Рішення № 95034027, 10.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2021 р. Справа№805/4185/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., за участі секретаря судового засідання - Гуменної В.П.,

позивачки - Дербаль А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій, протиправним та скасування розпорядження № 15рк від 18 травня 2018 року, поновлення на посаді, -

У С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Волноваської районної державної адміністрації, в якому відповідно до уточнених позовних вимог просила:

визнати протиправними дії відповідача щодо її звільнення з посади заступника голови Волноваської районної державної адміністрації;

визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Волноваської районної державної адміністрації від 18 травня 2018 року № 15рк "Про звільнення ОСОБА_1 ";

поновити її на посаді заступника голови Волноваської районної державної адміністрації.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що згідно з розпорядженням голови Волноваської районної державної адміністрації від 27.02.2017 року № 22 її було призначено на посаду заступника голови Волноваської районної державної адміністрації на час відсутності основного працівника зі строком випробування один місяць зі збереженням 6 рангу державного службовця у межах посад державної служби категорії «Б».

Внаслідок призначення на посаду нового голови Волноваської РДА, відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», в день вступу на посаду голови райдержадміністрації позивачка заявила про припинення повноважень на посаді заступника голови, а також подала заяву на згоду на продовження терміну повноважень заступника голови. В подальшому позивачка скористалась своїм правом на відпустку з 08.02.2018 року по 26.02.2018 року. Листом від 13.02.2018 року № 01-21-266 голова Волноваської районної державної адміністрації звернувся до голови Донецької облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації щодо погодження звільнення позивачки з посади заступника. Проте таке звільнення погоджено не було. 27.02.2018 року, в перший день після відпустки, позивачка отримала розпорядження голови Волноваської районної державної адміністрації від 26.02.2018 року № 9-рк «Про кадри», яким їй доручалося продовження виконання своїх повноважень до вирішення питання призначення у встановленому законодавством порядку. Таким чином позивачка з 27.02.2018 року продовжувала працювати на своїй посаді.

20.03.2018 року ОСОБА_1 отримала новий розподіл обов`язків між керівними працівниками, в якому її посада зазначена як заступник голови райдержадміністрації.

Однак розпорядженням голови Волноваської районної державної адміністрації від 18.05.2018 року № 15рк позивачка була звільнена з посади заступника голови відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п. 5 ст. 41 КЗпП України.

ОСОБА_1 наголошує, що так як після виходу з відпустки 27.02.2018 року вона продовжувала працювати, то, враховуючи ст. 39-1 КзПП України, законних підстав для її звільнення з посади не було.

Також позивачка вважає, що оскільки на заступників голови райдержадміністрації не поширюється дія Закону України «Про державну службу», голові районної державної адміністрації не надано право звільняти заступників без зазначення причини звільнення та узгодження в цьому контексті норм трудового законодавства.

Таким чином, на думку ОСОБА_1 , відповідачем при прийнятті спірного розпорядження було порушено норми ст. 21, 24, 29-1 КзПП України, принцип рівності перед законом, що має запобігати усім формам дискримінації, конституційне право на продовження діяльності на публічній службі, недоотриманий порядок звільнення з публічної служби.

Поряд з цим, позивачка наголосила, що в розумінні ст. 14 Закону України «Про зайнятість» вона відноситься до категорії соціально вразливих верств населення (у позивачки на утриманні знаходяться діти віком 15 та 4 роки). Також їй не було запропоновано будь-якої іншої роботи, яка відповідає кваліфікації та досвіду роботи.

На підставі зазначеного позивачка просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву. Так, в обґрунтування незгоди представник відповідача зазначив, що процедура подання згоди на продовження терміну повноваження заступника голови Волноваської райдержадміністрації не передбачена жодною нормою законодавства, а тому не може бути розглянута судом як доказ. Водночас, законодавством передбачена певна процедура звільнення з посади, а саме: Донецькою ОДА листом від 16.05.2018 № 0.1/16з-2450/4-18 погоджено звільнення позивачки з посади заступника голови Волноваської районної державної адміністрації. Таким чином, спірне розпорядження голови Волноваської районної державної адміністрації від 18.05.2018 № 15-рк було прийнято з дотриманням норм статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Також відповідач наголошує, що вступаючи на посаду заступника голови місцевої державної адміністрації, особа вважається попередженою про своє можливе звільнення в силу прямої вказівки закону, а саме: частину третю статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» у зв`язку з призначенням на посаду нового голови місцевої державної адміністрації. На підставі зазначеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Волноваської районної державної адміністрації Донецької області від 18 травня 2018 року № 15рк «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Волноваської районної державної адміністрації; зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 травня 2018 року по 07 серпня 2018 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Проте, Верховний Суд постановою від 24 вересня 2020 року касаційну скаргу Волноваської районної державної адміністрації на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року задовольнив частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року в цій справі скасував, а справу направив на новий судовий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Голуб В.А.

Ухвалою від 19.10.2020 суд прийняв до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій, протиправним та скасування розпорядження № 15рк від 18 травня 2018 року, поновлення на посаді. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 12 год 00 хв 18.11.2020.

Підготовче засідання було відкладено судом з 18 листопада 2020 року на 11:30 год 16 грудня 2020 року за клопотанням сторони.

16.12.2020 суд виніс ухвалу, якою відклав підготовче засідання по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Волноваської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій, протиправним та скасування розпорядження № 15рк від 18 травня 2018 року, поновлення на посаді до 15-00 год. 13.01.2021. Продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів з власної ініціативи.

На підготовчому засіданні, що відбулось 13.01.2021, суд виніс ухвалу, якою залишив без задоволення заяву позивачки про закриття провадження в порядку п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Волноваської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій, протиправним та скасування розпорядження № 15рк від 18 травня 2018 року, поновлення на посаді. Крім того, суд закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 10 лютого 2021 року 14:30 год.

Позивачка на судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, просила позов задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 від 19.11.2020 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 19.11.2020 зареєстрували шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 534. Прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини « ОСОБА_1 » (т. 2 а.с.159).

На підставі вказаного свідоцтва про шлюб позивачкою змінено прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується паспортом громадянина України від 30.11.2020 та карткою платника податків (т.2. а.с. 160-161).

Розпорядженням голови Волноваської районної державної адміністрації від 24 лютого 2017 року № 22-рк позивачку з 27 лютого 2017 року призначено на посаду заступника голови райдержадміністрації на час відсутності основного працівника з посадовим окладом згідно з штатним розписом, як таку, що стала переможцем конкурсу зі строком випробування 1 місяць (т.1 а.с.13).

29 листопада 2017 року, у зв`язку з набранням чинності 15 листопада 2017 року Закону України від 09 листопада 2017 року № 2190 «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань проходження державної служби», ОСОБА_1 , повідомлено про зміну істотних умов праці (т. 1 а.с.91).

07 лютого 2018 року позивачка на ім`я голови Волноваської районної державної адміністрації подала заяви, за змістом яких, згідно із частиною третьою статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», заявила про припинення повноважень на посаді заступника голови районної державної адміністрації та надала згоду на продовження терміну повноважень заступника голови Волноваської районної державної адміністрації. Також позивачка просила надати їй частину невикористаної відпустки (т.1 а.с.16-18).

Голова Донецької обласної державної адміністрації, керівник обласної військово-цивільної адміністрації листом за вихідним № 0.1/16Я-835/4-18 від 20 лютого 2018 року не погодив голові Волноваської райдержадміністрації звільнення позивачки, висловленого у листі від 13 лютого 2018 року за № 01-21-266 (т.1 а.с. 21, 48).

Розпорядженням голови Волноваської районної державної адміністрації від 26 лютого 2018 року № 9-рк «Про кадри» у зв`язку із заявленням про припинення повноважень перед новообраним головою районної державної адміністрації відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», заступнику голови райдержадміністрації ОСОБА_1 доручено продовжувати виконання своїх повноважень до вирішення питання призначення у встановленому законодавством порядку (т.1 а.с.15).

Згідно з доповідною запискою позивачка заперечувала щодо зазначення її посади з позначкою «виконуючий обов`язки» заступника голови райдержадміністрації з огляду на те, що порядок призначення виконуючих обов`язків окремих категорій працівників на певних засадах встановлюється спеціальними Законами України. У разі відсутності спеціальних законів України, в частині, що не суперечить законодавству, діють акти, що були прийняті до проголошення незалежності, а саме: призначення т.в.о. можливе лише у порядку відсутності основного працівника. Згідно зі статтею 32 КЗпП України, призначення в.о. на посаду, що є вакантною не допускається за виключенням випадку призначення на посаду вищого рівня. Також позивачка зазначила, що подання заяви про припинення повноважень заступника голови райдержадміністрації було її обов`язком як посадової особи, виходячи зі змісту частини третьої статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Однак настання юридичного факту і звільнення з посади з припиненням трудових відносин може відбуватися з ініціативи власника лише за наявності обґрунтованих підстав, передбачених КЗпП України. Стаття 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачає порядок звільнення, а не підстави. Тому, на переконання позивачки, до погодження звільнення з посади заступника голови районної державної адміністрації вона продовжує виконання своїх посадових обов`язків заступника голови, оскільки триває дія трудового договору (т.1 а.с.19).

Розпорядженням голови Волноваської районної державної адміністрації від 20 березня 2018 року № 140 «Про розподіл обов`язків між керівними працівниками райдержадміністрації» затверджено основні напрямки діяльності першого заступника, заступника голови та керівника апарату райдержадміністрації; розподіл обов`язків між головою райдержадміністрації, першим заступником, заступником голови, керівником апарату райдержадміністрації. Згідно з зазначеним розпорядженням, позивачка визначена як заступник голови районної державної адміністрації (т.1 а.с.27-35).

Розпорядженням голови Волноваської районної державної адміністрації від 18 травня 2018 року № 15-рк ОСОБА_1 звільнено з посади заступника голови районної державної адміністрації 18 травня 2018 року у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи (пункт 5 статті 41 КЗпП України) з виплатою вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку (т.1 а.с.14) .

Судом встановлено, що спірне розпорядження було прийнято враховуючи лист голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 16 травня 2018 року № 0.1/16д-2450/4-18, зі змісту якого вбачається, що звільнення позивачки облдержадміністрацією погоджено (т.1 а.с.131).

Позивачка, вважаючи вказане розпорядження протиправним, звернулася до суду з цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 6 ст. 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з ч. 3 ст. 118 Конституції України встановлено, що склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.

У преамбулі Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закон № 586-XIV) зазначено, що відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

Суд зазначає, що займана позивачкою посада передбачає спеціальний порядок обрання та звільнення, визначений Законом № 586-XIV, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду в постанові від 21.12.2018 у справі № № 816/213/16.

Частиною 2 ст. 10 розділу II «Формування місцевих державних адміністрацій» Закону № 586-XIV, у редакції, чинній станом на 7 жовтня 2010 року, встановлено, що перший заступник та заступники голови обласної, районної державної адміністрації призначаються на посаду головою відповідно обласної, районної державної адміністрації за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 10 Закону № 586-XIV, у редакції Закону України від 7 жовтня 2010 року № 2592-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України", встановлено, що перший заступник та заступники голови обласної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою обласної державної адміністрації за погодженням із Кабінетом Міністрів України. Перший заступник та заступники голови районної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з головою обласної державної адміністрації.

Законом України від 23 лютого 2014 року № 763-VII «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України"» визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 10, ст. 63). А також встановлено, що норми законів України, до яких вносилися зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України", які втратили чинність згідно з пунктом 1 цього Закону, діють в редакції, чинній станом на 7 жовтня 2010 року, з урахуванням змін, внесених законами України після 7 жовтня 2010 року, у частинах, що відповідають нормам Конституції України, які діють станом на дату набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 ст. 10 Закону № 586-XIV передбачено, що перші заступники та заступники голів місцевих державних адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 39 Закону № 586-XIV передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій: призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону.

З аналізу наведених законодавчих приписів суд доходить висновку, що праву новопризначеного голови місцевої державної адміністрації на формування складу місцевої державної адміністрації кореспондує обов`язок раніше призначених першого заступника і заступника голови місцевої державної адміністрації заявити про припинення своїх повноважень, що є самостійною підставою для їх звільнення на підставі ч. 3 ст. 10 і п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону № 586-XIV, який є спеціальним у спірних правовідносинах.

Оскільки спірні правовідносини щодо звільнення заступника голови районної державної адміністрації з посади у зв`язку з поданням заяви про припинення повноважень врегульовано спеціальним Законом № 586-XIV, посилання позивачки на приписи Кодексу законів про працю України є безпідставним.

У постанові від 14.02.2019 у справі № 824/395/16-а Верховний Суд дійшов правових висновків, за якими звільнення першого заступника голови районної державної адміністрації на підставі ст. 10 Закону України № 586-XIV не є звільненням з ініціативи власника.

Так, ця норма містить додаткову, особливу підставу для звільнення працівника, пов`язану з його статусом, якої не містить КЗпП України чи Закон України «Про державну службу». Ця підстава законом пов`язується не з волевиявленням працівника чи голови райдержадміністрації, а з самим фактом призначення нового керівника адміністрації. Статтею 10 Закону № 586-XIV для перших заступників голови райдержадміністрації передбачено обов`язок заявити про складення повноважень перед новопризначеним головою.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 39 та ч. 3 ст. 10 Закону № 586-XIV визначено, що юридичним наслідком призначення нового голови районної державної адміністрації є право останнього звільнити перших заступників та заступників голови районної державної адміністрації із займаних посад внаслідок автоматичного припинення їх повноважень, про що вони заявляють новому голові адміністрації.

Звільненню новопризначеним головою районної державної адміністрації своїх заступників на підставі ч. 3 ст. 10 Закону № 586-XIV не може передувати дотримання певного додаткового порядку припинення їх повноважень, крім самого факту припинення цих повноважень в силу закону.

Написання заяви про припинення повноважень є обов`язком посадової особи - заступника голови районної державної адміністрації в силу вимог ч. 3 ст. 10 Закону № 586-XIV та пов`язане з настанням юридичного факту: звільненням з посади голови такої державної адміністрації та призначенням на посаду нового голови, наслідком чого є звільнення заступника голови районної державної адміністрації з державної служби. Тому у цьому випадку не відбувається припинення трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

У силу приписів норми ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (дію попередньої редакції, якої відновлено у зв`язку з втратою чинності Законом України № 2592-VI від 07.10.2010 згідно із Законом України № 763-VII від 23.02.2014) перший заступник та заступники голови обласної, районної державної адміністрації призначаються на посаду головою відповідно обласної, районної державної адміністрації за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Проте, жодною нормою чинного законодавства України не передбачено необхідності обов`язкового погодження районною державною адміністрацією звільнення з посад заступника голови районної державної адміністрації, як і не встановлено юридичних наслідків недотримання такого погодження.

Суд має врахувати наведені правові висновки Верховного Суду.

Щодо посилання позивачки на відсутність погодження голови обласної державної адміністрації на її звільнення, суд зазначає, що таке погодження було надано в листі голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 16.05.2018 № 01/16д-2450/4-18. Крім того, з огляду на наведені висновки Верховного Суду, таке погодження не є обов`язковим.

Крім того, розпорядження голови Волноваської районної державної адміністрації від 26.02.2018 № 9-рк не є доказом нового призначення позивачки на посаду заступника голови Волноваської районної державної адміністрації, а свідчить лише про тимчасове продовження її повноважень до вирішення питання щодо заяви про припинення її повноважень.

Суд вважає помилковим посилання позивачки на те, що в розумінні ст. 14 Закону України «Про зайнятість» вона відноситься до категорії соціально вразливих верств населення, а також те, що їй не було запропоновано будь-якої іншої роботи, яка відповідає кваліфікації та досвіду роботи, з огляду на наступне.

Так, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зайнятість» визначено категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Водночас, суд зазначає, що дія даної статті розповсюджується на лише осіб, які працевлаштовуються, що не відповідає контексту спірних правовідносин.

Крім того, суд повторює, що приписами ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено особливий порядок звільнення посадових осіб, а тому гарантії, що визначені КзПП України в частині запропонування будь-якої іншої роботи не розповсюджуються в даному випадку.

Суд також не вбачає в діях Волноваської районної державної адміністрації жодних ознак дискримінації, з огляду на наступне.

За наведеним у статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначенням дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

При цьому, не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб (частина третя статті 6 Закону № 5207-VI).

За практикою ЄСПЛ дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раалте проти Нідерландів») (пункти 48 - 49 рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України», заява № 10441/06).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях застосовує й Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац сьомий пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004).

Крім того згідно з практикою ЄСПЛ, з метою з`ясування обставин існування дискримінації у конкретній ситуації застосовується триступеневий тест: по-перше, виявлення двох категорій осіб, які є порівнюваними та відмінними, оскільки відповідно до Конвенції, дискримінація передбачає належність людини до певної групи; по-друге, встановлення, чи дійсно члени цих двох груп оцінюються по-різному; і, по-третє, якщо так, то чи для цього є об`єктивні, обґрунтовані підстави.

Призначення на посаду іншої особи, не є безумовним свідченням наявності будь-якої форми дискримінації щодо позивачки.

Будь-яких інших обґрунтувань щодо наявності у позивачки певної ознаки (раса, колір шкіри, стать, вік тощо) на підтвердження факту дискримінації, нею не наведено.

З огляду на викладене, перевіривши спірні дії відповідача та розпорядження згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про законність звільнення оскаржуваним у цій справі розпорядженням ОСОБА_1 з посади заступника голови Волноваської районної державної адміністрації, а тому позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У зв`язку з тим, що позивачка відповідно до пункту 1 частини першого статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-10, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Волноваської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код: 05419927, 85700, Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Героїв 51 ОМБР, буд. 1) про визнання протиправними дій, протиправним та скасування розпорядження № 15рк від 18 травня 2018 року, поновлення на посаді, - відмовити повністю.

Повний текст рішення складено 22 лютого 2021 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб