Ухвала суду № 95033578, 22.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 лютого 2021 р. Справа № 160/17593/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Акціонерного товариства "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2020 року Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Акціонерного товариства "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", в якому просить:

- визнати дії Акціонерного товариства "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" щодо відмови в наданні запитуваної інформації та ненадання інформації на запит Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» від 05 листопада 2020 року за вих. № 1812 в межах п`ятиденного терміну, що передбачений ч. 1 ст. 28 ЗУ Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності» протиправними;

- зобов`язати Акціонерне товариство "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" надати інформацію на запит Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» від 05 листопада 2020 року за вих. № 1812.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків, а саме надати до канцелярії суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн.

19.02.2021 року позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб`єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Дослідивши позовну заяву Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Акціонерного товариства "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії з доданими до неї документами, суддя зазначає наступне.

Аналіз фактичних обставин справи дає підстави для висновку, що спір між сторонами виник з трудових відносин між профспілковою організацією та господарюючим суб`єктом з підстав виконання умов колективного договору та в порушення вимог КЗпП України, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Закону України «Про колективні договори і угоди», Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 243 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) відповідно до Конституції України та Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.

Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об`єднаннями громадян.

Статтею 244 КЗпП України визначено, що права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності, цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 249 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі, організації.

За наявності письмових заяв працівників, які є членами професійної спілки, власник або уповноважений ним орган щомісяця безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок професійної спілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в строки, визначені цим договором чи угодою. Власник або уповноважений ним орган не вправі затримувати перерахування зазначених коштів.

Спори, пов`язані з невиконанням власником або уповноваженим ним органом цих обов`язків, розглядаються у судовому порядку.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначені Законом України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності (далі - Закон).

Положеннями статті 1 вказаного Закону визначено, що професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); роботодавець - власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності, галузевої належності або уповноважений ним орган (керівник) чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (ст.2 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").

Дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об`єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об`єднання, а також на державні органи та органи місцевого самоврядування (ст. 3 Закону).

Статтею 7 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачено, що членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.

Згідно з положеннями ст. 13-1 вказаного Закону, професійні спілки, їх об`єднання визнають організації роботодавців, їх об`єднання повноважними представниками роботодавців і захисниками їх законних прав і інтересів, сприяють їх діяльності.

Професійні спілки, їх об`єднання взаємодіють з організаціями роботодавців, їх об`єднаннями на принципах соціального діалогу.

Спори (конфлікти), які виникають між ними, вирішуються в порядку, передбаченому законом.

Професійним спілкам, їх об`єднанням забороняється втручатися у діяльність організацій роботодавців, їх об`єднань.

Згідно зі ст. 19 та ст. 26 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян.

У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.

У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.

Профспілки, їх об`єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.

Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.

Профспілки, їх об`єднання мають право представляти інтереси працівників в органах, що розглядають індивідуальні трудові спори.

Профспілки, їх об`єднання мають право представляти інтереси працівників при вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) у порядку, встановленому законодавством. Представники профспілок беруть участь у діяльності примирних комісій, трудових арбітражів та інших органів, які розглядають колективний трудовий спір (конфлікт) .

У відповідності до положень ст. 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" роботодавець зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації.

Надання для роботи виборного профспілкового органу та проведення зборів працівників приміщень з усім необхідним обладнанням, зв`язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною здійснюється роботодавцем у порядку, передбаченому колективним договором (угодою).

За наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим договором. Роботодавець не має права затримувати перерахування зазначених коштів.

Спори, пов`язані з невиконанням роботодавцем цих обов`язків, розглядаються в судовому порядку.

Отже, взаємодія профспілкової організації з організацією - роботодавцем ґрунтується на трудових відносинах, які випливають із взаємовідносин членів профспілкової організації, які одночасно є працівниками організації - роботодавця із таким роботодавцем та профспілкою, а також із взаємодії профспілкової організації з роботодавцем щодо свого функціонування з метою захисту прав своїх членів, тому взаємовідносини між позивачем та відповідачем, не є публічно-правовими, оскільки ґрунтуються на договірних засадах та перебуває поза межами адміністративної юрисдикції.

Слід зазначити, що вказані правовідносини за суб`єктним складом їх учасників також не відносяться до публічно-правових, оскільки позивачем є профспілкова організація, а відповідачем - юридична особа Акціонерне товариство "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", яке не здійснює владних управлінських функцій, в тому числі і на виконання делегованих повноважень, та не є суб`єктом владних повноважень в контексті пункту 7 частини першоїстатті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення в справі “Сокуренко і Стригун проти України” від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі “Занд проти Австрії” від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином позовні вимоги Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Акціонерного товариства "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії підлягають розгляду за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.

Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначеними статтями 26-30 ЦПК України.

За таких обставин суддя дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження у цій справі, оскільки дана справа повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, Первинною професійною спілкою "Правозахисники країни" при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн., що підтверджується квитанцією № 54291603 від 15.02.2021 року.

Відповідно до п. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Враховуючи, викладене, суддя вважає за можливе повернути позивачу судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 160/17593/20 за позовом Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Акціонерного товариства "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Повернути Первинній професійній спілці "Правозахисники країни" (52070, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, с. Новоолександрівка, вул. Сурська, буд.96, код ЄДРПОУ 39245807) сплачений судовий збір в адміністративній справі № 160/17593/20 в сумі 2102,00 грн. відповідно до квитанції № 54291603 від 15.02.2021 року.

Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна