Рішення № 95033901, 19.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2021 р. Справа№200/12193/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, у якому просив зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків сплати щомісячних страхових виплат з 01 січня 2015 року по 31 травня 2019 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/1282/19-а визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо невиплати щомісячних грошових сум у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року по 31 травня 2019 року; зобов`язано нарахувати та виплатити зазначені кошти. Таким чином, позивач вважає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків сплати щомісячних страхових виплат.

Відповідачем поданий відзив на адміністративний позов, у якому він заперечує проти позову з огляду на те, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06грудня 2019 року по справі № 200/12193/19-а виконано відповідно до покладених судом зобов`язань у повному обсязі, нараховані і виплачені страхові виплати за період з 01 січня 2015 року по 31 травня 2019 року в повному обсязі на загальну суму 69415,01 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 27 березня 2020 року №100 та не заперечується позивачем. Оскільки судове рішення виконане відповідачем у межах одного місяця з моменту набрання ним законної сили, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

29 грудня 2020 року позовна заява була залишена без руху і позивачу наданий строк для усунення її недоліків.

18 січня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.

18 січня 2021 року від відповідача витребувані докази.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с.4-5).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06грудня 2019 року у справі №200/12822/19-а, яке набрало законної сили 03 лютого 2020 року, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області з поміж іншого було зобов`язано нарахувати та виплатити щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року по 31 травня 2019 року.

27 березня 2020 року на виконання вищевказаного судового рішення Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області були виплачені нараховані страхові виплати за період з 01 січня 2015 року по 31 травня 2019 року, що підтверджується платіжним дорученням №100 (а.с.23).

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно із статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Компенсацію виплачують за рахунок:

власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян;

коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету (стаття 6 Закону).

Суд зазначає, що Закон №2050-ІІІ та «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, (далі – Порядок) не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.

Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Суд зауважує, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003-а16.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, оскільки вони не ґрунтується на чинному законодавстві та не відповідає фактичним обставинам справи.

Беручи до уваги усе вищенаведене, суд зробив висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки сплата судового збору була відстрочена, а рішення постановлено проти відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань останнього (статті 133, 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5; код ЄДРПОУ 41325231) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків сплати щомісячних страхових виплат з 01 січня 2015 року по 31 травня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок на користь Державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України, отримувач коштів ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Повний текст рішення складено 19 лютого 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко