Рішення № 95034922, 22.02.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/36/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича фірма “Олтексхім” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Представник ТОВ “Виробнича фірма “Олтексхім” звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ - 39422888) про коригування митної вартості товарів № UA110310/2020/000034/1 від 09.12.2020.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що під час митного оформлення придбаного товару для визначення його митної вартості застосовано 1 метод, тобто метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) та відповідачу було подано всі необхідні товаросупровідні документи, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що прийняття оскаржуваного рішення здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України, з урахуванням даних ПІК ЄАІС. Так, за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 МКУ було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Додаткових документів за запитом контролюючого органу позивачем не було надано. З урахуванням вищезазначеного митна вартість заявленого до митного оформлення товару “Ізобутиловий спирт технічний”, була скоригована митницею за резервним методом, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, на рівні 0,6981 дол. США/кг, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, співставного з оцінюваним з урахуванням опису, обсягів, країни відправлення та походження, характеру угоди, митне оформлення якого здійснено за резервним методом за ЕМД від 20.11.2020 № UA 110050/2020/006453 (а.с.71-74).

Представником позивача надано відповідь на відзив в якому просив задовольнити позов (а.с.60-68).

Представником позивача надано письмові пояснення про оформлення поставки та оплату товару щодо якого здійснювалося митне оформлення ( а.с.105-114).

Ухвалою суду від 06.01.2021 залишено без задоволення клопотання представника позивача щодо розгляду справи з викликом сторін, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та зобов`язано відповідача надати до суду належним чином завірені копії доказів на підставі яких прийнято рішення №UA110310/2020/000034/1 від 09.12.2020; належним чином завірену копію МД від 20.11.2020 № UA110050/2020/006453 та документів, які стали підставою для її оформлення, на підставі яких відповідачем визначена митна вартість товару по рішенню про коригування митної вартості товару № UA110310/2020/000034/1 від 09.12.2020 (а.с. 52-53).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 16.10.2018 між ТОВ “ВФ “Олтексхім” (Покупець) та SІА “PAULINA FONS” (Латвія) (Продавець) укладено контракт №РFО-18-S, відповідно до п.1.2 якого та п.1.1 Додаткової угоди №17 від 22.11.2020 Продавець продав, а Покупець придбав ізобутиловий спирт технічний в кількості 120 т (+/- 5% в опціоні Продавця) (а.с.11-16).

Відповідно до п.1.2 Додаткової угоди №17 від 22.11.2020 до контракту №РFО-18-S від 16.10.2018, поставка товару здійснюється на умовах СРТ станція Соловей згідно з Інкотермс 2010, країна призначення Україна (а.с.16). При цьому у п.п.1.4, 1.5 вказаної Додаткової угоди відправником зазначено ТОВ “Нафтохімічна транспортна компанія”, отримувачем – ТОВ “Експіойл”.

Пунктом 2.1. Додаткової угоди №17 від 22.11.2020 до даного договору було визначено вартість товару, на умовах поставки СРТ Соловей (Інкотермс 2010), 600,00 доларів США за одну метричну тону. Пунктом 3.2 Додаткової угоди №17 передбачено, що оплата за товар здійснюється у розмірі 100% вартості товару банківським перерахуванням згідно виставленого Продавцем інвойсу в доларах США, протягом 90 календарних днів з моменту відвантаження (а.с16).

На виконання даного договору ТОВ “ВФ “Олтексхім” отримано інвойс від SІА “PAULINA FONS” PF-2020-075 від 27.11.2020 р. на суму 33 867 доларів США із розрахунку кількості фактично відвантаженого товару - 56,460 т. (а.с.18).

Товар доставлено залізничним транспортом ( а.с.19), перевезення на замовлення ТОВ “ВФ “Олтексхім” організовувало ТОВ “Експіойл”, про що свідчить договір №41/ЕКСПІ від 18.08.2017 (а.с.40-47).

09.12.2020 ТОВ “Богуслава”, в інтересах ТОВ “ВФ “Олтексхім”, подано до Дніпровської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UА110310/2020/002165, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: спирт ізобутиловий технічний (моноспирт ациклічний, насичений) – 56,460 т (а.с.24).

