Рішення № 95034710, 19.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року Справа № 280/6944/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд.168, код ЄДРПОУ 26316700)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд.168, код ЄДРПОУ 37941997)

про: визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу допомоги по тимчасовій втраті працездатності за період з 06.07.2020 по 13.07.2020 із застосуванням ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок суддівської винагороди позивачу за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», та виплатити недоотриману частину;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок допомоги по тимчасовій втраті працездатності позивачу за період з 06.07.2020 по 13.07.2020, обчисливши її, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до ст. 130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», та виплатити недоотриману частину.

Ухвалою суду від 05.10.2020 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), позивачу було надано строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.10.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначене підготовче судове засідання по справі на 19.11.2020.

Ухвалою суду від 19.11.2020 відкладено підготовче засідання по справі на 09.12.2020.

Ухвалою суду від 09.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі, відкладено підготовче засідання на 06.01.2021. Відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення співвідповідача по справі.

Ухвалою суду від 06.01.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 20.01.2021.

Протокольною ухвалою від 20.01.2021 судовий розгляд справи відкладено до 17.02.2021.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі клопотань сторін, що перебувають в матеріалах справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в уточненій позовній заяві від 20.10.2020 (вх.№50605 від 23.10.2020). Зокрема зазначено, що позивач працює на посаді судді Запорізького районного суду Запорізької області. За період з 18.04.2020 по 28.08.2020 на підставі ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», позивачу нарахована суддівська винагорода з обмеженням, а саме у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020. Крім того, при нарахуванні та виплаті позивачу допомоги по тимчасовій втраті працездатності за період з 06 по 13 липня 2020 відповідачем в якості бази для здійснення відповідного розрахунку, було взято меншу суму суддівської винагороди, ніж передбачено законом. З позиції позивача, нарахування та виплата суддівської винагороди в обмеженому розмірі є протиправною, здійснена всупереч вимог ст.130 Конституції та ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», що порушило права позивача та гарантії незалежності судді. Протиправність дій відповідача обґрунтовує з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020. Просить позов задовольнити в повному обсязі та: визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки), а також щодо нарахування та виплати позивачу допомоги по тимчасовій втраті працездатності за період з 06.07.2020 по 13.07.2020 із застосуванням ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; зобов`язати відповідача провести перерахунок суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020, а також перерахунок допомоги по тимчасовій втраті працездатності позивачу за період з 06.07.2020 по 13.07.2020, обчисливши їх, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до ст. 130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», та виплатити недоотриману частину.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 13.11.2020 (вх.№54978 від 17.11.2020). Мотивуючи правомірність власних дій відповідачем зазначено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області як розпорядник коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати позивачу суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік») у період з 18.04.2020 по 28.08.2020. З приводу посилання позивача на правову позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 зауважено, що в силу положень ст.152 Конституції України, останнє набрало чинності 28.08.2020 і не є підставою для задоволення позовної заяви, так як не поширюється на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Наведене також свідчить про відсутність у відповідача в спірний період правових підстав для ігнорування чинних положень Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік». Крім того, зміни в законодавстві, що спричинили обмеження виплати суддівської винагороди, були зумовлені економічним становищем держави та спрямовані на досягнення фінансової стабілізації. У розумінні рішень Конституційного Суду України тимчасове обмеження виплати суддівської винагороди у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 зумовлене необхідністю захисту національної економіки, а отже відповідає критеріям пропорційності, є співрозмірним із цінностями правової держави, що охороняються Конституцією та законами України. Також відповідачем зауважено, що позовна заява в частині вимог щодо перерахунку та виплати допомоги по тимчасовій втраті працездатності не містить жодних обґрунтувань з приводу наявності підстав для такого перерахунку. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Згідно письмових пояснень на адміністративний позов третьої особи від 04.11.2020 (вх.№53811 від 10.11.2020), Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області не володіє інформацією щодо взаємовідносин між позивачем та відповідачем у справі, отже не може надати будь-які дані, на підставі яких суд міг би встановити наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Указом Президента України «Про призначення суддів» №272/2018 від 07.09.2018 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Запорізького районного суду Запорізької області.

Відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, що міститься в матеріалах справи, у період з 18.04.2020 по 31.08.2020 суддівська винагорода позивачу виплачувалась з обмеженнями, згідно з вимогами ст.29 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» а саме: у квітні 2020 року обмежено на суму 19483,28 грн., у травні 2020 року - 51143,60 грн., у червні 2020 року - 51143,60 грн., у липні 2020 року - 6670,91 грн., у серпні 2020 року - 51143,60 грн. Загальний розмір суддівської винагороди, який було обмежено на підставі ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», становить 174470,63 грн. (а.с.63).

Наведені обставини стали підставою звернення позивача до Запорізького окружного адміністративного суду з вказаним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з ч. 3 ст. 135 вказаного Закону базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 4 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Відповідно до ч. ч. 5 - 8 ст. 135 вказаного Закону, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до ч. 9 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Як свідчать обставини справи, у період запровадження на території України карантинних заходів Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX зазнав змін в частині встановлення обмеження, в тому числі, суддівської винагороди, що з 18.04.2020 підлягала нарахуванню у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.

Предметом спору у справі, що розглядається, є правомірність дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 в обмеженому розмірі та нарахуванні та виплаті допомоги по тимчасовій втраті працездатності за період з 06.07.2020 по 13.07.2020 із застосуванням ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

У свою чергу, заявлені позивачем вимоги про зобов`язання виплати недоотриманої суддівської винагороди та допомоги по тимчасовій втраті працездатності відповідно до вимог ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є похідними від вимог щодо правомірності дій відповідача у спірних відносинах.

Отже, визначальним у цій справі є встановлення того, чи відповідали дії відповідача встановленому порядку нарахування та виплати винагороди судді у спірному періоді.

18.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено ст. 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Отже, вказаним Законом було визначено розмір заробітної плати (суддівської винагороди) на період дії карантину і вказаний Закон був чинним у спірному періоді нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди.

Відповідач, реалізовуючи функції розпорядника грошових коштів, передбачених Законом про бюджет на фінансування судів, не є судом, який, вирішуючи спірні відносини, наділений процесуальними повноваженнями не застосовувати закон, який суперечить Конституції України.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України позбавлене можливості надавати оцінку будь-якому закону на предмет його конституційності, а отже позбавлене і можливості на свій розсуд обирати для застосування той чи інший закон, яким визначається розмір суддівської винагороди, яка, у свою чергу, фінансується за рахунок державного бюджету.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що у спірному періоді нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди були чинними положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», суд не вбачає підстав для висновку про протиправність дій відповідача у спірних відносинах.

Той факт, що в подальшому рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», не може вплинути на визначення правомірності дій відповідача у спірних відносинах, оскільки рішення Конституційного Суду України не мають ретроспективної дії.

Суд наголошує, що лише з 28.08.2020 положення ч.1,3 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» вважаються неконституційним, а тому прийняття Конституційним Судом України рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 не змінює правових відносин між сторонами, що мали місце у квітні-серпні 2020 року. Встановлена у рішенні Конституційного Суду України від 28.08.2020 неконституційність норм закону має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду правовідносин із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності.

Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач правомірно керувався положеннями ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» до 28.08.2020 (день ухвалення рішення Конституційним Судом України), у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в частині заявлених вимог щодо визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, у період дії ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» і, як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 28.08.2020.

Щодо питання правомірності нарахування та виплати позивачу допомоги по тимчасовій втраті працездатності за період з 06.07.2020 по 13.07.2020 із застосуванням ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правове регулювання нарахування допомоги по тимчасовій втраті працездатності визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-ХІV та постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, якою затверджено «Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» (далі - Порядок №1266).

Згідно норм вказаного Порядку сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім`ї) у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

З системного аналізу ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI та Порядку №1266 вбачається, що розмір допомоги по тимчасовій втраті працездатності залежить від фактичного розміру нарахування єдиного внеску за 12 календарних місяців до місяця настання страхового випадку і обмежений 15 мінімальними заробітними платами та є фактичною страховою сумою для матеріального забезпечення з випадків соціального страхування.

Згідно ч. 1 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в редакції, чинній до 28.08.2020, у максимальному розмірі заробітної плати не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Матеріалами справи встановлено, що під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за липень 2020 року територіальним управлінням сума допомоги по тимчасовій втраті працездатності не враховувалася у максимальному розмірі суддівської винагороди за липень 2020 року, що підтверджується розрахунковим листом заробітної плати за вказаний місяць.

Враховуючи вищевикладене, та з огляду на те, що у попередні 12 календарних місяців до настання страхового випадку суддівська винагорода нараховувалася позивачу відповідно до чинного під час її нарахування законодавства, з відповідним нарахуванням на вказану суддівську винагороду єдиного внеску, у встановленому законодавством порядку, підстави для перерахунку позивачу допомоги по тимчасовій втраті працездатності відсутні.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-ХІV оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування України застрахованим особам, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

З огляду на вищевикладене, допомога по тимчасовій втраті працездатності виплачувалась позивачу територіальним управлінням у період з 06 по 10 липня 2020 року (включно) (за 5 днів), а не з 06 по 13 липня 2020 року (за 8 днів) як стверджує позивач.

Підсумовуючи вищезазначене, допомога по тимчасовій втраті працездатності за період з 06 по 10 липня 2020 року нарахована та виплачена ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства України, підстави для її перерахунку відсутні.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 168, код ЄДРПОУ 26316700), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд.168, код ЄДРПОУ 37941997) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19.02.2021.

Суддя І.В.Садовий