Рішення № 95034626, 19.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року Справа № 280/144/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду з надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Ящук Олена Валеріївна, до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. від 14.12.2020 про стягнення з боржника основної винагороди.

Ухвалою суду від 16.01.2021 позовну заяву залишено без руху. У встановлений строк позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 09.02.2021 відкрито спрощене провадження у справі, а розгляд справи призначено без виклику/повідомлення представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що приватним виконавцем необґрунтовано та протиправно прийнято спірну постанову про стягнення з позивача виконавчого збору. Позивач зазначає, що до теперішнього часу приватним виконавцем не проведено жодної виконавчої дії щодо забезпечення примусового виконання рішення про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум, а також приватним виконавцем не стягнуто у примусовому порядку суму зазначену у виконавчому листі, оскільки позивачем виконано рішення суду в повному обсязі до отримання постанов приватного виконавця. Позивач зазначає, що основна винагорода є своєрідною винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. Проте, оскільки відповідачем жодних заходів спрямованих на виконання рішення не вчинялось, рішення суду виконано в позасудовому порядку, то відсутні підстави для стягнення з позивача основної винагороди. Просить задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що постановою Запорізького апеляційного суду від 11.11.2020 по справі №337/5756/18 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3% річних 93112,96 грн. та інфляційні втрати 333384,22 грн. у загальному розмірі 426497,18 грн., які складаються з:

за договором позики від 10.04.2013 року від 590000,00 грн.

-= за період з 01.01.2017 року по 30.11.2018 року інфляційні втрати у розмірі 124490,00 грн. та 3% річних за період з 17.12.2016 року по 03.12.2018 року у розмірі 34769,59 грн., а разом 159259,59 грн.;

за договором позики від 02.08.2013 року від 990020,00 грн.

-= за період з 01.01.2017 року по 30.11.2018 року інфляційні втрати у розмірі 208894,22 грн. та 3% річних за період з 17.12.2016 року по 03.12.2018 року у розмірі 58343,37 грн., а разом 267237,59 грн.

03.12.2020 Хортицьким районним судом м.Запоріжжя на виконання зазначеного рішення суду видано виконавчий лист.

14.12.2020 від представника ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича надійшла заява про примусове виконання рішення (а.с.161).

14.12.2020 приватним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №63912618.

Також, 14.12.2020 приватним виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди ВП №63912618, якою стягнуто з боржника - ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 42649,72 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття постанови про стягнення основної винагороди, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403), за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Частиною 3 статті 31 Закону №1403 передбачено, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.4 ст.31 Закону №1403, основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч.5 ст.31 Закону №1403, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 7 статті 31 Закону №1403 передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1, 5 ст.26 Закону №1404 встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкції № 512/5), вона розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону. Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону та у разі виконання рішення Європейського суду з прав людини (пункт 1, 3 Інструкції № 512/5).

Згідно ч. 1 та 2 статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018, який набув чинності 28.08.2018 року).

З огляду на вимоги наведених норм, початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення основної винагороди із зазначенням відсотка суми, що підлягає стягненню.

Крім цього, законодавець пов`язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) не виключно з вчиненням виконавцем певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника. Сума основної винагороди у розмірі 10 відсотків визначається та стягується виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Визначення розміру винагороди пов`язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВЕРХОВНОГО СУДУ від 04.08.2020 по справі №200/13920/19-а, яка враховується судом під час прийняття рішення, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем правомірно стягнуто з позивача основну винагороду в розмірі 10 відсотків від суми коштів, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Суд також відхиляє доводи представника позивача про те, що приватним виконавцем не вчинено дій спрямованих на примусове виконання рішення, оскільки в матеріалах виконавчого провадження містяться докази на спростування зазначених обставин, зокрема постанова про арешт майна боржника від 15.12.2020, постанова про розшук майна боржника від 15.12.2020, тощо.

Крім того, як зазначено судом вище стягнення виконавчого збору (основної винагороди) пов`язано саме з початком примусового виконання рішення, а не з кількістю проведених виконавцем виконавчих дій.

Суд зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачем (боржником) рішення суду було виконано до відкриття виконавчого провадження №63912618, а надана до матеріалів справи поштова квитанція про відправлення коштів датована 22.12.2020, тобто оформлена вже після відкриття виконавчого провадження.

Більш того, відповідно до Автоматизованої системи виконавчого провадження, судом встановлено, що на момент прийняття рішення у даній справі, виконавче провадження у справі №63912618 не завершене та тривають заходи щодо примусового виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» №15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що приватний виконавець під час прийняття спірної постанови діяв обґрунтовано, у межах наданих повноважень та з метою вжиття у межах компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати вимоги виконавчого документу.

Зазначені обставини зумовлюють висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича (69041, м.Запоріжжя, бул.Вінтера, буд.26, офіс 1.2) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.02.2021.

Суддя І.В. Новікова