Рішення № 95033750, 22.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 р. Справа№200/11733/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького прикордонного загону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Донецького прикордонного загону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі рішення суду від 24.03.2020 року, яке набуло законної сили 28.09.2020 року, йому було присуджено до виплати компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки та грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені. Проте фактично вказані суми були виплачені 23.11.2020 року, що, на думку позивача, порушує вимоги ст. 116, 117 КЗпП України, та що стало приводом звернення до суду.

На підставі вказаного позивач просив:

зобов`язати Донецький прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9937) (ЄДРПОУ 14321726) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній розмір грошового забезпечення за час затримки розраху нку при звільненні з військової служби за період з 25 березня 2020 р. по 23 лис топада 2020 р. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечен ня, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджено го постановою КМУ від 15.01.2004 року № 44.

Ухвалою суду від 21.12.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено засідання по справі.

Ухвалою від 18.01.2021 року у задоволені клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Донецького прикордонного загону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовлено.

15.01.2020 року відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що компенсація сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку від 15.01.2004 року № 44 проводиться тільки з сум право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язку під час проходження служби. Відтак, суми податку з фізичних осіб, які закладені в середній розмір грошового забезпечення, що підлягає виплаті за час невиконання рішення суду, не підлягають компенсуванню. На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року, яке набуло законної сили 28.09.2020 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9937) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період за 2015 - 2016 роки, виходячи із розміру грошового забезпечення станом на день його звільнення з військової служби 07 квітня 2016 року. Зобов`язано Донецький прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9937) нарахувати на виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період із 2015 року по 2016 рік, виходячи із розміру грошового забезпечення станом на день звільнення його з військової служби у запас Збройних Сил України 07 квітня 2016 року. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення 07.04.2016 остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з військової служби у запас Збройних Сил України. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.04.2016 по 24.03.2020 (день постановлення місцевим адміністративним судом рішення у даній справі).

Згідно платіжних доручень № 3799, 3800, 3803 рішення суду було фактично виконано 23.11.2020 року.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника визначений Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).

Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналізуючи вищезгадані норми матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, за висновком Верховного Суду України, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21 листопада 2011 року у справі № 6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов`язання нарахувати і виплатити ОСОБА_2 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 25.03.2020 року по 23.11.2020 року.

З приводу позовних вимог щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порідку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року № 44 суд зазначає наступне.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 N 44, (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 N 17) (далі - Порядок).

Пунктами 2-5 Порядку визначено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Аналізуючи вищенаведені положення суд зауважує, що право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 25.03.2020 року по 23.11.2020 року позивач набув не у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а через несвоєчасне виконання відповідачем обов`язку, встановленого рішенням суду, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Донецького прикордонного загону (в. Гагаріна, 150а, м. Маріуполь, ЄДРПОУ 14321726) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов`язати Донецький прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9937) (ЄДРПОУ 14321726) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній розмір грошового забезпечення за час затримки розраху нку при звільненні з військової служби за період з 25 березня 2020 р. по 23 лис топада 2020 р.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Стойка