

Позивачу з 18.07.2012 призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (арк. спр. 37).

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.06.2017 у справі № 428/4671/17, яка є такою, що набрала законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, задоволено; визнано неправомірними дії УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області у перерахунку розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці з 80% на 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов`язано УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області встановити ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання як судді у відставці, з дня звернення, а саме з 31.03.2017 у розмірі 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (арк. спр. 7-8).

Позивач 28.02.2020 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, разом з якою надав довідку ТУ ДСА України в Луганській області від 28.02.2020 № 517/20-вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (арк. спр. 41, 42).

Відповідач рішенням від 30.04.2020 № 2351/2020 відмовив позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статті 142 Закону № 1402-VI за заявою від 28.02.2020 (арк. спр. 44-45).

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 в справі № 360/2386/20 позов ОСОБА_1 до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 30.04.2020 № 2351/2020 про відмову в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ; зобов`язано УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки ТУ ДСА в Луганській області від 03.03.2020 № 573/20-вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19 лютого 2020 року; у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання здійснити перерахунок і виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 84 відсотки суддівської винагороди відмовлено (арк. спр. 47-50).

На виконання рішення суду управлінням здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням від 16.11.2020 № 9091901908333 (арк. спр. 72 зв. - 73), розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача після перерахунку призначено у сумі 52024,50 грн.

Позивач 27.11.2020 звернувся до відповідача із заявою про виконання рішення суду в справі № 360/2386/20 (арк. спр. 76).

Листом від 03.12.2020 № 368-379/А-02/8-1216/20 УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області повідомлено позивача, що управлінням на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 в справі № 360/2386/20 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, починаючи з 19 лютого 2020 року. Оскільки стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складає 20 років 11 місяців 16 днів, щомісячне грошове утримання судді у відставці з 19.02.2020 розраховано як 50% від 104049,00 грн, тобто 52024,50 грн. Поточна виплата на основну відомість грудня 2020 року, до сплати - 12. Заборгованість за період з 19.02.2020 по 30.11.2020 включена до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (арк. спр. 5).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно із частиною першою статті 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним Конституційний Суд України рішенням від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13 червня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 єдиною нормою, яка визначає порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, здійснення її перерахунку є стаття 142 Закону № 1402-VI.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 84% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.06.2017 у справі №428/4671/17 (арк. спр. 7-8).

Суд звертає увагу на те, що зміна відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, що призначалося відповідно до пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, відбулася вже після призначення щомісячного довічного грошового утримання позивача, а саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа про податки) Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Таким чином, при перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці його розмір має обчислюватися, виходячи із відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, право на яке особа набула на момент виходу у відставку, і його розмір не може зменшуватися внаслідок подальших змін в законодавстві.

Отже, застосування відповідачем відсоткового показника, передбаченого частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII, до перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача є протиправним, оскільки цей показник стосується призначення нового щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не перерахунку раніше призначеного.

До того ж, суд зазначає, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці змінною величиною є лише розмір довічного грошового утримання, що залежить від зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання, що обчислене при його призначенні, та є незмінним.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного утримання позивача з 84% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при здійсненні його перерахунку за заявою від 28.02.2020, починаючи з 19 лютого 2020 року.

За таких обставин вимога позивача щодо визнання протиправними таких дій відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як наслідок, підлягає задоволенню й вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 84% від суддівської винагороди діючого судді, зазначеної у довідці ТУ ДСА України в Луганській області від 28.02.2020 № 517/20-вих, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач звернувся до управління з вимогою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із заявою не встановленої форми, чим порушив вимоги, передбачені Порядком № 3-1, та відповідачем не прийнято рішення відповідно до вимог Порядку № 3-1, оскільки із змісту заяви позивача від 27.11.2020, яка подана до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області вбачається, що позивач просив здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді та із змісту листа-відповіді від 03.12.2020 (арк. спр. 5, 74 зв., 75) видно, що управління розглянуло по суті питання щодо наявності у позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 50%. При цьому відповідач як на підставу відмови у проведенні такого перерахунку не вказував факт подання заяви не за встановленою формою.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених судом обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 09 грудня 2020 року (арк. спр. 4).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце мешкання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, код ЄДРПОУ 21792459) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці з 84% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеної у довідці ТУ ДСА України в Луганській області від 28.02.2020 № 517/20-вих, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова