Рішення № 95034119, 19.02.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/12039/19

категорія 112030600

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка полягає у не виплаті, з 01.05.2018 пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, поновити нарахування та виплату пенсії за віком, та сплатити заборгованість з 01.05.2018 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_2 , звернути постанову до негайного виконання у межах суми платежу за дванадцять місяців;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у встановлений судом строк подати до суду звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Пенсійному фонді, як внутрішньо переміщена особа, та до травня 2018 року отримувала пенсійне забезпечення, втім виплата його відповідачем припинена.

Вказує, що прийняття рішення про призупинення або припинення виплати їй пенсії слід визнати протиправним, оскільки право на соціальний захист (отримання пенсії) набуто нею ще з 2004 року, та пенсія є єдиним джерелом для існування, відсутність якої ставить під загрозу її життя та робить неможливим забезпечення її фізіологічних потреб, як людини.

Звертає увагу суду, що на даний час виплата пенсії їй не поновлена.

Таку бездіяльність відповідача вважає протиправною та такою, що порушує її право на соціальних захист.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

04.02.2020 до суду надійшов відзив на позов №5662/08 від 31.01.2020 (а.с.42-44), в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх безпідставністю.

Вказує, що 09.07.2018 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про поновлення пенсії з травня 2018 року, у зв`язку із перетином кордону на непідконтрольну територію України, надавши разом із заявою довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Виплату пенсії відновлено з 01.05.2018, проте відповідно до протоколу №15 від 19.09.2018 призупинено виплату пенсії, у зв`язку із перевіркою місця фактичного проживання.

Разом з тим, відмічає, що за заявою позивача від 05.11.2019 та відповідно до розпорядження від 11.11.2019 ОСОБА_1 поновлено нарахування пенсії з 01.05.2018, при цьому виплата донарахованої пенсії за період з 01.05.2018 до 30.04.2019 буде проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018.

Відповідно до ухвали суду від 24.02.2020 зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції по справі №510/1286/16-а, для забезпечення єдності судової практики зупинити, яке ухвалою суду від 05.02.2021 поновлено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.2014 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримувала пенсію відповідно до довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово-окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а.с.78).

Відповідно до протоколу №11 від 06.08.2018 відповідачем прийнято рішення про відновлення виплати пенсійного забезпечення (а.с.89). Втім, виплату пенсійного забезпечення, після здійсненої посадовими особами Пенсійного фонду України фактичного місця проживання (акт обстеження №75 від 19.09.20218), на підставі протоколу №15 від 19.09.2018 призупинено.

23.07.2019 та 05.11.2019 позивач звернулася до відповідача із заявами про продовження виплати пенсійного забезпечення (а.с.90, 92 на звороті) до якої додала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1803-5000161698 від 18.07.2019 (а.с.91)

Розпорядженням від 11.11.2019 позивачу проведено поновлення нарахування пенсії позивачці з 01.05.2018 (а.с.91, на звороті) та здійснено донарахування пенсійних виплат не отриманих позивачем у період з травня 2018 року по листопад 2019 року (а.с.95, на звороті - а.с.96).

Проте, як вказано у відзиві на позов, управлінням вирішено здійснювати виплату донараховано суми відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду" №649 від 22.08.2018.

Як свідчать матеріали справи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.12.2019 позивачу призначена пенсія довічно (а.с.91 на звороті, 92).

На даний час виплата пенсії позивачу поновлена, що підтверджується матеріалами пенсійної справи, копія якої надана представником відповідача до суду (96, на звороті, а.с.97).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України ч.1 ст.46 Конституції України.

Європейська соціальна хартія (переглянута) 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-ІV).

Статтею восьмою Закону України №1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Враховуючи те, що відповідно до п.5 ч.3 ст.4 Закону України №1058-ІV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Частиною першою статті 49 Закону України №1058-ІV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Відповідно до положень статті 49 Закону України №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням cуду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст.49 Закону України №1058-ІV є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

У випадку припинення виплати пенсії від пенсійного фонду вимагається обов`язкове оформлення (шляхом долучення до пенсійної справи рішення/розпорядження) про припинення виплат.

Згідно з відповіддю відповідача пенсійні виплати були позивачу припинені.

Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Положеннями статті 7 цього Закону передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05.11.2014 №637 (далі - постанова №637) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.

Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що в даному випадку підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №1803/5000161698 від 18.07.2019 (а.с.91).

Відповідно статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Доказів скасування довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи відповідачем до суду не надано.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Крім того, суд зазначає, що у преамбулі до Закону №1058-ІV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що скасування довідки внутрішньо переміщеної особи є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016, якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №365) є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п.25 цього рішення).

Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п.33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

При цьому, слід зазначити, що до суду не надано поважних доказів припинення ненарахування пенсії позивачу у оскаржуваний період.

Відомості про поновлення нарахування пенсії позивачу матеріали справи містять, однак докази виплати такої за оскаржуваний період з травня 2018 року по листопад 2019 року (нарахування відбувалося частинами, періодично) у матеріалах справи відсутні, а отже, враховуючи, що позивач звернулася до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, та нарахування якої продовжувалося після припинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч.2 ст.46 Закону України №1058-IV, а тому підлягає визнанню протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати пенсії позивачу з 01.05.2018 без будь-яких обмежень та припинень.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі №805/402/18.

За таких обставин, враховуючи відсутність факту прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу пенсії.

При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, припинення виплати пенсії з 01.05.2018 періодично до листопада 2019 року, здійснено не у спосіб, передбачений Законом України №1058-ІV та повинна виплачуватися позивачу без будь-яких формальних обмежень.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Пунктом 1 частини 1 статті 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду у частині виплати пенсії позивачу у межах суми за один місяць.

Щодо встановлення судового контролю, слід вказати наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність вчинення дій щодо невиплати періодично з 01.05.2018 пенсії позивачу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки відповідачем на даний час поновлено виплату пенсії позивачу довічно, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України судовий збір в сумі 768,40 грн, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню відповідачем.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295, 371 КАС України, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка полягає у не виплаті з 01.05.2018 пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату заборгованості з 01.05.2018 ОСОБА_1 пенсії за віком.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Допустити до негайного виконання рішення суду у частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст рішення складено: 19.02.2021.