У вказаній митній декларації крім іншого, у графі 43 позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 33 876 доларів США - графа 42 митної декларації.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №РFО-18-S від 16.10.2018, додаткові угоди №1 від 31.10.2018, №17 від 22.11.2020, та №3 від 20.05.2019 до зовнішньоекономічного договору (контракту) №РFО-18-S від 16.10.2018, сертифікат якості №1632 від 27.11.2020, рахунок-фактура (інвойс) № РF-2020-078 від 27.11.2020, накладна СМГС від 27.11.2020 №29987774, копія митної декларації країни відправлення (РФ) від 6.11.2020 №10418010/261120/0346649, договір про надання послуг митного брокера №15 від 15.11.2016, некласифікований комерційний документ invoice №261120-163 від 26.11.2020, висновок СЛПЕД ДМСУ № 14200037 від 12.11.2029, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UА110310/2020/002165 від 09.12.2020 (а.с.11-25, 35-39, 85-32).

Під час здійснення митного контролю посадовими особами Дніпровської митниці Держмитслужби встановлено, що у товаросупровідних документах: накладній УМВС від 27.11.2020 № 29987774, копії МД країни відправлення (РФ) від 26.11.2020 № 10418010/261120/0346649 відправником/експортером виступає компанія ООО «Нефтехимическая транспортная компания», інформація про компанію SІА “PAULINA FONS” відсутня; пунктом 3.2 Розділу 3 «Стоимость товара, условия оплати» Доповнення №17 від 22.11.2020 до контракту від 16.10.2018 № РFO-18-S передбачено здійснення оплати за товар у розмір 100% банківським переказом протягом 90 календарних днів з моменту відвантаження, станом на 09.12.2020 оплата вже могла бути здійснена; згідно даних заявлених у ЕМД сертифікат якості №1632 від 27.11.2020 посилається на реквізити контракту від 17.02.2020 № СХ.28615, що до митного оформлення надані не були; посилання на рахунок (інвойс) відповідно до якого поставляється товар відсутнє; реквізити документів: № СХ.28615 від 17.02.2020 , №157 від 11.11.20, №9536-2013 від 01.09.2014, №Б/Н від 27.04.2018 задекларовані у копії МД країни відправлення від 26.11.2020 № 10418010/261120/0346649 до митного оформлення не надавались; у наданому до митного оформлення інвойсі № 261120-163 від 26.11.2020 зазначений контракт від 17.02.2020 № СХ.28615 та додаток №157 від 11.11.20, які до митного оформлення не надавався, що унеможливлює визначити ціноутворення при первинному продажу товарів. Враховуючи наявність (кількість не визначена) здійснених операцій між посередниками, в поданих документах відсутні відомості щодо умов розрахунків, вартості комерційної надбавки та способів ціноутворення між посередниками (у разі визначення ціни за формулою, біржовими котируваннями), відповідно не можливо дослідити фактори (зв`язок), що впливають на формування та складові митної вартості задекларованого товару. Як наслідок, декларанту надіслано повідомлення, у якому в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - за наявності, платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також декларанту було повідомлено що, у відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, для обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, та відповідно до положень статті 254 Митного кодексу України, з метою перевірки заявлених у поданій в МД відомостей, необхідно надати переклади на українську мову документів, які містять відомості про вартість товару. Згідно п.6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Строк подання документів 10 днів. Про відмову від подання додаткових документів або про бажання надати додаткові наявні у декларанта документи, митний орган просив повідомити шляхом надіслання електронного повідомлення (а.с.78).

Декларантом ТОВ “Богуслава” було направлено лист про те, що окрім інформації щодо поданий до митного оформлення вантаж не страхувався, інших додаткових документів щодо визначення митної вартості надати не маємо можливості (а.с.79).

Відповідач, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації №UА110310/2020/002165 від 09.12.2020 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні товару та прийняв рішення про коригування митної вартості № UA110310/2020/000034/1 від 09.12.2020, яким вартість задекларованого позивачем Спирту ізобутилового технічного визначена у розмірі 39 414,73 доларів США (а.с.25-33,75-77).

Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст.VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч.2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1)заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2)подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3)нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7)копію митної декларації країни відправлення; 8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1)подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2)ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4)обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Як зазначено вище, позивачем до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товару надано відповідні документи (а.с.11-25, 35-39, 85-32).

Вказані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів.

Аналізуючи зміст вищевказаних документів, суд зазначає, що вони містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного позивачем товару та ціни.

Відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення позивачем митної вартості товару.

Крім того, відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не надано документів, вказаних у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.

Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товарів на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості на підставі положень контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого статтею 53 Митного кодексу України, а тому суд не погоджується з висновком відповідача що неможливо здійснити перевірку правильності визначення числових значень окремих складових заявленої митної вартості товару (зокрема, вартості навантаження, перевантаження товару на різні транспортні засоби в зв`язку зі зміною морського судна), оскільки даний висновок спростовується дослідженими письмовими доказами.

Щодо доводів відповідача, що у товаросупровідних документах та МД країни відправлення відсутня інформація про компанію SIA Paulina Fons, суд зазначає.

Накладна від 27.11.2020 № 29987774 ( а.с.89) та МД країни відправлення (РФ) від 26.11.2020 № 10418010/261120/0346649 (а.с.20) містять інформацію, що отримувачем товару є ТОВ "Експіойл", з яким позивачем укладено договір №41 /ЕКСПІ від 18.08.2017 про організацію перевезення небезпечних вантажів ( а.с.40-47)

Стосовно посилання митного органу на відсутність доказів оплати товару на час подання електронної митної декларації, суд враховує, що п.3.2. Додаткової угоди №17 від 22.11.2020 до контракту №РFО-18-S від 16.10.2018 визначено, що оплата за товар здійснюється у розмірі 100% вартості товару банківським переводом згідно виставленого продавцем інвойсу у доларах США, протягом 90 календарних днів з моменту відвантаження (а.с.16). Зважаючи на накладні від 27.11.2020 № 29987774 та митну декларацію країни відправлення від 26.11.2020 № 10418010/261120/0346649 (а.с.89,20), датою відвантаження товару, придбаного позивачем, є 27.11.2020, то станом на 09.12.2020, тобто на дату подання електронної митної декларації №UА110310/2020/002165, 90 денний строк для оплати придбаного товару не сплинув.

Представником позивача на підтвердження оплати вартості товару, що був заявлений до митного оформлення у ЕМД №UА110310/2020/002165(відмовлена)( №UА110310/2020/002168 (оформлена)) та згідно інвойсу № РF-2020-078 від 27.11.2020 надано до суду, засобами електронного зв`язку, копії платіжних доручень в іноземній валюті № 191 від 30.12.2020 року, № 193 від 12.01.2021 року ( а.с. 113-119).

Крім того, митний орган вказує на неподання декларантом контракту від 17.02.2020 №СХ.28615 та документів №157 від 11.11.20, №9536-2013 від 01.09.2014, №Б/Н від 27.04.2018, задекларовані у МД країни відправлення та посилання на які міститься у сертифікаті якості сертифікат якості №1632 від 27.11.2020.

Проте, за своєю правовою природою сертифікат якості не є документом, який підтверджує числові значення складових митної вартості.

Більш того, неподання декларантом контракту від 17.02.2020 №СХ.28615 та документів №157 від 11.11.20, №9536-2013 від 01.09.2014, №Б/Н від 27.04.2018, жодним чином не свідчить про наявність розбіжностей у документах, поданих позивачем, які підтверджують числові значення складових митної вартості.

Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року по справі №1140/3242/18.

Отже, суд не приймає посилання відповідача на неможливість підтвердження митної вартості придбаного позивачем спирту ізобутилового технічного.

За змістом п.2 ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий товар.

Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару суд зазначає також.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МКУ).

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення вказав, що митну вартість товару визначено згідно ст.64 МК України – резервний метод (а.с.52-53).

Крім того, суд зауважує, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування другорядних методів можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування основного.

Щодо посилання відповідача на наявність здійснених операції між посередниками, що унеможливлює дослідити фактори (зв`язок), які впливають на формування та складові митної вартості задекларованого товару.

Суд зазначає, що у відповідності до ст.53 МК України у відповідача є право витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за першим методом – за ціною договору, тільки тоді коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі №826/5868/16.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їхні дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17: наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Окрім того суд враховує, що застосовуючи резервний метод, відповідачем використані відомості щодо митної вартості “Ізобутилового спирту технічного” УКТЗЕД 2905149000, оформленого відповідно до митної декларації від 20.11.2020 № UA110050/2020/006453, при цьому митна вартість товару скоригована декларантом за резервним методом (а.с.82).

З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується позивачем. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Отже, висновки Дніпровської митниці Держмитслужби про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту є помилковими.

Суд вважає, що позивачем доведено факт подання достатніх відомостей для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а відповідачем безпідставно обрано другорядний (резервний) метод, а тому з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, позов належить задовольнити повністю.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA110310/2020/000034/1 від 09.12.2020 прийнято відповідачем без дотримання вимог, встановлених ч.3 ст. 2 КАС України, а саме необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

25.01.2021, 17.02.2021 представником позивача подано до суду заяву про надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн. ( а.с. 57-69,120-131).

Розглянувши вказані заяви, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18.

У частині шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Такого клопотання відповідачем не подано до суду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду в копіях: договір про надання правничої допомоги від 10.12.2020 ( а.с.61-67); квитанція від 30.12.2020 без номеру на 10 000 грн. ( а.с.67); квитанція від 16.02.2021 без номеру на 7 000 грн. ( а.с.129); звіт від 16.12.2021 до договору від 10.12.2020( а.с.127-128); свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.43); оригінал ордеру на надання правничої допомоги ( а.с.48).

Водночас, розглянувши заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

З наданого представником позивача звіту від 16.12.2021 до договору від 10.12.2020( а.с.127-128) вбачається, що ряд послуг, як-то: 1. вивчення та аналіз документів Клієнта щодо можливості здійснення захисту прав та інтересів Клієнта судом та підготовки позовної заявии;2. розробка стратегії та тактики щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби № UA110310/2020/000034/1 від 09.12.2020; 3. підготовка (складання) позовної заяви до суду про визнання протиправними та скасування рішення суб`єкта владних повноважень - Дніпровської митниці Держмитслужби № UA110310/2020/000034/1 від 09.12.2020; 4. формування пакету документів, як додатків до позовної заяви та завірення їх у відповідності до КАС України з метою направлення до суду – є складовими частинами такої послуги, як складання позовної заяви з формуванням додатків та без вчинення хоча б однієї вищезазначених дій виключають кінцевий результат у вигляді складання позовної заяви.

Також, у звіті від 16.12.2021 до договору від 10.12.2020 ( а.с.127-128) зазначено, що за аналіз відзиву на позовну заяву Дніпровської митниці Держмитслужби, підготовку відповіді на відзив на позовну заяву Клієнта у справі до суду та підготовка письмових пояснень підлягають сплаті 7 000 грн., однак зазначена сума не відповідає складності вказаних процесуальних дій.

Суд зазначає, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Суд приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та їх обсягом.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3 000 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. (а.с.1).

З огляду на ч задоволення позову та враховуючи приписи частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку що витрати на сплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача в розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись ст.ст.139, 243 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича фірма “Олтексхім” (вул. Сухомлинського, буд. 6, селище Павлиш, Онуфріївський район, Кіровоградська область, 28110, код ЄДРПОУ 37467948) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA110310/2020/000034/1 від 09.12.2020

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича фірма “Олтексхім” судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби у розмірі 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві грн.).

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича фірма “Олтексхім” судові витрати на оплату професійної правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби у розмірі 3 000 грн. (три тисячі грн.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун