Рішення № 95034656, 19.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року Справа № 280/6918/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 168, код ЄДРПОУ 26316700)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд.168, код ЄДРПОУ 37941997)

про: визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу недоотриману суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 у розмірі 158336,33 грн.

Ухвалою суду від 05.10.2020 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), позивачу було надано строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.10.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначене підготовче судове засідання по справі на 19.11.2020.

Ухвалою суду від 19.11.2020 відкладено підготовче засідання по справі на 09.12.2020.

Ухвалою суду від 09.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі, відкладено підготовче засідання на 06.01.2021. Відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення співвідповідача по справі.

Ухвалою суду від 06.01.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 20.01.2021.

Протокольною ухвалою від 20.01.2021 судовий розгляд справи відкладено до 17.02.2021.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі клопотань сторін, що перебувають в матеріалах справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в уточненій позовній заяві від 20.10.2020 (вх.№50387 від 22.10.2020). Зокрема зазначено, що позивач працює на посаді судді Якимівського районного суду Запорізької області. За період з 18.04.2020 по 28.08.2020 на підставі ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», позивачу нарахована суддівська винагорода з обмеженням, а саме у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020. З позиції позивача, нарахування та виплата суддівської винагороди в обмеженому розмірі є протиправною, здійснена всупереч вимог ст.130 Конституції та ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», що порушило права позивача та гарантії незалежності судді. Протиправність дій відповідача обґрунтовує з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020. Просить позов задовольнити в повному обсязі та: визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; зобов`язати відповідача виплатити позивачу недоотриману суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 у розмірі 158336,33 грн.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 06.11.2020 (вх.№54135 від 11.11.2020). Мотивуючи правомірність власних дій відповідачем зазначено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області як розпорядник коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати позивачу суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік») у період з 18.04.2020 по 28.08.2020. З приводу посилання позивача на правову позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 зауважено, що в силу положень ст.152 Конституції України, останнє набрало чинності 28.08.2020 і не є підставою для задоволення позовної заяви, так як не поширюється на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Наведене також свідчить про відсутність у відповідача в спірний період правових підстав для ігнорування чинних положень Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік». Крім того, зміни в законодавстві, що спричинили обмеження виплати суддівської винагороди, були зумовлені економічним становищем держави та спрямовані на досягнення фінансової стабілізації. У розумінні рішень Конституційного Суду України тимчасове обмеження виплати суддівської винагороди у період з 18.04.2020 по 18.08.2020 зумовлене необхідністю захисту національної економіки, а отже відповідає критеріям пропорційності, є співрозмірним із цінностями правової держави, що охороняються Конституцією та законами України. Також відповідач звернув увагу суду на помилковість заявленої до виплати суми суддівської винагороди, в разі задоволення позову, оскільки вона включає в себе суддівську винагороду за 28.08.2020, в той час як обмеження виплат тривали до 27.08.2020 включно. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Згідно письмових пояснень на адміністративний позов третьої особи від 04.11.2020 (вх.№53809 від 10.11.2020), Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області не володіє інформацією щодо взаємовідносин між позивачем та відповідачем у справі, отже не може надати будь-які дані, на підставі яких суд міг би встановити наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 21.05.2009 №1404-VI ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Якимівського районного суду Запорізької області (а.с.41).

Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 10.06.2009 №68-ос, зокрема, доручено голові Якимівського районного суду Запорізької області, видати наказ про обрання безстроково на посаду судді Якимівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 (а.с.37).

Наказом голови Якимівського районного суду Запорізької області від 10.09.2010 №136 змінено прізвище судді Якимівського районного суду Запорізької області « ОСОБА_1 » на прізвище « ОСОБА_1 » у зв`язку з одруженням (а.с.34-36).

Наказом заступника голови Якимівського районного суду Запорізької області від 15.08.2014 №60 змінено прізвище судді Якимівського районного суду Запорізької області « ОСОБА_1 » на прізвище « ОСОБА_1 » у зв`язку з сімейними обставинами (а.с.31-32).

Наказом голови Якимівського районного суду Запорізької області від 25.11.2015 №93 судді Якимівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 встановлено з 28.03.2015 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу за стаж роботи більше 20 років (20 років 05 місяців 18 днів) (а.с.30).

Наказом голови Якимівського районного суду Запорізької області, голови комісії з реорганізації (злиття) Якимівського районного суду Запорізької області від 07.10.2019 №122 судді Якимівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 встановлено з 10.10.2019 доплату за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу судді, як такій, що має стаж роботи понад 25 років (а.с33).

Відповідно до довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, що містяться в матеріалах справи, у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 суддівська винагорода позивачу виплачувалась з обмеженнями, згідно з вимогами ч.ч.1, 3 ст.29 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» а саме: у квітні 2020 року обмежено на суму 20444,19 грн., у травні 2020 року - 39543,37 грн., у червні 2020 року - 50982,70 грн,, у липні 2020 року - 41999,47 грн., у серпні 2020 року - 5366 грн. Загальний розмір суддівської винагороди, який було обмежено на підставі ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», становить 155653,03грн. (без відрахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору) (а.с.38-40, 79-80).

Наведені обставини стали підставою звернення позивача до Запорізького окружного адміністративного суду з вказаним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з ч. 3 ст. 135 вказаного Закону базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 4 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Відповідно до ч. ч. 5 - 8 ст. 135 вказаного Закону, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до ч. 9 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Як свідчать обставини справи, у період запровадження на території України карантинних заходів Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX зазнав змін в частині встановлення обмеження, в тому числі, суддівської винагороди, що з 18.04.2020 підлягала нарахуванню у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.

Предметом спору у справі, що розглядається, є правомірність дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 в обмеженому розмірі.

У свою чергу, заявлені позивачем вимоги про зобов`язання виплати недоотриманої суддівської винагороди відповідно до вимог ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є похідними від вимог щодо правомірності дій відповідача у спірних відносинах.

Отже, визначальним у цій справі є встановлення того, чи відповідали дії відповідача встановленому порядку нарахування та виплати винагороди судді у спірному періоді.

18.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено ст. 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Отже, вказаним Законом було визначено розмір заробітної плати (суддівської винагороди) на період дії карантину і вказаний Закон був чинним у спірному періоді нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди.

Відповідач, реалізовуючи функції розпорядника грошових коштів, передбачених Законом про бюджет на фінансування судів, не є судом, який, вирішуючи спірні відносини, наділений процесуальними повноваженнями не застосовувати закон, який суперечить Конституції України.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України позбавлене можливості надавати оцінку будь-якому закону на предмет його конституційності, а отже позбавлене і можливості на свій розсуд обирати для застосування той чи інший закон, яким визначається розмір суддівської винагороди, яка, у свою чергу, фінансується за рахунок державного бюджету.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що у спірному періоді нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди були чинними положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», суд не вбачає підстав для висновку про протиправність дій відповідача у спірних відносинах.

Той факт, що в подальшому рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», не може вплинути на визначення правомірності дій відповідача у спірних відносинах, оскільки рішення Конституційного Суду України не мають ретроспективної дії.

Суд наголошує, що лише з 28.08.2020 положення ч.1,3 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» вважаються неконституційним, а тому прийняття Конституційним Судом України рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 не змінює правових відносин між сторонами, що мали місце у квітні-серпні 2020 року. Встановлена у рішенні Конституційного Суду України від 28.08.2020 неконституційність норм закону має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду правовідносин із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності.

Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач правомірно керувався положеннями ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» до 28.08.2020 (день ухвалення рішення Конституційним Судом України), у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в частині заявлених вимог щодо визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, у період дії ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» і, як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 28.08.2020.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 168, код ЄДРПОУ 26316700), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд.168, код ЄДРПОУ 37941997) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19.02.2021.

Суддя І.В.Садовий