Рішення № 95033687, 22.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року Справа № 160/905/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.01.2021 р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» (далі – відповідач), в якій просить:

- визнати бездіяльність Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» протиправною, що полягає у невиплаті різниці невиплаченої вихідної допомоги при звільненні у сумі 44 099,40грн. ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 );

- стягнути з Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) різницю невиплаченої вихідної допомоги при звільненні у сумі 44099,40грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем в позовній заяві зазначено, що з 03.12.2001 р. він проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на різних посадах та з 03.11.2020 р. був звільнений зі служби з посади чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» відповідно до п.4 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів). Після звільнення зі служби позивачу була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у сумі 146998,00грн. Вихідну допомогу розраховано із календарної вислуги. В наказі про звільнення № 118/ОС-20 від 03.11.2020 року зазначено, що на момент звільнення наявна вислуга років - 20 років 04 місяці 06 днів у календарному обчисленні та у пільговому - 26 років 07 місяців 26 днів. Позивач вважає, що одноразову грошову допомогу при звільнені необхідно розраховувати виходячи не з календарної вислуги років, а з вислуги років у пільговому обчисленні, тобто із загальної вислуги років. За таких обставин, відповідачем не вірно розраховано вихідну допомогу при звільненні, що зумовило звернення до відповідача. Листом за вих.№133/4-1-21/Б-1 від 11.01.2021 р. було відмовлено у виплаті різниці вихідної допомоги. Позивач вважає, що відмова відповідача у виплаті належної йому вихідної допомоги протиправна, просить задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/905/21 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

29.01.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Наказом від 03.11.2020 року начальника Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» №118ОС-20 майора внутрішньої служби ОСОБА_1 чергового помічника начальника установи відділу нагляду та безпеки Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів). Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні проводилося відповідно п.п. «а», «є» ст.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати №100 від 08 лютого 1995 року. На момент винесення наказу про звільнення вислуга років в календарному обчислені становила 20 років 04 місяців 06 днів. Одноразова грошова допомога при звільненні здійснюється на підставі Порядку № 925/5 в разі наявності додаткових асигнувань на рахунках установи, які надаються Державною кримінально-виконавчою службою з видатків, передбачених у державному бюджеті на утримання Державної кримінально-виконавчої служби, з урахуванням відповідних кошторисних призначень, які передбачені та затвердженні згідно чинного законодавства та нормативно-правових актів України, які регулюють діяльність в указаній сфері. Відповідно до пп.2 п.1 розділу ІІІ Порядку особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Відповідні положення містяться і в ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абз.4 пункту 10 постанови КМУ від 17.07.1992 №393. На підставі викладеного та відповідно до довідки про зміни в кошторисі на 2020 рік №98 позивачу було здійснено відповідне нарахування грошової допомоги. Відповідно до платіжного доручення Державної установи «ІГРЕНСЬКИЙ ВИПРАВНИЙ ЦЕНТР (№133)» від 26 листопада 2020 року № 431 та списку для зарахування грошового забезпечення при звільненні станом на 29.01.2021 р. здійснений повний розрахунок. Суму одноразової грошової допомоги в подальшому було перераховано на особовий картковий рахунок позивача з врахуванням всіх відрахувань, передбачених чинним законодавством України. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

22.02.2021 р. позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено про невідповідність відзиву на позов вимогам законодавства та безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.1 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з відомостями з трудової книжки серії НОМЕР_2 у період з 03.12.2001 р. по 03.11.2020 р. проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Відповідно до витягу з наказу по особовому складу Державної установи «Ігренський виправний центр (№133) Міністерства юстиції України від 03.11.2020 р. №118/ОС-20 майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки Державної установи «Ігренський виправний центр (№133), звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 03 листопада 2020 року.

Також, у наказі від 03.11.2020 р. №118/ОС-20 зазначено, що вислуга років станом на 03 листопада 2020 року становить:

у календарному обчисленні - 20 (двадцять) років, 04 (чотири) місяців 06 (шість) днів,

у пільговому обчисленні - 26 (двадцять шість) років 07 (сім) місяців 26 (двадцять шість) днів.

Вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги - 20 (двадцять) років, 04 (чотири) місяців 06 (шість) днів.

Згідно із грошовим атестатом №00000014 майора внутрішньої служби ОСОБА_1 визначено, що стаж служби для виплати надбавки за вислугу років станом на 03.11.2020 р. становить – 26 років 07 місяців 26 днів; одноразова грошова допомога при звільненні зі служби – 146 998,00грн. за 20 календарних роки служби (а.с.10).

Відповідно до платіжного доручення Державної установи «Ігренський виправний центр (№133) №431 від 26.11.2020 р. та списку перерахованої заробітної плати за період з 01.11.2020 р. по 30.11.2020 р. позивачу перераховано 177 612,79грн.

Не погодившись з розміром одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, позивач звернувся до Державної установи «Ігренський виправний центр (№133).

Листом від 11.01.2021 р. за вих.133/4-1-21/21/Б-1 Державною установою «Ігренський виправний центр (№133) повідомлено позивачу, що згідно ч.2 п.п.1 п.1 III розділу Наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2018р. №925/5 «Про затвердження Порядку витати грошового забезпечення та компенсаційних витрат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» у разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей». При нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні було застосовано саме цю норму закону.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо розрахунку одноразової грошової допомоги, виходячи із календарної вислуги років, вважаючи, що така допомога при звільненні зі служби має вираховуватись, виходячи і пільгової вислугу років, а відтак, з боку відповідача допущена протиправна бездіяльність, що полягає у невиплаті різниці невиплаченої вихідної допомоги при звільненні,позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приписами частини п`ятої статті 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон №2011-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Згідно з ч.2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до ч.5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

Статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію», що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон №2262-ХІІ) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років - одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до ч.5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393 (далі – Порядок №393).

Відповідно до пункту 10 Порядку №393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Також, наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі – Порядок 925/5).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №925/5 у разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.

Отже, зазначеними вище нормами ч.2 ст. 15 Закону № 2011-XII, ч.1 ст. 9 Закону №2262-ХІІ, п. 10 Порядку №393 та п. 1 розділу ІІІ Порядку №925/5 визначено, що одноразова грошова допомога у зв`язку із звільненням зі служби (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що вислуга років позивача станом на 03 листопада 2020 року становить:

у календарному обчисленні - 20 (двадцять) років, 04 (чотири) місяців 06 (шість) днів,

у пільговому обчисленні - 26 (двадцять шість) років 07 (сім) місяців 26 (двадцять шість) днів.

Між сторонами відсутній спір щодо права позивача на одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Матеріалами справи підтверджено нарахування і виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі, визначеному у грошовому атестаті позивача №00000014, а саме, у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, тобто за 20 календарних років.

Відтак, порушень наведених правових норм щодо розрахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з боку відповідача судом не встановлено.

Посилання позивача на те, що одноразова грошова допомога у зв`язку із звільненням зі служби має вираховуватись саме із пільгової вислуги років, а тому сума вихідної допомоги нарахована і виплачена не в повному обсязі, не враховуються судом.

Поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».

При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги є наявність «вислуги 10 років і більше».

Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.04.2018 р. по справі №806/2104/17.

Згідно із ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, календарна вислуга років застосовується для визначення розміру грошової допомоги.

З огляду на викладене, суд погоджується з відповідачем, що нарахування і виплата ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, тобто із розрахунку 20 календарних років, є цілком правомірними, вчиненими на підставі та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Посилання позивача в якості обґрунтування позовних вимог на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.11.2020 р. по справі №822/3008/17 не приймається судом до уваги, оскільки предметом спору у справі №822/3008/17 є право особи на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, що не є спірним у даній справі.

Безпідставними є також і посилання позивача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 р. у справі №160/11885/19, оскільки предметом спору у справі №160/11885/19 є право особи на призначення пенсії за вислугу років.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Згідно з ч. 1ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач довів правомірність своїх дій щодо нарахування і виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за кожний повний календарний рік служби, натомість позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовні вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, то відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 242-246, 250, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено 22.02.2021 р.

Суддя О.С. Рябчук