Рішення № 95033835, 16.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 р. Справа№200/11421/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. розглянувши адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59)

про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № Ф-191896-45 від 21.05.2019 у сумі 20981 (двадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна) гривня 62 копійки; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № Ф-191896-45 від 23.11.2020 у сумі 14557,84 (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 84 копійки.

Ухвалою суду від 14 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу залишено без руху, надано позивачу строк не більше п`яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

28 грудня 2020 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява про зміну предмету позову, згідно якої позивач вилучив позовну вимогу щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № Ф-191896-45 від 21.05.2019 року у сумі 20981,62 грн. та просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № Ф-191896-45 від 23.11.2020 у сумі 14557,84 (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 84 копійки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що займається адвокатською діяльністю з 1998 року, що підтверджується Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю від 20.05.1998 № 1085, проводить незалежну професійну діяльність та знаходиться на обліку в Покровській ДПІ ГУ ДПС у Донецькій області.

Через незадовільний стан здоров`я в наслідок подій, які сталися з позивачем тоді, коли він виконував обов`язки міського судді 19.11.1993, згідно витягу із акту огляду у МСЕК, встановлена II група інвалідності з причини «трудове каліцтво». За 2018, 2019 роки та майже повний 2020 рік позивач не отримував доходів, що підтверджується відповідними податковими деклараціями.

Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у зразковій справі №812/292/18 (Пз9901/22/18).

Ухвалою від 28 грудня 2020 року суд прийняв до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі 200/11421/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначив справу до судового засідання на 25 січня 2021 року.

22.01.2021 року від відповідача засобами електронного зв`язку через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (09.02.2021 року відзив надійшов через систему «Електронний суд»), відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволені позову з підстав викладених у відзиві.

25 січня 2020 року суд відклав розгляд справи на 08 лютого 2021 року у зв`язку із неявкою учасника справи або його представника (позивача).

08 лютого 2021 року відклав розгляд справи на 16 лютого 2021 р. за клопотанням представника відповідача.

Суд дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , у відповідності до копії Свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 1085 від 20.05.1998 року має право на заняття адвокатською діяльністю.

Крім того, у відповідності до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (серія НОМЕР_2 ), виданого Пенсійним Фондом України 08.12.2009 року позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером за віком та інвалідом 2 групи з трудового каліцтва.

Факт інвалідності підтверджується випискою із Акту освідчення ЛТЕК від 03.04.1998 року (втрата працездатності 70 відсотків).

Відповідач – Головне управління ДПС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області 23 листопада 2020 року сформована та направлена на адресу позивача вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-191896-45 станом на 31 жовтня 2020 року в сумі 14557,84 грн., у т.ч. недоїмка –14557,84 грн. (вручена позивачу згідно даних на сайті Укрпошти 28.11.2020 року).

03.12.2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом вручивши для направлення позов із додатками Укрпошті, що підтверджується конвертом (т.1, а.с. 13).

Як вбачається із інтегрованої картки платника ЄСВ ОСОБА_1 , як особи яка проводить незалежну професійну діяльність у нього обліковується заборгованість у зв`язку із несплатою єдиного внеску за період з 2018-2020 роки.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість позовних вимог позивача та заперечення відповідача, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI (далі – ПК України) та Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 р. №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI та/або Закон № 2464).

Закон №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону №2464-VI визначено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску.

У відповідності до п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності..

Так, згідно з частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування ( із змінами внесеними Законом № 3609-VI від 07.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1774-VIII від 06.12.2016, № 2148-VIII від 03.10.2017, № 592-IX від 13.05.2020).

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов`язки платника єдиного внеску, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Як зазначалось вище у цьому рішенні відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 вказаного Закону визначено, що особи, зазначені в тому числі у пункті 5 частини першої цієї статті (особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність), звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Звільнення позивача від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Вищезазначена позиція підтверджується висновками викладеними у Постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №805/2195/17-а.

За положеннями статті 1 Закону № 1058, пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із абзацем першим пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Таке право виникає у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1788-ХІІ), трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; за інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Також, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 9 липня 2003 року (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене ч. 1 ст. 12 Закону № 1788-ХІІ та ч.1 ст. 26 Закону №1058-ІV пов`язується, зокрема з досягненням 60 років та за наявності відповідного стажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком (на час формування спірної вимоги його вік склав 74 роки), крім того, він є інвалідом 2 групи з 1993 року, тому формування та направлення йому вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ є протиправним та такою, що не базується на засадах діючого законодавства України.

Доказів того, що позивач приймає добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, шляхом приєднання до договору сторонами суду не надано.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням зміни предмету позову).

При цьому суд не погоджується з доводами позивача, щодо застосування до спірних правовідносин п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки Законом України від 14.01.2020 №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» пункт 9-4 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464 було виключено.

Вищезазначений Закон оприлюднений 12.02.2020 року та набрав чинності з 13.02.2020.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

На час формування спірної вимоги про сплату боргу, а це саме 23 листопада 2020 року норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.

У відповідності до ч 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23 листопада 2020 № Ф-191896-45 в сумі 14557,84 грн., а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на ту обставину, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ 43142826) щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № Ф-191896-45 від 23.11.2020 у сумі 14557,84 (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 84 копійки. -задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-191896-45 від 23.11.2020 у сумі 14557,84 (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 84 копійки.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 16 лютого 2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 22 лютого 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко