Рішення № 95033956, 16.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 р. Справа№200/11443/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. розглянувши адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87535, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59)

про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, відповідно до якого просив суд: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року № Ф-10315-13 на суму 6 295,30 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про наступне.

Позивач є пенсіонером, найманим працівником - старшим викладачем Донбаського інституту техніки та менеджменту закладу вищої освіти «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая», адвокатом України, членом Ради адвокатів Донецької області.

Єдиний внесок утримується роботодавцями із заробітної плати позивача та перераховується до бюджету, додаткового обов`язку щодо сплати у позивача не має, в тому числі з огляду на постанову Верховного Суду від 27 листопада 2019 року по справі № 160/3114/19.

14 грудня 2020 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу було залишено без руху та надано позивачу строк не більше п`яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви та клопотання про відстрочення сплати судового збору, шляхом надання документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі встановленому законом або доказів на підтвердження неможливості його сплати.

15 грудня 2020 року до суду через систему “Електронний суд” надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви та надано квитанцію про сплату судового збору №6266 від 07.12.2020 року у розмірі 840,80 грн.

Ухвалою від 21 грудня 2020 року суд прийняв до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №200/11443/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу, призначивши справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 18 січня 2021 року.

11.01.2021 року від відповідача засобами електронного зв`язку через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками, які не містив у собі електронного цифрового підпису (09.02.2021 року відзив надійшов через систему «Електронний суд»), відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволені позову з підстав викладених у відзиві.

18 січня 2021 року суд відклав розгляд справи на 02 лютого 2021 року.

20.01.2020 позивач надав належним чином посвідчені копії та оригінали документів, які були раніше додані позивачем до позову.

18 січня 2021 року розгляд справи відкладено на 02 лютого 2021 року.

22 січня 2021 року до суду через систему “Електронний суд” від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення виконавчому провадження ВП №64065542, яка мотивована тим, що 21.01.2021 року позивач отримав лист від Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), яким його повідомлено про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення боргу за вимогою №Ф-10315-13У у сумі 6295,30 грн.

До заяви про забезпечення позову позивачем додано копію постанови Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про відкриття виконавчого провадження ВП № 64065542 від 11.01.2021 року, якою з позивача стягнуто виконавчий збір у розмірі 629,53 грн. та зобов`язано позивача подати декларацію про доходи та майно та попереджено його про відповідальність за неподання такої декларації.

Ухвалою від 25 січня 2021 року суд заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задовольнив та зупинив стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року № Ф-10315-13 на суму 6 295,30 грн., за якою Краматорським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження ВП № 64065542.

02 лютого 2021 року розгляд справи відкладено на 08 лютого 2021 року.

08.02.2021 року від представника відповідача засобами електронного зв`язку надійшли додаткові пояснення не підписані електронно-цифровим підписом (12 лютого 2021 року надійшов оригінал Укрпоштою) із яких убачається, що позивач є адвокатом, не має пільг по єдиному внеску оскільки не є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно пенсію або соціальну допомогу, жодних довідок від позивача що він одночасно є адвокатом та старшим викладачем до відповідача не надходило.

Суд дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , у відповідності до копії Свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 2600 від 11.07.2007 року має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується копією Свідоцтва та даними розміщеними на сайті Національної асоціації адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/19829).

Позивач є платником податків, що підтверджується копією Довідки про взяття на облік платників податків від 03.04.2008 року № 928/10/29-014-11, виданої ДПІ у м. Краматорську.

Крім того, у відповідності до копії Посвідчення № НОМЕР_1 , виданого Донецьким військовим комісаріатом від 14.06.2002 року позивачу призначена пенсія за вислугу строків служби (за вислугу років).

У відповідності до копії трудової книжки позивача з 29.07.2009 року він працює старшим викладачем Донбаського інституту техніки та менеджменту закладу вищої освіти «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая».

Позивачем до матеріалів справи надана довідка про доходи від 03.12.2020 року № 104-03, видана Донбаським інститутом техніки та менеджменту закладу вищої освіти «Міжнародний науково-технічний університет імені Академіка Юрія Бугая» про нараховані (виплачені) протягом 2020 року суми оподаткованих доходів та утриманих з них податків за період січень – грудень: заробітна плата 88402,52 грн., ЄСВ 19448,56 грн., ПДФО 15912,45 грн., військовий збір -1326,04 грн.

Також позивачем надана довідка про заробітну плату за 2020 рік, яка видана Радою адвокатів Донецької області із якої убачається, що позивачу нарахована заробітна плата за січень, лютий, травень, червень, липень, серпень, вересень 2020 року у розмірі 15300 грн., із яких податковим агентом утримано ЄСВ 3366 грн., ПДФО 2754 грн., військовий збір 229,50 грн.

Відповідач – Головне управління ДПС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області 06.11.2020 року сформована та направлена на адресу позивача вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10315-13 на суму 6295,30 грн., у т.ч. недоїмка – 6 295,30 грн., (вручена позивачу згідно роздруківки з сайту Укрпошти 27.11.2020 року).

07.12.2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом сформованим в системі «Електронний суд».

Як вбачається із інтегрованої картки платника ЄСВ ОСОБА_1 , як особи яка проводить незалежну професійну діяльність та розрахунку вимоги з ЄСВ у нього обліковується заборгованість у зв`язку із несплатою єдиного внеску за період з 21.04. по 19.10.2020 року.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість позовних вимог позивача та заперечення відповідача, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI (далі – ПК України) та Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 р. №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI та/або Закон № 2464).

Так відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

В пункті 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України наведено визначення поняття “працівник”. Згідно з цією нормою це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (надалі також – Закон №5076-VI) адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 13 Закону №5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Закон №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники – це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

За змістом статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону №2464-VI визначено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску.

У відповідності до п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності..

Так, згідно з частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (із змінами внесеними Законом № 3609-VI від 07.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1774-VIII від 06.12.2016, № 2148-VIII від 03.10.2017, № 592-IX від 13.05.2020).

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов`язки платника єдиного внеску, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній на дату виникнення боргу та формування вимоги) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, – на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, – на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа у відповідні періоди фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за чинними видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахування встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї у відповідний період нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право як самозайнята особа провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї у відповідному періоді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 05 грудня 2019 року (справа №260/358/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 27 лютого 2020 року (справа №0440/5632/18), від 28 травня 2020 року ( справа №200/10723/18-а).

У відповідності до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до ч 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року № Ф-10315-13 на суму 6 295,30 грн., а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо не надання позивачем відповідачу довідок відносно того, позивач є одночасно адвокатом та старшим викладачем вишу, то суд зазначає, що діюче законодавство України не покладає на позивача такого обов`язку. Крім того, суд звертає увагу сторін на ту обставину, що відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону №2464-VI передбачено «Податковим органам з метою перевірки правильності нарахування, обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску надається доступ до персоніфікованих відомостей про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування».

З огляду на викладене, у позивача, яка є в тому числі самозайнятою або найманою особою, відсутній обов`язок повідомляти відповідача про факт сплати за нього ЄСВ роботодавцем.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір 840, 80 грн., який підлягає стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року № Ф-10315-13 на суму 6295,30 грн. - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року № Ф-10315-13 на суму 6 295,30 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька область, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Вступна та резолютивна частина рішення складена та підписана 16 лютого 2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 22 лютого 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко