Рішення № 95034002, 22.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 р. Справа№200/11903/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (місце реєстрації: вул. Митрополитська, буд. 20, м. Маріуполь, Донецька область; код ЄДРПОУ: 37841728) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , 17 грудня 2020 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій область про:

- визнати незаконними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови у видачі сину - ОСОБА_1 паспорту у формі паспортної книжечки, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-Х11 із наступними змінами і доповненнями;

- зобов`язання Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати синові - ОСОБА_1 у зв`язку із досягненням ним 16-ти річного віку, паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-Х11 із наступними змінами і доповненнями без передачі будь-яких даних про нього і про батька- ОСОБА_1 та про матір - ОСОБА_2 до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі, без цифрового підпису особи ОСОБА_1 , без відцифрованого образу обличчя ОСОБА_1 , без відцифрованих відбитків пальців ОСОБА_1 , без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного Реєстру.

Свої позовні вимоги позивач, мотивує тим, що його син бажає отримати паспорт у формі книжечки через його релігійні переконання, проте управління відповідача відмовило в задоволені заяви про видачу паспорту старого зразка і зазначили, що з січня 2016 року, на виконання вимог Постанови КМУ №302 від 25 березня 2015 року, особам, що отримують паспорт вперше, видається паспорт тільки у формі ID - картки, що містить безконтактний електронний носій, із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Позивач вказує, що чинним законодавством встановлено отримання і паспорта у формі книжечки, який не передбачає присвоєння жодних номерів та отримання згоди на обробку та збирання персональних даних, передбачено Законом та підзаконними НПА, і отримання паспорту у формі ID - картки, який потребує отримання згоди на обробку персональних даних та присвоєння номеру, яке передбачено тільки підзаконними НПА.

Зазначає, що Міжнародним Нюрнберзьким трибуналом в 1946 році визнано присвоєння людині персонального номеру злочином проти людяності, що не має терміну давності. Окрім того вказує, що за експертними висновками помічника ОСОБА_3 , архієпископа Білоцерківського та Богуславського, голови Синодальної Богословської комісії Української православної Церкви Московського Патріархату - цифровий ідентифікатор у штрих-кодовому варіанті запису у міжнародній системі EAN-13, що впроваджується в Україні містить символіку, що уособлює антихриста. Ця обставина є викликом Богові та насильством над душею людини.

На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки вона суперечить діючим нормативно-правовим актам, міжнародному законодавству, релігійним переконанням позивача та його сина.

Представником відповідача надано до суду відзив на позов, відповідно до якого відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначає, що при наданні відповіді позивачу управлінням було роз`яснено порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до норм діючого законодавства. На думку відповідача, управління діяло в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , позивач, є батьком ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 (а.с. 17).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 428 від 30.11.2020 року, ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , син, ОСОБА_1 - батько, та ОСОБА_2 - мати, як законні представники звернулись з заявою:

- про видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки сину - ОСОБА_1 без передачі будь-яких даних про неповнолітнього сина та про його батьків до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі без відцифрованого підпису особи - сина ОСОБА_1 без від цифрованого обличчя особи - сина ОСОБА_1 , без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного Реєстру, а не у формі пластикової картки типу ГD-1, форма якої не є паспортом та не його єдиним зразком, у зв`язку з відмовою від паспорту у формі пластикової картки типу ID-1;

- поставлення відмітку (штамп) реєстрації місця проживання у паспорті;

-проведення реєстрацію громадянства України внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи (а.с. 19-23).

До вказаної заяви додано:

1) дві фотографічні картки ОСОБА_1 розміром 35мм.Х45мм.;

2) копія Свідоцтва «Про народження ОСОБА_1 »;

3) копія паспорту ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 з копією його ідентифікаційного номеру платника податків;

4) копія паспорту ОСОБА_2 з копією її ідентифікаційного номеру платника податків;

5) копія Заочного Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20.08.2020 року по справі № 243/5146/20;

6) оригінал довідки № 428 від 30.11.2020 року «Про реєстрацію місця проживання особи - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

У відповідь на вказану заяву Слов`янським міським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області надано лист № С-344/6/1455-20/1402.58/22-20 від 05.12.2020 року, яким вказано, що оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 можливо за умови подання заявником до Слов`янського МВ ГУДМС України оригіналів документів, передбачених розділом ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорту громадянина України від 06.06.2019 № 456, у числі яких є заява встановленого зразка та рішення суду (а.с. 24-25).

Надаючи оцінку правовідносинам у даній справі, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону № 2235-III постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Водночас, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно зі статтею 13 Закону № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.

Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону № 5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону № 5492-VI уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови.

Зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа. Водночас вказаним Законом не передбачено визначення поняття "документ".

Разом з цим, відповідно до статті 21 Закону № 5492-VI паспортом громадянина України є документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Відтак, відповідач 1 у своєму листі на звернення позивача зобов`язаний був вказати одну з вище перерахованих підстав для відмови у оформленні паспорта у формі книжечки, оскільки паспорт громадянина України в розумінні статті 21 вказаного Закону є документом.

Крім того, у листі відповідача на заяву позивача немає зазначення причин та посилань на норму права чому видача паспорта у формі книжечки вже є неможливою.

Як зазначено вище, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено два рівнозначних альтернативних варіанта оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка.

З даного приводу суд зазначає, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки, а тому не вбачається відсутності у відповідача можливості видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача видати неповнолітньому позивачу паспорт громадянина України у вигляді (формі) книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.

З огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема, щодо відмови позивача від обробки персональних даних її неповнолітнього сина), а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).

Так, 19 вересня 2018 року Великою Палатою Верховним Судом ухвалено рішення у зразковій справі №806/3265/17.

Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи вказане рішення, зазначила, що ознаками типової справи є:

позивач - фізична особа, який територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;

відповідач - територіальні органи ДМС України;

предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно із п. 21 ст. 4 КАС України типові адміністративні справи адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявленого аналогічні вимоги.

Отже, правові висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи №806/3265/17-а, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.

У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було "встановлене законом"), не є "необхідним у демократичному суспільстві". Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Оскільки, спірні правовідносини між сторонами виникли саме з приводу фактичної відмови відповідача у видачі паспорту у формі "книжечки", з огляду на позицію відповідача про те, що видача паспорту можлива лише у формі ID-картки, враховуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача права на отримання паспорту у формі "книжечки".

Таким чином, суд дійшов висновку визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року.

Щодо позовної вимоги видати паспорт у формі книжечки сину без передачі будь-яких даних про нього і про батька - ОСОБА_1 та про матір - ОСОБА_2 до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі, без цифрового підпису особи ОСОБА_1 , без відцифрованого образу обличчя ОСОБА_1 , без відцифрованих відбитків пальців ОСОБА_1 , без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного Реєстру, суд зазначає, що в діючих НПА взагалі відсутні посилання, що при видачі паспорту у формі книжечки передаються будь-які дані про батьків, окрім того, предметом позовної заяви є дії управління відповідача щодо не видачі паспорта громадянина України у формі книжечки сину позивача, в інтересах якого він і звернувся до суду, і на підставі чого і був звільнений судом від сплати судового збору. Права батька чи матері сина, в інтересах якого звертається до суду позивач, не є предметом розгляду у даній справі.

Окрім того, позивачем жодним чином не доведено що при видачі паспорту у формі книжечки синові відбудеться порушення його прав чи прав ОСОБА_2 . Тому в задоволенні вказаних позовних вимог суд відмовляє.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (місце реєстрації: вул. Митрополитська, буд. 20, м. Маріуполь, Донецька область; код ЄДРПОУ: 37841728) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови у видачі сину - ОСОБА_1 паспорту у формі паспортної книжечки, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-Х11 із наступними змінами і доповненнями.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати синові - ОСОБА_1 у зв`язку із досягненням ним 16-ти річного віку, паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-Х11 із наступними змінами і доповненнями.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 лютого 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Арестова