Рішення № 95033730, 15.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 р. Справа№200/11540/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (далі - УСЗН) в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення від 10.08.2020 року УСЗН про зупинення виплати допомоги переміщеним особам на проживання, допомоги при народженні дитини, допомоги на дітей одиноким матерям, допомоги малозабезпеченим сім`ям, допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях з 01.08.2020 року; 2) зобов`язати відповідача поновити виплату допомоги переміщеним особам на проживання, допомоги при народженні дитини, допомоги на дітей одиноким матерям, допомоги малозабезпеченим сім`ям, допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях з 01.08.2020 року зі сплатою заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку у відповідача як отримувач допомог переміщеним особам на проживання, допомогу при народженні дитини, допомогу малозабезпеченим сім`ям та допомогу на дітей які виховуються у багатодітних сім`ях. Проте відповідачем у серпні 2020 року припинено виплату вказаних соціальних виплат у зв`язку зі скасуванням довідки внутрішньо переміщених осіб. Як зазначає позивач, її у встановленому чинним законодавством порядку взято на облік як внутрішньо переміщену особу, а отже право на отримання допомоги є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Позивач зазначає, що законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування). Також звертає увагу, що нормами чинного законодавства не передбачена така підстава припинення виплат допомоги малозабезпеченій сім`ї, допомоги при народженні дитини та щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам як відсутність за зареєстрованим місцем проживання.

14 грудня 2021 року відкрито провадження у справі із визначенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, про що постановлено відповідну ухвалу. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

12 січня 2021 року судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16 січня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 від 29.05.2019 р., № 1425-5000133710; ОСОБА_2 від 29.05.2019 р. № 1425-5000133716, ОСОБА_3 від 29.05.2019 р., № 1425-5000133735, ОСОБА_4 від 29.05.2019 р. № 1425-5000133750 було скасовано наказом начальника управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради № 169/1 від 31.07.2020 р. згідно п.п. 5 п. 1 ст. 12 Закону України від 20.10.2014 № 1706-УИ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». 31.07.2020 р. вищезазначені довідки були зняті з обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб за причиною «Скасування довідок».

Таким чином, допомога на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, допомога при народжені дитини, допомога малозабезпеченим сім`ям, щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг була зупинена з 01.08.2020 року.

У зв`язку з наведеним просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно із частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи приписи частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників судового процесу у письмовому провадженні.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить копія паспорту громадянина України (а.с. 20).

Рішенням УСЗН від 29.11.2019 року позивачу призначено допомогу переміщеним особам на проживання, допомоги при народженні дитини, допомоги на дітей одиноким матерям, допомоги малозабезпеченим сім`ям, допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях.

Рішенням УСЗН від 29.11.2019 року позивачу призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям (а.с. 53).

Рішенням УСЗН від 16.08.2019 року позивачу призначено допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях (а.с. 68).

Рішенням УСЗН від 16.08.2019 року позивачу призначено допомогу при народженні дитини (а.с. 78).

Згідно витягу з протоколу № 93 від 03.12.2019 року, позивачу призначено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 54).

Наказом УСЗН від 31 липня 2020 року №169/1 скасовано довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 №1425-5000133710, №1425-5000133716, 1425-5000133735 , 1425-5000133750 , причина скасування пп. 5 п. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (а.с. 43).

Розпорядженням УСЗН від 31.07.2020 року позивачу припинено виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у зв`язку зі скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Розпорядженням УСЗН від 10 серпня 2020 року позивачу припинено виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у зв`язку зі скасуванням довідок (а.с. 47).

Розпорядженням УСЗН від 10 серпня 2020 року позивачу припинено виплату державної соціальної допомоги допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях у зв`язку зі скасуванням довідок (а.с. 48).

Розпорядженням УСЗН від 10 серпня 2020 року позивачу припинено виплату допомоги при народженні дитини у зв`язку зі скасуванням довідок (а.с. 48).

Позивач оскаржує вищевказані рішення відповідача, як такі, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства та порушують його конституційні права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» (далі - Закон №1768-III), соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, який залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Згідно із статтею 4 Закону №1768-III для надання соціальної допомоги подається заява уповноваженим представником сім`ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради.

У заяві дається згода сім`ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону. Місцеві державні адміністрації для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів доходів і зборів.

Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.

Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї.

Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз`яснення порядку його оскарження.

Порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог вищезгаданої норми Закону № 1768-III Кабінет Міністрів України постановою від 24 лютого 2003 року № 250 затвердив Порядок, який визначає умови призначення і виплати малозабезпеченим сім`ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом № 1768-III (далі - Порядок №250).

Згідно із п. п. 4-9 Порядку №250 призначення і виплата соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання особи, яка претендує на призначення допомоги.

Допомога надається одному з батьків дитини, які постійно проживають разом з дитиною.

Документи, необхідні для призначення допомоги, подаються заявником особисто.

Для призначення допомоги органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта громадянина України (паспортного документа іноземця) або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, подається заява одного з батьків, з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, та копії таких документів:

посвідчення батьків багатодітної сім`ї (з пред`явленням оригіналу) та посвідчення дитини з багатодітної сім`ї (з пред`явленням оригіналу);

свідоцтв про народження всіх дітей (з пред`явленням оригіналів).

У разі утворення об`єднаної територіальної громади заяви з необхідними документами для призначення допомоги приймаються уповноваженими особами, що визначені виконавчими органами ради об`єднаної територіальної громади, та передаються відповідним органам соціального захисту населення.

У сільській місцевості прийняття заяв з необхідними документами для призначення допомоги і передачу їх відповідним органам соціального захисту населення здійснюють особи, уповноважені виконавчими комітетами сільських і селищних рад.

У разі звернення одного з батьків дитини за призначенням допомоги орган соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків, з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення зазначеної допомоги.

У разі, коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє заявнику, які документи повинні бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви.

Документи, необхідні для призначення допомоги, розглядаються органом соціального захисту населення протягом десяти днів з дня подання заяви з усіма необхідними документами.

Про призначення допомоги чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження такого рішення орган соціального захисту населення видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом п`яти днів після прийняття відповідного рішення.

Допомога призначається на третю і кожну наступну дитину з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 6-річного віку включно.

У разі, коли в сім`ї одночасно народилося двоє і більше дітей, внаслідок чого сім`я набула статусу багатодітної, виплата допомоги здійснюється на кожну таку дитину.

Згідно положень Порядку допомога призначається на третю і кожну наступну дитину з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 6-річного віку включно. У разі коли в сім`ї одночасно народилося двоє і більше дітей, внаслідок чого сім`я набула статусу багатодітної, виплата допомоги здійснюється на кожну таку дитину.

Пунктом 16 Порядку №250 визначено, що виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється:

- якщо малозабезпеченою сім`єю подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на отримання державної соціальної допомоги та на визначення її розміру, або встановлено фактичну зайнятість особи, що приносить дохід (винагороду), без оформлення, реєстрації в установленому законодавством порядку, - з місяця, що настає за місяцем, у якому виявлено порушення. В такому разі на наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця, в якому виявлено порушення;

- у разі переїзду малозабезпеченої сім`ї до іншої місцевості або настання обставин, що унеможливлюють виплату державної соціальної допомоги (зокрема, смерть одинокої особи), - з місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зміни;

- за заявою уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї - з місяця, що настає за місяцем її подання;

- якщо реєстрацію особи (включеної до складу малозабезпеченої сім`ї) як безробітної припинено з причин, передбачених абзацами шістнадцятим (крім припинення реєстрації у разі працевлаштування самостійно), вісімнадцятим - двадцять першим підпункту 1, підпунктами 2 і 3 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 792 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 80, ст. 2662), - з місяця, наступного за місяцем, у якому надійшла інформація з центру зайнятості;

- у разі виявлення, що непрацююча працездатна особа фактично не здійснювала догляд за особою, яка досягла 80-річного віку, або не надавала соціальних послуг з догляду відповідно до законодавства у зв`язку з перебуванням за кордоном сукупно більше ніж 60 днів протягом періоду отримання державної соціальної допомоги, - з місяця, наступного за місяцем, у якому надійшла інформація з Держприкордонслужби.

Перелік підстав для припинення виплати соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, визначений Порядком №250, є вичерпним.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що УСЗН має право припинити виплату соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях виключно з підстав передбачених Законом №1768-III та Порядком №250, про що приймає вмотивоване рішення.

Разом з тим, рішення про припинення соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях вмотивовані скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тобто, за відсутності підстав, передбачених п. 16 Порядку № 250.

Таким чином рішення УСЗН від 10 серпня 2020 року про припинення виплати державної допомоги малозабезпеченим сім`ям та припинення допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях є не обґрунтованими, прийняті без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже не відповідають вимогам Конституції та законам України та підлягають скасуванню.

Щодо припинення виплати допомоги при народженні дитини суд зазначає наступне.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Підстави припинення виплати державної соціальної допомоги визначені у пункті 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, а саме виплата допомоги припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відмови отримувача допомоги від виховання дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір`ю; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду; усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; смерті дитини; смерті отримувача допомоги.

Як встановлено судом, відповідач припинив позивачу виплату допомоги при народженні дитини у зв`язку зі скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Проте, Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми не містить такої підстави для припинення виплати допомоги при народженні дитини, як скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 1382-IV, реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримала таку допомогу в іншому органі соціального захисту населення на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.

Суд зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Отже, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення УСЗН від 10 серпня 2020 року про припинення виплати допомоги при народженні дитини, прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Щодо припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в УСЗН на обліку, як отримувач державної допомоги на дітей одиноким матерям не перебувала, із заявою про призначення такої допомоги не зверталась. Рішення про припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям відповідачем не приймалось.

Враховуючи відсутність доказів призначення та виплати позивачу допомоги як одинокій матері, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення УСЗН про зупинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям та зобов`язання відповідача поновити виплату допомоги на дітей одиноким матерям з 01.08.2020 року.

Щодо призначення щомісячної адресної допомоги переміщеним особам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тобто, зазначений документ до його скасування підтверджує той факт що особа самостійно покинула своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Призначення щомісячної адресної допомоги переміщеним особам визначається Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі - Порядок №505).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

За приписами п.3 Порядку №505 грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах, зокрема, для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї).

Таким чином, виплата допомоги залежить від факту переміщення з району проведення АТО та перебування на обліку Управління, що повинно бути підтверджено довідкою про взяття на облік особи яка перемістилась з району проведення АТО.

За приписами п.12 Порядку №505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім`ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім`ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

З наведеної норми вбачається, що виплата грошової допомоги припиняється зокрема в разі зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи.

Враховуючи скасування УСЗН довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб позивача та її дітей, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача поновити виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року позивачу відстрочено сплату судового збору, суд вважає необхідним стягнути на користь Державного бюджету судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (місцезнаходження: вул. Громова, 14, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113, ідентифікаційний код юридичної особи 03197428) про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради від 10 серпня 2020 року про припинення виплати ОСОБА_1 соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради від 10 серпня 2020 року про припинення виплати ОСОБА_1 соціальної допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради від 10 серпня 2020 року про припинення виплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з 01 серпня 2020 року.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 соціальної допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях з 01 серпня 2020 року.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 серпня 2020 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (місцезнаходження: вул. Громова, 14, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113, ідентифікаційний код юридичної особи 03197428) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) за наступними реквізитами: рахунок - UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 800 (вісімсот ) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) за наступними реквізитами: рахунок - UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 40 (сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв